Політична драма (Севгіль Мусаєва)
Редакція Цензор.НЕТ не завжди поділяє думки авторів. Відповідальність за вміст матеріалів у розділі "Блоги" покладається на самих авторів.
Кадрова політика Володимира Зеленського вже давно нагадує кастинг на черговий сезон "Слуги народу". Але цього разу, здається, ця схожість досягла свого апогею. Усе виглядає так, ніби сценарій переписують просто під час зйомок, а логіка державного управління всуху програє законам телевізійної драматургії.
Керівників уряду звільняють без зрозумілих пояснень. На наступний день їм вручають державні нагороди. Деякі з героїв раптово зникають зі сюжету, в той час як інші отримують ефектні фінальні сцени, щоб у глядача залишився правильний післясмак. У будь-якому серіалі існує правило: якщо якийсь персонаж починає привертати більше уваги, ніж головний герой, сценаристи завжди знайдуть спосіб усунути його.
Проблема полягає в тому, що це не просто павільйон або знімальна площадка, і вже точно не Netflix. Це країна, яка веде боротьбу за своє існування в надзвичайно складних умовах. Державне управління не є мистецтвом несподіваних поворотів сюжету. Тут рішення повинні виходити з чіткої стратегії, інституційної логіки та відповідальності, а не з бажання в будь-який момент змінити сценарій.
Я не хочу ставати на чийсь бік у внутрішніх конфліктах влади. Але мені здається очевидним, що Михайло Федоров був одним із найефективніших членів уряду останніх років. І хоча про його роль ще, безумовно, будуть сперечатися, важко заперечити, що саме він став обличчям однієї з небагатьох історій успішної модернізації держави під час війни.
Якщо справді, як переказують учасники засідання фракції, президент пояснив його звільнення конфліктом із Олександром Сирським, то це лише додає відчуття, що кадрові рішення дедалі більше залежать від внутрішньої драматургії, ніж від державної необхідності. Можливо, конфлікт і справді вимагав розв'язання. Але розв'язувати його звільненням лише однієї сторони -- дивна управлінська практика. Тим більше зараз, коли питання зміни військового командування має зовсім іншу ціну.
Тепер залишається лише чекати на нові серії цього політичного серіалу. Якою буде наступна роль Юлії Свириденко? Чим після цього займатиметься Михайло Федоров? І, зрештою, коли завершиться політична роль Кирила Буданова, якщо вона взагалі має завершитися? Бо, схоже, сценарій знову переписують просто на наших очах. І біда в тому, що це вже давно не художня вигадка, а історія країни, де кожне кадрове рішення має ціну, яку неможливо відіграти назад у наступній серії.
