"Секретний агент": спогади, акула та авторитаризм
1977 рік. Бразилія під владою військової диктатури. На занедбану автозаправку під'їжджає яскраво-жовтий "фольксваген жук". Поруч з нею лежить мертвий чоловік. Власник заправки, ледве приховуючи нудьгу, обслуговує клієнта та розповідає, що тіло належить грабіжнику, якого вчора вбили: поліція вирішила не забирати його до закінчення карнавальних свят. Раптом з'являється патрульна машина. Проте, правоохоронці не зацікавлені у трупі. Вони починають обшукати власника жука, а коли переконуються, що у нього немає проблем, вимагають хабар. Грошей у чоловіка не виявилось, тому поліцейські вирішують забрати у нього пачку цигарок.
Одна з сцен, змальована режисером Клебером Мендосом Фільо, ілюструє людям, які не знайомі з бразильською історією, реалії життя під час військової диктатури 1970-х років. Головний персонаж, Марсело (виконаний Вальтером Моурою, відомим за роллю Пабло Ескобара у серіалі "Нарко"), сидить за кермом "жука". Раніше він був інженером-дослідником, але корумпований міністр закрив його кафедру, привласнив усі його розробки і продав їх приватній компанії. Щоб змусити Марсело не протестувати, міністр найняв двох кілерів, які працюють разом з державною поліцією. Тепер Марсело змушений переховуватись у власній країні. Він вирушає до Рефісі (рідного міста режисера), сподіваючись знайти притулок серед інших дисидентів та бути ближче до свого сина, який наразі виховується його тестем, кіномеханіком.
Зображення: imdb.com Фрагмент з фільму "Таємний агент".
Зображення: imdb.com Фрагмент з фільму "Таємний агент".
"Таємний агент" виконаний у стилі неонуару, проте режисер Фільо дивує глядачів яскравими, сонячними кадрами Бразилії, знятих за допомогою анаморфотних об'єктивів Panavision для кращого відчуття атмосфери 1970-х. Щоб підкреслити параноїдальний настрій сюжету, він використовує повільний, але наполегливий ритм: герой Моури мандрує шумними ринками та парками, оточений стильними автомобілями та яскравими колоніальними будівлями. Особливо варто відзначити роботу художниці з костюмів Ріти Азаведо, яка створює безліч текстурних образів, використовуючи різнокольорові сорочки, шкіряні куртки та парусинові штани. Світ, змальований Фільо, є ретельно відтвореною Бразилією 1970-х, де ехо карнавальних святкувань переплітається з поліцейською жорстокістю. Тут знайдеться місце для найманців, корумпованих чиновників, дисидентів, правозахисників, ЛГБТ-спільноти та звичайних офісних працівників.
Попереднім проектом Фільо став документальний фільм "Примарні портрети", у якому режисер досліджує своє рідне місто Рефісі через призму його кінотеатрів. Ці заклади колись виконували роль центрів суспільного життя, де прем'єри нових фільмів перетворювалися на важливі події. У "Таємному агенті" дія знову розгортається навколо кінотеатру: тут таємно проживає Марсело, а показ фільму Спілберга "Щелепи" стає символічним, оскільки пов'язується з трагічною історією про справжню акулу, що поглинула тіло однієї з жертв режиму. Від цього тіла залишається тільки нога, яка в сюжеті отримує свій власний сюрреалістичний розвиток. У "Таємному агенті" Фільо сплітає унікальну комбінацію бі-муві-горору, політичного трилера, історії переслідування та політичного коментаря, відображаючи строкатість бразильської реальності 1970-х років.
Зображення: imdb.com Фрагмент з фільму "Таємний агент".
Зображення: imdb.com Фрагмент з фільму "Таємний агент".
Чимало ігрових фільмів намагаються працювати з темою національної травми та пам'яті через форми жанрового кіно - але в кінцевому результаті більшість потрапляє в неприємну ситуацію, коли осмислення травми перетворюється на атракцію. Яскравий приклад - минулорічна "Емілія Перес" француза Жака Одріяра. Створивши кримінальний мюзикл про мексиканського наркобарона, який вирішує відійти від справ, Одріяр намагався проговорити велику травму мексиканського народу -- масові вбивства картелів та відсутність поховань жертв, яких роками і почасти безуспішно шукають рідні та близькі. У відповідь отримав велике обурення мексиканців тим, що їхні найболючіші проблеми отримали не надто коректне та емпатійне висвітлення.
З нетерпінням чекаю на рай, але гріхи заважають: мюзикл "Емілія Перес" на каналі КТК.
Та Фільо — особистість, яка зробила крок у світ режисури, маючи за плечима досвід кінокритики. Його глибоке розуміння ризиків, пов’язаних із цим мистецтвом, дозволяє йому створювати складні кінематографічні твори, в яких структура фільму має багатошаровий характер. Наприклад, у "Таємному агенті" нарація від імені Марсело без зайвих пояснень перетворюється на оповідь молодої історикині, котра досліджує архіви епохи військової диктатури. Таким чином, Фільо формує два рівні оповіді: перший — це політичний трилер про науковця, який став жертвою інтриг влади, а другий — розповідь про те, що фіксована пам'ять не завжди відтворює реальність, і навіть щирий інтерес дослідника не гарантує повного розкриття історії. Режисер успішно торкається теми національної травми та пам’яті, водночас створюючи насичене жанрове кіно про переслідування в стилі Браяна Де Пальми.
Зображення: imdb.com Фрагмент з фільму "Таємний агент".
Зображення: imdb.com Фрагмент з фільму "Таємний агент".
Історія Марсело поділяється на три частини, і через ці сегменти глядач отримує уривчасту, але яскраву картину життя головного героя. Це стає відображенням роботи пам'яті: вона формує цілісність з окремих спогадів, предметів та моментів. Режисер показує, що пам'ять завжди є вибірковою, але саме вона залишається з нами. Цей меседж передається не у формі складної артхаусної драми, а через динамічне, наповнене подіями кіно, яке захоплює глядача.
