Досліджуємо тему самооцінки: психолог і ведуча Юлія Зорій відповіла на найбільш актуальні питання - Hochu.ua.
Ведуча програми "Ранок у великому місті" на каналі ICTV2 і практикуюча психологиня Юлія Зорій відповіла на гарячі питання щодо самооцінки
Сьогодні, 23 квітня, в рамках Всеукраїнського дня психолога, хочемо звернути увагу на ключові аспекти ментального здоров’я. Чому важливо уникати порівнянь себе або своїх дітей з іншими? Які корені має почуття провини? Чи можна ототожнювати високу самооцінку з нарцисизмом?
У новому випуску ОнлайнТерапії практикуюча психологиня Юлія Зорій відповіла на 12 найактуальніших запитань про самооцінку. Під час ефіру, вона, також ведуча телеканалу ICTV2, коментувала запити слухачів і пояснювала, як формується самооцінка, що таке самоцінність, а також обговорила питання порушення особистих кордонів і сенс фраз на кшталт "якщо любиш — доведи". Ознайомтеся з найцікавішими відповідями у нашій підбірці.
Самооцінка — це те, якою мірою я сприймаю себе, ґрунтуючись на зовнішніх обставинах. Вона формується в ранньому віці під впливом батьків, бабусь і дідусів, опікунів та інших людей, які оточують нас. Надалі наше оточення — двір, школа, друзі — також відіграють важливу роль у формуванні нашого самоусвідомлення. Дуже важливо усвідомлювати, що з того, що нам говорять про нас, є правдою, а що — ні.
Самооцінка є поняттям, що підлягає змінам. Натомість, самоцінність є більш стабільною характеристикою, оскільки вона полягає в тому, щоб приймати і любити себе, незважаючи на усвідомлення своїх сильних і слабких сторін, досягнень або їх відсутності. Слід більше акцентувати увагу на відчутті власної цінності.
Порівняння завжди викликає неприємні емоції, адже виникає відчуття, що з нами щось не так. Якщо людина не може досягти успіху, як її подруга, з якою її порівнюють, це може призвести до негативної думки про себе. Такі порівняння часто знижують самооцінку, адже оточення натякає, що варто бути схожим на когось іншого, ніби ми самі не є достатньо цікавими, привабливими чи цінними.
Я б порадила звернути увагу на свої емоції. Якщо після спілкування з кимось ви відчуваєте дискомфорт, втому, тривогу або незадоволення, і ваше самопочуття погіршується, це може свідчити про те, що ваші особисті межі не поважаються.
Особисто я ділю самооцінку на збалансовану і незбалансовану. Перша -- коли у людини все окей, а от друга ділиться на завищену або занижену.
Людина з низькою самооцінкою відчуває страх перед багатьма речами: висловлювати свої думки, відмовляти комусь — адже це, мабуть, єдиний спосіб залишитися на позитивній хвилі у власних очах. Такі установки часто формуються ще в дитинстві. Наприклад, коли батьки кажуть: "Всі інші діти такі, а ти чомусь не такий", "У всіх виходить, а тобі потрібно більше старатися", "Чому ти отримав 4, а не 5?", "Не будь таким самовпевненим, я — остання буква в алфавіті" — ці слова, хоч і вимовляються з найкращими намірами, насправді можуть завдати шкоди. Проте давайте не будемо засуджувати батьків, адже вони прагнули тільки найкращого для своїх дітей.
Просто згадайте, що вам говорили про вас самих. Яких дівчаток і хлопчиків намагалися виховати? Адже тепер ви дієте на основі того, що тоді вам вклали в свідомість.
Я б не стала узагальнювати, адже усі люди різні. Дійсно хтось стає відомим, щоб реалізувати себе, самооцінка тут ні до чого. Але бажання йти в політичний або творчий публічний простір може бути певною компенсацією: прагнення похвали, визнання. Якщо дитину недохвалили, недолюбили, то через зовнішній світ і чинники вона буде добирати потребу у визнанні. Якщо не було відчуття, що людина контролює своє життя, то через політичну діяльність компенсує бажання контролювати. Добре, якщо він чи вона розуміє, що саме закриває своїми бажаннями.
Нарцисизм характеризується надмірним захопленням собою, постійною потребою в увазі з боку інших і ігноруванням потреб оточуючих. Це, в свою чергу, свідчить про нездорове сприйняття себе. Часто такі особи вимагають від інших жертовності, приміром, можуть заявити: "Якщо ти мене любиш, доведи це, прийди о другій ночі. І що з того, що є комендантська година? Людина, яка дійсно любить, знайде спосіб це зробити". Це ілюструє нарцисичний підхід – очікування від інших готовності жертвувати своїми інтересами. Проте варто пам'ятати, що ці люди не є батьками або матір'ю і не можуть заповнити цю емоційну прогалину.
Щоб розібратися в питаннях самооцінки на прикладах і послухати поради психологині Юлій Зорій, дивіться відео:
