Трамп 2.0: Путін отримав дві чіткі вказівки, що настав час зупинити конфлікт.
Перший меседж Дональд Трамп направив Володимиру Путіну через Сі Цзіньпіна ще до своєї інавгурації, а другий – вже під час виконання обов'язків президента США.
Четвертий день з моменту офіційного вступу Дональда Трампа на пост президента США вже минув. Перші емоції, викликані його інавгураційною промовою та початковими рішеннями, поступово вщухли, що дозволяє більш об'єктивно оцінити ситуацію. Які висновки можна зробити на цьому етапі? Що з висловленого та підписаного новим-старим керівником Білого дому викликає занепокоєння, а що, навпаки, надає приводу для обережного оптимізму? Чи можна помітити якісь паралелі між поведінкою та підходами Трампа 2.0 та його першою версією, що була актуальною у 2017 році?
Проте найголовнішим питанням залишається російсько-українська війна. Як відомо, Трамп не згадав про Україну у своїй інавгураційній промові. Чи означає це, що йому байдуже? В жодному разі!
По-перше, і це зрозуміло, у своїй промові Трамп акцентував увагу на темах, які безпосередньо пов'язані зі Сполученими Штатами.
По-друге, серед країн, які не є частиною нашої держави, він виділив лише Мексику, Панаму та Китай, як ті, що викликають певні запитання у нової адміністрації. Також він згадав Ізраїль у зв'язку з нещодавно укладеним миром.
Третій аспект: Після своєї інавгурації Трамп, спілкуючись із журналістами, наголосив на тому, що завершення війни в Україні залишається його головним завданням. Він зазначив: "Ми ведемо переговори з Зеленським, який готовий до мирних угод. А Путін... лише завдає шкоди Росії".
По-четверте, на третю добу президентства Трамп написав у соцмережі Truth Social, що "не хоче нашкодити Росії", "любить російський народ і завжди мав дуже добрі стосунки з Путіним", але... Якщо Путін не припинить війну і не погодиться на швидке досягнення мирної угоди - в нього просто не буде "іншого вибору, окрім як накласти високі податки, тарифи і санкції на все, що РФ продає США та іншим країнам, яких це стосується".
Що це, коли не ультиматум?
"Велика кількість рішень Трампа залишиться невиконаною."
Ігор Рейтерович, який очолює політико-правові програми в Українському центрі суспільного розвитку, поділився своїми думками в коментарі для Укрінформу.
Щиро кажучи, я був трохи вражений тим, як деякі українські експерти акцентували увагу на тому, що Трамп не згадав Україну у своїй промові. А чи мав він це робити? — запитує політолог. — Проте Трамп висловив одну надзвичайно важливу думку, що безпосередньо стосується нашої країни: США планують постачати свої енергоресурси по всьому світу. З цього можна зробити простий висновок: світ не буде купувати енергоресурси з Росії. Вважаю, це є вкрай важливим моментом. Його подальші дії, рішення та заяви після інавгурації свідчать про намір завдати сильного удару по Росії, навіть не зважаючи на контекст російсько-української війни.
За словами Рейтеровича, Трампа Росія хвилює в першу чергу як країна, що забирає американські гроші.
"Росія перехоплює фінансові потоки, які США могли б отримати від експорту скрапленого газу та нафти. Трамп має намір протистояти цьому, адже РФ ослаблена, і у нього є для цього ресурси. Тож наразі ми спостерігаємо звичний підхід Трампа. Однак варто врахувати, що частина його рішень може залишитися нереалізованою," - зазначає експерт.
Це стосується, наприклад, скасування громадянства за правом народження. Але це точно не стосується ініціатив зовнішньої політики нової адміністрації. Навіть попри те, що проти зазіхань на Гренландію виступає 61% американців.
"Щодо зовнішньої політики Трамп має значну свободу дій. І помітно, що він починає більш об'єктивно оцінювати ситуацію з російсько-українським конфліктом та шляхи його врегулювання," - зазначає експерт з політики.
"У внутрішньополітичному житті США стартує контрреволюція, що поєднує консервативні та популістські тенденції."
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента", закликає не поспішати з оцінками.
Трамп готовий до активних кроків, особливо в сфері внутрішньої політики. Саме в цій області, здається, розпочинається контрреволюція консервативно-популістського спрямування. Що стосується зовнішньої політики, то у Трампа поки що немає такої ясності у своїх намірах.
Відповідаючи на питання про те, які дії Трампа викликають занепокоєння, а які – обережну надію, Фесенко зазначив: "Тривога буде характерна для його опонентів, тоді як прихильники Трампа можуть відчувати оптимізм, оскільки йому подобається дотримуватися своїх виборчих обіцянок. Проте для нас немає підстав для сильних тривог або надмірного оптимізму на даний момент".
"Трамп робить "правий поворот" у політичному ландшафті США."
А таку думку висловив політтехнолог Олег Постернак:
Трамп та його прихильники прагнули, щоб концепція "правої політики" в США досягла успіху і була адаптована в європейських країнах. Саме тому Маск вирішив критикувати лідерів лівоцентристського спрямування в Німеччині та Великій Британії, а італійська прем'єрка Джорджія Мелоні, що представляє правоконсервативну партію "Брати Італії", стала бажаною гостею у Вашингтоні. Цікаво, що навіть ті американці, які не підтримали Трампа на виборах, також мають надію на поліпшення свого добробуту. Основні очікування від Трампа серед більшості населення США зосереджені на матеріальному зростанні, зупиненні нелегальної імміграції та відновленні міжнародного авторитету країни. І це прагнення поділяють навіть ті, хто голосував за демократів. Трамп сприймається як лідер, здатний ефективніше підійти до вирішення цих важливих питань, - зазначає експерт.
Тоді й тепер: відмінності між Трампом 1.0 і Трампом 2.0 є значними.
"Перемога Дональда Трампа у 2016 році стала несподіванкою як для республіканської партії, так і для самого кандидата. Його перший термін на посаді президента можна вважати своєрідним експериментом, в ході якого він навчався на власних помилках та змушений був йти на компроміси як з прихильниками, так і з опонентами. Тепер його друге повернення відбувається в абсолютно нових обставинах", - зазначає Олег Постернак.
Наразі Трамп має абсолютну владу над усіма палатами Конгресу США та Верховним Судом.
"Другий термін Трампа особливо не обтяжує його електоральною залежністю від виборців. Трамп зараз робить ставку лише на лояльних та підконтрольних чиновників, які не здатні йому суперечити (порівняно з першим президенством багато соратників Трампа намагались його стримувати). Так звані "народні марші" в день інаугурації виявились не надто масовими та швидко затухаючими. Все це робить з Трампа "щасливчика долі", здатного перевернути традиції американської політики", - зазначив політтехнолог.
Ігор Рейтерович вважає, що між ними існує певна схожість: "Це типовий Трамп, який вважає себе найбільш геніальною особистістю в світі. Він стверджує, що до нього країна була на межі краху, що Америка зазнала зубожіння та занепаду, і що, прийшовши до влади, він зможе всіх врятувати. Його месіанські погляди, здається, тільки посилилися. Наприклад, його висловлювання: 'Мені стріляли, але Господь врятував мене, щоб я зміг врятувати Америку'. Виглядає так, ніби цей чоловік абсолютно не має комплексів, і для нього це є нормою. Тому в його діях та висловлюваннях немає суттєвих змін".
Однак існує одна суттєва різниця між Трампом 1.0 і Трампом 2.0.
"Він сказав "мій спадок". Себто він розуміє, що це його останній термін. По-перше, так по Конституції, хоча Трамп вже жартував, що може, американці так мене полюблять, що не захочуть відпускати. Втім тут, скоріш за все, є розуміння віку. Трамп не хоче виглядати посміховиськом, яким, на його думку, став під фінал своєї каденції Джо Байден. Тож для нього це legasy (спадок) під час другого терміну гратиме набагато більшу роль, ніж за першого", - розповідає політолог.
Отже, у 2017 році Трамп розглядав можливість двох термінів, а тепер зосередився лише на одному.
"І щоб після "одного" його вважали найкращим президентом в історії США. А для цього йому треба Нобелівська премія миру, багато інших речей, і він на це працюватиме. У Трампа 2.0 розв'язані руки, і він може себе більш агресивно поводити стосовно багатьох речей", - додав Рейтерович.
Ось унікальна версія цього тексту: Володимир Фесенко стверджує: "Між Трампом 1.0 і Трампом 2.0 безперечно існують відмінності. Трамп 1.0 здобув перемогу на виборах, не маючи ні власної команди, ні чітко визначеної політичної програми. На нього значно впливали досвідчені представники республіканського істеблішменту, яких часто називали "дорослими в кімнаті", і які брали участь у прийнятті більшості його рішень. Натомість тепер ситуація кардинально змінилася. Около Трампа сформувалася команда, яка почала діяти ще до виборів. Хоча вона не є однорідною, всі її члени беззаперечно лояльні Трампу і готові виконувати його вказівки. Трамп має програму дій, принаймні на початковий етап свого президентства. Хоча вона не є всеохоплюючою або системною, Трамп розуміє, що потрібно робити в багатьох аспектах, і не має наміру чекати порад чи згоди своїх радників і помічників".
Проте, як зазначає політолог, світогляд Трампа, що поєднує консервативні та популістські елементи, а також його імпульсивний характер, залишилися незмінними.
Висловлюючи захоплення Зеленським, підтримуючи Росію та одночасно відкрито погрожуючи Путіну як безпосередньо, так і через Китай, як слід трактувати заяви Трампа та які наслідки вони можуть мати для України?
Володимир Фесенко зазначає, що все більш очевидно: швидкого завершення війни в конкретні терміни не варто очікувати. Це підтверджують заяви самого Дональда Трампа, а також новопризначеного держсекретаря США Марка Рубіо. Виглядає на те, що Трамп планує вести переговори одночасно з Росією та Україною. В подальшому можливе створення тристоронніх мирних переговорів за участі США, Росії та України, якщо, звісно, Москва на це погодиться.
У команді Трампа вже усвідомлюють, що проблеми можуть виникнути, зокрема, у стосунках з Росією.
Сам Дональд Трамп, а також члени його команди починають давати зрозуміти, що можливе посилення тиску на Росію є на порядку денному, зазначає політолог. Щодо Китаю, Трамп, за його словами та під час бесід із Сі Цзіньпінем, виявляє готовність до конструктивного діалогу, у тому числі з питань конфлікту між Росією та Україною. Проте, знову ж таки, конкретних деталей поки що немає.
Китай також проявляє бажання до переговорів з Трампом, але, як зазначає Фесенко, водночас демонструє продовження стратегічної співпраці з Росією. Це слугує попередженням для Трампа: у разі загострення відносин між США та Китаєм, Пекін готовий діяти разом з Москвою. Наразі виглядає так, що Трамп не має чітких стратегій для взаємодії з Росією та Китаєм, а лише кілька суперечливих пропозицій.
Ігор Рейтерович висловився з цього питання більш оптимістично: "Розпочну з висловлювань Трампа, який охарактеризував Китай як потужну державу. Трамп фактично заявив: 'Сі, ми обидва є великими лідерами. Сполучені Штати мають величезну силу, і ви, Китай, теж. Проте свою міць для вирішення конфлікту між Росією та Україною ви не мобілізували за останні три роки, хоча могли б. Тож давайте діяти, щоб покласти цьому край'. Це явно є непрямим натяком".
Експерт з політичних наук зазначає, що таким чином Трамп намагається донести до Сі ключове повідомлення: мовляв, ми можемо співпрацювати, і внаслідок цього наші непрості стосунки (а вони дійсно є складними) можуть стати менш проблематичними.
Трамп зазначає: "Допоможи мені в цій справі, а далі можеш спокійно "підживлювати" Росію, а інші питання ми обговоримо. Хіба що Арктика — на це звертає увагу Рейтерович. — Арктика залишається поза обговоренням. Там відбудеться своя боротьба. Слід усвідомити, що великі держави можуть співпрацювати в одних сферах, водночас завдаючи шкоди одна одній в інших. Це для них абсолютно нормально".
Здається, що Сі Цзіньпін почув натяк від Трампа. Розмова між Сі і Путіним, незважаючи на запевнення російської сторони про її попередню підготовку, насправді є продовженням діалогу між Сі Цзіньпіном та Трампом. Трамп звернувся до Сі з проханням: "Поговори з Путіним, ти ж можеш змусити його сісти за стіл переговорів". І, як бачимо, Сі дійсно спілкувався з Путіним, зазначає політолог. Цікаво, що представники Кремля після розмови заявили, що лідери обговорювали певні питання, проте жодного разу не згадали про війну в Україні. Водночас китайська сторона повідомила, що під час їхньої зустрічі Сі Цзіньпін і Путін все ж таки торкнулися теми "української кризи". Це стало безпрецедентним випадком, адже Москва та Пекін завжди узгоджували свої коментарі. Виходить, що китайська сторона, не бажаючи грати в ці ігри, підставила Путіна, давши зрозуміти Трампу, що Сі виконав його прохання.
Чому Китай вирішив діяти саме так? Як зазначає Рейтерович, Пекін усвідомлює, що Трамп здобув президентство, зокрема, завдяки своїй антикитайській економічній риториці. Він має можливість легко змінити свої попередні заяви та амбіції, які стосуються митних зборів та багатьох інших аспектів. Для Китаю це створює вигідну ситуацію: країна може "вбити двох зайців одночасно" — виступити в ролі посередника, впливаючи на Росію, а також ефективно вирішити деякі питання зі Сполученими Штатами.
Отже, ймовірно, що Сі Цзіньпін починає активніше залучатися до цієї ситуації. Варто зазначити, що його розмова з Путіним не була просто формальністю – центральною темою дійсно стала Україна. Сі Цзіньпін міг сказати: "Вова, досить, пора вже вирішувати", або ж висловити думку про те, що "ти ще трохи пограєш у цю гру, спробуємо щось виграти, але все ж доведеться сісти за стіл переговорів. І у Путіна фактично немає вигідних варіантів", – підкреслює експерт.
А стосовно інших заяв Трампа про "Зеленський хоче миру" і "якщо Путін не піде на переговори, то США посилять санції проти РФ" - це, за словами експерта, стандартна практика під назвою "батіг і пряник".
"Ця практика стосується як України, так і Росії, - зазначає Ігор Рейтерович. - Трамп вже неодноразово натякав Кремлю на певні поступки, зокрема щодо відсутності членства України в НАТО. Тепер він очікує, що з боку Путіна з'являться відповідні "жести доброї волі", але їх немає, тому Трамп активізує тиск на Росію."
Щодо України...
"Тут з дуже обережним оптимізмом можемо глянути на заяву Рубіо, який сказав, що нова адміністрація США чудово розуміє, хто злочинець, а хто жертва, і хоче зробити так, щоб це був саме тривалий мир. А як це можна зробити? Тільки за умови сильної України. І тут важливо пригадати раніше сказане Трампом: "Путін би не напав, якби я був президентом. Путін напав тому, що Байден слабак". Екстраполюючи: "Байден був слабак і Україна була слабка. А от якби я був президентом, то був би сильним, і Україна була б сильною, і Путін не смів би напасти". Такою була логіка Трампа-кандитата, і я думаю, що ця логіка збереглася у Трампа-президента. Тож чекаємо на візит спецпредставника Келлога, який розкаже про бачення нової адміністрації щодо завершення війни", - резюмував політолог.
