За словами Снайдера, під час президентства Трампа США перетворилися на державу, яка, замість того щоб покласти край війні, продовжує її через власну вразливість.
Тімоті Снайдер вважає, що президентство Дональда Трампа призвело до кризи, яка загрожує існуванню наддержави.
Всі знають вислів "мир через силу", який означає, що сильна країна може стримувати інших від розв'язання війни та підтримувати відбудову після конфлікту. Він про те, що сильна країна приваблює союзників і будує відносини, а якщо потрібно -- може виграти війну. Однак США за президентства Дональда Трампа не є сильною країною в жодному з цих сенсів, або взагалі в жодному. Натомість це країна, яка продовжує війну через слабкість, зазначив американський історик Тімоті Снайдер у своєму новому есе.
"Дональд Трамп активно і дедалі більш ірраціонально намагається представити себе як сильного лідера. Проте, у жодній точці планети його так не сприймають. І на це є вагомі підстави: за півтора року на посаді він вчинив дії, які можна описати лише як самогубство для наддержави," — підкреслив Снайдер.
За словами історика, коли він вперше висловив ідею про самогубство наддержави в квітні, він мав на увазі швидку та явну невдачу Трампа у війні, розв'язаній проти Ірану, а також незмінну покірність американського президента російському диктатору Владіміру Путіну. Тоді ж йшлося про внутрішню політику, яка підриває основи американської сили в майбутньому. Проте тепер, зауважив Снайдер, явище самознищення стало ще більш виразним. Провал в Ірані став ще помітнішим, і це дало Трампу нову можливість для подальших поразок у Росії. Слабкість стала причиною ще більшої слабкості, підкреслив історик.
"Конфлікт в Ірані став стратегічною невдачею. Сполучені Штати не отримали жодних вигод від тисяч загиблих та мільярдів витрачених доларів. Протягом кількох днів американці безрезультатно витратили боєприпаси, включаючи ракетні перехоплювачі, які могли б бути ефективно використані для досягнення перемоги або ж для захисту власних інтересів. У результаті, Сполучені Штати були змушені зменшити свою військову присутність на базах у Близькому Сході та навіть вивести стратегічні бомбардувальники з Великої Британії — що було б неможливим під час попередніх конфліктів у цьому регіоні або в епоху Холодної війни", — зазначає Снайдер.
Історик охарактеризував Ормузьку протоку як стратегічну зброю Ірану, що виникла внаслідок неможливості США контролювати цей нафтовий маршрут. До початку конфлікту, розпочатого Трампом, цей шлях був цілком дієздатним. Тепер союзники Ірану вільно завдають ударів по американським партнерам у різних куточках регіону. Наприклад, Хусити здійснили напад на аеропорт у Ер-Ріяді, столиці Саудівської Аравії. Як зазначив Снайдер, наразі будь-які спроби вплинути на ситуацію виглядають безрезультатними.
Історик переконаний, що з самого початку Трамп не мав жодних шансів виграти таку війну. Хоча США були значно сильнішою військовою державою, ними керували люди, які не мали уявлення, як ведеться війна. Американці, на думку Снайдера, переконали себе, що інші країни зламаються перед обличчям комбінації ракет та хвастощів. Та цього не сталося, а "плану Б" не було. Навіть "плану А", за словами Снайдера, насправді не було. Натомість були лише гендерно-стверджуючі снаряди та ріг достатку самовихваляння.
"План був необхідний через характер війни. Суть війни полягає в примушуванні супротивника змінювати свою політику. Хоча війни рідко є виправданими, коли вони розгортаються, до них потрібно ставитися з усією серйозністю. Проте, нинішня адміністрація у Білому домі, здається, не сприймає це всерйоз. Незважаючи на заяви Трампа та його міністра оборони Піта Гегсета про важливість їхніх цілей в Ірані, ймовірність введення американських військ на територію країни завжди була вкрай низькою," - підкреслив історик.
Іран, як зазначає Снайдер, усвідомлював цю ситуацію і з самого початку конфлікту активно впливав на його загострення. Це означає, що Іран має можливість підвищити ризики, наприклад, перекривши глобальні нафтові шляхи чи здійснивши напади на американські військові об'єкти за межами країни, при цьому не побоюючись значних наслідків.
"Щоб було зрозуміло: я не кажу, що Сполучені Штати мали вторгнутися в Іран. Я маю на увазі, що розпочати війну без жодного уявлення про те, як її виграти, -- це слабкість, і це сприймається в усьому світі. А тепер війна в Ірані триває, бо Трамп слабкий. У нього немає способу вийти з неї, і на даний момент він не бажає цього робити. Війна вкрай непопулярна у Сполучених Штатах і призводить до зростання цін на бензин, що також не подобається американцям. У нинішній стратегічній конфігурації, яку Трамп не може змінити, він не може укласти мир з Іраном на умовах, які не будуть принизливими. Тому Трамп не намагатиметься перетворити реальну слабкість на видимість сили", -- додав Снайдер.
Дії Трампа, як зазначив історик, нагадують прагнення очільника Білого дому розширити конфлікт в Ірані до території США, щоб пережити події 11 вересня і скористатися підвищенням своєї популярності. Які ще вигоди Трамп може отримати від цієї війни? Як підкреслив Снайдер, залишається лише слабкість, породжена ще більшою слабкістю, яку, в умовах кризи, що була спровокована ним самим, президент США може намагатися представити як силу для внутрішньої аудиторії.
У своїй промові в ООН Трамп неодноразово асоціював Іран з виборами. Як зазначив історик, у двох нещодавніх передвиборчих виступах американський президент зображав Іран як загрозу, що може знищити американські міста. Снайдер сумнівається, що щось подібне дійсно може статися, адже Іран не має жодної причини робити Трампу подарунок. Проте така риторика свідчить про те, що думає американський лідер: наслідки програної війни можуть перетворитися на неможливість зупинити тероризм, і в такій ситуації він може сподіватися, що знову зможе стати героєм.
"Слабкість є небезпечним явищем, а Трамп виявляє небезпечну слабкість. Як це часто буває у тих, хто не має сили, він перекладає відповідальність за свої невдачі на інших, лише погіршуючи ситуацію. Світові ціни на нафту зросли внаслідок провалів Трампа щодо Ірану та його стратегічних помилок. Отже, слідуючи логіці власних вад, він намагається звинуватити Україну. Я провів більшу частину минулого місяця в цій країні, де несправедливість таких обвинувачень була особливо відчутною", — зазначає Снайдер.
Історик наголосив, що Росія знищує українську енергетичну інфраструктуру балістичними ракетами, а українські заправні станції -- за допомогою безпілотників. Зараз ракети не збиваються, бо американці більше не постачають перехоплювачі, які вони або безглуздо запускають над Іраном, або відмовляються надавати чи продавати. Українці, які намагаються заправити авто ризикують своїм життям. Тим часом американці стикаються з вищими цінами на заправках, бо їхній президент вирішив воювати і програти війну в Ірані.
Снайдер підкреслив, що Трамп звинувачує людей, які ризикують своїм життям під час спроби отримати паливо, у витратах, з якими стикаються американці. Водночас обидві ці проблеми є наслідком його особистих рішень. Історик зазначив, що якби президент США обрав підтримку України у її боротьбі за перемогу, що було б обґрунтовано численними стратегічними аргументами, українці могли б отримати захист від ракет, а американці — знижені ціни на паливо. Проте він обрав катастрофічну поразку в Іраку, що призвело до безглуздого витрачання ресурсів. Тепер Трамп намагається приховати свою невдачу у війні, принижуючи українців разом із собою. Він звинувачує їх у своїх власних помилках, знаходячи причини для підтримки свого покровителя Путіна, що, безсумнівно, є його пріоритетом.
"З самого початку, протягом останніх десяти років, одним із найпомітніших аспектів слабкості Трампа є його особисте прагнення підкоритися Путіну. Це стало очевидним ще під час його першої президентської кампанії у 2016 році і залишається актуальним досі. Чомусь він майже завжди використовує нагоду підтримати російського лідера," – підкреслює історик.
Тому за словами Снайдера, з моменту повернення Трампа до влади в січні 2025 року, американська політика в російсько-українській війні радикально змінилася. Трамп міг би принести мир в Україну. Все, що йому потрібно було зробити, це продовжити політику Байдена щодо надсилання зброї Україні та запровадження санкцій. Натомість він проводив політику війни через слабкість. Зовнішня політика Байдена, можливо, була недостатньою, але вона принаймні базувалася на правильній передумові -- агресивна війна може закінчитися лише тоді, коли агресору чинитимуть опір. Ще одного-двох років такої політики було б достатньо; єдина надія Москви полягала в тому, щоб при владі опинився союзник, який зробив би ще менше, переконаний Снайдер.
Трамп виявився такою особистістю. Протягом усієї виборчої кампанії 2024 року російські пропагандисти відкрито демонстрували свій ентузіазм щодо "нашого Трампушка"; їхня надія на продовження конфлікту стала його слабкістю. Він поступився тим, чого бажав Путін. Трамп зупинив постачання американської зброї та її продаж Україні, а тепер прагне підтримати російську військову економіку, закуповуючи російське дизельне паливо, – підкреслює Снайдер.
Це обурливе рішення, за словами історика, ґрунтується на безлічі рівнів слабкості. На перший погляд здається, ніби проблема полягає в тому, що Трамп настільки слабкий у себе вдома, що змушений підлаштовуватися під диктаторів за кордоном. Насправді ж, схоже, що Трамп, зіткнувшись із високими цінами на бензин у країні, прагне швидкого вирішення проблеми перед виборами. Але це не може бути мотивом, хіба що Трамп є економічним невігласом. Цю гіпотезу, на думку Снайдера, можна розглядати з огляду на досвід. В есе історик зазначає, що закупівля дизельного палива в Росії не змінить його ціну. Та й взагалі сумнівно, що Росія зможе поставити це паливо. Адже РФ сама відчуває дефіцит на внутрішньому ринку. Як і типова угода Трампа, це цілком може закінчитися тим, що американських платників податків попросять заплатити в два-три рази більше за те, що рекламувалося як подарунок для них.
"Проте давайте уявимо, що російські кораблі дійсно заходять в американські порти з дизельним паливом. Це всього лише свідчитиме про те, що Росія порушила попередні угоди з іншими партнерами, щоб викликати вдячність Трампа. Загальний об'єм поставок дизельного пального на світовому ринку залишиться незмінним. Вартість дизельного пального також не зазнає змін," — зазначає Снайдер.
Тож, Трамп характеризує свій крок як символічний, однак акцентує на важливості цього символу. Він зазначає, що американський президент явно вибирає сторону Росії. Вдаючи, що піклується про інтереси американців, він насправді має намір завдати шкоди Україні, щоб просунути інтереси Путіна. Єдиний результат порушення санкцій проти Росії полягає в підтримці цієї країни. А ціна цього дуже висока, адже це означає порушення американських законів з боку виконавчої влади. Якщо Сполучені Штати не можуть дотримуватися власних норм і практик щодо санкцій проти агресора, інші країни можуть легко слідувати такому прикладу, підкреслює історик.
"Факт того, що Трамп підтримав Росію, нічого не принісши американському народу, є очевидним. Проте він навіть не здобув жодних вигод для себе (якщо не враховувати можливу фінансову винагороду). Насправді, він лише посприяв Путіну, відкрито порушивши основний принцип, згідно з яким агресивні війни не варто винагороджувати", – зазначено в есе.
Снайдер зауважує, що підхід Трампа до Росії -- це політика повної покірності. Це не просто слабкість у тому сенсі, що це американська політика поступливості агресору, що, звісно, було б достатньо погано. Це не просто слабкість у тому сенсі, що Трамп робить те, що хоче Путін, що було б достатньо принизливо. Це про те, що Трамп робить, що хоче Путін, навіть не отримуючи нічого особисто для себе -- хіба що, звичайно, є побічні угоди, які передбачають особисті виплати. З огляду на те, що Росія запропонувала вигідні нафтові угоди американцям, які нібито ведуть переговори про мир, а ці американці, як виявляється, є зятем Трампа та його другом, це слід вважати більш імовірним, ніж навпаки.
"На даний момент ми не маємо зовнішньої політики в традиційному сенсі. Замість цього, існують групи, які маневрують навколо катастроф, викликаних Трампом, намагаючись перетворити їх на вигідні схеми. Це сполучення вразливості та корупції, безумовно, є стратегічною невдачею для США, елементом саморуйнування нашої супердержави. Значна частина нашої сили як нації базується на розробці законів і їх дотриманні", -- підкреслює Снайдер.
Однак купівля дизельного палива з Росії є незаконною, враховуючи чинні американські санкції проти Росії. Сполучені Штати не імпортували паливо з РФ з початку повномасштабного вторгнення її в Україну 2022 року. За законом, США не можуть купувати російське паливо, якщо Росія не виведе війська з України. Снайдер звернув увагу, що Трамп кілька тижнів тому підписав закон, який зобов'язує його не лише запровадити санкції проти російської нафти та газу, а й покарати інші країни, які імпортували енергоносії з РФ. Це робить всю ситуацію ще більш гротескною, якщо це можливо. Однак основна серйозна проблема, за словами Снайдера, полягає у тому, що це робить американців слабшими як країну, коли вони не можуть дотримуватися власних законів, а натомість йдуть за фальшивим сильним лідером, що шукає можливості підкоритися справжньому сильному лідеру. Снайдер наголошує: незалежно від того, чи є президентом Трамп, американці послаблюють себе як країну, коли їхні закони стають безглуздими.
"Слабкість США в Ірані призводить до зниження їхніх позицій в Росії, що, в свою чергу, викликає ще більшу вразливість Америки в Ірані. Навіть якщо ми спробуємо проникнути в ментальність прихильників MAGA і уявити, що зовнішня політика відповідає поглядам Трампа, ця ідея виявляється малозначущою і суперечливою. У пропаганді MAGA йдеться про праведну війну проти Ірану, яка нібито має глобальне історичне значення. За словами Трампа, ця війна настільки критично важлива, що навіть втрата американських міст вважається допустимою задля збереження залученості. Однак, як відомо, Росія та Іран мають тісні зв’язки." — зазначив Снайдер.
Історик зазначив, що обидві держави активно обмінюються розвідданими, зокрема інформацією про удари по цілях. Іран надає Росії безпілотники, а на початкових етапах війни навіть відправляв своїх інструкторів на окуповані території України, щоб навчити російських військових користуватися ними. Водночас, російські ядерні фахівці наразі інтенсивно працюють в Ірані. Росія також відкрито підтримує Іран у його конфлікті зі США. Таким чином, коли Трамп надсилає американську валюту до Москви, він фактично підтримує Тегеран. Згідно з думкою історика, намагаючись встановити добрі стосунки з Путіним, Трамп фактично співпрацює з державою, що підтримує його противника. Насправді, він фінансує ту сторону, яка завдає шкоди його власним військам.
Зробивши американську зовнішню політику відверто проросійською -- а інакше цей символічний крок не можна зрозуміти -- Трамп, за словами Снайдера, зробив весь світ набагато небезпечнішим. Якщо Росія виграє війну в Україні, це підбадьорить агресорів у всьому світі.
Висловлюючи думку про те, що Україні слід позбутися свого обраного президента — що є абсурдним за будь-яких обставин, — Трамп повторює російську пропаганду та підтримує думку, що саме агресори (а не, приміром, виборці) мають вирішувати, хто повинен бути при владі. Трамп стверджує, що Україні варто припинити свою оборону проти Росії, в той час як Росія продовжує свої атаки, не пропонуючи жодних мирних ініціатив і відкрито заявляючи про відсутність наміру до переговорів. Причина, чому Путін не прагне до діалогу, полягає в тому, що США під час президентства Трампа продемонстрували свою надзвичайну поступливість і слабкість, вважає історик.
Снайдер нагадав, що Трамп вирішив, ніби США мають купувати російське дизельне паливо після телефонної розмови з Путіним, під час якої він мав говорити з російським диктатором про витік легеневої чуми з російської лабораторії. Таку зміну теми історик називає досить серйозною. І складається враження, що Трампу нема чого сказати в цих розмовах з Путіним. Снайдер називає американського президента "путінським ковпаком" і додає, що іроня в тому, що сам Путін грає дуже слабку роль у війні проти України.
Він отримує силу лише завдяки недолікам Трампа. Трамп, який зазнає невдачі у своїй безглуздій війні проти Ірану, шукає винних у наслідках в Україні та використовує маніпуляції, щоб виправдати скасування санкцій щодо Росії, прагнучи продовжити конфлікт. Це війна, що базується на слабкості, не лише у фактичному сенсі, а й як переконання, чи навіть доктрина. Америка повинна зазнавати поразок, знову і знову, а війни мають бути ініційовані, продовжені або підтримані лише для того, щоб кілька людей з оточення Трампа могли отримати прибуток. Коли прихильники Трампа намагаються виправдати ці дії, вони лише додають до цього хаосу власну слабкість, що ще більше ускладнює ситуацію. Трамп — це не та особа, якій можна довіряти владу. Вдаватися до протилежного означає брати участь у нашій безперервній саморуйнації як наддержави, — підсумував Тімоті Снайдер.
Нагадаємо, Трамп заявив, що домовився з Путіним про початок постачання російського дизельного пального на американський і світовий ринки. Спершу Росія відправить понад 300 тис. тонн пального, у листопаді поставить ще 500 тис. тонн, а після цього -- один мільйон тонн.
У Сполучених Штатах, тим часом, висловили незадоволення щодо рішення Трампа скасувати санкції на російське дизельне паливо. Аналітики ставлять під сумнів, чи зможе це сприяти зниженню цін, а також зазначають можливу невідповідність рішенню закону Ліндсі Грема.
Санкційний закон, запропонований Ліндсі Гремом, був підписаний Трампом у вересні. Однак до цього часу Білий дім не вжив жодних помітних заходів для його реалізації, незважаючи на те, що більшість його положень вступають в силу 18 жовтня. Цей закон надає президентові можливість робити виключення.
Президент Володимир Зеленський роз’яснив, що удари, які завдають українські збройні сили по російським нафтопереробним заводам та іншим об'єктам нафтової інфраструктури, є реакцією на тривалі агресії Росії проти української енергетичної системи. Він також зазначив, що Україна готова припинити ці атаки в разі, якщо Росія зупинить свої напади на українську енергетику.
