Санкции замедляют работу российских оборонных предприятий, но не наносят им сокрушительного удара. Каковы причины этого?

Путін знову наполягає на скасуванні санкцій, в той час як заклики до введення нових обмежень у Росії можуть призвести до ув'язнення терміном до 5 років. Цей інструмент демонструє свою ефективність не лише через погрози, але й завдяки статистичним даним.

Імпорт критично важливих товарів подвійного призначення (CHPL) до Росії з країн, що запровадили санкції, зменшився на 96%. Вартість мікроелектроніки, яка використовується у ракетах та безпілотниках, зросла в 2-3 рази. Навіть ціни на китайські та турецькі аналоги піднялися на 78-80%.

Російський ВПК працює на межі можливостей: 84% потужностей використовуються безперервно, понад 60% обладнання зношене. Москва ледь закриває власні потреби -- як результат, експорт зброї впав аж на 92% -- з $14,6 млрд у 2021 році до менш ніж $1 млрд у 2024-му.

Санкції суттєво впливають на окремі підприємства вітчизняного військово-промислового комплексу. Наприклад, Новотроїцький завод хромових сполук, який забезпечує 20% російського ринку та є ключовим для виготовлення та ремонту артилерійських стволів, зупинив свою діяльність у березні через брак сировини. Хромова руда стала частиною 16-го санкційного пакету Європейського Союзу, внаслідок чого казахстанські постачальники припинили угоди з НЗХС. Цей завод обслуговує, зокрема, концерн "Калашніков" та Воткінський завод, який виробляє ракети для системи "Іскандер". В свою чергу, Воткінський завод вже протягом двох років не має можливості отримати п'ятиосьовий фрезерний верстат, що є критично важливим для виготовлення високоточних компонентів.

Можна безкінечно перераховувати позитивні результати санкцій, але варто також визнати, що Росія швидше пристосовується, ніж міжнародні обмеження встигають завдати суттєвого удару, наприклад, у вигляді нестачі боєприпасів на передовій.

Дослідимо натрію хлорат, який слугує сировиною для виготовлення перхлорату амонію, важливого елемента ракетного пального для систем "Іскандер". Після розпаду Радянського Союзу Москва втратила своє виробництво і тепер змушена покладатися на імпорт.

До 2022 року 73% натрію хлорату постачалося з Європейського Союзу, здебільшого з Фінляндії. Здавалося, що накладені санкції повинні були значно зменшити виробництво ракет, але, як ми можемо спостерігати, у 2025 році атаки на українські міста стали ще більш масштабними.

У 2023 році Росія на заміну європейській сировині знайшла виробників у Китаї та Узбекистані. І навіть попри критичність поставок натрію хлорату для ВПК, ані ці виробники, ані експортери досі не під санкціями Заходу.

Хоча, схоже, РФ готується і до цього, будуючи перше виробництво натрію хлорату в Тульській області у 2027 році. Чи вдасться це зробити, враховуючи, що більшість високотехнологічного обладнання -- західне? На жаль, і з ним Москва дає раду.

Щомісяця РФ імпортує товари подвійного призначення з Китаю на понад $300 млн -- це мільярди щороку. Один із найкритичніших -- верстати з числовим програмним керуванням (ЧПК). Усе -- від корпусів дронів до сопел балістичних ракет -- виробляється на цьому обладнанні, яке регулярно надходить на військові заводи агресора. Так, лише з січня 2023 по липень 2024 РФ отримала щонайменше 22 тисячі верстатів з ЧПК на понад $4 млрд, 63% з них -- з КНР.

Пекін, безсумнівно, не має наміру обмежувати імпорт до Росії. Однак, якщо уважно проаналізувати китайські верстати, можна виявити, що 11 з 12 моделей оснащені ЧПК-контролерами західних виробників. Крім того, 13 з 16 найбільших китайських постачальників верстатів для Росії мають зв'язки з компаніями з Європейського Союзу, США та Японії, включаючи спільні науково-дослідні центри, ліцензійні угоди та контракти на виробництво.

Таким чином, Росія не лише адаптувалася до умов санкцій, а й глибоко їх проаналізувала. Вона отримує як підсанкційні ресурси з Сходу, так і важливі західні технології, приховані під "китайським покриттям".

Не так давно я взяла участь у заході RELEX — робочій групі радників з міжнародних справ Ради ЄС, що займається питаннями зовнішньої та безпекової політики. Під час панельної дискусії мені поставили запитання: "Якби ви мали можливість вжити лише один захід для максимальної шкоди російському військово-промисловому комплексу, що б ви рекомендували?".

У моїй голові промайнули численні знайомі відповіді — від нафти та зрідженого газу до Росатома. Проте я обрав інший підхід: необхідність проведення детального due diligence для всіх товарів подвійного призначення. Європейські компанії повинні бути впевненими не лише в посередниках, а й у кінцевих споживачах своїх товарів.

Сьогодні це зобовʼязання вже поширюється на перелік CHPL -- близько 50 товарних кодів -- і має результати: скорочення імпорту на 96% (про що я писала на початку тексту). Утім, на практиці існують ще тисячі найменувань товарів подвійного призначення, які не входять до CHPL і, відповідно, опиняються поза вимогами due diligence.

Водночас світовий бізнес працює за принципом: "Що не заборонено -- дозволено". Якщо компанія "А" не під санкціями -- з нею можна мати справу. І не має значення, що її створено у квітні 2022-го в прикордонному з РФ регіоні Казахстану, що вона має росіян у менеджменті й торгує виключно товарами подвійного призначення: від напівпровідників до ЧПК-верстатів, які неважко здогадатися, кому і навіщо потрібні.

Реалізувати due diligence сьогодні стало значно простіше завдяки величезній кількості OSINT-інструментів. Більшість "червоних прапорців" можна побачити вже після 2-3 запитів у корпоративних чи митних реєстрах. Складніше, але реально -- фінансово та технічно підтримати малий бізнес у розвитку систем внутрішнього контролю, а також створювати стимули для переорієнтації ланцюгів постачання з ефективними запобіжниками проти потрапляння продукції до підсанкційних країн.

Росія змінює свої логістичні шляхи, проявляючи винахідливість та пристосовуючись до нових умов. Санкційна політика повинна діяти в аналогічному руслі, якщо прагне зупинити агресора шляхом економічного тиску.

Експортний контроль може перетворитися не лише на звичний аспект міжнародної комерції, але й на дієвий механізм забезпечення безпеки. Проте, це можливо лише за умови наявності політичної волі з боку партнерів для реалізації цих ініціатив.

Західним країнам необхідно зрозуміти: кожен невиконаний сумнівний контракт сьогодні – це, ймовірно, врятовані життя конкретних українців у найближчі тижні. Водночас, відповідальний контроль за експортом є багатогранним інструментом стримування, який буде успішним не лише у протистоянні російській агресії, а також допоможе запровадити тривалий мир – як у Європі, так і на глобальному рівні.