Ні безпілотники, ні бойові машини не зможуть забезпечити захист. Бесіда з прем'єр-міністром Литви.
Захист Литви, підтримка України, взаємини з Білоруссю та посилення ультраправих рухів у Європі. Яким чином Вільнюс реагує на ці нові виклики? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для DW поділився прем'єр-міністр Литви Міндаугас Сінкявічюс.
Литва – країна, розташована на сході Європейського Союзу та НАТО, яка активно фокусується на питаннях безпеки у зв'язку з війною між Росією та Україною. Влада в державі належить поміркованій Соціал-демократичній партії. Які основні пріоритети та виклики постають перед Литвою в даний час? Які думки панують щодо ситуації в Західній та Центральній Європі? На ці та інші питання в інтерв'ю DW відповів прем'єр-міністр Литви Міндаугас Сінкявічюс.
DW: Ви стали вже третім прем'єр-міністром Литви після виборів до Сейму. У кожного політика, напевно, існує своя особиста місія. Чи можете ви поділитися, яка мета стоїть перед вами?
Міндаугас Сінкявічюс: Моя місія полягає в тому, щоб зміцнити державу. І, фактично, у двох аспектах. Я дуже часто наголошую, що безпека людини - це основа безпеки держави. Коли я говорю про безпечну державу, я маю на увазі оборону, нашу стійкість - не лише до військових загроз і різних гібридних атак, а й стійкість у всіх сенсах. А безпека людини - це інвестиції в людину. Для соціал-демократів це, мабуть, зрозумілі речі: сімейна політика, вирішення демографічних проблем. Тому, якщо нам вдасться зміцнити державу, я думаю, що ці два роки - до нових парламентських виборів - матимуть сенс.
Ви згадали соціал-демократів, і варто підкреслити, що ви очолюєте цю партію в Литві. Наразі спостерігаємо, як у Європі, особливо в Західній частині, зокрема в Німеччині та Франції, підвищуються рейтинги ультраправих і популістських рухів. Чи не є сьогоднішня роль лівоцентриста складною? Чи викликають у вас занепокоєння ці тенденції?
Тривога існує, і, очевидно, вона викликана результатами різних виборів. Наступного року також відбудеться безліч виборів, тому ми станемо свідками різних подій. Коли я востаннє відвідував Німеччину в травні, в фонді Фрідріха Еберта мене, відверто кажучи, запитували як голову партії про секрет успіху литовських соціал-демократів. Адже ми бачимо, що соціал-демократи в усій Європі переживають непрості часи.
З іншого боку, у нас є соціал-демократи, які обіймають посаду прем'єр-міністра в таких країнах, як Мальта, Іспанія, Литва і Данія. Здається, що в Швеції ми також повертаємося до відновлення довіри суспільства. Хоча після виборів та змін у коаліціях перевага незначна, проте є сподівання. Крім того, ми спостерігаємо, що аналогічні процеси відбуваються і в Литві, де популістські та ультраправі рухи здобувають підтримку серед виборців.
Захист громадян та забезпечення державної безпеки. В останні часи ми отримуємо безліч тривожних сигналів. Це, передусім, пов'язано з ризиками, що походять від Росії та Білорусі. Яке ваше бачення сучасної ситуації з загрозами?
Як політики, ми повинні відкрито спілкуватися з громадськістю і повідомляти правду. Наші розвідувальні служби, безумовно, надають нам інформацію через свої канали. У нас є також служби внутрішньої безпеки та військова розвідка. На даний момент рівень загроз залишається незмінним. Він не став суттєво небезпечнішим. Напруга продовжує існувати, але немає підстав вважати, що ситуація різко зміниться. Те, що ми озвучуємо сьогодні, не виключає можливості, що через тиждень все може виглядати інакше, адже іноді події розвиваються дуже швидко та несподівано.
Ми спостерігаємо події, які розгортаються не лише на наших кордонах. Нас турбує так звана інструменталізована міграція: мігрантів виштовхують з території Білорусі і спрямовують до нас. У нас також існує проблема з метеозондами. Дрони вже неодноразово вторгалися в повітряний простір Литви. Однак, ми помічаємо, що питання відстані, яке спочатку здавалося, що ми лише країна на східному фланзі і ця проблема стосується виключно сусідніх держав, пов'язаних з війною в Україні, починає змінювати своє значення.
Інциденти також відбуваються в Німеччині, зокрема в аеропорту Лейпцига. Все більше країн стикаються з подібними ситуаціями. Це викликає загальне відчуття тривоги в суспільстві, на яке ми повинні реагувати, адже люди прагнуть відчувати себе в безпеці. Для забезпечення цього почуття ми вживаємо чимало заходів.
"Основним завданням у галузі безпеки є забезпечення протиповітряної оборони."
І головним пріоритетом з точки зору безпеки - найважливішим із трьох аспектів - я б назвав протиповітряну оборону. Ми говоримо про те, що повітряний простір Литви - це спільний повітряний простір НАТО. Литовське небо - це небо НАТО. І якщо литовське небо безпечне, значить, значною мірою захищене й небо НАТО. Тому зараз концентрація зусиль спрямована саме на це. Навіть під час розмов із Латвією та Естонією ми постійно порушуємо тему протиповітряної оборони. Я не раз звертався з відповідними заявами. Коли опинюся в Брюсселі, буду просити про солідарність і розуміння у єврокомісарів та голови Єврокомісії, адже для безпечного неба потрібні значні інвестиції.
Тобто ви вважаєте, що дуже важливо вкладати гроші в безпілотники та ППО, але не, скажімо, у танки?
Я б висловив це інакше. Іноді в суспільних та експертних обговореннях ми спостерігаємо, як ці питання ставлять одне проти одного: дрони або танки. Що є пріоритетом? На мою думку, важливі й ті, й інші. Проте я хотів би наголосити на тому, що ані дрони, ані танки не зможуть забезпечити нашу безпеку, якщо суспільство не відчуватиме захищеності, а люди не відчуватимуть зв'язку з державою.
Якщо цей зв'язок зменшується, жодна технологія — будь то транспортний засіб, що рухається, стаціонарна техніка чи літак у небі — не зможе забезпечити захист країни так, як це роблять вільні люди, які віддані своїй державі та вірять у неї. Саме тому необхідно вкладати кошти не лише в технічні ресурси, а й у розвиток людського потенціалу.
Це дійсно суттєвий момент. В особливості в західних медіа спостерігаються розмови про можливе зростання втоми від війни. Як би ви відповіли на питання: чи може Литва втратити бажання підтримувати Україну? Ви нещодавно повернулися з Києва. Які настрої панують у суспільстві на сьогодні?
Я нещодавно був і в Луцьку, і в Києві, зустрічався з політичними лідерами, зокрема з керівництвом Верховної Ради та прем'єр-міністром. Послань було кілька. Ми підтримували, підтримуємо і будемо підтримувати Україну. Ми взяли на себе зобов'язання спрямовувати на підтримку України не менше 0,25 відсотка ВВП. Україна навіть зазначає, що, за їхніми підрахунками, за останні роки наша підтримка сягає приблизно 0,3 відсотка ВВП.
Ми усвідомлюємо, що втома від війни, напевно, справді існує. Проте я часто запитую себе: якщо ми, європейці, відчуваємо цю втому, то які почуття переживає українське суспільство? Водночас я радий, що наша підтримка України не обмежується лише нашою допомогою або допомогою країн Балтії, а також охоплює держави, що межують із конфліктом на сході Європейського Союзу та НАТО. Україну також активно підтримують країни Західної Європи.
Я радий, що роль Німеччини тут очевидна. Можливо, спершу їй був потрібен час, щоб переосмислити свою позицію, але тепер її воля підтримувати та допомагати справді відчутна. Що стосується боротьби, як зазначає сам Зеленський, існує два фронти: український та західний. І західний фронт, за його словами, іноді виглядає менш стійким, адже це фронт допомоги.
Він намагався донести думку, що східний фронт виконує важливу роль у стримуванні російської агресії щодо України. Проте існує також західний фронт підтримки, який потребує стабільності та сили. Підтримка і допомога є необхідними. Якщо ж західний фронт, умовно кажучи, ослабне, це може призвести до зростання ризику невдачі на східному фронті, де триває конфлікт з Росією.
Розвиваючи питання безпеки, варто зазначити, що Литва займає провідні позиції серед країн НАТО за рівнем інвестицій у оборонний сектор. Обсяги витрат досягли історичного максимуму і перевищують 5 відсотків від валового внутрішнього продукту. Як ви вважаєте, чому це є настільки критично важливим?
Я вже не раз підкреслював і продовжу це робити: ми не прагнемо досягти лідерства лише задля статистичних показників чи бути першими за обсягом витрат. Однак ми дійсно плануємо зберегти приблизно наявний рівень фінансування і залишитись у так званому клубі п'яти відсотків. Ми маємо намір у 2027 році виділити п’ять відсотків від ВВП і більше на забезпечення оборони та військові потреби.
Чому це має значення? Безумовно, ми усвідомлюємо, що є частиною НАТО. Безперечно, існує стаття 5 цього пакту, яка підкреслює принцип колективної оборони. НАТО є оборонним союзом, і ми не прагнемо до агресії чи нападу, а акцентуємо увагу на захисті. Для нас відбулося багато позитивних змін. Наприклад, на нещодавньому саміті НАТО в Анкарі місія повітряної поліції була перетворена на місію повітряної оборони, яка навіть нещодавно зуміла збити безпілотник.
"Необхідно діяти самостійно, а не лише сподіватися на підтримку партнерів."
Але я вважаю, що загалом членство в альянсах, зокрема в регіональних альянсах, - це важливо. Я приділяю чимало політичної уваги формату NB8 - Північно-балтійській вісімці. Але при цьому потрібно робити певну роботу й самим, а не лише покладатися на партнерів, сусідів та альянси. Коли ти інвестуєш сам, я думаю, партнери теж дивляться на тебе інакше.
Якщо філософія та політична стратегія зводяться до того, щоб покладатися на альянси та делегувати їм усі аспекти безпеки, тоді, на мою думку, такий підхід є ненадійним. Важливо самостійно реалізовувати багато ініціатив і діяти в двох напрямках: активно співпрацювати з альянсами та шукати нових партнерів, водночас інвестуючи у власну оборону та можливості стримування.
Відносини з сусідньою Білоруссю. Зараз тривають переговори між Вашингтоном і режимом Лукашенка. Яка роль Литви? Чи можна очікувати, що двосторонні відносини нормалізуються?
Це складна тема, і її вирішення не обмежується лише позицією Литви. Багато підприємств та осіб підпадають під санкції. Взаємини перейшли в етап, коли ми стикаємося з використанням міграції з Білорусі в політичних цілях.
Існував період, коли наші кордони не мали належного захисту. Можливо, це було пов’язано з нестачею обладнання для моніторингу. Ми швидко відреагували на цю ситуацію, встановивши новітні системи спостереження. Проте незабаром з’явилася нова проблема – повітряні аеростати, які використовуються для контрабанди, зокрема метеозонди.
Крім їхнього використання для транспортування заборонених вантажів, вони також негативно впливали на функціонування нашої цивільної авіації. Ми неодноразово переживали дійсно значущі наслідки цього.
І це триває й зараз
Отже, і в даний момент це триває.
Ознайомтесь також: Тихановська в розмові з DW зазначила, що Трамп занадто сильно йде на зустріч Лукашенку.
"Санкції націлені на коригування поведінки."
Я вважаю, що двосторонні відносини можуть зазнати змін, однак санкції... Яка їхня суть і чому їх продовжують вводити? Санкції мають на меті змінити поведінку. Якщо ж ця поведінка залишається незмінною, то статус-кво у відносинах лишається. На сьогоднішній день, з того, що ми спостерігаємо, немає жодних ознак того, що Білорусь готова стати стабільним і надійним сусідом, який не створює загроз для нашої безпеки. Але це не означає, що ситуація не може змінитися в майбутньому.
Для здійснення цього необхідна політична рішучість. Важливі активні кроки. І ніколи не можна бути впевненим у результатах. З іншого боку, якщо звернути увагу на теперішню ситуацію, помітно, що Білорусь підтримує Росію як відкрито, так і приховано в її агресивних діях проти України.
Навіть у розмовах з українським керівництвом було виявлено білоруські компанії, які допомагають російському військово-промисловому комплексу. Тому стверджувати, що Білорусь повністю тримається осторонь, було б неправдою. Питання в тому, коли і чи захоче Білорусь стати демократичною та адекватною сусідньою країною, яка не ставить під загрозу безпеку регіону.
Чи можна сьогодні вважати Білорусь і Росію єдиним політичним утворенням, чи, можливо, їх слід розглядати окремо?
На мою думку, ці країни залишаються суверенними державами. Однак співпраця між ними здійснюється на різних рівнях, зокрема в політичній сфері, і це, безперечно, очевидно. Чимало інвестицій, зокрема в атомну енергетику, тісно пов'язані з російськими стратегіями. Можливо, також задіяні російські військові бази. Їхні стосунки дійсно є досить близькими.
Інколи ми спостерігаємо, як лідер Білорусі намагається балансувати між інтересами Заходу та Росії, виявляючи певне прагнення взаємодіяти з адміністрацією Трампа. Проте, важко сказати, наскільки це є щирим наміром, чи, можливо, це всього лише стратегія ведення переговорів – намагатися отримати вигоду від обох сторін. Можливо, це лише імітація певних дій.
При цьому не можна забувати, що Литва тривалий час надавала притулок багатьом лідерам білоруської опозиції. Навіть після зусиль США щодо звільнення опозиційних лідерів люди, які вийшли на свободу або перебували в ув'язненні, часто приїжджають до Вільнюса. Поки що якихось істотних змін у політичному керівництві Білорусі не помітно.
Отже, очікувати, що події можуть розвиватися стрімко, я б не став. Також не вважаю, що буде рух в односторонньому напрямку або на Захід, або на Схід. На мою думку, пан Лукашенко, напевно, задоволений теперішнім станом справ.
Ознайомтесь також: Як в мережі відбувається вербування громадян Республіки Білорусь для участі у війні проти України.
Я мушу поставити це запитання: у такому разі виходить, що білоруський калій найближчим часом через Клайпедський порт постачатися не буде?
Ні, поки що таких рішень ми справді не розглядаємо. Санкції діють до лютого наступного року. І це не лише національне рішення, не лише рішення Литви - це рішення Євросоюзу. Завжди існує певна ймовірність, що Білорусь змінить своє ставлення, почне поводитися інакше, не так, як вона поводилася досі, і тоді можна буде про це говорити. Але поки що підстав для цього немає, і створити ці передумови може лише сама Білорусь.
