Які зміни відбудуться в Україні після узаконення криптовалют?
Яким чином нові регуляції вплинуть на інвесторів, комерційні структури, фінансові установи, глобальний капітал та еволюцію криптовалютного ринку.
Україна належить до країн, де криптовалюти використовуються найактивніше, проте регульований ринок у державі досі відсутній. Хоча існує значна кількість гаманців, це ще не формує повноцінний ринок. Його розвиток можливий лише тоді, коли постачальників можна буде перевірити у реєстрах, банки зрозуміють їхній статус, податки будуть обчислюватися на основі фактичного прибутку, а право власності зможе бути захищеним у судовому порядку.
Згідно з індексом Chainalysis на 2025 рік, Україна зайняла восьму позицію у світі за рівнем впровадження криптовалют. У звітах зазначається, що приблизно 11% населення активно використовує криптоактиви. Хоча це лише оцінки, а не дані з офіційного реєстру, слід визнати, що масштаби цього явища є значними і не можна вважати їх незначними.
Українські команди заснували такі міжнародні проєкти, як WhiteBIT, Everstake, Trustee Plus, Hacken, Global Ledger, AMLBot та інші. Проте більшість ліцензій і банківських зв’язків знаходяться поза межами України.
Що мається на увазі під регулюванням криптовалютних активів?
Криптовалюту не потрібно "легалізовувати" як заборонений предмет. Люди вже володіють нею та здійснюють операції. Державі потрібно встановити правила для послуг, прав і ризиків.
Робоча модель має визначити статус активу, види діяльності, що підлягають ліцензуванню, правила зберігання клієнтських коштів, порядок розрахунку податку, вимоги до капіталу та керівників, перевірку клієнтів, банківське супроводження і захист користувача.
Регулювання не свідчить про те, що Bitcoin вважається законним платіжним засобом замість гривні. Це означає, що цифровий актив отримує чітке правове визначення, а біржі, сервіси обміну, депозитарії та брокери функціонують у рамках визначених норм.
Чому закон досі не виконується?
У 2022 році Україна ухвалила Закон "Про віртуальні активи". Ідея була правильною: визначити віртуальний актив як об'єкт права та описати постачальників послуг. Але закон мав запрацювати після внесення змін до Податкового кодексу. Податкової моделі, порядку авторизації, зв'язку з банками та системи нагляду не з'явилося. Тому закон так і не набрав чинності.
Законопроєкт №10225-д пропонує визначати результат фізичної особи як різницю між доходом від продажу та підтвердженими витратами на придбання, дозволяє переносити збитки і передбачає реєстрацію постачальників послуг. Це краще, ніж податок з усього обороту.
Проте незважаючи на це, існують ще невирішені питання. Навантаження в 23% може сприяти існуванню тіньового ринку. Старі активи стикаються з труднощами у відновленні своєї первісної вартості. Розрахунки в гривні можуть призвести до формування паперового прибутку через коливання валютного курсу. Повноваження регуляторних органів викликають певні сумніви. Надмірна дискреція може зробити регуляторні вимоги фінансовим бар'єром для багатьох компаній.
Що втрачає Україна
На першому місці — бізнес. Компанії, засновані українцями, активно отримують ліцензії та відкривають банківські рахунки у країнах Європейського Союзу, Швейцарії, Великій Британії та в інших юрисдикціях.
По-друге, податки та банківську інтеграцію. Держава майже не бере участі в обслуговуванні легального обороту, а український банк часто сприймає слово "криптовалюта" як загальний сигнал ризику. Клієнту складно підтвердити походження коштів, а компанії - побудувати прозорий розрахунковий контур.
По-третє, захист користувачів. На тлі правової невизначеності діють фіктивні інвестиційні платформи, псевдоброкери та кол-центри. Міжнародні розслідування пов'язують такі мережі з офісами в Україні та збитками у мільйони євро. Без реєстру і нагляду межа між професійним сервісом і злочинною схемою менш помітна.
Які висновки можна зробити з міжнародного досвіду?
Європейський Союз запровадив режим MiCA, який передбачає авторизацію постачальників, капітальні вимоги, захист активів клієнтів та ведення публічних реєстрів. Швейцарія впровадила цифрові активи у свою фінансову правову систему. Водночас, Велика Британія, Канада та Казахстан активно працюють над створенням ліцензованих регуляторних режимів.
Працюючі моделі не забороняють технологію і не залишають її без контролю. Вони розділяють види діяльності, встановлюють вимоги відповідно до рівня ризику та пов'язують крипторинок із банками, податками і захистом клієнта.
Недосконалий закон може бути навіть гіршим за його відсутність. Якщо вартість ліцензії є надмірною, звітність важка для виконання, а податкові зобов'язання не враховують витрати та збитки, підприємці можуть перейти на P2P-системи, використовувати готівку або звертатися до іноземних платформ. Також існує небезпека регуляторного захоплення, коли дозволи надаються без прозорості.
Потрібна програма добровільного розкриття старих активів
Найбільш складним аспектом є ситуація з криптовалютою, яка була придбана до введення спеціальних регуляцій. У деяких власників залишилися документи та звіти з бірж, тоді як інші мають лише адреси своїх гаманців та записи транзакцій у блокчейні.
Україні потрібна обмежена в часі програма добровільного розкриття історичних криптоактивів. Власник міг би заявити гаманці, кількість активів, період придбання, податкове резидентство і доступні докази. Після цього проводилася б перевірка походження коштів, санкційних ризиків і зв'язку з високоризиковими адресами.
Програма повинна включати помірковану плату або чіткий механізм для оцінки початкової вартості, а також забезпечувати звільнення від санкцій за недекларування у випадку добровільного звернення. Однак, вона не може охоплювати корупційні дії, крадіжки, шахрайські схеми, терористичні акти, наркотичний бізнес, обходження санкцій та інші види злочинних доходів.
Це не індульгенція. Такий механізм відокремить законно сформований, але погано документований капітал від кримінального і надасть йому офіційну точку відліку. Багато власників готові розкрити активи та сплатити розумний податок, якщо після цього зможуть підтверджувати походження коштів і користуватися капіталом в Україні та за кордоном.
Раніше я аналізував на сторінках "Економічної правди", як українцям легально придбати USDT, USDC або Bitcoin та зберегти підтвердження покупки. Саме документи, що засвідчують процес придбання, повинні стати наріжним каменем майбутньої системи, а не прагненням обкласти податками будь-яку суму, що знаходиться на гаманці.
Які наслідки можуть виникнути внаслідок регулювання?
За розумної моделі власник отримає документальну історію активу. Банки отримають правила роботи з криптовалютою. Держава - звітність і податкову базу. Користувач - можливість перевірити постачальника та захистити свої права. Частина компаній зможе залишати в Україні не лише розробку, а й комплаєнс, аудит, юридичні функції та інтелектуальну власність.
Частина обмінників та сервісів залишить ринок, адже їм буде важко функціонувати без належного обліку, капіталу та відповідальності. Це цілком зрозумілий наслідок, якщо вимоги адекватні ризикам і не створюють перешкод для конкуренції.
Україна має потребу в ефективній системі: чітко визначений правовий статус, авторизація, що відповідає вимогам MiCA, оподаткування прибутків, відкритий реєстр, розмежування активів клієнтів, банківські канали та програма переходу для існуючих портфелів.
Мій висновок: регулювання криптоактивів має бути здійснено не для того, щоб здобути престижний статус "криптоцентру" чи задля обіцянок швидкого поповнення бюджету. Ігнорування цього питання вже призвело до витрат і непередбачуваних наслідків у вигляді неформального регулювання.
Капітал повинен мати маршрут, а не легенду. Державна політика у цій сфері також.
