Олександр Левченко: Кремль удосконалює свою пропаганду, яка набуває більшої витонченості та координації – Блоги | OBOZ.UA
Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року російська медійна активність в країнах ЄС стала більш витонченою та скоординованою. Москва стала поєднувати традиційні методи роботи, використовуючи класичні пропагандистські канали з сучасними інструментами - мережами проксі-сайтів і клонів, локалізованими Telegram-каналами, автоматизованими бот-мережами, штучним інтелектом для генерації контенту та діпфейків, агентами впливу, а також підривними фінансовими потоками, які маскуються через офшори, крипто валюти та транзитні юрисдикції. Мета Кремля не лише просувати проросійські меседжі, а й фрагментувати політичний і суспільний консенсус у ЄС, підірвати довіру до інституцій НАТО й ЄС, послабити підтримку України та створити "сіру" зону прийнятності для нормалізації відносин із Росією. Зрозуміло, що центр управління цією інформаційною кампанією знаходиться у Москві.
Російська пропагандистська машина не діє хаотично, фокусуючись на системному та узгодженому просуванні власних меседжів як "санкції приносять ЄС більше шкоди, ніж Росії", "інтереси євразійської безпеки вимагають "реалістичного" діалогу з Москвою", "слов'яни воюють зі слов'янами, а від цього виграють США", поширення сигналів, спрямованих на розділення суспільства та просування популізму в країнах Європи, особливо з використанням тем міграції, соціального виснаження, культурної ідентичності. Стратегічні пріоритети пропагандистських матеріалів адаптуються для європейської аудиторії, де кремлівські меседжі перепаковуються у прийнятну форму для місцевої аудиторії. Це робиться за допомогою діпфейків, мережі сайтів-двійників, купівлі лояльних інформаційних майданчиків та спікерів, проксі-медіа та інфраструктури з масовою локалізацією контенту в Telegram/X, співпраці з правими політичними силами й "корисними експертами" та атаками на репутацію традиційних західних ЗМІ. На фоні скорочення США програм підтримки союзників та зменшення фінансування власної системи інформаційної безпеки, постійне зростання витрат Кремля на пропагандистські кампанії та їх системний характер створює серйозний дисбаланс у глобальному інформаційному середовищі.
Для країн Європи, особливо в Східній частині, ця ситуація представляє серйозну загрозу. Вона підриває стабільність демократичних інститутів, збільшує їх вразливість до атак з боку дезінформації та створює можливості для Росії впливати на формування громадської думки, результати виборів і політичні рішення. Яскравим прикладом такої діяльності стали парламентські вибори в Молдові. Згідно з інформацією Bloomberg, у Москві був розроблений план для втручання в ці вибори з метою ослаблення проєвропейської партії PAS та дискредитації європейського курсу Молдови. Російські спецслужби організували підкуп голосів, включаючи представників діаспори, фабрикували компрометуючі матеріали, проводили кампанії дезінформації в соцмережах, таких як Telegram, TikTok і Facebook, а також вербували молодь і кримінальні елементи для провокацій у день голосування та після нього. Координація цих дій здійснювалася через структури, пов'язані з Кремлем, а фінансування відбувалося через московські банки. Росіяни не прагнули переконати виборців, а намагалися заплутати тих, хто міг підтримати європейський курс, щоб відвернути їх від голосування і дезорієнтувати. Водночас вони намагалися мобілізувати і дисциплінувати проросійських виборців, хоча їх і було менше. Проте Кремль не досягнув своїх цілей: Молдова на виборах обрала проєвропейський шлях. Це стало можливим завдяки тому, що Кишинів зміг ефективно протистояти Москві, застосувавши жорсткі заходи, яких часто бракує самому Європейському Союзу.
У кампаніях Кремля важливу роль відіграють симпатики та популістські політики, які, свідомо чи несвідомо, стають каналами для передачі російських меседжів. Деякі з цих акторів мають прямі зв'язки з російськими структурами, в той час як інші використовують антисистемну риторику для підвищення власного рейтингу. Їхні виступи в парламенті та медіа створюють ілюзію наявності "альтернативної думки", що легітимізує проросійські погляди в рамках демократичної дискусії. Політики, які знаходяться під контролем або є лояльними до Кремля, виконують кілька функцій: поширюють проросійські наративи в національних парламентах, створюють "політичну надбудову" для інформаційних кампаній і забезпечують доступ до державних ресурсів та медіа. Особливу увагу слід звернути на колишню канцлерку Німеччини Ангелу Меркель, адже саме під час її керівництва Німеччина заблокувала вступ України та Грузії до НАТО, а також поглибила енергетичну залежність від російського газу, підтримуючи "Північний потік" і створюючи довготривалі ризики посилення російського впливу в Європі. Після завершення свого терміну Меркель продовжувала захищати свою політику, заявивши в жовтні 2022 року, що не шкодує про наслідки енергетичної стратегії щодо Росії. В інтерв’ю Die Zeit вона зазначила, що Мінські угоди були "спробою дати Україні час", що стало підставою для використання російською пропагандою. У своїх мемуарах вона також виправдовувала блокування Плану дій щодо членства України в НАТО у 2008 році, посилаючись на ризик російської ескалації — аргумент, який Кремль використовував для легітимації свого "права вето" на розширення Альянсу. Дивують також її коментарі, дані в жовтні 2025 року в інтерв’ю угорському каналу Partizán. Меркель стверджувала, що Польща та країни Балтії у 2021 році перешкодили її ініціативі щодо прямих переговорів ЄС з Путіним, що, на її думку, стало одним із факторів, які призвели до ескалації і повномасштабного вторгнення Росії. Цю версію подій відразу підтримала Москва, в той час як заяви екс-канцлерки, які не зовсім відповідають дійсності, викликали обурення в Польщі та країнах Балтії.
Навколо кожної "публічної вітрини" Кремля працює широка мережа агентів впливу -- аналітичні центри, громадські організації, блогери, консультанти, колишні розвідники. Вони забезпечують виробництво контенту, його поширення через локальні канали та юридичне прикриття фінансових потоків. Багатьох західних лідерів думок, блогерів та експертів Кремль сам створив або "придбав" за великі гроші. Лояльні до Росії американські або європейські коментатори систематично з'являються у проєктах RT/Sputnik, в афілійованих або дружніх до Москви авторських YouTube-каналах, у публічних дискусіях форума "Валдай". "М'яка сила" Кремля працює не тільки через "корисних ідіотів" та російську діаспору, а й через мережу такої інституції як "Россотрудничество", яка відкриває в різних країнах свої офіційні представництва під назвою "Русский дом". На перший погляд це -- культурна дипломатія. Та насправді - важливий інструмент впливу, який використовує місцеві лобістські й комунікаційні структури на користь інтересам Кремля. Фактично "Русский дом" це хаб, де перетинаються пропаганда та місцеві проросійські активісти. Не дивно, що цей майданчик усе частіше називають інфраструктурою впливу РФ під прикриттям "народної дипломатії".
Для реалізації своїх комунікаційних стратегій Кремль залучає не лише власні медіа ресурси, але й інколи використовує авторитетні міжнародні видання, розміщуючи на їхніх сторінках матеріали, які представляють вигідні для Росії коментарі або думки під виглядом авторських чи рекламних статей. Прокремлівські матеріали поширюються по всьому світу, охоплюючи такі країни, як США, Франція та багато країн глобального півдня. Наприклад, мережа впливу, створена Росією в Європі, має значний масштаб і активно функціонує в Австрії, Німеччині, Франції, Польщі та Угорщині. Сучасна інформаційна кампанія Росії неможлива без цифрової інфраструктури, адже саме в соціальних мережах відбувається найбільш інтенсивний етап розповсюдження прокремлівських меседжів. Ботоферми, автоматизовані системи репостингу та фейкові акаунти в таких платформах, як X, Facebook, TikTok і Telegram, створюють ілюзію масової підтримки певних політичних позицій або соціальних дискусій, які насправді є ретельно спланованими. Все частіше використовуються технології генерації зображень і відео на основі штучного інтелекту, що ускладнює перевірку контенту і дозволяє створювати переконливі, але повністю вигадані історії. У 2025 році з'явилося понад триста нових сайтів, які маскуються під регіональні медіа в США, Канаді, Німеччині, Франції та Норвегії. Ці ресурси мають російське походження і використовують систему для виробництва фальшивих образів, а також власні мовні моделі на базі Meta Llama 3, що дозволяє генерувати діпфейки, які важко відрізнити від справжніх журналістських матеріалів.
Інформаційна війна - дуже дороге задоволення. Проте в Кремлі на неї не шкодують грошей. У 2019 році лише державні медіа Росії отримували близько 1,3 млрд євро на рік. Після повномасштабного вторгнення до України ці бюджети значно зросли. Якщо враховувати приховані канали фінансування, то реальні витрати на медіа та інформаційний вплив РФ у 2025 році перевищують 2,5 млрд євро. У 2026-2028 рр. заплановано ще більше витрат на пропаганду - до 2,9-3 млрд євро щорічно. Проте й це не все, є засекречена стаття російського бюджету - "національна оборона", що включає і прямі субсидії західним медіа. А це ще мільярди євро. Такі дії Кремля вже мають свої наслідки. Для Європейського Союзу вони глибші, ніж здаються на перший погляд. Усі мають зрозуміти, що спростування російської дезінформації не може бути лише тимчасовою реакцією, це має стати довготривалою боротьбою, що потребує прозорості фінансування медіа, контролю за політичними пожертвами, незалежного фактчекінгу, посилення цифрової грамотності та міжнародної співпраці у розслідуванні інформаційних операцій Росії. Без цих кроків ризик того, що майбутні політичні рішення в Європі визначатимуться не реальними загрозами безпеці, а результатами маніпулятивних кампаній за якими стоїть Кремль, лише зростатиме.
