Шкідливий задум: які проблеми виникають з пропозицією Мінагро щодо обмеження експорту ріпаку та сої

В Україні планують ввести обмеження на експорт ріпаку та сої з метою збільшення завантаження внутрішніх потужностей. Проте аграрії підкреслюють, що в умовах зменшення загальних обсягів експорту, такі заходи можуть негативно вплинути на виробників сировини та економіку країни в цілому.

Чиновники згадують про ідею суттєвого обмеження експорту окремих зернових культур ледь не кожного політичного сезону. Утопічна мантра про швидке перетворення держави із "сировинного придатка" на "могутнього переробника" транслюється через державні інформаційні платформи, форуми, конференції та через комунікації лояльних до цієї ідеї експертів. Задля "підвищення ефективності" навіть ухвалено відповідну стратегію збільшення переробки до 2030 року на рівні уряду.

Якщо говорити спрощено, то логіка прихильників цієї концепції зводиться до того, що основні проблеми економіки виникають через експорт сировини. Тому пропонується обмежити її вивіз і натомість сприяти експорту готової продукції, виробленої переробниками. Проте, ця ідея має свої недоліки, на які вказують фермери. Вони підкреслюють, що таке рішення може призвести до дискримінації одних аграріїв (виробників) на користь інших (переробників). Окрім того, немає чіткої кореляції між обмеженням експорту і, скажімо, зростанням інвестицій у переробну промисловість, оскільки для цього також потрібні зміни в системі правосуддя та стабільний мир. Ще один суттєвий ризик полягає в можливій втраті традиційних експортних ринків, що призведе до зниження валютних надходжень і, як наслідок, негативно вплине на платіжний баланс.

Кілька днів тому гасло "давайте більше переробляти" зазвучало з новою силою: міністр агрополітики Віталій Коваль заявив, що сьогодні потужності переробки зернових в Україні становлять 22 мільйони тонн при завантаженості лише 65%.

"Ми досі експортуємо сою і ріпак як сировину. У той час як 95% соняшнику вже переробляємо всередині країни. Якщо вдалося з соняшником -- вдасться і з іншими культурами. Важливо збалансувати ринок: наразі маємо 20% - тваринництво і 80% - рослинництво. В Європі середній показник 50/50. А у промислово розвинутих країнах тваринництво - 80%", - сказав міністр під час конференції Grain Ukraine.

"Наша мета полягає не лише у вирощуванні, а в створенні продукції з високою доданою вартістю прямо тут, в Україні. Це шлях до економічної стабільності, підвищення конкурентоспроможності на міжнародній арені та забезпечення гідного майбутнього для українських сіл. Епоха сировинної економіки залишилася в минулому. Ми вступаємо в епоху ефективної України," - акцентував міністр.

Розвиток переробки неодмінно є важливим завданням, адже це створення продукції з доданою вартістю, розширення промислових виробництв та збільшення кількості робочих місць. Однак аграрії просять державу не "рубати згаряча" та врахувати також інтереси фермерів, які завантажують ці підприємства сировиною, інакше, якщо переробка швидко не запрацює, ми ризикуємо не наростити, а, навпаки, скоротити валютну виручку, що матиме негативний ефект на усю українську економіку.

Ріпак під пильним оком.

За даними Всеукраїнської аграрної ради (ВАР), генеральний директор асоціації "Укроліяпром" Степан Капшук під час наради в Мінагрополітики запропонував заборонити вивезення 50% врожаю ріпаку з країни, щоб збільшити завантаження українських переробних потужностей.

Директор з розвитку олійного бізнесу компанії "Дельта Вілмар Україна", Шаміль Хакіров, висловив думку про доцільність введення додаткових мит або квот на експорт ріпаку хоча б на певний період. Він зазначає, що теперішня ситуація призводить до того, що переробники "конкурують з експортерами", що ускладнює їм отримання необхідних обсягів сировини.

Однак жоден із прихильників запровадження обмежень не враховує, що може статися в ситуації, коли експортні можливості будуть втрачені, а переробні потужності так і не з’являться через небажання інвесторів інвестувати в розширення цих потужностей, брак готових до експлуатації підприємств чи з інших причин.

Потреба в обмеженні експорту певних сільськогосподарських культур виникає на фоні статистичних даних, які свідчать про значне зменшення обсягів експорту зернових з України. Станом на 2 червня поточного маркетингового року 2024-2025 було експортовано 38,3 мільйона тонн зернових та бобових, що є на 22% менше, ніж у той же період минулого року. Окрім цього, фахівці Української аграрної конфедерації очікують, що через несприятливі погодні умови, пересівання частини земель та зменшення площ під деякими культурами, урожай зернових та технічних культур може знизитися на 10%.

Варто зазначити, що 5 червня завершується термін угоди, яка скасовує мита та квоти на експорт до Європейського Союзу. Питання щодо можливого відновлення цих чи подібних умов залишається відкритим. Таким чином, додатковий тягар на виробників в даний момент виглядає невиправданим.

Не дивно, що представники виробництв висловлюють негативне ставлення до ініціатив, які можуть ще більше ускладнити вже складні умови їхньої роботи.

"Виробники олійних культур -- це десятки тисяч аграріїв по всій Україні, і вони категорично проти будь-яких обмежень. Переробники самі визнають: заводів у нас достатньо, будувати нові не потрібно. Тобто мова не про розвиток інфраструктури, а про спробу штучно створити умови, за яких переробники просто більше зароблятимуть. А чому не виробники? Обмежити експорт -- це забрати гроші в аграріїв і віддати їх переробникам", -- каже заступник голови ВАР Михайло Соколов.

В організації звернулися до уряду з проханням "утриматися від втручання в ринкові процеси та не надавати переваг одній групі підприємців на шкоду іншим".

Генеральний директор Getreide AG Ukraine Бьорн Штендель зазначає, що введення експортного мита на ріпак в Україні, де основна увага в аграрному секторі зосереджена на соняшнику, слугує фактично прихованим способом підтримки невеликих виробників соняшникової олії.

"Ріпакова олія, як правило, продається дешевше, ніж соняшникова. У контрактах допускається наявність певної кількості домішок, тому ріпакову олію, яку ми обробляємо, найчастіше комбінують із соняшниковою, щоб підвищити прибуток," -- зазначає він.

Штендель вважає, що запровадження додаткового мита -- скажімо, 5-10% -- не вдарить по кінцевому споживачеві в Європі, а фактично вираховується з доходу українського фермера, який виробляє ріпак, створивши преференції для виробника соняшнику.

Приготуйтеся до сої.

Окрім ріпаку, у кулуарах Міністерства аграрної політики та в профільних асоціаціях активно розглядається можливість запровадження мит або обмежень на експорт сої. Це питання стало актуальним через аналогічну "проблему" з завантаженням виробничих потужностей: тільки 65% з них функціонували, тоді як інші залишалися без діла.

Це обумовлено кількома чинниками, зокрема затримкою реалізації сировини сільгоспвиробниками, які сподіваються на підвищення цін. Це, у свою чергу, призводить до нерівномірності в постачанні та ускладнює створення надійної сировинної бази для підприємств переробної промисловості.

Незважаючи на це, в Україні спостерігається зростання обсягів переробки сої. У маркетинговому році 2024/2025 переробка сої досягла понад 2,5 мільйона тонн, що стало новим рекордом.

"За умови державної підтримки галузь переробки олійних культур матиме відчутний позитивний вплив на економіку: стимулювання зайнятості, зростання доходів населення, підтримка фермерства, збільшення податкових надходжень і валютної виручки, поліпшення платіжного балансу та стабільності гривні", - каже генеральний директор асоціації "Укроліяпром" Степан Капшук.

Проте, не вказується, коли саме це відбудеться, і який негативний вплив на економіку країни в умовах війни може мати зменшення або обмеження експорту однієї з найбільш прибуткових товарних категорій. Як зазначають виробники сої, наслідки таких дій вже відомі: введення заборони або квот на експорт в умовах стабільного попиту призведе до втрати частки на зовнішніх ринках і зниження доходів фермерів через демпінг з боку переробних підприємств (нестача ринкового ціноутворення змусить їх знижувати ціни). Оскільки це стосується не лише великих, але й середніх та малих підприємств, ситуація може призвести до серйозних фінансових труднощів, а в деяких випадках навіть до неможливості придбати насіння та добрива на новий сезон. Це може також спонукати їх до переходу на вирощування інших культур.

Таким чином, замість розширення обсягів виробництва слід очікувати зменшення площ, відведених під ці культури. Крім того, нові випадки непередбачуваного втручання держави в експортну політику, особливо в розпал сезону збору врожаю, суперечать заявленим намірам щодо поліпшення інвестиційного клімату та створення умов для приваблення іноземних інвестицій, у тому числі для розвитку нових переробних потужностей. Не можна не згадати й про ризики зростання тіньової торгівлі, яка активно розвивається в умовах заборон, а також про можливі втрати в податкових і валютних надходженнях.

...Чому на такі ідеї та пропозиції лобістів розвитку переробної промисловості, за якими стоять великі аграрні корпорації, на шкоду іншим галузям пристає профільне міністерство - відкрите питання. Замість гармонійного розвитку всіх напрямків, підтримки будь-якого українського експорту за умов жорсткої міжнародної конкуренції і втрати частини ринків через повномасштабну війну Росії проти України, державна політика знову спрямована на формування "простих рішень" і "швидких результатів" для одних за рахунок інших.

Фахівці аграрного сектору підкреслюють, що така практика виглядає непрозоро і навряд чи призведе до позитивних наслідків для подальшого розвитку галузі. У разі її впровадження це може серйозно зашкодити потенціалу України в агроекспорті та підірвати основи, які формувалися в цьому напрямку протягом багатьох років.