Політичні новини України та світу

Стабільність у Європі визначається не компромісами, а міцною позицією. Відгук на матеріал журналу Foreign Affairs.

аналітик благодійного фонду "Повернись живим"

Аналітик з політичних наук Семюел Чарап, працюючий в аналітичному центрі RAND Corporation, у своїй статті "Шлях до миру в Україні", опублікованій у журналі Foreign Affairs, висуває в своєму аналізі надзвичайно ризиковане припущення.

Це твердження стосується того, що війна між Росією та Україною в значній мірі є наслідком конфлікту між Росією та США, який виник у контексті розширення НАТО.

Конфлікту, який, на його думку, пов'язаний з цілком легітимними безпековими інтересами РФ, нехай і реалізованими в нелегітимний спосіб. Відповідно, Чарап вважає, що врегулювання цих розбіжностей дозволить завершити війну та повернути стабільність на Європейський континент. Це помилкове судження.

Для того щоб усвідомити його загрозливий характер, корисно звернутися до Роберта Джервіса і його праці "Сприйняття та неправильне сприйняття в міжнародній політиці". У якості ілюстрації небезпеки, пов'язаної з хибним сприйняттям, Джервіс наводить приклад вибору між політикою умиротворення і стратегією стримування.

Подібний вибір завжди залежить від правильної ідентифікації намірів виконавця. Умиротворення дійсно може стабілізувати систему, якщо інтереси виконавця локальні та їх реалізація допоможе кооптувати його для підтримки чинного світопорядку. Якщо ж виконавець має ширші ревізіоністські наміри, то умиротворення лише покращить його стратегічне становище для подальшої боротьби.

Російські інтереси не локальні за своєю природою. Росія не просто хоче нівелювати загрозу для своєї безпеки, як вважає Чарап. Російський режим - ревізіоністський. Він веде екзистенційну війну проти колективного Заходу.

Дії НАТО він розглядатиме не як акт доброї волі чи запрошення до мирного врегулювання, а як прояв слабкості, яку можна і потрібно експлуатувати. Надзвичайно малоймовірно, що будь-які заходи зможуть змінити цю ситуацію, принаймні для нинішнього режиму.

Сьогодні стабільність Європи базується на ефективній системі стримування, а не на черговій спробі "перезавантаження".

Читайте також