Для того щоб зберегти свою владу, Нетаньягу необхідно досягти нових успіхів, бажано, щоб вони були знаковими.
Останній шанс Нетаньяху. Чому Ізраїль не міг більше чекати
Чому зараз розпочалася війна між Ізраїлем та Іраном?
Насамперед, необхідно проаналізувати цілі, які ставили перед собою Б. Нетаньяху та Д. Трамп. Ці цілі можна визначити, враховуючи як міжнародний, так і внутрішньополітичний контекст.
Для Нетаньяху виникли кілька важливих обставин, які спонукали його не відкладати нейтралізацію іранської загрози для Ізраїлю.
У 2024 році в урядах західних країн виникло усвідомлення, що Іран знаходиться "на порозі" здобуття ядерної зброї, і це може відбутися вже в першій половині 2025 року. Крім того, іранська програма в області ракетних технологій також досягла помітного прогресу.
У листопаді 2024 року, коли стало зрозуміло, що Д.Трамп здобуде другий термін на посаді президента, ізраїльські влади почали розробку плану для вирішального наступу на ядерні та ракетні програми Ірану. Ще під час свого попереднього президентства Трамп вжив безпрецедентних заходів для зміцнення альянсу з Ізраїлем. Політика нинішнього президента США стала ключовим чинником, що підтримує можливість ізраїльського нападу на Іран. За інформацією, отриманою від ізраїльських джерел, уряд Нетаньяху планував реалізувати цей удар у квітні 2025 року, але довелося призупинити дії, поки Трамп "гратиме" у дипломатію.
3) Нетаньяху усвідомлював, що американські переговори з іранським урядом не приведуть до бажаного результату. Протягом двох місяців Іран відмовився від зобов'язань щодо зупинки збагачення урану та обмеження своєї ракетної програми.
4) У Сполучених Штатах почало активно проявлятися невдоволення політикою Дональда Трампа, і навіть Ілон Маск почав висловлювати загрози щодо імпічменту. У разі, якщо імпічмент відбудеться, новим президентом автоматично стане Ді Венс, який, на відміну від Трампа, не має проізраїльського лобі в своїй родині. Не можна виключати, що навіть без імпічменту політична ситуація в США для Трампа може значно ускладнитися вже найближчими місяцями, що обмежить його можливості щодо ухвалення зовнішньополітичних рішень.
Протягом останніх тижнів одним з найсерйозніших викликів для уряду Нетаньяху стала загроза міжнародної політичної ізоляції, до якої приєдналися Великобританія, Франція, Німеччина та інші країни Західного світу. Це сталося через незадоволення політикою ізраїльського прем'єра в питаннях, що стосуються сектора Гази, Палестини та палестинців в цілому. Франція та Саудівська Аравія, за сприяння ООН, готують спеціальну конференцію, щоб обговорити ці питання. Декілька західних урядів висловили намір розглянути можливість визнання Палестинської держави, хоча й за певних умов. 10 червня Великобританія, Канада, Норвегія, Нова Зеландія та Австралія оголосили про введення санкцій проти двох ізраїльських міністрів — Ітамара Бен-Ґвіра та Бецалеля Смотрича, визнавши їх винними у підбурюванні до насильства проти палестинців на Західному березі.
6) Прем'єр-міністру Ізраїлю для збереження своєї влади необхідні свіжі досягнення, причому бажано — значні та історичні.
7) Президент Д.Трамп вирішив організувати військовий парад на свій день народження, який символізує святкування досягнень Сполучених Штатів під час його другого терміну. Проте насправді не було жодних помітних або беззаперечних перемог ані в перші 100 днів його президентства, ані до 14 червня. Хоча США не завдали удару по Ірану, ізраїльська операція може бути розцінена як підтвердження відновленої могутності Америки під керівництвом Трампа.
Отже, ізраїльська влада розуміла, що Іран має всі шанси стати ядерною державою в найближчому майбутньому, і що зовнішньополітичні обставини можуть незабаром ускладнити ситуацію для можливого удару.
Можливо, що через конфлікт з Іраном Нетаньяху сподівався стримати прагнення західних країн визнати Палестину як державу, а також відтягнути загрозу безпрецедентної міжнародної ізоляції Ізраїлю.
І паралельно забезпечив вірному соратнику Д.Трампу приємний подарунок у вигляді перемоги.
