Контроль на кордонах Шенгенської зони: чи загрожує це свободі пересування?
На початку липня цього року Польща вирішила ввести контроль на кордоні з Німеччиною та Литвою, що стало вже не першим випадком подібних дій серед країн Шенгенської зони. Зазвичай такі заходи обґрунтовують необхідністю стримування нелегальної міграції, боротьбою з контрабандою людей або вирішенням проблем безпеки. Проте для багатьох експертів це є яскравим свідченням того, що зона вільного пересування, яка вважається важливим символом євроінтеграції та спільної ідентичності, стикається з усе більшими викликами.
Цю інформацію повідомляє Deutsche Welle.
За словами прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска, заходи контролю мають тимчасовий характер і спрямовані на припинення торгівлі людьми та нелегальної міграції. Однак цей крок був зроблений всього через кілька тижнів після того, як сама Німеччина за нового уряду на чолі з канцлером Фрідріхом Мерцем (Friedrich Merz) посилила перевірки на всіх своїх сухопутних кордонах, у тому числі з Польщею. Багато спостерігачів у Брюсселі вважають, що ці заходи відображають відхід від європейської солідарності на користь національних інтересів.
В інтерв'ю DW Бірте Ніенабер, професорка Люксембурзького університету, підкреслила, що в ЄС відбувається повільна ерозія принципу вільного перетину кордонів - у цьому напрямку рухаються все більше країн-членів.
Давід Коломбі, експерт з міграційних питань з Центру європейських політичних досліджень (CEPS), розташованого в Брюсселі, вважає, що нещодавня суперечка між Польщею та Німеччиною щодо контролю на кордоні відображає більш широкий європейський контекст. Франція продовжує підтримувати прикордонний контроль, запроваджений після терактів 2015 року. Австрія, у свою чергу, вперше ввела контроль на кордоні зі Словенією та Угорщиною у вересні того ж року, коли спостерігалася ескалація кризи біженців, і з тих пір регулярно продовжує його дії кожні шість місяців, посилаючись на тиск міграції та питання внутрішньої безпеки.
Словенія розпочала прикордонні перевірки з Хорватією менш ніж за рік після того, як Хорватія приєдналася до Шенгенської зони. Це рішення було обґрунтоване зростанням рівня міграції та занепокоєнням щодо організованої злочинності. Тим часом Німеччина, яка тривалий час була проти посилення контролю на своїх кордонах, почала здійснювати вибіркові перевірки восени минулого року. Цей крок досі не отримав офіційного оскарження з боку Єврокомісії. Згідно з нормами ЄС, такі заходи можуть застосовуватися лише в особливих випадках і повинні бути тимчасовими.
"Ці прикордонні перевірки є лише політичним символом, що не приносить реальних результатів у боротьбі зі стримуванням міграції", - підкреслює Бірте Ніенабер. Вона зазначає, що з посиленням впливу ультраправих сил в Європейському Союзі популістські наративи знаходять підтримку у всіх політичних партіях. За словами експертки, лідери центристських партій вимушені демонструвати "жорсткість" у питаннях міграції, і контроль на кордонах виступає як помітний захід, який користується популярністю серед частини виборців.
Але наскільки ефективний прикордонний контроль всередині Шенгену насправді? Офіційна статистика ставить під сумнів доцільність перевірок у межах Шенгену. Німецька поліція стверджує, що за перший місяць посилених прикордонних операцій цього року навесні було відхилено всього 160 прохань про надання притулку у ФРН. Польські ЗМІ повідомляють, що з травня до середини червня Німеччина повернула до Польщі близько 1000 мігрантів, що не сильно відрізняється від показників попередніх років.
Контрабандисти та особи, які намагаються потрапити до країни нелегально, мають чітке уявлення про те, як обійти контрольні пункти. Експертка з міграційних питань Бірте Ніенабер зазначає: "Цей контроль не є перешкодою для них. Влада лише створює враження, що ситуація під контролем".
Давід Коломбі з CEPS підтримує думку, що ця політика має більше на увазі зовнішній вплив, аніж досягнення реальних результатів. Він також зауважує, що держави Шенгенської зони досі не змогли обґрунтувати необхідність здійснення контролю на своїх кордонах, наприклад, з метою обмеження міграційних потоків або запобігання терористичним загрозам.
У той же час мешканці прикордонних територій, зокрема в Люксембурзі, Австрії та Польщі, стикаються з негативними наслідками: подовженням часу очікування на кордоні, порушенням постачальних ланцюгів та зростанням витрат для місцевих підприємств, що працюють у сфері транскордонної торгівлі.
Глибокий аналіз Європейського парламенту в цій сфері виявив, що відновлення контролю на внутрішніх кордонах Шенгенської зони викликає значні затримки: легкові автомобілі затримуються на 10-20 хвилин, а вантажівки - на 30-60 хвилин. Це призводить до витрат для транспортного сектору приблизно у розмірі 320 мільйонів євро, не враховуючи більш широкі економічні наслідки.
Нещодавно Болгарська асоціація логістики провела аналіз, який показав, що затримки на кордонах обходяться галузі у 300 мільйонів євро щорічно. З моменту вступу Румунії та Болгарії до Шенгенської зони у 2025 році, транскордонні перевезення значно зросли і стали більш ефективними для обох країн. Лише за перші три місяці цього року обсяги трафіку між сусідніми державами підвищилися на 25%. Згідно з даними Агентства дорожнього управління Румунії, більше ніж 160 000 автомобілів перетнули болгарсько-румунський кордон, що є збільшенням у порівнянні з 128 000 транспортними засобами за аналогічний період минулого року.
Середній час очікування на прикордонних переходах зменшився з понад 10 годин до менш ніж двох. Це значить, що для регіональних перевізників та прикордонних міст, які залежать від стабільності торгових потоків, прискорюються поставки і поліпшуються економічні перспективи. Проте експерти попереджають, що повернення до жорсткого контролю на кордонах може знищити цей прогрес, завдаючи шкоди не лише ланцюгам постачання, але й доходам тисяч людей, які покладаються на безперешкодний щоденний перетин кордону.
Законодавство Європейського Союзу дозволяє проведення внутрішніх прикордонних перевірок лише в окремих випадках, з обмеженням до шести місяців, причому їхнє продовження повинно бути чітко обґрунтованим. Тим не менш, деякі держави-члени ЄС продовжують ці заходи без належних підстав. Наприклад, Франція вже майже десять років безперервно реалізує такі перевірки. Аналогічну практику дотримуються також Австрія, Данія, Швеція та, нещодавно, Німеччина, які користуються тривалими винятками.
"У деяких країнах, що входять до Шенгенської угоди, ми спостерігаємо, що прикордонні перевірки стають регулярними. Це ніколи не було задумано як частина угоди", - зазначає Давіде Коломбі. Він також додає, що Європейську комісію критикують за недостатнє забезпечення дотримання обмежень, зокрема, через відсутність відповідних процедур. Це, на думку експерта, може спровокувати ризик виникнення ефекту доміно.
Лідери Європейського Союзу усвідомлюють існуючу загрозу. Якщо контроль на внутрішніх кордонах ЄС стане звичною практикою, це може призвести до повної втрати ефективності Шенгенської угоди. Такий розвиток подій не лише зашкодить свободі пересування людей, товарів, послуг та капіталу — основі єдиного ринку ЄС, але й підриє юридичну цілісність фундаментальних договорів, збільшить витрати для бізнесу, уповільнить ланцюги постачання і, можливо, знизить довіру громадян до самого європейського проєкту.
В даний час Єврокомісія займається оновленням Шенгенського кодексу, що регулює питання прикордонного контролю, а також впровадженням двох нових цифрових інструментів для управління цим контролем: системи в'їзду/виїзду (ESS) та ETIAS — платформи для перевірки візових документів. Обидва ці інструменти мають на меті покращити моніторинг громадян країн, що не входять до ЄС, які перетинають кордони Шенгенської зони, а також зменшити потребу в проведенні внутрішніх перевірок.
Представники Єврокомісії запевняють, що ці зміни є розвитком Шенгенської угоди, а не її руйнуванням. Проте, Давіде Коломбі з CEPS вважає, що для збереження Шенгену необхідно більше, ніж лише законодавчі зміни або новітні цифрові рішення. "Нам потрібна політична відвага, відновлення довіри між державами-членами та контроль за дотриманням законодавства з боку Єврокомісії", - наголошує Коломбі. Він також підкреслює, що питання міграції потрібно вивести з політичного контексту, щоб зосередити суспільні дискусії на більш ефективних рішеннях, а не на заходах, таких як контроль на кордонах.
Як Коломба, так і Ніенабер висловлюють сумніви щодо того, що це станеться найближчим часом. Ніенабер зазначає, що в умовах, коли ультраправі партії формують політичні наративи в багатьох країнах Європейського Союзу, тиск на відновлення національного суверенітету лише зростає. Експерт застерігає, що якщо держави Шенгенської угоди продовжать використовувати контроль на внутрішніх кордонах як політичний інструмент, а не як крайню міру для забезпечення безпеки, це може призвести до розпаду Шенгенської зони в найближчому майбутньому.
Якщо це відбудеться, економічні втрати можуть бути надзвичайно значними. Введення контролю на кордоні сповільнить обіг товарів, порушить ланцюги постачання та призведе до зростання витрат на транспортування, особливо в таких секторах, як сільське господарство, роздрібна торгівля та промисловість. Співробітникам транскордонних компаній доведеться витрачати більше часу на дорогу до роботи, а малий бізнес у прикордонних зонах може втратити важливих клієнтів. Для звичайних громадян це може обернутися збільшенням черг на пунктах пропуску, підвищенням цін у магазинах та обмеженням доступу до послуг і ринків праці в інших країнах.
Проте, застерігає Коломбі, втрати, які не піддаються матеріальному вимірюванню, можуть виявитися не менш важливими: "Шенгенська зона є одним з найяскравіших символів європейської ідентичності та основним досягненням". Якщо її основи поступово руйнуються, то зникає і найочевидніший спосіб усвідомлення ЄС як транснаціонального проекту, спрямованого на задоволення потреб громадян.
Щоб уникнути цієї ситуації, експерти вважають, що Європейський Союз та його країни-учасниці повинні ще раз підкреслити основний принцип Шенгенської угоди: громадяни Європи повинні мати право вільно подорожувати по єдиному континенту без побоювань, затримок або політичних маніпуляцій з боку урядів.
