Суверенний розум: як Росія юридично трансформує штучний інтелект у засіб пропаганди.
Поки демократичний світ веде дискусії про етику та безпеку використання штучного інтелекту, Росія перетворює дану сферу цифрових технологій на інструмент насадження державної ідеології та пропаганди. Стратегічний інтерес Кремля до ШІ був публічно артикульований ще у 2017 році, коли російське керівництво оголосило про наміри захопити лідерство у відповідній галузі. Згодом амбіційні плани були формалізовані в "Національній стратегії розвитку штучного інтелекту на період до 2030 року", яка визначила ключовим пріоритетом технологічну незалежність та глобальне лідерство на основі "вітчизняних розробок". Розглядаючи ШІ не лише з економічних перспектив, але й як потужний ідеологічний інструмент, російська держава запустила процеси його тотального підпорядкування власним політичним цілям.
Основною ідеєю цього курсу став концепт "суверенного штучного інтелекту", що має спільні риси з раніше запропонованими моделями, такими як "суверенна демократія". Ця концепція передбачає формування закритої та жорстко контрольованої екосистеми, в якій генеративні моделі працюють під повним контролем держави, обробляючи дані виключно на національних серверах і генеруючи лише прийнятні з ідеологічної точки зору наративи. Головною причиною для цього стала усвідомлена загроза, яку представляє вільний доступ росіян до західних мовних моделей, які не підлягають контролю з боку спецслужб і можуть створювати інформацію, що суперечить офіційним наративам. Лідерами цього процесу стали державні компанії: GigaChat, розроблений "Сбербанком" і запущений у квітні 2023 року як національна альтернатива ChatGPT, та YandexGPT від "Яндекса", спрямований на глибоке опрацювання російської мови та мов країн СНД. Такий підхід вказує на прагнення Москви зберегти інформаційний вплив у пострадянському регіоні.
Для ефективного функціонування цих моделей Росія активно розвиває інфраструктуру центрів обробки даних, займаючи одинадцяту позицію у світі за їхньою щільністю відповідно до галузевих рейтингів. Обслуговування мережі здійснюють оператори DataIX, RETN та державний "Ростелеком". Влітку 2025 року парламент затвердив окремий законодавчий акт, що стосується центрів обробки даних, який вступить в силу в березні 2026 року. Цей закон встановлює спільні правила функціонування цих центрів та надає Міністерству цифрового розвитку повноваження вести єдиний реєстр ЦОД, що сприяє посиленню державного контролю над фізичною інфраструктурою штучного інтелекту.
Російські генеративні моделі розробляються не лише як технологічні продукти, а й як інструменти забезпечення "онтологічної безпеки" режиму, що будується на просуванні "традиційних російських духовно-моральних цінностей" на противагу західним ідеалам плюралізму та лібералізму. На практиці це означає сувору цензуру відповідей на теми війни в Україні, історичних подій та діяльності політичних лідерів. Під час емпіричних тестувань GigaChat і YandexGPT послідовно ухиляються від запитань про належність окупованих територій, зокрема Криму, або про воєнні злочини, як-от події в Бучі, пропонуючи змінити тему чи генеруючи нейтрально-ухильні фрази.
Утім, навіть така вбудована обережність не задовольняє радикально налаштовані еліти. Публічні заяви посадовців, зокрема експрезидента Дмитра Медведєва та голови Ради з прав людини, свідчать про гостру критику російських моделей за їхню уявну "ліберальну" упередженість і "непатріотичність". Націоналістичні кола обурюються тим, що ШІ відмовляється безапеляційно стверджувати, що окуповані регіони є частиною Росії, або не дає "правильних" оцінок історичним постатям. Цей політичний тиск змушує технологічні компанії безперервно переналаштовувати вагові коефіцієнти моделей, поступово перетворюючи їх на інструменти прямої державної пропаганди, позбавлені будь-якої об'єктивності.
Кульмінаційним моментом цього курсу стало прийняття нового законодавства. Мова йде про Федеральний закон "Про підтримку розвитку технологій штучного інтелекту в Росії" (законопроєкт № 1271570-8), який був затверджений у третьому читанні в липні 2026 року. Дана норма набуде чинності з 1 вересня 2026 року, при цьому деякі її положення будуть реалізовані лише з березня 2027 року. Закон вперше вводить офіційне визначення Великої фундаментальної моделі штучного інтелекту — програми, що має не менше ніж один мільярд параметрів, навчається на величезних масивах текстової, візуальної та аудіоінформації, а також здатна виконувати завдання, які можна порівняти з людськими когнітивними можливостями.
Пояснювальна записка до законопроєкту чітко демонструє його геополітичні цілі: у документі зазначається важливість підтримки конкурентоспроможності російських технологій, таких як YandexGPT та GigaChat, у порівнянні з провідними закордонними аналогами, зокрема ChatGPT і Gemini з США, а також DeepSeek з Китаю. Для досягнення цієї мети пропонуються нові юридичні класифікації "суверенних" та "національних" моделей, які вимагатимуть локалізації всіх процесів обробки та зберігання даних виключно на території Росії, за участі російських компаній. Крім того, уряд отримає повноваження визначати список "чутливих" об'єктів — від державних інформаційних систем до банківського сектора — в яких дозволятиметься використання виключно суверенних технологій, повністю виключаючи іноземні рішення.
Найбільш виразною частиною закону є його ідеологічний аспект. Відповідно до статті 4, основи правового регулювання визначаються через "забезпечення прав людини", проте з обов'язковим врахуванням "традиційних російських духовно-моральних цінностей", таких як патріотизм, служба Батьківщині та збереження історичної пам'яті. Суверенні моделі повинні проходити процедуру підтвердження відповідності цим цінностям відповідно до вимог, встановлених урядом. Це фактично означає, що штучний інтелект буде на математичному рівні налаштований на відхилення або спотворення інформації, що суперечить державній політиці, перетворюючись на автоматизованого цензора ідеологічного характеру. Щоб отримати статус "суверенної" моделі, вона повинна належати компанії, що контролюється РФ і має понад 50% акцій, а весь процес навчання, формування відповідей та зберігання даних користувачів повинен проходити на території країни.
Окрему загрозу створює стаття 10, яка легалізує безпрецедентний виняток з авторського права: розробникам суверенних і національних моделей дозволяється вільно використовувати - вилучати, аналізувати, копіювати в пам'ять - об'єкти авторського та суміжного права без згоди правовласників, якщо матеріали перебувають у відкритому доступі або отримані правомірно. Це фактично узаконює масштабне привласнення глобальних даних для навчання російського ШІ. Асиметрія очевидна: Росія дозволяє своїм корпораціям безперешкодно скрейпити західні медіаархіви, бази даних та наукові праці, тоді як доступ західних компаній до російського сегмента жорстко обмежується. Доповнює цю картину стаття 5, яка зобов'язує органи влади надавати розробникам доступ до масивів державних даних, включно з федеральними та регіональними реєстрами, для прискореного навчання моделей.
Цікаво, що цей закон чітко забороняє накладення обмежень на міжнародну співпрацю в галузі штучного інтелекту для російських фізичних та юридичних осіб, за винятком деяких критично важливих напрямків. Ця норма має на меті забезпечити безперервний потік знань і технологій з-за кордону, незважаючи на санкції - вона створює правовий захист для розвитку потужних генеративних інструментів, які будуть навчатися на основі світових знань, але водночас генеруватимуть контент, що має політичну спрямованість.
Прийняття закону означає інституціоналізацію цифрового авторитаризму. Цей процес розгортається в контексті формування багатополярного авторитарного технологічного порядку, де простежується феномен "взаємної цензури": за даними дослідників Гарвардського університету, російські мовні моделі жорстко цензурують теми внутрішньої політики Китаю, тоді як китайські моделі DeepSeek та Qwen обмежують дискусії про російські політичні фігури й події. Ця негласна алгоритмічна згода сприяє спільному виробництву ідеологічно стерильних, "очищених" реальностей, що захищають інтереси партнерів по авторитарному блоку на транснаціональному рівні.
Штучний інтелект все більше інтегрується в механізми державного примусу в країні. З 2025 року, окрім блокування веб-ресурсів та уповільнення роботи платформ, російська влада почала використовувати спеціально навчений ШІ для масового виявлення "забороненого" контенту. Це стосується, зокрема, аналізу літератури та книжкових видань на предмет "пропаганди наркотиків" або політичної неблагонадійності, що призвело до значних вилучень книг та посилення самоцензури в видавничій сфері. Технологія, яку уряд позиціонує як інструмент захисту та суверенітету, насправді перетворюється на засіб тотального контролю над інформацією.
Внутрішня ізоляція є лише одним аспектом стратегії. На зовнішньому фронті Росія використовує вразливість західних систем через операції з "отруєння даних": глобальна мережа проксі-сайтів Pravda щодня поширює тисячі матеріалів, які спеціально розроблені для засвоєння західними мовними моделями. Незалежний аудит NewsGuard у 2025 році виявив, що провідні світові чат-боти відтворювали російську дезінформацію приблизно в третині випадків за відповідних запитів. Таким чином, формуються дзеркальні структури: закритий "суверенний" штучний інтелект для власного населення та цілеспрямоване забруднення зовнішніх моделей.
Новий закон підсумовує оформлення цієї архітектури, надаючи їй легітимність. Він трансформує штучний інтелект на автоматизований ідеологічний механізм, закритий для зовнішнього контролю та налаштований на відтворення державних наративів. Боротьба з цією загрозою не може обмежуватися окремими технологічними рішеннями; вона вимагає контролю за походженням навчальних даних, переходу до архітектур, що забезпечують доповнене генерування на основі перевірених джерел, інтеграції суворих стандартів безпеки на всіх етапах розробки моделей і, не в останню чергу, формування когнітивної стійкості у демократичних суспільствах. Регулювання штучного інтелекту в Росії є не просто технологічним аспектом внутрішньої політики, а частиною масштабнішої стратегії, у якій вирішується питання, чиї цінності будуть закладені в цифрову інфраструктуру, що формує уявлення про світ для мільйонів людей.
