Про всесвітній аспект прагнення до миру.
Ми справді перебуваємо в складний період. Війни та конфлікти виявили численні вразливості, які торкаються не лише окремих країн, а й альянсів та глобальних систем у цілому. Виклики постають з усіх боків.
Умовно кажучи, те, про що писали Самюель Хантінгтон ("Політичний порядок у мінливих суспільствах") та Френсіс Фукуяма ("Політичний порядок і політичний занепад: Від промислової революції до глобалізації демократії"), тобто про політичний порядок як характеристику політичних систем стосовно держав, тепер можна перенести і на глобальний рівень. Еволюція, складові та причини злетів та падінь зв'язків та систем.
У 1990-х, та й у перші роки 2000-х, досить часто використовувався такий термін як failed state як ризик стосовно інституційно слабких держав. Зараз, мабуть, вже можна говорити про failed system як ризик занепаду окремого типу регуляцій. Із найочевиднішого: Рада Безпеки ООН, що не працює, і далі по низхідній - використання направо і наліво ядерного шантажу.
Це я маю на увазі, що питання безпекових гарантій для України, яке сьогодні є в центрі уваги як ключовий аспект прагнення до миру, стосується не лише нашої країни та Росії чи припинення військових дій, а й глобального контексту (як системи регулювання) загалом.
