Син Ярослава Рущишина, який загинув, поділився з громадськістю його "домашнім завданням".
27-річний син Ярослава Рущишина Гнат оприлюднив "домашнє завдання" від свого батька, яке адресував його послідовникам. Так він називає ті принципи, на яких будував своє життя Ярослав Рущишин і до яких закликав прислухатися інших і продовжувати справу тата. Своєрідний моральний заповіт Гнат Рущишин озвучив у промові на похороні свого батька, який відбувся 28 липня в УКУ. Згодом на прохання друзів він опублікував його на фейсбуці.
Ось пряма цитата:
Деякі з вас у своїх соціальних мережах згадували батька як вчителя та наставника. Тому сьогодні, скориставшись цією можливістю і перебуваючи в його улюбленому, рідному для нас Українському католицькому університеті, я проведу останній урок на його пам'ять.
Якщо звернути увагу на роботу батька, можна виділити три ключові характеристики.
Перша - візійність. Тато мав неперевершену здатність бачити потенціал у всьому, бачити майбутнє, думати про нього і жити з ним. Він бачив ціль, можливо, не завжди її відкривав іншим, але йшов маленькими кроками поступово до неї, і вів нас за собою до цієї цілі.
Наступна характеристика - це глибина. Тата точно не можна охарактеризувати як стартапера. Хоча він цінував швидкість, реалізовував її по-своєму, компенсуючи адреналін різноманітними історіями про пригоди та інші захоплюючі моменти. Усі проекти, за які він брався, містили в собі глибокий сенс і значення. Він ніколи не діяв бездумно; у всьому, що він робив, завжди була присутня певна ідея. Тато шукав суть набагато швидше за нас, прагнучи повністю втілити її, і завжди тягнув нас за собою у цей процес.
Третя характеристика – це стабільність. Батько, крім змісту, прагнув зробити кожен свій проєкт і заняття постійними, аби їхня цінність не зникала безслідно. Він часто висловлював невдоволення через брак часу на художню літературу, адже існувало чимало більш значущих і важливих книг. Усе це робилося для того, щоб створити не лише уявлення про майбутнє, а й саме майбутнє.
Мій тато мав дар знаходити потрібні слова і відчувати настрій людей навколо. Одного разу, під час щорічної зустрічі зі стипендіатами в Українському католицькому університеті, після багатьох натхненних виступів студентів і меценатів, настав час говорити йому. Він висловився приблизно так: "Вартість навчання в університеті становить 100 000 грн. Я хочу, щоб ви відпрацювали кожну копійку. Дякую".
До чого я це все веду? Мій батько завжди говорив, що не є вчителем і не має наміру когось навчати.
Незважаючи на це, підходом до своєї родини, до друзів, братчиків і сестричок, до всіх, хто вже підійшов від нас, до Марека [друга та партнера Маркіяна Іващишина, -- ред.], він залишає нам велике домашнє завдання.
Скоріш за все, тато почав би так: "Вірте в цей світ і довіряйте людям навколо. Читайте, вчіться, творіть, робіть. Робіть для себе, для свого оточення, для своєї громади, для всього суспільства за простими принципами: візія, зміст, сталість".
І так, поступово, з новими помилками та невдачами, але ми рухаємось далі. Свят ще чимало попереду, буде безліч подій, подорожей, святкувань Маланки, гаївок та коляди. Коляда неодмінно відбудеться!
Нагадаємо, у понеділок, 28 липня, на Личаківському кладовищі поховали підприємця та народного депутата Ярослава Рущишина, який загинув у ДТП. Рідні політика просили не приносити квітів на похорон, а зробити пожертву на Український католицький університет, який за життя підтримував Ярослав Рущишин. 57-річний Ярослав Рущишин загинув у ДТП 24 липня на Прикарпатті. Він був за кермом мотоцикла Harley-Davidson та зіштовхнувся з трактором. Обставини трагедії розслідує Державне бюро розслідувань.
