Сполучені Штати не прагнуть ділитися своїм гегемонічним статусом, в той час як Китай вважає себе країною, що повинна зайняти лідируючі позиції у світі, - зазначає експерт.
Сполучені Штати не прагнуть ділитися своєю гегемонією, тоді як Китай не бажає залишатися на другому плані.
Про це в ефірі Еспресо заявив політичний консультант, експерт з питань зовнішньої політики Гліб Остапенко.
"Очевидно, що сучасна команда Дональда Трампа прагне переосмислити світові сфери впливу та захистити залишки американського впливу, які збереглися за останні десятиліття. Офіційно Сполучені Штати продовжують бути основним конкурентом Китаю, проте все частіше виникають дискусії щодо можливого неформального перетворення та певного розмежування інтересів," - зазначив він.
Він вважає, що може йтися про певну угоду з Китаєм.
Китай зміцнює свої позиції в Центральній Азії, Африці та сусідніх регіонах. У той же час, США продовжують реалізовувати свою стратегію в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, а також в Європі, Північній і Латинській Америці. Подібний розподіл виглядає досить умовним і обговорюється, скоріше, на рівні теоретичних моделей, ніж на основі реальних дій і політичних рішень, зазначив експерт.
Остапенко назвав причину цього.
"По-перше, Сполучені Штати не прагнуть ділитися своєю гегемонією, тоді як Китай не бажає залишатися на другому плані.. І це абсолютно зрозуміло, що Пекін наразі бачить себе тією країною, яка після 2040-2050 року стане провідною країною світу", - сказав він.
Експерт зазначив, що протягом останніх 25 років карта наших експортних партнерів зазнала суттєвих змін.
"Раніше Сполучені Штати мали широкий спектр експортних партнерів по всьому світу, проте нині Китай займає набагато більш значуще місце в глобальній торгівлі та впливає на світові ринки. Тому, як зазначив Остапенко, різноманітні інструменти, які використовував Трамп для тиску на Китай, в основному включають економічні санкції, тарифи та обмеження на експорт. Ці заходи можуть негативно позначитися не тільки на Китаї, але й на самих США. Хоча вони, безумовно, вплинуть на Пекін, важливо усвідомлювати, що це не те ж саме, що впливати на Венесуелу чи Молдову. В даному випадку мова йде про країну, яка є другим найбільшим гравцем на світовій арені, з якою США ведуть активну торгівлю. Торгівля створює зв’язки між економіками, суспільствами, людьми, їх цінностями, добробутом і безпекою."
Він наголосив, що фактично введення цих тарифів повпливає прямо на Америку, а те, що повпливає на Америку - повпливає на весь світ.
"Інше питання в тому, що, звичайно, певне відкалібрування і тиск на Пекін необхідний, тому що, як ми бачимо зараз у офіційного Києва є чіткі дані про те, що Пекін допомагає Москві з виробництвом дронів. Там різні комерційні компанії і експерти їздять на Іжевський завод з виробництва "шахедів". Допомагають виробляти камери, допомагають виробляти дрони, надають так званий Dual Use Equipment, який використовується РФ для того, щоб вставляти ці компоненти в свої ракети і дрони. І додатково Китай купує російську нафту і вона є найбільшим покупцем цієї російської нафти, що фактично спонсорує цю війну", - підкреслив експерт.
Остапенко підкреслює, що без тиску на Китай, він може стати ще більш зухвалим.
"І тому я вважаю, що така політика тиску повинна бути, але повинно бути не просто імітація дій, а реальні дії, які призводять до результату. Ми бачимо, що ввели зараз тарифи на Індію. Чи це допомогло? Ні, я вважаю, що це повинен бути більш комплексний системний підхід, який взаємокоординований з європейськими партнерами, але і європейські партнери іноді не хочуть відмовлятися від закупівлі енергоносії в Російській Федерації. Від чого впадають в стратегічну залежність і ми це чітко бачимо і по Словаччині, і по Угорщині, і по деяким іншим країнам, які купували російські СПГ через балтійські а-а танкери і море", - підсумував він.
