Росія й Індія виступають як імперії, і це спільне коріння їх об'єднує, - Петро Жук | Еспресо
У цьому контексті виникає питання: які справжні інтереси Індії стосовно війни між Москвою та Україною? Якою повинна бути стратегія України щодо Індії, зокрема, як можна скористатися тісними зв’язками між Індією та Москвою на користь України та як зменшити їх негативний вплив?
Здійснимо стислий аналіз, враховуючи інтереси Індії, її роль у геополітичних процесах, а також виклики та можливості, які постають перед цією найбільшою країною світу за чисельністю населення.
Об'єднує Індію і Московію, передовсім, те, що обидві ці країни є імперіями, які мають багато народів, більшість з яких прагне власної державності. Важливими також є близька до московитів ментальність гінді, історичні зв'язки, альтернативність найрозвиненішим країнам, економічні інтереси.
Проте існують також інші важливі фактори, які їх відрізняють. Наприклад, Індія вважається демократичною країною, тоді як для Московії навіть уявна демократія є неприйнятною та небезпечною. Основним геополітичним суперником Індії виступає потужний союзник Московії - Китай, який наразі займає частину індійської території. Окрім цього, Індія підтримує традиційні зв'язки з одним із найбільших і найнадійніших союзників України - Великою Британією, яка має значний соціальний та культурний вплив на цю країну.
Як видно, зараз чинники, що поєднують Індію з Московією, важливіші, ніж ті, що роз'єднують їх. Сам візит Путіна в Індію показав, що тепер для Індії більше значення має імперська солідарність й економічна вигода, ніж інші чинники. Але особлива значимість імперської солідарності показує відчуття реальності загрози імперіям і передчуття їх можливого розпаду. А розпад Московитської імперії - найнадійніша й остаточна гарантія незалежності України, кінцева мета українсько-московитської війни.
Для визначення оптимальної реакції на зближення Індії з Московією розглянемо місце Індії в основних геополітичних процесах, які зараз відбуваються.
Читайте також: Індія публічно стала на бік путінської Росії
Одним із ключових процесів сучасності є зсув від глобалізації до локалізації, що яскраво демонструє діяльність президента США Дональда Трампа. Індія, яка є найбільшою країною за чисельністю населення, проте не може похвалитися великими територіальними просторами чи природними ресурсами, безсумнівно, проводить експансіоністську політику. Однак, індійська експансія суттєво відрізняється від глобалістського підходу, притаманного таким державам, як Китай, Росія та США, які здобули верховенство в епоху глобалізації. Індійська стратегія не полягає в нав'язуванні свого моделі соціального, економічного та культурного життя іншим країнам. Натомість, вона виявляє здатність адаптуватися до місцевих умов, куди індійці мігрують, зберігаючи при цьому свої культурні особливості. Це не заважає розвитку цих країн унікальними для них шляхами, не призводить до уніфікації, а навпаки, може бути використано Індією у своїх інтересах. Таким чином, локалізація є вигідною для Індії і сприяє її посиленню.
У контексті геополітичної боротьби між західними та східними блоками Індія, безумовно, відноситься до західного табору, хоча її активність у цій боротьбі досить обмежена. Головним опонентом Індії виступає Китай, який очолює авторитарний східний блок. Крім того, Індії близькі демократичні принципи, які підтримує західний блок. У цій боротьбі певний період може спостерігатися перевага східного блоку. Це зумовлено тим, що стабільне, але малопродуктивне функціонування західних демократичних країн, особливо після зниження міжнародної напруженості, призвело до застою та суттєвих спотворень, що не можуть бути виправлені без зовнішнього втручання. Водночас, спотворення в демократичних країнах пов’язані з реалізацією їх принципів та домінуванням форми над змістом, тоді як проблеми авторитарних режимів кореняться в самих їхніх основах. Врешті-решт, ця геополітична боротьба, ймовірно, завершиться перемогою західного блоку, який зможе перейти на новий, більш досконалий рівень функціонування. У такому випадку виникне розуміння, що демократія є не самоціллю, а лише інструментом для ефективної реалізації людських можливостей та задоволення потреб суспільства.
Ще один процес є наслідком великого науково-технологічного прогресу і проявляється в переході переважної більшості населення від зайнятості в матеріальному виробництві до зайнятості в інтелектуальній діяльності. Для народів Індії завжди був характерний філософський і споглядальний спосіб ставлення до світу. В часи не надто великого матеріального виробництва це було однією з основних причин великого голоду й матеріальної нестачі. Але з технологічним прогресом ця проблема перестала бути актуальною, а науковий прогрес підняв цінність міркувань і роздумувань, які є природними для індійців. Тому не випадково, серед видатних науковців, зокрема, нобелівських лауреатів, є немало вихідців з Індії. Отже, процес переходу до інтелектуальної зайнятості, безперечно, дуже добрий для Індії.
Читайте також: Індія готова обходити санкції Трампа
Процес утворення національних держав в Індії не можна вважати позитивним. У середньовіччі численні народи Індії вже мали свої власні національні утворення. Завдяки багатому історичному досвіду в державотворенні, вони, за сприятливих умов, можуть швидко відновити свою незалежність. Це призведе до розпаду Індії як імперії, адже ні федеративний, ні конфедеративний устрій не зможе задовольнити народи, які прагнуть до повної автономії.
Отже, хід 3 з 4 світових процесів сприятливий для Індії. Натомість практично всі 4 процеси в своєму наслідку негативні для Китаю, хоча в певний час можуть бути тимчасово сприятливі для нього.
Цей текст підкреслює сучасні тенденції у розвитку Індії та Китаю. Китай ще не досяг свого максимального потенціалу та рівня геополітичного впливу. Водночас для Індії, напевно, розпочинається етап зростання, який досягне свого піку після того, як Китай увійде в період зменшення впливу. У зв'язку з цим, Україні доцільно уникати зайвих конфліктів з Китаєм, використовуючи спільність інтересів, але при цьому не ігнорувати можливості для розвитку позитивних відносин з Індією.
Окрім залучення до світових процесів, на міжнародну політику Індії також впливають її внутрішні інтереси, такі як економічний розвиток, брак природних ресурсів, напруга у відносинах з Пакистаном та прагнення до регіонального лідерства.
З огляду на наведені факти, варто проаналізувати справжні інтереси Індії у контексті війни між Москвою та Україною. Перш ніж це зробити, ми зупинимося на інтересах Китаю, оскільки індійські прагнення часто є антагоністичними до китайських.
Для Китаю обидва сценарії — поразка України в московитсько-українській війні та розвал Московії — мають надзвичайно негативні наслідки. У першому випадку, Московія могла б стати цілковито незалежною від Китаю, що призвело б до її перетворення на новий Радянський Союз, який активно конкурував би з Пекіном і навіть міг би провокувати збройні конфлікти. Що стосується безкоштовного доступу до сибірських ресурсів, який нині закріплений двосторонніми угодами, зокрема меморандумом між Медведєвим і Ху Цзіньтао, то китайцям довелося б відмовитися від цього. У другому випадку, хоча Китай міг би отримати контроль над більшою частиною Східного Сибіру, він втрачав би можливість використовувати інші території та ресурси сучасної Московії, а також позбавлявся б важливого інструмента тиску на західні країни. Крім того, навіть у Сибіру вплив Китаю стикався б із серйозними викликами, оскільки йому довелося б боротися з Туреччиною, яка має намір і ресурси підтримувати незалежницькі рухи серед тюркомовних народів, зокрема якутів. Таким чином, Китай не зацікавлений ані в поразці України, ані в повному краху Московії. Ступінь підтримки, яку Китай надає Московії, визначається прагненням уникнути обох крайнощів і використати Московію як важіль у своїй політиці щодо Європи та США.
На відміну від Китаю, Індія має позитивне ставлення до безмежного зростання впливу Москви, оскільки не стикається з серйозними геополітичними конфліктами з цим регіоном. Посилення Москви могло б підвищити роль Індії як важливого посередника в діалозі між Заходом і Москвою. Крім того, для Індії важливо, що зміцнення Москви дозволяє зменшити її залежність від основного суперника — Китаю. Таким чином, для Індії повна перемога Москви у війні проти України, навіть з можливістю фактичного або формального захоплення території, була б вигідною. Натомість крах Москви внаслідок конфлікту став би серйозним негативом для Індії, оскільки міг би спровокувати розпад інших імперій, включаючи саму Індію. Варіанти з частковою перемогою України чи Москви також можуть бути прийнятними для Індії. Проте найоптимальнішим сценарієм для неї було б замороження конфлікту, що дозволило б без обмежень використовувати ресурси Москви, зберігаючи при цьому добрі відносини з демократичними державами, які є важливими для Індії. Таке замороження також могло б сприяти стабілізації національно-визвольних рухів у самій Індії.
Протилежність інтересів Китаю й Індії потрібно ефективно використати для зміцнення позиції України в українсько-московитській війні. Передовсім, потрібно звертати велику увагу на московитсько-індійське зближення. Адже в умовах зближення Московії з Індією перемога Московії у війні з Україною означала б для Китаю геополітичну катастрофу, оскільки тоді Московія цілком не лише вирвалася б з-під впливу Китаю, але й переходила б у ворожий до нього табір, крім того, він втратив би критично важливий інструмент просування своїх інтересів у світі й практично необмежений доступ до використання територіальних ресурсів Московії.
Можливі два способи реакції Китаю на московитсько-індійське зближення: посилення співпраці з Московією для відсунення її від Індії; тиск на Московію для того, щоб вона сама, розуміючи, що на цей час допомога Індії не може замінити допомоги Китаю, відійшла від зближення з Індією. Оскільки другий варіант передбачає значне послаблення Московії, він кращий для України. Спрямування до нього Китаю можна здійснювати дипломатичними діями України та дружніх країн. Успіх в цьому цілком реальний, оскільки цей варіант відповідає традиційному китайському способу ведення зовнішньої політики.
Для стимулювання Китаю важливо акцентувати увагу на геополітичній важливості зближення між Москвою та Індією.
Також важливими є дипломатичні зусилля, спрямовані на те, щоб заохотити Китай до підтримки такого варіанту завершення війни, який був би вигідний для нього і одночасно прийнятний для України. Це може включати визнання перемог України, що передбачає не лише замороження конфлікту, а й повернення захоплених територій, без загального осудження Росії, накладення на неї репарацій або її розпаду.
Необхідно створити умови, які спонукали б Китай усвідомити, що саме від нього залежить успіх дій москви. Москвичі не зрозуміють цього, поки не стане очевидним, що зменшення китайської підтримки призводить до суттєвих втрат у їхній ситуації. В нинішніх умовах для Китаю, а також на користь України, оптимальним варіантом тиску на московитів було б змінити характер китайської підтримки: перейти від нинішнього стану, коли відбувається повільне просування московитів та замороження лінії фронту, до нової стратегії, що передбачає баланс між замороженням та відступом московитів. Україні та її союзникам слід продемонструвати Китаю, що вони позитивно сприймуть таку зміну в підтримці, що відкриє нові можливості для реалізації китайських інтересів. Це не зашкодить інтересам наших партнерів, адже зміцнення Китаю в найближчій перспективі є закономірним. Одним з ефективних способів тиску для Китаю могло б стати різке скорочення допомоги москві в тих сферах, де вони найменше цього очікують.
Відповідно до сучасних умов і динаміки геополітичних процесів, необхідно розробити цілісну концепцію взаємин між Україною та Індією. Наразі Індія не є нашим стратегічним партнером, але й не виступає відкритим супротивником. Важливо зосередитися на позитивній взаємодії в тих сферах, які нас об'єднують, зокрема, у рамках геополітичних процесів, що є вигідними для Індії, водночас активно протидіючи в ситуаціях, де наші інтереси розходяться. Оскільки нас цікавить ослаблення індійської імперії, особливо в контексті її зближення з ворожою Московською імперією, Україні слід активно підтримувати національно-визвольні рухи народів, які прагнуть до незалежності, зокрема, бенгальців, маратхів і пенджабців. Добровольці з цих регіонів, що беруть участь у війні між Україною та Московією, можуть стати основою для боротьби за незалежність та формування самостійних держав у субконтиненті.
Таким чином, "дружні відносини" між Індією та Московією створюють можливості для активної підтримки індійських народів у їхній боротьбі за незалежність, але не на офіційному державному рівні, а через політичні партії та громадські організації. З іншого боку, це також може спонукати Китай зменшити свою підтримку Московії, оскільки така зміна відповідає його власним інтересам у даний момент.
Окремо для Еспресо
Про автора. Петро Жук, керівник Центру з інформаційних проблем територій
Редакція не завжди підтримує позиції, висловлені авторами блогів.
