Істина в умовах конфлікту: де розташована межа між охороною суспільства та маніпуляцією свідомістю.

Дискусія про те, як за понад 10 років війни змінилося розуміння правди та чи сформувалася за цей час нова інформаційна етика.

В Українському домі відбулася панельна дискусія на тему "Істина в умовах військового конфлікту: пропаганда, цензура та стратегії виживання". У заході взяли участь медіаекспертка та головна редакторка "Детектора медіа" Наталія Лигачова може бути представлена як Наталя Лігачова, або ж як Н. Лигачова., філософ і перекладач Олексій Панич може бути перетворено на "Олександр Панич" або "Олексій Паниць". Якщо потрібно, можу запропонувати більше варіантів або змінити контекст., а також психолог і ветеран ЗСУ Олексій Карачинський може бути перетворено на альтернативні варіанти, такі як: 1. Алексій Карачин 2. Карачинський Олексій 3. Олексій К. 4. Алекс Карачинський Якщо потрібно, я можу створити опис або контекст для цього імені.. Учасники обговорили питання можливості існування правди під час війни, способи уникнення конфліктів між людьми з різними поглядами, а також доцільність цензури в умовах військових дій.

Зустріч відбулася завдяки сприянню Українського кризового медіа-центру, а ведучим обговорення виступив журналіст Олексій Ананов може бути перетворено на "Алексій Ананов". Якщо потрібно більше варіантів або стильових змін, будь ласка, надайте додаткову інформацію!.

На початку бесіди Олексій Ананов може бути перетворено на "Алексій Ананов". Якщо потрібно більше варіантів або стильових змін, будь ласка, надайте додаткову інформацію! звернувся до Олексія Панича з питанням про суть правди та її значення для нас, а також про те, чи вона взагалі є необхідною. Олексій Панич може бути перетворено на "Олександр Панич" або "Олексій Паниць". Якщо потрібно, можу запропонувати більше варіантів або змінити контекст. пояснив, що термін "правда" може означати різні речі в різних контекстах. Він виділив три основні сфери, в яких ми обговорюємо правду. Перша з цих сфер є найпростішою. Людина, на відміну від інших тварин, не просто має у своїй свідомості певне уявлення про навколишній світ. Таке уявлення є і в тварин, але людина усвідомлює наявність цього образу. Тому вона ставить перед собою завдання адекватно відображати реальність, щоб мати змогу виживати в своєму середовищі. Тварини ж формують свої уявлення спонтанно і реагують на них так, як їм вдається.

А людина хоче усвідомлювати, що вона адекватно уявляє собі світ. Оце правда номер один -- фактична правда. Тому що людина, крім того, що хоче уявляти собі окремі якісь клаптики цього світу, хоче бачити світ у цілому, вона усвідомлює себе в цьому світі, може подивитися на себе зі сторони, а значить їй потрібна повна картина світу.

У цьому контексті існує світоглядна пастка: особистий досвід кожної людини ніколи не дозволяє створити повноцінну картину реальності, внаслідок чого ми постійно вириваємося за межі власного досвіду. Частково можна покладатися на те, що інші люди мають у своєму арсеналі. Таким чином, ми формуємо уявлення про націю в контексті ідей Бенедикта Андерсона. Жоден з нас не бачив нації безпосередньо і не взаємодіяв із нею. Проте ми все ж уявляємо її або спираємося на спільний досвід інших.

Проте цього все ще недостатньо, адже ми повинні колективно вірити в щось. Чи справді Ісус Христос воскрес на третій день, як говорять Писання? На такі питання важливо знайти відповіді, адже від цього формується наше сприйняття світу. Це може бути правдою, але вона стосується не фактів, а світоглядних уявлень.

Олексій Ананов може бути перетворено на "Алексій Ананов". Якщо потрібно більше варіантів або стильових змін, будь ласка, надайте додаткову інформацію!

І третій пункт -- найважливіший, він найперший історично. Це правда, як те, що має бути. Це моральна правда. Праведна людина -- це не та, що говорить правду, а та, що живе так, як правильно жити.

Тому наша концепція істини має етимологічні зв'язки з такими поняттями, як закон, правосуддя, правління, а також "Руська правда" Ярослава Мудрого. Коли ми обговорюємо істину, важливо розрізняти фактичну істину, світоглядну істину і моральну істину. Ці різні види істини можуть мати кардинально відмінні значення, і будуть різні точки зору на те, яка з них, в якому контексті і яким чином нам необхідна в умовах війни.

На думку Наталії Лигачової, журналістика працює зі всіма трьома видами правди, але все ж таки засаднича -- це правда факту, бо без факту немає журналістики як такої.

"Є журналістика думок, є колумністика, але все ж таки, головне -- артикулювати потреби суспільства перед владою і бути вотчдогами влади. Без правди факту, наприклад, жоден корупціонер не може бути покараний, якщо ми не доведемо саме факт.

Попри те, що ми усвідомлюємо, що журналіст також існує в рамках світоглядної та моральної правди, він може сприймати факти через призму власних уявлень. У цьому контексті важливо досягти того, щоб твоє сприйняття фактів стало зрозумілим та прийнятним для тієї аудиторії, до якої ти звертаєшся. Іншими словами, необхідно переконати їх у своєму баченні.

Наталія Лигачова може бути представлена як Наталя Лігачова, або ж як Н. Лигачова.

Олексій Ананов може бути перетворено на "Алексій Ананов". Якщо потрібно більше варіантів або стильових змін, будь ласка, надайте додаткову інформацію! уточнив, чи мають журналісти в такому випадку створювати правду? Наталія Лигачова може бути представлена як Наталя Лігачова, або ж як Н. Лигачова. відповіла, що вона проти такого: "Це манівці. Створювати мають інші люди з іншими завданнями, але не журналісти.

Журналіст повинен прагнути до максимальної об'єктивності у своєму сприйнятті. У західній журналістиці існує принцип, який відрізняє її від колишньої радянської моделі: при створенні телевізійних сюжетів спочатку формують візуальний матеріал, а вже потім накладають текст. У радянській журналістиці, навпаки, спочатку писався текст, а згодом до нього підбиралися зображення. Таким чином, це може спотворювати сприйняття дійсності.

Я навчаю своїх журналістів, що під час висвітлення будь-якої дискусії чи події вони не мають права навіть змінювати порядок хронології, адже це може спотворити суть. Коли відбувається подія, важливо передати її так, як вона відбулася. Західна журналістика завжди базувалася на об'єктивному оповіданні, тоді як радянська зосереджувалася на повторенні вже заданого змісту та сенсу. Ця різниця є суттєвою.

Олексій Карачинський може бути перетворено на альтернативні варіанти, такі як: 1. Алексій Карачин 2. Карачинський Олексій 3. Олексій К. 4. Алекс Карачинський Якщо потрібно, я можу створити опис або контекст для цього імені. запропонував своє тлумачення правди, визначивши її як відповідність між фактом і його сенсом: "Це означає, що зовнішні події узгоджуються з реальним станом речей. Зазвичай, із самими фактами труднощів не виникає, проблеми ж часто пов'язані із значенням і трактуванням. Вторгнення Росії в Україну є фактом, який визнають як українці, так і росіяни."

Однак інтерпретації можуть призвести до знищення українського народу, порушення його суверенітету та всього іншого, або ж до "визволення" українців від "нацистського режиму". Тут ми стикаємося з двома різними поглядами. І коли форма чи факт співпадають із суттю, це, на мою думку, можна вважати правдою.

Чи є правда важливою для людини? У світі, де все ідеально, напевно, так. Але в нашій реальності це залежить від контексту. Ціль може бути позитивною або негативною. Наприклад, чи потрібно всім нам знати, скільки українських захисників щодня втрачає життя?

З однієї сторони, можливо і так, щоб знати правду. З іншої сторони, до чого це може призвести? Якщо мета -- деморалізувати, чи, наприклад, підняти чи розкрити карти. Можливо, краще цю інформацію дізнатися після перемоги і потім як слід горювати?

Існує також й альтернативна мета, коли потрібно замовчувати цю істину або навмисно вводити в оману задля власних інтересів. Отже, все визначається наміром.

У військових умовах, як зазначає він, існують як тактичні, так і стратегічні цілі. Тактична мета може полягати в тому, щоб конкретний офіцер або підрозділ уникнули неприємностей на полі бою. Це, безумовно, важливе завдання, але в стратегічному плані такі дії можуть завдати шкоди всій фронтовій лінії.

Модератор продовжив дискусію про значення правди в умовах війни, зазначивши: "Ми переживаємо складні часи, коли діє воєнний стан, що накладає численні обмеження. Хоча держава не застосовує абсолютну цензуру, все ж таки певні аспекти її впливу на медіа присутні. Можливо, й самі медіа та журналісти іноді йдуть на компроміси. Як нам жити в таких умовах?"

Олексій Панич може бути перетворено на "Олександр Панич" або "Олексій Паниць". Якщо потрібно, можу запропонувати більше варіантів або змінити контекст. відповів, що між трьома згаданими різними правдами немає чіткої межі, а ще вони можуть конфліктувати між собою: "В сучасному світі дуже поширене явище, коли людина факти не сприймає, тому що вони суперечать її світогляду. І от ця світоглядна правда б'є правду факту. Все. Можете говорити 100 тисяч фактів, якщо це суперечить засадам її світогляду, вона на вас буде дивитися як на божевільного. Поки її світогляд не зруйнує щось більше.

Олексій Панич може бути перетворено на "Олександр Панич" або "Олексій Паниць". Якщо потрібно, можу запропонувати більше варіантів або змінити контекст.

Схожа ситуація спостерігається й із моральною правдою. Іноді моральні принципи заважають відкритому висловленню фактичної правди, а часом, навпаки, вони вимагають її озвучення. Це питання також актуальне для журналістики.

Мені здається, журналісти традиційно уникають відповідальності за те, що вони роблять завжди й у кожному повідомленні -- вони будують метанаратив. Вони формують світогляд своєї аудиторії просто вже тим, що щодня стається тисячі подій, але які з них потраплять в стрічку новин, які не потраплять -- вирішує редактор новин або редактор стрічки. На що вони орієнтуються? Це світоглядний момент. Тобто вони власним рішенням формують у своєї аудиторії картину сьогоднішнього дня. І так щодня. І так у кожній статті. Яка стаття піде на передній план, на шпальтах, яка на другу-третю сторінку, який буде заголовок.

Усі ці моменти -- вони світоглядні, вони не просто про факти, а про те, як ми їх подаємо. А інколи навіть питання, подати чи не подати.

Ось свіжий випадок з BBC. Вони зняли документальний фільм про Газу, але після перегляду прийшли до висновку, що він виявився занадто упередженим і не відповідає їхнім стандартам. Частина співробітників BBC була обурена і надіслала гнівний лист керівництву корпорації з вимогою показати його. Тим часом Третій канал викупив фільм і вийшов на екран. Під час процесу з’ясувалося, що один із хлопчиків, що фігурують у стрічці, є сином високопосадовця ХАМАС.

Отже, це зовсім не об'єктивна інформація. Коли журналіст публікує подібний матеріал, він потрапляє в небезпечну ситуацію. Він може підтримувати одну сторону або іншу. Таким чином, етичні та світоглядні переконання впливають на те, яку правду ми повідомляємо, яку приховуємо, а також на те, про що ми говоримо більше чи менше.

Він підкреслив, що війна є станом суспільства, у якому основні моральні принципи втрачають свою силу. Мораль вимагає вбачати в кожній людині людину, що, зокрема, означає утримуватися від вбивства. Однак у часи війни виникає ситуація, коли вбивство стає прийнятним і навіть необхідним, адже супротивник прагне знищити тебе.

Мораль засаднича тут не працює, відповідно і не працює правда, каже Олексій Панич може бути перетворено на "Олександр Панич" або "Олексій Паниць". Якщо потрібно, можу запропонувати більше варіантів або змінити контекст.: "Біда нашого часу -- і тут ми доходимо до так званої постправди -- в тому, що раніше окремо був стан війни, окремо -- стан миру. Прийшли чужі, повоювали, війна закінчилася, тепер мир. Зараз у нас війна кожен день. Ми всі, виходячи в інтернет, стаємо учасниками щонайменше інформаційної війни.

І це саме війна, бо вона хоче знищити нас. Знищити, принаймні, як окрему націю, знищити свідомість, перелицювати в інших людей. Тому тут, як я колись написав, мир -- це війна. Вже нема окремо миру, окремо війни. Відповідно, є якісь реєстри, контакти, де треба казати правду попри все. А є такі зони в тому ж нашому сьогоденні, в тому ж інтернеті, коли не можна казати правду, треба брехати".

Олексій Ананов може бути перетворено на "Алексій Ананов". Якщо потрібно більше варіантів або стильових змін, будь ласка, надайте додаткову інформацію! уточнив, чи варто журналістам боротися за гуманізацію людини, суспільства, коли відбувається дегуманізація в умовах війни? Нам треба наперекір гуманізувати суспільство, чи це зараз контрпродуктивно?

Олексій Панич може бути перетворено на "Олександр Панич" або "Олексій Паниць". Якщо потрібно, можу запропонувати більше варіантів або змінити контекст. пригадав свою статтю про те, чи може відмова казати правду буде важливішою за людське життя: "От ви близько фронту, ви журналіст. І вам військова людина каже: "Вам треба зараз подати в ефір неправдиву інформацію, бо це збереже життя наших бійців. Якщо ви не скажете це, вони загинуть. Якщо скажете, загрозу вдасться відвести, їх -- вивести". Ви будете брехати в ефірі чи не будете? Я спитав це у фейсбуці. Отримав більше сотні цікавих відповідей, зокрема десятки відповідей журналістів -- і знаних журналістів, шанованих на всю країну, і відповіді були протилежними. Хтось сказав однозначно "так", хтось сказав однозначно "ні". Чому так складно? Що для вас головне? Захистити свою спільноту від ворога чи залишитися морально чистим перед своєю аудиторією, щоб вони вам далі вірили?

Чи варто, наприклад, виправдовувати свої вчинки перед Богом, а не перед людьми, стверджуючи, що ви є чесною особою і завжди говорите правду, незважаючи на думки оточуючих і можливі наслідки на землі? Тут немає універсальної поради, як чинити правильно. Кожна ситуація вимагає індивідуального підходу.

Важливо усвідомлювати, що стоїть на різних чашах терезів. Які жертви ти готовий принести заради чогось важливого? Жертви неминучі. У воєнний час неможливо уникнути втрат. Потрібно визначити, що є для тебе пріоритетом, яка цінність є основною.

Ведучий запитав: чи існує правда, яку не варто висловлювати, оскільки вона може завдати шкоди, і чи все ще є простір для людської чесності?

Олексій Панич може бути перетворено на "Олександр Панич" або "Олексій Паниць". Якщо потрібно, можу запропонувати більше варіантів або змінити контекст. відповів, що щирість розшарувалася в суспільстві: "Є зони, де щирості стало набагато більше і вона стала набагато виразнішою, ніж раніше: волонтерський рух, армія, побратимство. Тут щирість якраз зашкалює. А з іншого боку, є зони нещирості, бо серед нас є вороги й нам треба бути нещирими з ворогами, тобто треба вмикати в собі інший режим, залежно від того, з ким ти маєш справу.

Тобто суспільство зараз якби розділяється на такі окремі зони. Треба просто не пускатися берега і не забувати, в якій зоні ти зараз перебуваєш".

Ведучий порушив питання щодо професійних стандартів у журналістиці: "Ми живемо в розрізненому медіапейзаже. Існує "Єдиний марафон", який втратив свою впливовість, проте все ще функціонує, отримуючи певну підтримку з державних ресурсів. Однак, він не формулює нічого особливо значущого, адже основні повідомлення від усіх офіційних представників через інші канали доходять до різних медіа."

Існують різні медіа, які часто функціонують в умовах самоцензури, що має різний ступінь свободи. Кожна редакція самостійно встановлює межі того, що можна чи не можна висловлювати, однак ці обмеження завжди присутні для всіх. Є також соціальні мережі та нові медіа, де панують зовсім інші принципи комунікації та самовираження. Який вплив це має на наше суспільство?

Наталія Лигачова може бути представлена як Наталя Лігачова, або ж як Н. Лигачова. відповіла, що класичне правило журналістики завжди було в тому, що журналіст не має думати про наслідки своїх дій, того, що він пише, бо інакше він буде тоді вже моделювати реальність, факти, які він передає. Але в житті так не буває.

Після початку війни у 2014 році кожне медіа стало змушене приймати рішення вручну. Коли мені ставили питання: "Чому так?", я відповідала, що немає чітко визначених норм. Кожен редактор несе відповідальність за те, що і як публікувати, а також в якій мірі.

У порівнянні з 2022 роком у 2025-му через те, що війна стає все більш і більш затяжною, ми все більше розширюємо власне уявлення про те, що ми можемо і маємо виносити на поверхню. Бо не може жити суспільство чотири роки в стані міфів. Ми зрозуміли, що чим більше ми приховуємо правду, тим гірше в нас ситуація всередині країни, бо це дає індульгенцію владі до будь-яких дій. І в певний час пішли заяви журналістів і "Медіаруху" про ці зловживання.

Нещодавно оприлюднили заяву щодо інциденту з Шабуніним. Я можу підтримувати деякі моменти, а з іншими – не погоджуватись, проте влада зобов'язана дотримуватись законодавства.

Те, що відбувається в рамках єдиного телемарафону, безумовно викликає негативну реакцію серед журналістів. Це абсолютно неприйнятно, адже ситуація не тільки підриває довіру, але й завдає шкоди суспільству. Частина людей сприймає реальність через призму образів, які створює марафон.

Кожен світ виникає внаслідок переговорів, а самі переговори завжди передбачають компроміс. Щодо України, ми впевнені, що капітуляції не буде — принаймні, на це сподіваємось. Також не буде й повної капітуляції Росії. Однак я не спостерігаю готовності нашого суспільства до компромісів.

З 2022 року ми повинні були почати відкритіше говорити про реальний стан справ. Я вважаю, що проблема полягає не лише в недостатній військовій підтримці з боку наших західних партнерів, яка обмежила наші можливості в контексті війни. Справа також у тому, що наше суспільство було настільки захоплене переможними наративами, що не змогло належно стимулювати владу і тих, хто приймає рішення, до необхідних коректив у їхній політиці.

На мою думку, сьогодні ми знову стикаємося з феноменом двозначності. Те, що обговорюється в неформальних бесідах, суттєво відрізняється від наших висловлювань, коли ми спілкуємося з соціологами.

У рамках обговорення двозначності, ведучий навів висловлювання Валерія Пекаря стосовно української делегації на Римському форумі, присвяченому відновленню України. Він зазначив, що українська делегація є досить численною, проте представники експертної спільноти з громадського сектору мають на меті висловлювати неприємні для влади істини, щоб впливати на неї та спонукати до виконання своїх законних зобов'язань. Це означає, що вони прагнуть донести свою критику української влади до західних партнерів, щоб ті могли чинити тиск на українське керівництво. Виникає запитання: яка правда є дійсно важливою для України? Чи повинні ми говорити в унісон, чи ж різноманітність думок є корисною?

Наталія Лигачова може бути представлена як Наталя Лігачова, або ж як Н. Лигачова. відповіла, що треба розділяти: "Колись я спілкувалася з дипломатом дуже великої країни. Була зустріч послів G7, де ми розповідали про нашу ситуацію, певні кризові моменти зі свободою слова. Потім я підійшла до цього дипломата і запитала: "От що нам робити зараз? Публікувати це чи ні?". І вона сказала, що поки ситуація війни, поки є можливість впливати непублічно, треба говорити з владою про цю ситуацію непублічно. І я вважаю, що це правильно. Тобто зараз громадянському суспільству обов'язково треба все доносити до західних країн і дипломатів. Але не все виносити публічно, не артикулювати все на публічних майданчиках. Треба, щоб дипломати штовхали нашу владу до правильних кроків, коли та зловживає.

До речі, я пам'ятаю випадок із Бріджит Брінк, колишньою послом США в Україні. Я щось їй розповідала і, жартуючи, сказала: "Сприяйте нашій владі!". Вона відразу запитала: "Чому ви вважаєте, що я займаюся цим?". Я відповіла: "Я вже багато років перебуваю в цій системі, тож добре знаю, як функціонують дипломати і наскільки важлива непублічна дипломатія".

Отже, перш за все, важливо надавати підтримку Україні в її протистоянні зовнішньому агресору. Однак я цілком усвідомлюю, що в приватних бесідах вони обговорюють наші виклики. Вони можуть вживати певні заходи, щоб запобігти виникненню певних ситуацій. Не слід недооцінювати цю можливість.

Олексій Ананов може бути перетворено на "Алексій Ананов". Якщо потрібно більше варіантів або стильових змін, будь ласка, надайте додаткову інформацію! перейшов до питання щодо нових медіа, які працюють не так, як традиційні, психологія читача тут інша, а способи донесення інформації швидше маркетингові, рекламні, аніж журналістські: "У нас є така особлива структура -- United24 Media. Це великий, дуже успішний, результативний проєкт розповідей про Україну, донесення правди про війну, який у світі читаний і популярний. Але це не журналістика, це гра з емоціями, це намагання захопити увагу людини за перші три секунди, що не має нічого спільного з тим, чого мене вчили в інституті журналістики. Як бути з цим?".

"Це пропаганда, -- відповіла Наталія Лигачова може бути представлена як Наталя Лігачова, або ж як Н. Лигачова.. -- Треба так і ставитися до цього. В принципі, будь-яка країна має право на зовнішню аудиторію займатися пропагандою. "Голос Америки" -- це, в принципі, теж пропаганда. Вони потім дещо модернізувалися -- і "Радіо Свобода", і "Голос Америки", вони останніми роками більше працювали за журналістськими стандартами, ніж це було, коли вони створювалися. Бо вони створювалися саме як пропагандистська машина донесення того уявлення, яке хотіли транслювати про себе США світу. Потім вони трансформувалися в різних країнах по-різному. В Україні вони працювали за стандартами журналістики, бо в нас демократична країна, де можна було собі дозволити бути менш пропагандистськими.

Тобто це нормальна ситуація: що це працює, що це поширюється у всьому світі, але ж їх не має бути всередині країни, бо внутрішній аудиторії все ж таки більше треба казати саме правду факту, не поширюючи пропаганду.

У період війни ці межі можуть дещо змінюватися, оскільки ми маємо внутрішнього ворога та окуповані території. Проте, все ж таки, комунікація з зовнішньою аудиторією і взаємодія з внутрішніми громадянами залишаються різними напрямками. Проте, слід зазначити, що у нас спостерігається певна перевага в аспекті пропаганди серед власних громадян, адже наша інформація не ґрунтується на відвертій брехні і не генерує фейкові новини.

Проте модератор підкреслив, що термін "пропаганда" зазвичай має негативний відтінок. Тож він поцікавився, якщо ми змушені використовувати цей інструмент, чи не існує ризику, що ми не вчасно усвідомимо, що цей інструмент може обернутися проти нас?

Наталія Лигачова може бути представлена як Наталя Лігачова, або ж як Н. Лигачова. відповіла, що "якщо, наприклад, ми пропагуємо здоровий спосіб життя, це не значить, що ми розповідаємо неправду про якісь ліки. Тобто все ж таки ми нашу пропаганду засновуємо на тому, що ми принаймні не поширюємо фейки -- так, там є місце для наративів, для міфів, для того, що ми щось замовчуємо, а щось підкреслюємо. Але відвертих фейків там немає, ми не будуємо це на відвертій неправді".

Олексій Панич може бути перетворено на "Олександр Панич" або "Олексій Паниць". Якщо потрібно, можу запропонувати більше варіантів або змінити контекст. погодився з цією думкою, але частково: "Ми вже погодилися з тим, що журналісти не просто розповідають факти, а формують метанаратив. Тобто вони поширюють світоглядну правду тим, які саме факти вони подають. Поширення світоглядної правди -- це пропаганда. Тому кожен журналіст на внутрішню, на зовнішню аудиторію, розповідаючи факти, тим самим займається пропагандою. Не треба заплющувати на це очі. Проблеми не можна розділити: отут узагалі немає пропаганди, а тут от є пропаганда. Це континуум. Проблема починається в тому, як ми вибудовуємо стосунки всередині цього континууму. Тобто коли заради того, щоб поширити якісь світоглядні настанови, треба брехати, -- оце для нас табу. А коли не треба брехати, а треба поширювати ту інформацію, яку ми вважаємо історичною світоглядною правдою і маємо на це підстави, тут факти її підтверджують, тут не треба боятися слова "пропаганда", і казати: "Так, ми це поширюємо на внутрішню, на зовнішню аудиторію. Ми стверджуємо свою картину світу і маємо на це повне право"".

Олексій Карачинський може бути перетворено на альтернативні варіанти, такі як: 1. Алексій Карачин 2. Карачинський Олексій 3. Олексій К. 4. Алекс Карачинський Якщо потрібно, я можу створити опис або контекст для цього імені.

Ведучий поставив запитання Олексію Карачинському про те, чи виникає напруга, коли інформація, яку ми сприймаємо власними очима або отримуємо від надійних джерел, суперечить тому, що було опубліковано в журналі чи показано під час марафону.

Психолог відповів, що напруження виникає, адже є зовнішні правила і внутрішні моральні, етичні аспекти: "Буває таке, що зовнішні правила можуть конфліктувати одне з одним. Коли я був офіцером, до якого прийшла людина і сказала про свої суїцидальні думки, то мені як психологу потрібно було їй допомогти й зберегти етичну таємницю, бо це етичний кодекс. А як військовослужбовець, згідно з іншим правилом, я маю командира і він повинен знати, яка ситуація в роті.

І тут якраз дилема ось цього вибору. Два зовнішніх правила конфліктують одне з одним, і є ще внутрішні правила, внутрішній кодекс, який, можливо, має переписуватися залежно від контексту, модернізуватись і відповідати на виклики.

Чи виникає у нас почуття обурення, усвідомлюючи, що відбувається в певному підрозділі та які коментарі звучать у телемарафоні? Це яскравий приклад максимальної дистанції. Однак ми повинні визначити, в яких аспектах громадськість може чинити тиск на владу, зберігаючи баланс, щоб уникнути зарозумілості з її боку, але також не допомагати противнику.

Олексій Ананов може бути перетворено на "Алексій Ананов". Якщо потрібно більше варіантів або стильових змін, будь ласка, надайте додаткову інформацію! також поцікавився, чи можливо українцям повернутися до попереднього життя, враховуючи, що суспільство з певною внутрішньою драмою для себе переживає те, що протягом трьох років великої війни не вийшло досягти швидкої перемоги, скасувати воєнний стан -- і треба визнати, що це і є життя, а не перечікування. Чи зміни українського суспільства тимчасові, чи вони можуть ставати незворотними? А також чи тисне на суспільство те, що воно не може постійно оперувати з правдою, яку собі уявляє.

Олексій Карачинський може бути перетворено на альтернативні варіанти, такі як: 1. Алексій Карачин 2. Карачинський Олексій 3. Олексій К. 4. Алекс Карачинський Якщо потрібно, я можу створити опис або контекст для цього імені. відповів, що кожен вибір, навіть у контексті медіа -- що публікувати, що не публікувати, що можна говорити -- є певним тиском, і питання в тому, що нам допомагає швидше справлятися з цим тиском і робити вибір.

"Я визначив для себе кілька ключових критеріїв: чи допомагає це здобуттю перемоги та виживанню українського народу, -- зазначив психолог. -- Це перші два елементарні фільтри, які допомагають зрозуміти, що варто висловлювати, а що краще промовчати."

В залежності від обставин, з якими ми стикаємось, наше реагування на ці питання може бути як простим, так і складним. Чим більше викликів виникає, тим інтенсивнішим стає тиск. Для нас ця ситуація, попри все, є продуктивною. В умовах війни я помічаю, як на особистісному та суспільному рівнях відбуваються значні зрушення у світогляді, переосмислюється історія та наша ідентичність.

Якщо кількість і інтенсивність сильна і постійна, в якийсь момент психіка може не витримати й зламатися. Якщо кількість і інтенсивність має певну частоту і межу, де ми можемо це сприйняти, переварити, зробити висновки і йти далі, тоді це про розвиток".

Він підкреслює важливість уникати крайнощів: з одного боку, існує ризик ізолювати себе в інформаційній бульбашці, де новини зовсім не сприймаються, а з іншого — надмірне споживання інформації може завдати шкоди.

"Для себе я обрав таку стратегію: створив собі дні горювання, -- каже Олексій Карачинський може бути перетворено на альтернативні варіанти, такі як: 1. Алексій Карачин 2. Карачинський Олексій 3. Олексій К. 4. Алекс Карачинський Якщо потрібно, я можу створити опис або контекст для цього імені.. -- Це може бути раз на тиждень або раз на місяць. Є певна процедура такого дня -- я всю інформацію, яку зараз не готовий дивитися, збираю в певний архів. Вмикаю український фольклор, читаю, горюю, роблю певний інтенсив переварювання. Але частота цього переварювання якраз визначається моїм внутрішнім відчуттям, чи готовий я зараз, чи цей день потрібно перенести ще на тиждень".

Наталія Лигачова може бути представлена як Наталя Лігачова, або ж як Н. Лигачова. підкреслила важливість використання української мови, особливо у вихованні наступних поколінь, адже зараз, за її спостереженнями, російську мову можна почути навіть частіше, ніж декілька років тому: "Я вважаю, що це великий виклик перед суспільством і медіа. Можливо, недостатньо про це говорять. Дуже багато мовних срачів у фейсбуці, а мені здається, що замість срачів треба переходити до популяризації, до нормальної пропаганди переходу до української мови. Пропагувати книжки, все, що можна, бо це модно і круто -- розмовляти українською, слухати українське, популяризувати самим у своєму побуті українське. Навіть ці популярні телеграм-канали, багато з яких ведуть російською, займіться і цим, а не тільки зведенням політичних рахунків".

Олексій Ананов може бути перетворено на "Алексій Ананов". Якщо потрібно більше варіантів або стильових змін, будь ласка, надайте додаткову інформацію! запропонував у мультиках і фільмах озвучувати антагоністів російською мовою і формувати таким чином асоціацію. На його думку, це має добре спрацювати на дітей.

Щодо порад для журналістів, Наталія Лигачова може бути представлена як Наталя Лігачова, або ж як Н. Лигачова. сказала, що серед опозиційних медіа зокрема не вистачає конструктивної критики: "Якщо відійти від телемарафону, що і не медіа, в принципі, а взяти багато медіа в онлайні, то там перестали замовчувати все, що відбувається. Там багато правди, критики, є і політичні дискусії. І це правильно. Я би просто підсилювала конструктивність. Вони часто переходять межу в критиці, а особливо в тональності. Не треба цього робити, займайтеся конструктивною критикою.

Це призведе до підвищення рівня довіри, що позитивно вплине на загальний розвиток ситуації та на державу в цілому, включаючи майбутні вибори.

Бо інколи ти хочеш себе якось ідентифікувати як того, хто співчуває якійсь політичній силі, але коли ти бачиш оцю чорнушну роботу в медіа, то думаєш: "Боже, ні, ніколи". Вони самі собі шкодять. І мені дуже шкода, бо принаймні був би іншим політичний дискурс, якби він вівся цивілізовано.

Існує безліч думок про те, що якісні медіа не повинні бути представлені в Телеграм. Проте, я маю іншу точку зору: вони повинні бути там. Настав час визнати, що заборонити це платформу нашим чиновникам не вдасться. У влади є велика спокуса використовувати, зокрема, телеграм-канали для комунікації. Тож, я вважаю, що якісні медіа мають активно долучатися до цього середовища, просуваючи нові ідеї, альтернативні наративи та інші підходи до обговорення.

Свої поради дав і Олексій Панич може бути перетворено на "Олександр Панич" або "Олексій Паниць". Якщо потрібно, можу запропонувати більше варіантів або змінити контекст.: "Готуватися до того, що і ця постійність не є постійною. Коротка репліка про марафон, бо це має відношення до продовження відповіді. Його не закривають, хоч його майже ніхто не дивиться. Це такий "паркет", у якому пропаганда перекривлює факти неправомірно сильно, але він потрібен владі не для того, щоб впливати на всю Україну. Він потрібен для того, щоб телеканали, які входять до марафону, не вели власну інформаційну політику.

Отже, він не дозволяє ICTV та "1+1" вести свою інформаційну політику і самостійно визначати, які новини слід озвучувати українцям, а які – ні. Це виконує роль стримуючого фактора. Якщо міжпартійні конфлікти знову перенесуться на ці телеканали, як це було в довоєнний період, це ще більше дестабілізує інформаційний простір, який і без того перебуває в значній напрузі.

Ми звикаємо до думки, що хаос стане невід’ємною частиною нашого життя, і тепер потрібно якось адаптуватися. Існують два основні підходи до цього: перший — це принцип "Carpe diem" — живи моментом, будь готовим до нових викликів і адаптуйся до обставин. Другий підхід — класичний: обери для себе певний простір і встанови в ньому суворий порядок. Ми будемо безжально усувати все, що не відповідає цьому порядку, проте порядок забезпечимо обов’язково.

Привикати до думки, що все це є звичайним і триватиме вічно, може бути вкрай ризиковано. Найбільше психологічне потрясіння нас очікує не під час активних бойових дій, а в момент, коли буде укладено мирну угоду і завершиться гаряча стадія конфлікту.

Бо тоді можуть спалахнути внутрішні конфлікти, міжпартійна боротьба, ми готуємося до виборів, всі воюють один з одним, всі виглядають негативно, на всіх виливають бруд -- і ось цього свідомість може більше не витримати. Повернення до ситуації, з якої ви вирвалися, є значно складнішим психологічно, ніж адаптація до нових умов, в які ви опинилися. Створіть для себе особисту інформаційну дієту, яка допоможе вам залишатися здоровими і в активному стані.

Наостанок ведучий запитав, що робити з соціальною дистанцією, яка формується серед людей з різними досвідами та правдою, зокрема між цивільними й військовими.

"Дистанція є однозначно, -- сказав Олексій Карачинський може бути перетворено на альтернативні варіанти, такі як: 1. Алексій Карачин 2. Карачинський Олексій 3. Олексій К. 4. Алекс Карачинський Якщо потрібно, я можу створити опис або контекст для цього імені.. -- І для цього далеко не потрібно їздити. Це 6 годин, наприклад, з Києва до Слов'янська, зі Слов'янська ще кудись 50 -- 100 проїхати -- і там буде абсолютно інша картинка. І якщо після цієї картинки повернутися знов назад -- буде такий дуже хороший контрастний душ.

Крім внутрішніх змін, ми також станемо свідками значного повернення наших героїв — захисників. Це неодмінно спричинить гостре питання справедливості, на яке потрібно буде знайти відповідь. Вважаю, що це стане справді складним етапом.

Підготовка до цього є справді непростим завданням. Я вважаю, що значна частина якісної підготовки може здійснюватися через навчання, проте між теорією і практикою існує величезний розрив. Це подібно до того, як намагатися розповісти дитині про відчуття жару, якщо вона ніколи його не відчувала.

У своїй професійній діяльності я чітко усвідомлюю свої завдання. Наразі я підтримую військових і маю намір продовжувати цю роботу в майбутньому. Я визначив для себе межі, і в рамках цього контексту розумію, які кроки потрібно вжити. Проте, на загальному рівні дати відповідь на це питання виявляється непросто.

Олексій Панич може бути перетворено на "Олександр Панич" або "Олексій Паниць". Якщо потрібно, можу запропонувати більше варіантів або змінити контекст. погодився, що буде багато сутичок усередині суспільства, адже одні будуть повертатися з передової, а інші будуть повертатися з Західної Європи: "Як їм тепер уживатися в одній Україні? Поки ми всі більш-менш єдині, кожен робить своє, і ми всі виживаємо як нація. А буде підписана мирна угода -- і ми втратимо відчуття єдності.

Нам треба буде наново домовлятися і встановлювати контакти. Люди приїдуть з абсолютно несумісним досвідом. Ці виклики ще попереду, ми зараз не можемо наперед дати якісь рекомендації та гарантії. Буде складно, але все, що нас не вбиває і не ламає, робить нас сильнішими".