Перше рішення Європейського суду з прав людини стосовно українських санкцій: чи це кінець системи, чи натхнення для реформ?
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив значуще рішення у справі "ТОВ М.С.Л. проти України", в якому виявив порушення Конвенції про захист прав людини.
Також, Європейський суд з прав людини вперше виявив наявність системних недоліків у санкційній системі України. Зокрема, він звернув увагу на брак ефективного судового нагляду за рішеннями влади щодо санкцій та недостатнє обґрунтування підстав для їх застосування, незважаючи на ситуацію війни та заяви про національну безпеку.
Україна має можливість розглядати їх як мотивацію для покращення, щоб її санкційна стратегія стала дієвою і відповідала європейським нормам.
У вересні 2015 року Рада національної безпеки і оборони (РНБО) ухвалила рішення про санкції, зокрема проти ТОВ "М.С.Л." - українського оператора державних лотерей, що на той час був найбільшим платником військового збору.
Для всіх осіб, які потрапили до списку, підстави були однаковими та формальними: вони базувалися лише на пункті 1 частини 1 статті 3 закону "Про санкції". Конкретні обставини чи індивідуальні пояснення не наводилися. Санкційні заходи включали заморожування активів, обмеження валютних операцій та призупинення фінансових зобов'язань, що фактично призвело до паралічу бізнесу.
Компанія подала апеляцію на ці рішення до судів України, однак Верховний Суд зосередився лише на перевірці їхньої формальної відповідності законодавству, не вдаючись до аналізу фактичних підстав або обґрунтованості висунутих звинувачень.
На сьогоднішній день ТОВ "М.С.Л." більше не знаходиться під санкціями. Це рішення призведе до тривалих наслідків для численних осіб, що підпадають під санкції, а також відзначить значні зміни в українській санкційній політиці в цілому.
Європейський суд встановив, що введення санкцій порушило право власності заявника, однак це втручання не відповідало критеріям "законності" відповідно до статті 1 Протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ). Суд акцентував увагу на двох основних моментах.
Перший аспект - це брак персоналізованого обґрунтування.
Рішення РНБО та укази президента не містили обґрунтування, адресованого конкретній компанії. Замість цього вони механічно копіювали текст закону без пояснення, чому саме ця компанія створює загрозу національній безпеці. ЄСПЛ підкреслив необхідність розуміння підсанкційною особою причини застосування санкцій та можливість підготувати свої правові аргументи.
У правовій системі Європейського Союзу існує подібний стандарт. Згідно зі статтею 296 Договору про функціонування Європейського Союзу, інституції ЄС повинні надавати ясні і достатні аргументи при внесенні фізичних або юридичних осіб до санкційних реєстрів. Навіть у національних санкційних списках країн-членів ЄС передбачено окрему колонку, де коротко викладаються причини для включення до списку.
Партнери використовують різні терміни для позначення цієї інформації: в Регламенті ЄС вона названа "причина", у польському національному санкційному списку - "обґрунтування", а в Чехії - "опис протиправної поведінки". Україна ж ще не впровадила аналогічну практику.
Другий момент полягає в недостатності дієвого судового нагляду.
Європейський суд з прав людини встановив, що не відбулося жодної глибокої судової оцінки рішень, пов'язаних із введенням санкцій. Верховний Суд обмежився лише перевіркою дотримання процедурних норм, викладених у відповідному законодавстві. При цьому він зазначив, що не має повноважень для аналізу та оцінки загроз, що виникають для національної безпеки.
Європейський суд зазначив, що такий підхід є неприпустимим, оскільки він позбавляє заявника "реальної можливості ефективно оскаржити" винесене рішення. Навіть у випадках, що стосуються національної безпеки, державні органи не можуть діяти без нагляду незалежного суду.
Це підтверджує і практика Суду Справедливості ЄС у справі T-619/15. Суд ЄС, зазначив, що судовий перегляд санкцій має включати перевірку фактів та доказів, на яких рішення ґрунтується. Судовий нагляд не може обмежуватися формальною перевіркою, а повинен перевіряти, чи фактично обґрунтовані висновки про загрозу національній безпеці.
Ба більше, позиція Верховного Суду за ці роки не змінилась. У 2024 році Велика Палата у справі №800/162/16 дійшла висновку, що повноваження суду щодо оцінки підстав застосування санкцій обмежені, фактично звузивши судовий контроль лише до перевірки дотримання процедури застосування санкцій. Такий підхід суперечить як практиці ЄСПЛ, так і підходам Суду ЄС, тому якнайшвидше має бути змінений.
Це рішення має суттєвий системний вплив. Воно, по суті, ставить під сумнів існуючу практику застосування санкцій в Україні, де рішення РНБО часто приймаються без детального індивідуального обґрунтування, а судовий нагляд виконується формально.
Це рішення встановлює прецедент, що дає змогу іншим особам, які потрапили під санкції, використовувати виявлені недоліки правового процесу для оскарження відповідних рішень. Проте важливо зазначити, що рішення Європейського суду з прав людини не означає, що всі санкції, накладені на майже 20 тисяч фізичних і юридичних осіб, автоматично визнані незаконними або такими, що підлягають скасуванню.
Згідно з Кодексом адміністративного судочинства, виявлення Європейським судом з прав людини порушення міжнародних зобов'язань України може слугувати підставою для перегляду національного судового рішення у випадках, визначених як виняткові обставини.
Отже, Україні терміново потрібно оновити санкційний механізм, щоб відповідати європейським нормам. Війна не може залишатися виправданням для порушення законності, адже Європейський суд з прав людини наголошує, що навіть у таких обставинах державі слід забезпечувати законність, прозорість і підзвітність своїх дій.
Європейський суд з прав людини виявив порушення прав. Тепер Україні слід терміново усунути ці недоліки в санкційній процедурі, прийнявши необхідні зміни в законодавстві та адаптувавши санкційну систему до європейських стандартів.
Варто наголосити, що необхідний інструмент уже наявний. Законопроєкт №12406 про криміналізацію порушення та обходу санкцій наразі готується до голосування у другому читанні. Він передбачає низку змін до закону "Про санкції". Це відкриває можливість в одному пакеті внести точкові правки, передбачивши більш детальне регулювання на підзаконному рівні.
Громадськість закликає доопрацювати законопроєкт, тому саме зараз можна одночасно реалізувати й потребу у виправленні вказаних у рішенні ЄСПЛ недоліків.
Для цього потрібно:
Крім того, його створення є прямою вимогою ЄС у межах скринінгу законодавства й застосовується всіма країнами санкційної коаліції. Без нього новий закон залишиться вразливим перед потенційними позовами до ЄСПЛ.
