Тест на автономність: чому аграрні переговори відіграватимуть вирішальну роль у процесі інтеграції України до Європейського Союзу.

Україна - це не просто ще одна маленька країна, що прагне стати кандидатом, а потужний стратегічний учасник, здатний суттєво вплинути на глобальний аграрний ринок.

Провівши кілька днів у Брюсселі з делегацією середніх агровиробників, я отримав нове уявлення про те, яким чином Україна буде інтегруватися в Європейський Союз.

Я багато років працюю з європейськими інституціями - але ще ніколи не бачила в жодній іншій галузі (енергетика, індустріальна політика, навіть екологія) такої концентрації обережності, як саме в аграрному секторі.

Тепер я впевнена, що аграрна політика відіграватиме ключову роль у нашому майбутньому вступі до ЄС.

Парадоксально, але Україна продовжує сприймати цей аспект як технічну складову переговорного процесу. Тим часом у Європі аграрна політика завжди є надзвичайно чутливою темою, що охоплює бюджетні питання, можливість протестів та електоральні нюанси, які впливають на всі країни без виключення, а також на міждержавні відносини.

В Україні необхідно терміново перейти до рівноправної гри в цій сфері. В іншому випадку, цей сектор перетвориться не на джерело розвитку, а на перепону.

ЄС готовий до інтеграції України, Україна прагне в ЄС. Але це неможливо за старими моделями для аграрного сектора.

Під час зустрічей у Європейській комісії та в Європарламенті я вперше почула чесні формулювання: Європа вже допускає спеціальний підхід для України в аграрному секторі.

Йдеться про особливі режими при входженні України в ЄС. Але цілком можливо, ми по-різному бачимо ці особливості.

У тих місцях, де є надія, що Європейський Союз не надасть фінансову підтримку, українські аграрії прагнуть:

Для нас це не компроміс, а радше зусилля зберегти українську присутність на світових ринках, які нині активно підкорює Росія.

У Єврокомісії та серед багатьох депутатів Європарламенту розуміють: Україна - це не просто ще одна маленька країна, що прагне стати кандидатом, а потужний стратегічний учасник, здатний суттєво вплинути на глобальний аграрний ринок..

Брюссель був щиро здивований, коли українські фермери поділилися своїми переживаннями стосовно впровадження європейських стандартів до 2028 року, згідно з умовами Угоди про вільну торгівлю. Ці стандарти можуть мати значний вплив на здатність українських виробників конкурувати на ринках Африки та Азії.

Оскільки на цих ринках немає аналогічних високих стандартів, варто згадати про Росію, яка фінансово підтримує своїх виробників, аби завоювати наші традиційні ринки.

Це ставить нас перед політичною дилемою:

Ми одночасно граємо у дві різні гри: торговельну угоду та майбутнє членство.

При цьому - без перехідних механізмів між ними. І саме це формує нинішню напругу у відносинах.

Європейський Союз однозначно підкреслює: Україні необхідно висловлюватися єдино.

Основні сподівання:

Без цього всі українські представники зможуть висловити свою думку, але їхній вплив залишиться обмеженим.

Які дії повинні вжити українські урядовці в цій ситуації? Важливо змінити підхід з реактивного на активний:

Під час прослуховування обговорень в Брюсселі щодо аграрної інтеграції, я не могла не пригадати свій досвід як народна депутатка, коли ми переживали аналогічні етапи в енергетичному секторі.

Процес енергетичної інтеграції виявився складним і тривалим. Ми приймали законодавчі акти під впливом обставин, ведучи невпинні консультації з комітетом, урядом та європейськими партнерами.

Ці рішення не були легкими: лібералізація газового ринку, принципи незалежності регулятора, розділення "Нафтогазу" та прозорість дій операторів. Часто вони виглядали занадто суворими для України, і, на жаль, вже сьогодні ми спостерігаємо, як ці концепції можуть бути використані корупційними елементами.

Але саме ці норми згодом стали нашими захисними інструментами, особливо після початку війни та активізації російського енергетичного шантажу. Ми отримали допомогу з ЄС тоді, коли вона була потрібна.

Сільське господарство в Україні не є викликом для Європейського Союзу, а навпаки – важливий елемент, що забезпечує продовольчу безпеку в Європі.

А також - до зниження впливу Росії в регіонах Африки та Азії.

Проте лише деякі свідомі політики в Євросоюзі висловлюють подібні думки. Натомість, більшість агровиробників як з Європи, так і з України спілкуються в контексті своїх побоювань та нерозуміння один одного.

Ми прагнемо приєднатися до Європейського Союзу, і для цього нам потрібно не лише дотримуватися технічних стандартів, але й освоїти процес спільного формування політики з європейськими партнерами, особливо в сфері сільського господарства.

Оскільки ми не зможемо задовольнити їхні актуальні вимоги, так і вони не матимуть можливості використати однакову стратегію щодо нас.

Сьогодні у нас є шанс визначити власні умови інтеграції. Якщо Україна грамотно пройде аграрний блок переговорів - решта стане технічним продовженням.