Підсумки першого лондонського саміту: Європа створює нову військову коаліцію.
Посилення обороноздатності та довгострокові зобов'язання перед Україною свідчать про серйозну зміну стратегічного мислення в Європі
Цими вихідними у Лондоні відбувся значний саміт, присвячений війні в Україні, на якому лідери провідних країн обговорили подальші дії для посилення оборонних можливостей Києва. Усі учасники висловили свою непохитну підтримку Україні. Британський прем'єр Кір Стармер, крім раніше оголошеного кредиту у розмірі £2,2 млрд, анонсував додаткові £1,6 млрд. "Ці кошти дозволять Україні закупити понад 5000 ракет системи протиповітряної оборони, які будуть вироблені у Белфасті, що сприятиме створенню нових робочих місць у нашому потужному оборонному секторі", - зазначив він.
Стармер також наголосив, що Європа опинилася перед історичним викликом, який трапляється раз у покоління. За його словами, "досягнення гарного результату для України - це не просто питання правильного чи неправильного вирішення; це життєво важливо для безпеки кожної нації присутньої тут та багатьох інших".
То які підсумки?
Були укладені чотири ключові угоди:
Проте це ще не кінець.
Франція і Великобританія висунули концепцію "обмеженого перемир'я" у контексті російсько-українського конфлікту, яка триватиме один місяць. Це перемир'я не передбачає повної зупинки військових дій, а лише націлене на призупинення атак у повітряному просторі, на морі та в енергетичній галузі.
Укрінформ поцікавився в експертів, як вони оцінюють саміт і що думають про згадану ініціативу - наскільки це вигідно Україні, особливо з огляду на успішність українських ударів дронами по критично важливих об'єктах на території РФ, та чи піде на це Москва?
"Європа не тільки усвідомлює ризики, але й активно вживає заходів, зміцнюючи свою оборонну позицію."
Михайло Самусь, директор платформи New Geopolitics Research Network в коментарі Укрінформу зазначив, що попри те, що саміт у Лондоні був неформальним, консультативним, тобто не передбачав ухвалення рішень, його значення складно переоцінити. Головний сигнал, який надіслали лідери ЄС, - це готовність рухатися до посилення власних оборонних ініціатив і зміцнення стратегічної автономії.
"Цю тенденцію підтверджує заява президента Франції Еммануеля Макрона, який після нещодавньої зустрічі натякнув на можливість розміщення французької ядерної зброї на території інших європейських держав. Це вказує на те, що Франція, разом з Великою Британією, поступово бере на себе лідерство у створенні європейської стратегії стримування. Очікується, що до цього процесу незабаром приєднається й Німеччина, коли завершаться внутрішньополітичні процедури, пов'язані з формуванням нового уряду", - зазначає експерт.
За його словами, зараз ми бачимо прискорення процесів, які ще тиждень тому виглядали менш реалістичними. Зустріч Зеленського та Трампа у Вашингтоні змінила політичний контекст.
"США намагаються тиснути як на Україну, так і на Європу, щоб Київ першим погодився на припинення бойових дій. Я не знаю, як це виглядатиме в реальності, але так собі щось придумали у Трампа. І це дійсно запускає процеси, в яких Європа має бути лідером. І створення спільних оборонних спроможностей, і спільних сил стримування РФ, і розвиток оборонної промисловості, - перелічує Самусь. - До речі, на цьому тлі постає актуальне питання: а чи варто Європі надалі закуповувати американські F-35 і системи Patriot, які мають стати основою європейського протиповітряного щита, чи зробити ставку на власні оборонні розробки? Наприклад, тимчасово використовувати Eurofighter замість F-35 і вкладати ресурси в розвиток безпілотної авіації нового покоління. Очевидно, що всі ці рішення вимагатимуть як серйозних фінансових вливань, так і політичної волі. Однак для України цей поворот подій є позитивним: Європа не лише усвідомлює загрози, а й починає діяти, посилюючи власну оборонну суб'єктність. Побачимо, як ми колективно з цим упораємося".
"Європа готується до більшої самостійності, перестає покладатися виключно на США"
Олександр Ковленко, аналітик військово-політичних питань з групи "Інформаційний спротив", зазначає, що в Лондоні пролунало безліч заяв, але тепер найважливіше - це спостерігати за реальними діями.
За його словами, цей саміт контрастує з тим, що відбувалося у Вашингтоні, насамперед у тому, як європейські лідери зустрічали Президента Зеленського та висловлювали підтримку Україні. І цей контраст є дуже важливим, особливо зараз.
"Скандал у Білому домі став для Європи холодним душем. Насправді, висновки потрібно було зробити ще у 2023 році, коли республіканці в Конгресі США вперше заблокували допомогу Україні. Проте, як кажуть, краще пізно, ніж ніколи. Тепер Європа перестає покладатися виключно на США. Посилення ВПК і збільшення оборонних бюджетів - важливий і, безперечно, правильний крок, який Європа мала зробити вже давно", - додав він.
Щодо підтримки України - можна очікувати збільшення постачання озброєнь, особливо якщо можливе блокування допомоги з боку США стане реальністю.
"В такій ситуації Європа зіграє ключову роль для України. Безумовно, навіть без допомоги США не відбудеться катастрофи, але обставини стануть значно складнішими. Тому підтримка з боку Європи є для нас надзвичайно важливою", - зазначає Коваленко.
"Європа, нарешті, починає відігравати активнішу роль у формуванні світової системи безпеки."
Олександр Леонов, який займає пост виконавчого директора Центру прикладних політичних досліджень "Пента", висловлює свої міркування щодо саміту, зазначаючи, що він викликав суперечливі емоції. З одного боку, Україна сподівалася на більш чіткі та конкретні рішення, а не лише на загальні зобов'язання. Наприклад, інформація про надання Лондоном 5000 ракет для системи протиповітряної оборони звучить обнадійливо, але постачання цих озброєнь затягнеться до 2030 року. Проте з іншого боку, важливо, що британська оборонна промисловість буде активно підтримувати Україну в перспективі.
"Це є добрим знаком. Велика Британія постійно проявляє свою підтримку Україні, незважаючи на зміну політичної обстановки, що має важливе стратегічне значення", - підкреслює експерт з політики.
Ще один важливий аспект – це чіткі висловлювання європейських керівників, зокрема Дональда Туска, про нагальну потребу у зміцненні оборонних можливостей Європи. Польський лідер підкреслив, що Європа має потужний військовий потенціал і в змозі забезпечити власну безпеку.
"Це важливий акцент, адже переконання, що без США Європа беззахисна, є хибним. Тим більше, що Велика Британія та Франція мають власний ядерний потенціал, який, хоч і поступається американському, залишається серйозним стримувальним чинником", - додав Леонов.
Європейські керівники насправді звернулися до Зеленського з проханням посилити спілкування з Трампом та поновити обговорення питань військової підтримки.
"Це свідчить і про те, що Європа поки не готова повністю компенсувати підтримку, яку надавав Вашингтон. Деякі критично важливі елементи - такі як ракети для Patriot чи розвіддані - залишаються незамінними", - коментує експерт.
Проте, він вважає, що деякі можливості для компенсації все ж існують. Європа має шанс звернутися до альтернативних постачальників, таких як Південна Корея. Польща вже має досвід у закупівлі військової техніки в Сеулі, і цей підхід може бути адаптований на рівні ЄС. Проте питання протиповітряної оборони залишається відкритим: "Логічним кроком було б ініціювати розробку європейської програми ракетної оборони та нових систем ППО. Це дозволило б не лише зменшити залежність від Сполучених Штатів, а й стати відповіддю на дії Трампа".
Європа зрештою починає відігравати активнішу роль у формуванні глобальної безпекової структури. Якщо раніше основні переговори відбувалися між США та Росією, а Україна й Європа залишалися осторонь, то тепер обставини змінюються.
Тепер Трампу потрібно буде взаємодіяти не тільки з Москвою, але й з Європою, яка виступає на рівних у цій грі. Це ослаблює позиції Росії, оскільки вона більше не зможе покладатися на угоди виключно з Вашингтоном. Ці зміни також вплинуть на стратегію санкцій. Навіть якщо Сполучені Штати вирішать зменшити обмеження щодо РФ, це не матиме значного впливу, оскільки основним ринком для російської економіки залишається Європа. Перед війною близько 70% доходів від експорту енергоресурсів РФ надходило саме з продажу в ЄС, а не в Китай. Тому, поки Європа продовжуватиме дотримуватися суворої санкційної політики, економічний тиск на Москву залишатиметься істотним. Це свідчить про те, що визначати майбутню архітектуру безпеки тепер будуть не лише Вашингтон і Москва — Європа стає активним учасником цього процесу, - зазначає Олександр Леонов.
Ще одна важлива тенденція - обговорення можливості створення нового військового блоку європейських країн. НАТО більше не виглядає абсолютно надійним альянсом. П'ята стаття залишається розмитою, а окремі члени Альянсу, такі як Угорщина, вже демонстрували проросійську позицію, блокуючи вступ Швеції.
"Створення локального оборонного союзу дозволило б обійти ці проблеми та сформувати більш ефективну структуру. Наприклад, можна було б прописати в статуті можливість виключення країни, що порушує принципи європейської єдності. Це дало б змогу оперативніше реагувати на нові виклики без політичних затримок. В будь-якому разі, Європейський Союз поступово трансформується із суто політично-економічного блоку у військово-політичну силу", - наголосив політолог.
Заява Стармера про створення "коаліції доброї волі" насправді свідчить про виникнення нового військово-політичного альянсу в Європі.
За словами політтехнолога Олега Постернака, цей момент був неминучим: "Європейські держави почали створювати власну безпекову ідентичність у контексті нестійкої підтримки з боку США та високої інтенсивності конфлікту між Україною та Росією".
Саміт в Лондоні став точкою відліку нових форм більш інтенсивної та відповідальної взаємодії між європейськими країнами на українському напрямку.
Оголошення лідера партії лейбористів про створення "коаліції доброї волі", в основі якої лежить британсько-французька співпраця щодо можливого розміщення сил безпеки в Україні, може свідчити про виникнення нового воєнно-політичного альянсу в Європі. Проте залишається відкритим важливе питання про те, як ця безпекова коаліція буде реалізована на практиці, зокрема через конкретні військові дії на підтримку України, а не лише через фінансову та дипломатичну допомогу. Перша інформація виглядає обнадійливо: Британія готова забезпечити захист неба над Україною. Водночас європейські держави поки не в змозі повністю компенсувати американську допомогу, і до цього часу в Європі немає чіткої стратегії дій в умовах ускладнення відносин між Києвом і Вашингтоном, - зазначає експерт.
Проте, країни Європи усвідомлюють, що зміна геополітичного курсу США на користь Росії вимагає посилення безпекової інтеграції.
"Звідси ідеї французького прем'єра Франсуа Байру про європейський оборонний союз, натяки претендента на пост канцлера Німеччини Мерца, що Європі необхідно готуватися до створення власного оборонного союзу, який не залежатиме від США. Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн наполягає на терміновому переозброєнні Європи. Ідея європейської спільної армії також надзвичайно перспективна. Бо якщо російсько-українська війна зупиниться, Москва миттю переорієнтується на гібридну війну проти слабкого без підтримки Америки Євросоюзу", - стверджує Постернак.
"Європа і Україна знаходяться в тісному зв'язку. Безпека континенту неможлива без стабільності в Україні, і це стосується також і зворотного."
Олег Саакян, один із засновників Національної платформи стійкості та згуртованості, підсумував результати саміту у чотирьох ключових пунктах.
В першому пункті саміту, що відбувся в Лондоні, учасники досягли угоди щодо спільних дій, спрямованих на зміцнення безпеки в Європі, зокрема через підтримку України.
"Ми стали свідками офіційного оформлення "коаліції рішучих", про яку вже давно велись розмови. Ця коаліція оголосила про свою готовність брати участь у міжнародній політиці, як у відносинах зі Сходом, так і з Заходом, зокрема щодо Трампа. Історики, напевно, назвуть цей саміт моментом, коли було закладено фундамент для європейської безпекової суб'єктності," - зазначає Саакян.
Другий - на саміті фактично зроблено заявку на створення "об'єднаних сил Європи" та умовного "Європейського Генерального штабу". За словами політолога, оборонну політику Європи можуть координувати різні структури:
"На сьогоднішній день не існує "Генерального штабу Європи", який би міг координувати оборонні ініціативи, оперативно реагувати на загрози та діяти в тих областях, де Європейський Союз і НАТО стикаються з бюрократією або обмеженнями через необхідність досягнення консенсусу. Саміт у Лондоні продемонстрував, що потреба в створенні такої структури стає дедалі більш нагальною", - відзначив фахівець.
Третій аспект полягає в тому, що Європа вперше проявляє прагнення встановлювати власний порядок денний у переговорах з Росією, відходячи від звичного підходу, де домінуючу роль виконували Сполучені Штати.
"Концепція тимчасового припинення вогню та забезпечення безпеки вказує на намір сформувати спільно з Україною переговорну платформу, яка надає їй легітимність. У подальшому цей формат може бути представлений адміністрації Трампа, а також, можливо, Росії," - зазначає Олег Саакян.
І четвертий - головним підсумком цього саміту стало чітке підтвердження: Європа та Україна перебувають в одному човні.
"Безпека Європи і України є взаємопов'язаними аспектами, що підтверджує проект майбутнього рішення саміту ЄС, який відбудеться шостого березня. Основною темою обговорення стане ситуація, пов'язана з війною між Росією та Україною," - зазначив експерт.
30-денне припинення вогню: розгляд франко-британської ініціативи.
Олег Постернак зазначає, що ця концепція грунтується на поступовому "охолодженні" конфлікту і являє собою традиційний метод завершення тривалих збройних зіткнень: "Суть полягає в поетапному уповільненні війни. Подібним чином було зупинено антитерористичну кампанію Ізраїлю проти ХАМАС, де перемир'я передбачало виконання ряду послідовних етапів. Успішний досвід на першому етапі підвищує ймовірність досягнення позитивних результатів на наступних".
Проте в контексті війни між Україною та Росією це більше схоже на теоретичну концепцію, адже немає жодних запевнень, що Російська Федерація буде дотримуватися її.
Яскравим прикладом є "зернова угода", з якої Росія в підсумку вийшла добровільно. Іншим приводом для роздумів є порушення режиму перемир'я під час першого етапу війни в період з 2014 по 2022 роки. Важко уявити, що Путін готовий погодитися на перемир'я за ініціативою європейських країн, коли перед ним відкриваються значні можливості та вигідні умови на американському напрямку.
Олександр Ковленко підтримує цю думку, зазначаючи: "Мені здається, що Росія не виявить готовності до компромісів. Її мета — продовжувати тероризувати Україну щоденними атаками дронів. Це стратегічно важливий крок для виснаження наших систем протиповітряної оборони. Хоча лише приблизно 3% дронів досягають своїх цілей, порівняно з крилатими ракетами та іншими засобами ураження, це залишається економічно вигідним і досить ефективним інструментом для терору проти тилу України. Вони не мають наміру зупинятися".
На думку Олега Саакяна, пропоноване 30-денне перемир'я в повітрі, на морі та в енергетичному секторі є частиною ширшого плану завершення гарячої фази війни. Він передбачає гарантії безпеки та механізми, що унеможливлюють відновлення бойових дій з боку РФ. Це своєрідний тест на реальні наміри обох сторін: для Трампа -- перевірка його готовності тиснути на Путіна заради миру, для Путіна -- перевірка його щирості щодо можливості завершення війни.
"Це перемир'я вигідне Україні, оскільки не зачіпає наземної складової, а отже, не дає Росії можливості використати його для перегрупування військ. Для України 30-денна пауза в ударах по тилових об'єктах РФ не є критичною, адже ці удари спрямовані на довгострокову деградацію військового потенціалу противника. Водночас російські атаки на українську інфраструктуру мають здебільшого терористичний ефект, спрямований на негайний тиск. Тому така угода для РФ більш болюча, ніж для України. Таким чином, Європа ставить Трампа перед вибором: або він дистанціюється від Путіна і вибудовує партнерство з Європою, або ж виявить небажання тиснути на Кремль", - вважає політолог.
Олександр Леонов акцентує увагу на двох основних моментах. Перш за все, такий підхід може викликати певне незадоволення в Україні, оскільки складається враження, що Європа підтримує Трампа в питанні порядку дій: спочатку досягнення припинення вогню, а потім – надання гарантій безпеки. Проте, існує й суттєва різниця між європейською та американською перспективою.
"В європейському плані з'явилися конкретні рішення та логічні кроки: насамперед, встановлення режиму припинення вогню в повітрі, на морі та в енергетичній сфері. Це створює можливість для точного моніторингу та контролю ситуації. Наступним етапом передбачено розгортання миротворчих сил в Україні ще до старту мирних перемовин. І це є важливим технічним аспектом", - зазначає він.
В європейському підході є механізм контролю. Якщо дві воюючі сторони оголошують припинення вогню, має бути третя сторона, яка верифікує цей процес, контролює його виконання та визначає алгоритм дій у разі порушень.
"Цей вирішальний компонент є відсутнім у американській концепції, через що вона наразі залишається незавершеною та важкою для впровадження," - зазначив він.
На запитання, чи є цей план придатним для України, Леонов відповів зустрічним запитанням: чи зможе система протиповітряної оборони України витримати безперервний тиск з боку Росії?
"Москва цілеспрямовано намагається перевантажити нашу ППО, атакуючи щодня сотнями дронів-камікадзе. І тут виникає ще одна проблема: якщо не буде належного постачання ракет для Patriot та інших систем ППО, Україна ризикує залишитися беззахисною і перед дронами, і перед балістичними ракетами, які наразі ефективно збивають саме Patriot. Це створює критичну загрозу для нашої енергетики, промислових об'єктів і цивільної інфраструктури, - акцентує політолог. - У цьому контексті може постати питання про потенційний розмін: чи варто Україні припинити удари по російській території в обмін на гарантії безпеки та зміцнення ППО? Такий сценарій може розглядатися, але лише за умови чітких зобов'язань партнерів щодо забезпечення України достатніми засобами захисту та реальних гарантій того, що Росія дотримуватиметься перемир'я. Це вже питання переговорного треку між США та Росією. Трамп неодноразово заявляв, що Москва нібито готова до миру..."
Аналогічно, хоча з певними відмінностями, висловився Михайло Самусь: "Необхідно знайти комплексне рішення, яке включатиме не тільки удари в повітрі, на морі та по енергетичній інфраструктурі, але і всю лінію фронту. Важливо також уточнити деталі: чи йдеться лише про ракети, чи мають значення й дрони? А що з авіацією? Чи буде враховано використання артилерії? Трамп звинувачує Зеленського в небажанні досягти миру? У відповідь Макрон і Стармер можуть зробити крок назустріч, оголосивши: "Ми поспілкувалися із Зеленським, і він готовий до перемир’я. Проте це має бути всеохоплююче - на всій лінії фронту, на будь-яку глибину, з використанням будь-якої зброї, і на чітко визначений термін - один місяць". Це створює ситуацію, в якій Трамп, як головний посередник із Путіним, отримує м'яч на своєму боці. Він постійно стверджує, що Путін відкритий до переговорів - тепер у нього є конкретна пропозиція: "Франція та Велика Британія готові запропонувати місячне перемир’я без жодних додаткових умов. Чи готовий Путін?"
Якщо Трамп справді здатен впливати на Путіна, він може це продемонструвати вже сьогодні. Після цього можна буде обговорити можливість розширення перемир'я та навіть ініціювати створення міжнародної місії спостереження за участю європейських союзників.
