Тбілісі ініціює революційні зміни: які чинники можуть сприяти успіху прозахідних виступів у Грузії.
Перший день масових акцій протесту в Грузії. Тбілісі, 28 листопада 2024 року.
Чотири дні масових протестів повністю змінили ситуацію у Грузії.
Ще тиждень тому здавалося, що уряд має повний контроль над ситуацією: відбулося перше засідання парламенту, були внесені зміни в склад уряду, а також оголошено про президентські вибори. Водночас опозиція, яка насправді "проспала" шанс ініціювати масові протести одразу після фальсифікованих парламентських виборів, не змогла запропонувати жодної адекватної реакції на дії влади.
Захід залишався на позиції спостерігача, не кваплячись з висловленням рішучого рішення про невизнання виборів.
Проте 28 листопада все змінилося.
Заява нещодавно обраного голови уряду Грузії Іраклія Кобахідзе про відкладення переговорів із Європейським Союзом щодо вступу країни щонайменше до 2028 року надала новий імпульс протестним акціям.
Це повідомлення, вірогідно, стало стратегічним ходом партії "Грузинська мрія", спрямованим на те, щоб підштовхнути Захід до досягнення певних компромісів. Однак, воно виявилося найбільшою помилкою за весь час її 12-річного правління.
Масові протести, зупинити які не може навіть жорстокість силовиків, звільнення топдипломатів та публічне засудження з боку значної частини посадовців - події у Грузії вже можна назвати революцією.
Спробуємо дослідити, в якому напрямку розвиваються протести в Грузії та що може спонукати Захід до більш активної підтримки цих подій.
224 особи - стільки протестувальників було затримано поліцією станом на ранок 2 грудня. З них трьом вже висунули звинувачення у нападі на співробітників поліції.
Мова йде не тільки про арешти. У соціальних мережах можна знайти безліч фотографій і відеозаписів, які підтверджують неправомірне застосування сили з боку правоохоронців та спецпідрозділів. Зокрема, вони вдаються до знайомої українцям тактики - затримують осіб, які віддалилися від основної маси людей.
За словами омбудсмена Левана Іоселіані, його представники відвідали вже 156 затриманих, із них 124 стверджують, що "до них застосовувалося насильство, нелюдське поводження, що становить майже 80% затриманих".
Аналогічна оцінка й у президентки Саломе Зурабішвілі.
"У більшості затриманих протестувальників пошкоджені голови та обличчя, зламані лицьові кістки, пошкоджені очниці, відкриті рани.
Вони зазнавали регулярних побоїв у час між затриманням та перевезенням до переповнених слідчих ізоляторів. "Про це повідомляють юристи", - зазначає вона.
Також поліція активно використовує проти протестувальників сльозогінний газ та водомети. Останні, до речі, були масово закуплені напередодні парламентських виборів - вже тоді влада очікувала на масові протести.
При цьому у протестувальників є підозри, що у воду до водометів додають якусь хімічну речовину - після потрапляння цієї води на обличчя червоніє шкіра та сльозяться очі.
У відповідь на дії влади, протестувальники вдаються до використання петард і феєрверків.
А на додачу, чого не було в Україні 2013-14 років, поліція часто демонстративно записує обличчя учасників протесту на відео. Сучасні технології розпізнавання облич дозволяють ідентифікувати якщо не всіх, то більшість учасників протестів.
І хоча затримань на підставі цих відео ще не було - це також має бути фактором, що стримує частину суспільства від участі у протестах.
Найважливішим є те, що щодня десятки тисяч людей у Грузії виходять на вулиці. Протестні акції відбуваються не лише в Тбілісі, а також у Кутаїсі, Батумі, Горі, Зугдіді, Руставі, Телаві та Ахалцихе - у всіх значних містах країни.
Зокрема, у Тбілісі зростає кількість локацій, де відбуваються акції протесту. Окрім урядових будівель та парламенту, мітинги також проходять поблизу міського суду, де планують розглядати справи затриманих, а також біля офісу державного телерадіомовлення.
Перші ночі продемонстрували, що поліція активно перешкоджає спробам встановити намети та зводити барикади. Проте це лише збільшує мобільність протестувальників. Коли правоохоронці, застосовуючи сльозогінний газ і водомети, відштовхують демонстрантів від одного адміністративного будинку, вони швидко переорієнтовуються і прямують до іншого.
На наступний день вони знову зустрічаються на звичному місці.
Незважаючи на всі спроби intimidate, обсяг протестів у Грузії залишається на стабільно високому рівні.
А головне, така мужність пересічних громадян створює дуже потужний тиск як всередині країни, так і ззовні.
І результат цього тиску виявилися безпрецедентними для Грузії.
Протягом багатьох років грузинська дипломатія активно працювала над інтеграцією країни до європейських та євроатлантичних організацій, що відображає волю та історичний вибір народу Грузії. У спільній заяві, підписаній вже більше ніж 200 працівниками Міністерства закордонних справ, зазначається, що пропозиція про відтермінування вступу Грузії до ЄС до 2028 року суперечить стратегічним інтересам держави.
Вже зафіксовано ряд відставок дипломатів.
Якщо на початку року, коли відбувалися акції протесту проти відверто проросійського закону про іноагентів, один посол вирішив піти у відставку, то тепер, демонструючи незгоду з рішеннями влади, у відставку подали посли в Болгарії, Нідерландах, Литві, США, тимчасовий повірений у справах в Італії, а також заступник міністра закордонних справ.
Найбільшим шоком стала відставка посла Грузії у США Давіда Залкаліані - колишнього міністра закордонних справ та одного з головних зовнішніх комунікаторів "Грузинської мрії".
І питання не лише у МЗС. З подібними заявами, де засуджується рішення уряду як таке, що суперечить конституції країни, виступили у Міноборони, Міносвіти, Нацбанку, мерії Тбілісі, а також приватні компанії.
"Вони (влада. - Ред.) не очікували такої суспільної реакції, не лише вуличних протестів, яких вони, мабуть, чекали… Напевно, вони розгублені більше через те, що відбувається у громадянському суспільстві, бізнес-секторі і навіть у церкві, коли лунають нові голоси, які також не згодні з цим нелегітимним рішенням, яке відводить нас від Євросоюзу, від євроінтеграції та веде країну туди, куди жоден із наших предків не йшов добровільно", - описує ситуацію Саломе Зурабішвілі.
Цей тиск відчувається навіть серед правоохоронців. За словами учасників протесту, у ніч на 1 грудня поліція поводилася значно обережніше, ніж раніше. Це може бути наслідком суспільного тиску — вони також починають ставити під сумнів перемогу влади і не бажають опинитися в незручній ситуації.
Один із секретів тривалої влади "Грузинської мрії" протягом 12 років полягає в їхній обачності та готовності до компромісів, особливо в умовах сильного тиску з боку Заходу та протестів на вулицях.
За цією логікою, зіткнувшись із масштабним несприйняттям суспільством їхнього рішення, грузинська влада мала б піти на певні, хоча б часткові поступки.
Проте цього не відбувається. Здається, що в "Мрії" тепер вважають, що будь-які компроміси можуть призвести до повної втрати контролю.
"Вони (протестувальники та Захід. - Ред.) ще не усвідомили, що, на відміну від України 2013 року, Грузія - незалежна держава з сильними інститутами і, найголовніше, досвідченими і мудрими людьми, силу яких ніхто не може похитнути. Сценарій Майдану не може бути реалізований у Грузії", - стверджує Іраклій Кобахідзе.
Єдине, що можуть зробити представники "Грузинської мрії", — це продовжувати доводити, що призупинення процесу не є скасуванням курсу на євроінтеграцію.
"У своїй початковій декларації та протягом усіх цих днів ми підкреслювали, що не лише не сповільнюємо темпи європейської інтеграції, а навпаки, посилюємо наші зусилля для досягнення мети вступу Грузії до ЄС у 2030 році," - стверджує Кобахідзе.
Крім того, грузинська влада продовжує звинувачувати Брюссель у затримці ситуації.
Протягом останніх чотирьох років відносини між Грузією та Європейським Союзом стикнулися з великими труднощами, які не були викликані нашими діями. На шляху до європейської інтеграції Грузії виникали штучні бар'єри. Було багато серйозного тиску, відвертого шантажу. Наша позиція полягає в тому, що замість того, щоб піддаватися шантажу, ми повинні наполегливо продовжувати працювати на досягнення повноцінної інтеграції Грузії в ЄС, - зазначив прем'єр-міністр Грузії.
Втім, такі пояснення вже не мають ніякого ефекту.
З урядових заяв очевидно, що упертість перевищила розум. Влада наполегливо тримається за свою ідею: мовляв, проспект Руставелі заповнений в основному прихильниками державного перевороту, які або сприймають слова неправильно, або навмисно ігнорують їх значення…
Без зустрічних кроків з боку уряду цей протест не вщухне сам по собі, оскільки він набагато ширший за будь-яку політичну кон'юнктуру", - пише колишній грузинський прем'єр Георгій Квірикашвілі.
Проте влада не лише не готова до будь-яких поступок.
Крім того, висловлювання деяких членів правлячої партії лише підтверджують, що рішення про відмову від співпраці з ЄС було прийнято усвідомлено.
Водночас влада активізує тиск на урядовців, які висловили незгоду з рішенням про призупинення процесу євроінтеграції. Це вже не приховують. Іраклій Кобахідзе оголосив, що урядова команда, в якій деякі члени дистанціювалися від рішення щодо ЄС, тепер "входить у режим самоочищення".
Ще одна стратегія подальших дій "Грузинської мрії" - дискредитація протестів. Зокрема, 1 грудня президента Зурабішвілі попередила про можливі провокації, за якими може стояти грузинська Служба державної безпеки.
"Я отримала кілька повідомлень у різних формах, які пов'язані з тим фактом, що грузинські бійці з України збираються начебто прибути до Грузії, або вже прибули, для того щоб долучитися як військові до протесту".
Такий розвиток подій може надати "Грузинській мрії" шанс оголосити про спробу насильницького захоплення влади.
А це дає можливість залучити армію. Або навіть звернутися до інших країн з проханням про допомогу.
І, без сумніву, це будуть не держави Європейського Союзу і не США.
Три держави Європейського Союзу: Литва, Латвія та Естонія - вирішили не зволікати з колективним рішенням ЄС і вже на даний момент запровадити власні національні санкції проти осіб, відповідальних за репресії протестувальників у Грузії.
"Три країни Балтії спільно домовилися про введення національних санкцій проти тих, хто придушував законні протести в Грузії. Противники демократії та порушники прав людини не вітаються в наших країнах", - написав міністр закордонних справ Естонії Маргус Тсахкна.
Серед осіб, на яких поширюються ці санкції, виявився міністр внутрішніх справ Грузії Вахтанг Гомелаурі. Це є вкрай значущим кроком.
Сучасне загострення ситуації в Грузії створює для Західних країн непростий виклик.
Більшість європейських керівників, за винятком угорського прем'єра Віктора Орбана, не висловили привітань партії "Грузинська мрія" з нагоди їхньої перемоги на виборах 26 жовтня. Проте вони поки що не роблять кроків до визнання цих виборів нелегітимними.
Аналогічно, Сполучені Штати також вже зреагували на розгін протестів, призупинивши своє стратегічне партнерство з Грузією, хоча поки що утримуються від висловлювань щодо нелегітимності уряду.
Причин такого мовчання декілька. Це, зокрема, відсутність фінального звіту міжнародних спостерігачів, які б зафіксували рівень фальсифікацій, достатній для невизнання виборів, а головне - відсутність консенсусу, адже будь-яке таке рішення буде ветувати Віктор Орбан. А можливо - не лише він.
Оприлюднення остаточного звіту спостерігачів щодо виборів може затягнутися. Це, в свою чергу, відкриває для "Грузинської мрії" певний шанс на легалізацію результатів виборів, а також зміцнює позиції чинної влади.
Правильніше буде сказати - надавало, оскільки новий курс офіційного Тбілісі вже не залишає Європейському Союзу багато шансів на бездіяльність.
14 грудня в Грузії заплановані президентські вибори, і існує ймовірність, що Саломе Зурабішвілі може втратити свою посаду.
У цій обставині президентка Грузії свідомо вирішила підвищити ставки. Вона заявила, що на даний момент є єдиним легітимним представником державної влади в країні, оскільки парламент та уряд, призначений ним, більше не можуть претендувати на цю роль.
Найголовніше, Зурабішвілі підкреслила, що не планує залишати президентську посаду після 14 грудня, оскільки має намір передати свої повноваження тільки наступному законно обраному президенту, а не в результаті голосування депутатів нелегітимного парламенту.
"Мій мандат триватиме до тих пір, поки не буде легітимно обрано новий парламент, який призначить когось на мою посаду," - зазначила вона.
Цей етап ставить Захід перед складним вибором: всього через два тижні, не дочекавшись звітів спостерігачів, потрібно буде ухвалити непросте рішення щодо того, кого в Грузії вважати законною владою, а кого - самозванцями.
Однак, навіть в цих обставинах, ухвалення цього рішення виявиться вкрай складним.
У цій ситуації індивідуальні санкції, накладені окремими країнами ЄС, слугують інструментом тиску на тих, хто бажає уникнути рішучих висловлювань.
Своє слово тут може сказати й Україна.
Нам не потрібен консенсус з іншими державами, щоб визначити партію, яка насправді привела до крадіжки країни, самопроголошені особи, а події в Грузії є законним правом народу на відновлення конституційного порядку.
