Роботи на базі штучного інтелекту здатні допомогти вирішити проблеми голоду і посухи у світі.
Технології штучного інтелекту отримали можливість "чути" потреби рослин — вони автоматично поливають томати, коли це необхідно. Це стало важливим кроком у боротьбі з голодом.
Системи з штучним інтелектом можуть суттєво трансформувати аграрний сектор, сприяючи сталому розвитку та оптимізації використання ресурсів.
Більше ніж 828 мільйонів людей у світі переживають хронічний голод. Ця ситуація погіршується через зміни клімату, які негативно впливають на традиційні аграрні практики. У цій ситуації автономні технології на основі штучного інтелекту та робототехніки можуть стати вирішальним фактором. "Уявіть собі світ, де процеси вирощування контролюються без будь-якої участі людини", — зазначає Ву Су Кім, автор дослідження.
Університет Саймона Фрейзера створив роботизований сенсор на основі штучного інтелекту, який моніторить електричні імпульси рослин для управління зволоженням у режимі реального часу. Це рішення сприяє ефективному використанню води без негативного впливу на врожайність, що є особливо важливим у контексті глобальної нестачі водних ресурсів.
Сільське господарство є найбільшим споживачем водних ресурсів у світі. Тому впровадження систем точного зрошення стає надзвичайно важливим для оптимізації агровиробництва. Дослідження в галузі штучного інтелекту використовують електрофізіологічні реакції рослин як показники їхнього стану. "Це дозволяє уникнути традиційних припущень та зменшити обсяги ручної праці", — зазначають вчені.
Сучасні сенсори дозволяють виявляти стресові стани та потреби у зволоженні з великою точністю. Алгоритми машинного навчання, вбудовані у ці системи, забезпечують своєчасні інтервенції, підвищуючи врожайність та мінімізуючи втрати.
Додаткові досягнення в мультиспектральній візуалізації дозволяють виявляти хвороби на ранніх стадіях. Їх інтеграція з електричними сенсорами створює комплексні системи моніторингу здоров'я рослин. Такі системи здатні управляти не лише зрошенням, а й подачею поживних речовин, аналізом навколишнього середовища та загальним станом рослин.
Завдяки цьому сільське господарство може стати повністю автономним. "Ця технологія виходить за рамки зрошення і дозволяє повне управління агроекосистемою", -- наголошує автор дослідження.
Прототипи, ефективні в теплицях, мають бути адаптовані до реального аграрного середовища. У Танзанії, Сінгапурі, Японії та на Філіппінах команда SFU вже тестує рішення в партнерстві з місцевими громадами. Вони зіштовхуються з викликами -- нестачею води, старою інфраструктурою, браком доступу до технологій. "Системи повинні бути доступними, простими та адаптованими до регіональних потреб", -- зазначає дослідник.
Міжнародна співпраця є ключем до ефективного розширення цих технологій. Такі організації, як ФАО, Світовий банк і Асоціація університетів Тихоокеанського регіону, вже активно підтримують відповідні проекти. Вони підкреслюють важливість поєднання інновацій у сфері штучного інтелекту з місцевими знаннями аграріїв.
Основна мета полягає у розробці сенсорних роботів, які будуть доступні малим фермерам і здатні зменшити втрати та підвищити продуктивність сільського господарства. "Розширення таких ініціатив сприятиме досягненню цілей ООН у боротьбі з голодом", – стверджує Ву Су Кім. Для реалізації цього необхідно впровадження політики підтримки, забезпечення доступу до новітніх технологій та налагодження обміну знаннями між країнами.
