НОВІ АЛЬЯНСИ З БЕЗПЕКИ В ЄВРОПІ ТА СИЛА УКРАЇНИ

У сучасному світі ми стали свідками масштабного конфлікту в Європі, що розгортається між Росією та Україною. Цей конфлікт порушив всі традиційні уявлення про безпеку, що існували раніше, такі як норми НАТО, Пентагону та інші.

Україна, Польща, Литва, Латвія, Естонія та Фінляндія чудово розуміють небезпеку, яку становить росія. Інші країни Європи цієї небезпеки поки що не усвідомлюють повною мірою.

У сучасних умовах США поступово самоусуваються від захисту Європи в рамках НАТО, зменшуючи власний контингент і присутність на континенті. Нагально постає питання нового безпекового союзу (або союзів) за участі України або під її проводом. Саме про це - ця стаття.

Новий конфлікт

Сучасні конфлікти радикально трансформували концепції оборони та безпеки. Події, що розгортаються між Росією та Україною, вже давно переосмислили традиційні підходи до використання звичайних озброєнь. Для ведення війни в сучасних умовах вже не є необхідним мати численні танки, бронетранспортери або навіть артилерію.

У нових умовах основну роботу виконують роботизовані системи - повітряні та морські БПЛА. Дронові й антидронові технології, ракети, системи ППО та протиракети визначають перебіг бойових дій. Дешеві українські дрони залітають углиб території росії на 2000 км і вражають цілі - і це нова реальність. Країни НАТО на таке практично не здатні - не тому, що технічно не можуть, а тому, що не наважуються.

Україні більше не потрібні американські ракети "Томагавк", оскільки вітчизняна крилата ракета FP-5 "Фламінго" перевершує їх за характеристиками: її дальність досягає 3000 км, в той час як Tomahawk Block V має лише близько 1600 км, а бойова частина "Фламінго" становить приблизно 1150 кг, у той час як у Tomahawk вона складає близько 450 кг, при схожій вартості. Крім того, на заміну системі "Петріот" розробляється українсько-європейська антибалістична система "Фрея" (Freyja) - спільний проект Fire Point з європейськими партнерами, що базується на ракеті-перехоплювачі FP-7.x, яка є більш економічною альтернативою Patriot; перший прототип планується до випуску в першій половині 2027 року.

У Європі лише починають усвідомлювати, наскільки важливим є гібридний компонент сучасної війни. А за сучасними російськими стандартами конвенційна війна обов'язково супроводжується гібридним компонентом.

У старих війнах потрібно було захопити територію супротивника; у сучасній - можна послабити його зсередини за допомогою гібридних атак у різних сферах (інформаційній, політичній, економічній, релігійній, у протестних настроях тощо).

Сучасні умови вимагають постійного оновлення дронових технологій приблизно раз на півроку, переосмислення промисловості для адаптації до цих змін, коригування частот нових безпілотників, вдосконалення систем протидії дронам, а також впровадження "кіл-зон" у бойових діях та інші нововведення.

У військових силах європейських країн лише починають усвідомлювати цю ситуацію, в той час як НАТО як організація ще не встигла реагувати на ці зміни. Деякі держави вже займаються створенням безпілотників, проте в загальних протоколах Альянсу ця тема досі не знайшла відображення.

Конфлікт у Ормузькій протоці показав, як дешевими засобами можна атакувати цілі в різних країнах - наприклад, іранськими безпілотниками. А США в локальному конфлікті, за наявними оцінками, встигли витратити близько двох третин власного запасу як ударних ракет, так і ракет ППО. Це виглядає економічно неадекватним: витрачати ракети вартістю 3-5 млн доларів на перехоплення дронів вартістю 20-30 тисяч доларів. Тепер українські фахівці консультують командування армій арабських країн щодо захисту об'єктів у сучасній війні. Це сильний сигнал для всіх безпекових парадигм НАТО і Пентагону: в Україні з'явилися технології, цілком конкурентні на світовому рівні, а сама країна стрімко зростає технологічно завдяки цій війні.

Нові формати альянсів безпеки.

Невідкладна безпекова підтримка є вкрай важливою для України, що бореться у безпрецедентному конфлікті з набагато потужнішою Росією в економічному та військовому аспектах.

Україна прагне приєднатися до ЄС та НАТО - це закріплено в Конституції України. Але є реальність, а є прагнення. Існують чіткі критерії, за якими діє НАТО. Цей військовий союз, як виявилося на практиці, сьогодні функціонує не стільки як механізм захисту учасників, скільки як клуб "елітних" держав.

В останні роки безпілотники з Росії з різними місіями проникали в повітряний простір усіх країн НАТО, які мають спільний кордон з Росією та Білоруссю. Також сталися випадки, коли російські ракети проникали на територію кількох з цих країн. Наприклад, у листопаді 2022 року в польському селі Пшеводув загинули двоє осіб, і пізніше розслідування вказало на ймовірність, що це була українська ракета протиповітряної оборони. У вересні 2025 року Польща зазнала вторгнення десятків російських дронів. А в липні 2026 року одна з російських крилатих ракет, ймовірно, типу Х-101, проникла на територію Польщі на глибину близько 100 км, і жоден із піднятих винищувачів НАТО не зміг її перехопити.

У травні 2026 року російський дрон Geran-2, який є аналогом Shahed, влучив у житловий будинок у румунському місті Галац, розташованому поблизу кордону з Україною. Інцидент призвів до пожежі, внаслідок якої двоє осіб отримали травми. Це стало першим випадком, коли російський безпілотник завдав шкоди цивільним особам на території країни НАТО. В Німеччині неодноразово спостерігали дронові розвідки над військовими базами Бундесверу та логістичними центрами. У 2025 році в Ерфурті згоріли військові вантажівки Бундесверу, а проросійські канали звинуватили в підпалі "своїх людей". У листопаді 2025 року над бельгійською авіабазою Kleine-Brogel, де зберігаються американські ядерні боєголовки B61, літали невідомі дрони. Спроби заглушити їх сигнали виявилися безуспішними.

За даними International Institute for Strategic Studies (IISS), лише з серпня 2024 до лютого 2026 року зафіксовано близько 144 дронових інцидентів над територією десятка країн НАТО та Ірландії - над військовими базами, портами, енергетичними об'єктами та ядерними об'єктами спільного використання. (https://nationalsecurityjournal.org/russian-drones-have-violated-nato-airspace-144-times-and-a-new-report-says-they-were-quietly-mapping-europes-defenses-for-war/) Якщо враховувати всі порушення повітряного простору країн НАТО з 2022 року (Польща, Румунія, Балтія, Німеччина тощо), ідеться вже про сотні задокументованих випадків. Паралельно російські літаки (Су-30, МіГ-31, Ту-160) і кораблі регулярно порушують повітряний простір і територіальні води країн Альянсу - Естонії, Литви, Норвегії та інших. НАТО майже ніколи не дає симетричної відповіді: немає масованих розвідувальних польотів європейських БПЛА над російськими об'єктами, немає системного збиття порушників. Це ілюструє неспроможність Альянсу адекватно реагувати на сучасні виклики і загрози.

Існує декілька форматів співдружності країн Європи - Шенгенська зона, зона євро, політичний Європейський Союз тощо. Є Nordic Defence Cooperation (NORDEFCO) - оборонна співпраця п'яти північних країн (Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Швеція). Є Nordic-Baltic Eight (NB8) - неформальний формат восьми країн: Данія, Естонія, Фінляндія, Ісландія, Латвія, Литва, Норвегія та Швеція. Є також Joint Expeditionary Force (JEF) - експедиційні сили під проводом Великої Британії, до яких входять скандинавські, балтійські країни, Нідерланди та Ісландія.

Сучасні виклики вимагають відповідної реакції на російську агресію, як у традиційних, так і в гібридних формах. Проте, наразі НАТО не демонструє достатньої адекватності у своїх діях.

Ще один момент: великим країнам невигідне зростання суб'єктності та могутності України. Їм не потрібне ані ослаблення, ані тим паче розпад росії. Тому вся військова допомога Україні фактично надається лише для того, щоб зберігався статус-кво, а не перемога України у війні.

Сила України

Епоха, коли демократія була головним критерієм впливу, сьогодні відходить на другий план, а на перший виходить міць держави - тобто спроможність захищати саму себе та своїх союзників.

Будапештський меморандум став важливим уроком для України та міжнародної спільноти, продемонструвавши, що гарантії з боку Росії, США, Великої Британії та інших впливових держав не є надійними в реальних обставинах. Коли ці країни обіцяли забезпечити територіальну цілісність і суверенітет України, очевидно, вони не мали наміру виконувати ці зобов'язання. Україна добровільно відмовилася від свого третього за величиною ядерного арсеналу у світі, що налічував близько 1900 стратегічних боєголовок — більше, ніж має Китай, і більше, ніж разом взяті ядерні запаси Великої Британії та Франції. Підписанти угоди, схоже, не вважали ймовірним виникнення конвенційної війни між сторонами угоди. Ті літаки, які Україна передала в рамках цих домовленостей, тепер атакують її ракетами тих самих типів, які вона колись віддала добровільно.

Тому традиційні паперові гарантії більше не є ефективними. З приходом Трампа перестали функціонувати як торгові, так і економічні угоди, а демократичні процеси виявилися під загрозою — все перейшло в "ручний режим". Якщо раніше вплив країни визначався двома основними показниками — сильною економікою та демократичними принципами (на яких базується ООН), то тепер ситуація змінилася. Це можна проілюструвати на прикладі війни України з росією. У боротьбі за своє виживання Україна набула досвіду ведення бою проти набагато більш потужного ворога, маючи менші ресурси, армію та конвенційні озброєння. Це стало можливим завдяки впровадженню асиметричних стратегій та розвитку новітніх технологій, які не існували до початку конфлікту.

Унікальні параметри міці України:

По-перше, Україна на сьогодні має одну з найбільших (а за багатьма оцінками - найбільшу після росії) армій у Європі. За оцінками 2025-2026 років активна чисельність Збройних сил України становить близько 1 млн осіб. Інші європейські країни, наприклад Туреччина, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Іспанія, Польща та країни Балтії такої чисельності армії не мають.

По-друге, Україна володіє потужними засобами для атак на територію Росії (а потенційно й на інші країни) за допомогою комбінованих технологій повітряних ракет і дронів, здатних досягати цілей на глибині до 3000 км. Це, зокрема, дозволяє націлюватися на об'єкти в Балтійському та Північному морях. Ця інформація базується не лише на технічних характеристиках, а й на реальному бойовому досвіді, адже йдеться про інноваційні військові технології, які виявляються відносно бюджетними в порівнянні з аналогічним озброєнням НАТО.

Третій аспект полягає в тому, що Україна має можливість знищувати будь-які судна на морі, а можливо, й в океані, використовуючи морські дрони або їхню комбінацію з авіаційними засобами. Це вже було підтверджено в ході бойових дій в Азовському та Чорному морях.

По-четверте, непересічні диверсійні акції, здійснені глибоко в тилу ворога, такі як операція "Павутина" у червні 2025 року, під час якої дрони, запущені з російської території, вразили стратегічну авіацію ядерної тріади (включаючи Ту-95, Ту-22М3, Ту-160 та інші). За останні роки було проведено близько двох десятків подібних операцій. Це підносить українські спецслужби на новий рівень у світовій спільноті.

По-п'яте, витривалість українського народу, а також його здатність до самоорганізації і збройного опору проти значно сильнішого і краще оснащеного ворога, є вражаючими, навіть коли вищі ешелони влади радше створюють перешкоди, ніж надають підтримку. Україна та її громадяни демонструють рівень самоорганізації та опору, якого не може досягти жодна країна Європи. За даними соціологічних досліджень, у європейських державах готовність захищати свою батьківщину зі зброєю в руках коливається в межах 15-45% (в Німеччині, Італії та Нідерландах цей показник часто нижчий за 30%), тоді як в Україні він становить приблизно 54-70% (серед чоловіків – понад 60%). (джерело: https://www.gallup-international.com/survey-results-and-news/survey-result/fewer-people-are-willing-to-fight-for-their-country-compared-to-ten-years-ago)

Результати дослідження

Ми стоїмо на порозі великих змін у концепціях і парадигмах безпеки в Європі та світі. Сучасна війна змінила технології, і саме Україна виявилася найкраще підготованою до цих змін. Блок НАТО катастрофічно відстає від цих технологій і живе в старих парадигмах старих війн. У найближчий час такі нові безпекові союзи будуть дуже актуальними. І без України такі союзи вже не будуть ефективними.

В Європі існує можливість заснування союзу на основі Joint Expeditionary Force, Nordic-Baltic Eight (NB8) або нового альянсу, що простягатиметься від Балтійського до Чорного морів.

І якщо Україна усвідомить і розвине свою міць, то не вона проситиметься в такий союз, а він утвориться довкола неї. А цілком імовірно, Україна стане в такому союзі ініціатором і, найімовірніше, лідером.

(c) Денис Богуш, Київ, серпень 2026

Блог автора - матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.