Степан Куйбіда: Намітки – це лише слова. А процес планування – ось що дійсно важливо.

Існує знаменита фраза, яку приписують Дуайту Ейзенхауеру: "Плани - ніщо, планування - все". Ця істина є ключовою, коли ми говоримо про стратегічний документ. Його мета - не намалювати неможливий ідеал, а вибудувати ритм мислення, координацію інституцій і, що найголовніше, забезпечити прив'язку рішень до ресурсів та вимірюваних цілей. Для держави і місцевого самоврядування якісне планування - це питання стійкості, інвестиційної привабливості та євроінтеграції. Для кандидатів у члени ЄС і самих членів Європейського Співтовариства стратегічне планування є must have та чітко вимагається розділом "Регіональна політика та координація структурних інструментів". Це базова умова для доступу до фондів та майбутньої політики згуртованості.

Ведучі держави світу орієнтуються на довгострокові перспективи, плануючи свої дії на десятиліття вперед. Наприклад, у Сполучених Штатах Америки стратегічні плани переглядаються щодва роки, а їхні документи з безпеки визначають напрямок політики на багато років уперед. Німеччина, у свою чергу, керується Стратегією сталого розвитку, яка слугує основою для всіх галузевих ініціатив, забезпечуючи узгодженість та структурованість цілей. Історичні факти також надають нам важливі уроки: згадаймо п'ятирічні плани в СРСР або "Великий стрибок уперед" у Китаї, де нереалістичні цілі та нехтування аналізом призвели до серйозних невдач. Ці приклади наголошують на важливості доказовості та реалістичності як основи для успішних стратегій.

На жаль, в Україні існує ключова проблема, на яку часто вказують експерти. Суть її полягає в тому, що, незважаючи на регулярні оновлення Державної стратегії регіонального розвитку (ДСРР), вона не завжди корелює з наявними ресурсами і не завжди виконує функцію фінансового документа. Ми маємо схильність створювати привабливі концепції, але часто нехтуємо їх економічною основою. Це призводить до розриву між нашими амбіціями та реальними можливостями. Проблема полягає в нашій культурі мислення, яка є несистемною і хаотичною. На жаль, так функціонує наша політична система — коли нові політичні сили приходять до влади, вони зазвичай відкидають стратегії попередників, викривають їх цілі і починають все з нуля. Це в корені невірно, адже держава кожні п'ять років втрачає динаміку розвитку.

Для досягнення успіху важливо, щоб тріада "стратегія -> бюджет -> проєкт" функціонувала в тісній інтеграції. Іншими словами, стратегія визначає наші цілі та напрямки, бюджет встановлює доступні ресурси для реалізації, а проект окреслює конкретні кроки для досягнення цих цілей.

Ситуація на місцевому рівні є вкрай складною. Практично кожна громада вже розробила та затвердила свою стратегію розвитку, проте лише невелика кількість з цих документів містить фінансові моделі. Якщо громада планує реалізацію значного інфраструктурного проекту, їй необхідно чітко розуміти, скільки коштуватиме його реалізація, яким чином буде забезпечено фінансування та скільки часу потрібно для його завершення. Нестача цієї інформації призводить до того, що на місцях домінує інтуїтивний підхід до управління та ситуативний менеджмент, а естетичні проєкти залишаються лише на папері.

Ми повинні відмовитися від переконання, що у нас є "все найкраще", і зосередитися на визначенні конкурентних переваг і проблемних аспектів. Стратегічний підхід має ґрунтуватися на унікальності - на тих сферах, де ми можемо досягти найкращих результатів і створити найбільшу додану вартість. Коли ознайомлюєшся з окремими стратегіями громад, вони справляють позитивне враження. Проте, після прочитання кількох десятків таких документів, стає помітним дисонанс - вони перестають бути єдиним баченням стратегічного розвитку держави. Тому я сподіваюся, що громади в майбутньому будуть більш ретельно підходити до створення таких програмних документів.

Розробка стратегій розвитку громад повинна передбачати не лише короткострокові плани на один, два чи три роки. Важливо навчитися мислити в довгостроковій перспективі, враховуючи глобальні тренди та міжнародні зобов'язання, особливо в контексті європейської та євроатлантичної інтеграції України. Крім того, при створенні місцевої стратегії розвитку необхідно враховувати національні стратегічні напрями, які не повинні суперечити регіональним планам, а також забезпечити координацію з розвитком сусідніх територіальних громад. Обов'язковим є прогнозування різних сценаріїв розвитку — від найоптимістичніших до найбільш песимістичних, оскільки стратегічні документи повинні бути адаптивними та гнучкими. Крім того, ці документи мають ґрунтуватися на достовірних та реалістичних даних, включаючи офіційну статистику, аналітичні дослідження, чітке співвідношення між цілями та ресурсами, а також реальний зв'язок із фінансовими можливостями громади.

Отже, стратегічний підхід на місцях повинен бути практичним, поєднуючи національні цілі з місцевими вимогами. Для цього важливо враховувати кілька ключових принципів:

Орієнтація на громаду та покращення якості життя: стратегія повинна враховувати реальні потреби жителів і акцентувати увагу на основних послугах і місцевому розвитку, а не обмежуватися лише загальними вказівками.

2. Реальні ресурси: доцільніше ставити дві-три досяжні цілі, підкріплені фінансовими можливостями, ніж мати сотні недосяжних бажань.

3. Просторовий вимір: стратегія повинна інтегруватися з просторовим плануванням (Генплани, детальні плани територій), забезпечуючи зв'язок між інфраструктурними проєктами, землею та майном.

4. Інклюзивність та адаптивність: участь підприємств, фахівців і суспільства гарантує довготривалість ухвалених рішень, а сценарне планування сприяє можливості реагувати на виклики, особливо в умовах збройного конфлікту.

5. Спостереження: ретельне контролювання всіх етапів з метою запобігання зловживанням або перекосам, а також для зміцнення успішних практик.

Висновок очевидний: Держава розробляє загальну стратегію, яка визначає основний курс. У той же час, місцеве самоврядування орієнтується на практичний підхід, що поєднує національні цілі з місцевими потребами та конкретними проектами. Якщо ми прагнемо стати частиною Європейського Союзу, необхідно навчитися ефективно планувати. Планування є ключовим аспектом, що забезпечує нашу стійкість і майбутнє.