Не піддатися терору: психічне здоров'я українців стало питанням національної безпеки.
Експерти розказують про те, чому депресія потребує лікування і чому цей стан не означає зневіру
10 жовтня відзначається Міжнародний день психічного здоров'я. Це чудова можливість обговорити вплив війни на нашу психіку, адже в умовах постійних тривог, повітряних загроз і безсонних ночей, ми все частіше стикаємося з ризиком емоційного виснаження.
Однак, психічне здоров'я вже давно перестало бути лише медичною проблемою — сьогодні це питання вважається частиною національної безпеки та стійкості суспільства. Як ми всі знаємо, статистика щодо деяких психічних розладів в Україні виглядає досить тривожною, але й глобальні дані вказують на те, що світ, ймовірно, або став краще виявляти ці проблеми, або ж наближається до серйозної психологічної кризи. Проте варто зазначити, що для України це випробування ускладнюється тривалою та виснажливою війною високої інтенсивності.
Глобальний масштаб: світ не встигає за власною тривогою
За офіційними оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), депресія залишається однією із найпоширеніших психологічних проблем на планеті. На неї страждає близько 322 мільйонів людей усіх вікових груп, а це 5,2% дорослого населення Землі.
Однак, насправді визначити масштаб психологічного дискомфорту виявляється досить складно. Існують різні методики, які можуть продемонструвати інші результати. Наприклад, відповідно до дослідження Global Burden of Disease Study 2023, опублікованого в медичному журналі The Lancet, світовий рівень тривожних і депресивних розладів досяг 1,2 мільярда випадків, як повідомляє Euronews.
Незважаючи на різноманітні статистичні дані, суть проблеми залишається очевидною. Фахівці попереджають, що медичні системи багатьох країн не готові до такого різкого збільшення попиту. Протягом останніх трьох десятиліть кількість осіб із психічними розладами у світі зросла на 95%. Основними чинниками цього зростання є Великий депресивний розлад, що зріс на 131%, а також тривожні розлади, які продемонстрували збільшення на 158%.
Українська реальність: від інтенсивної мобілізації до тривалого виснаження.
Хоча світова статистика вказує на загально тривожні явища, в Україні ці цифри набувають особливого, критичного значення. На жаль, наша країна займає перші позиції серед держав з найвищими показниками депресії. Під впливом тривалої війни психологічний стрес, з яким стикаються різні соціальні групи, досягає рекордних рівнів.
Згідно з даними спеціалізованих досліджень, опублікованими на платформі "Ти як?", приблизно 70% українців регулярно відчувають симптоми тривоги, депресії або хронічного стресу. Водночас 35% респондентів відкладають пошук професійної допомоги, залишаючись наодинці зі своїми внутрішніми переживаннями.
Соціологічні моніторинги (зокрема дослідження Gradus Research) чітко демонструють, як змінюється емоційний ландшафт суспільства. Втома зафіксована як домінуюча емоція для 52-55% респондентів; 43% опитаних відчувають стан постійної напруженості; показник емоції "надія" становить 33-36%.
Аналітики вказують на те, що після початкової стадії інтенсивної мобілізації настав етап хронічного виснаження, в якому втома стала постійним супутником нашого щоденного існування. Більше про те, як суспільство переживає цей стан виснаження, можна дізнатися у матеріалі Укрінформу.
Краще сміливо протистояти ворогу, ніж мовчки здаватися.
Для того щоб зрозуміти, що саме відбувається з нашою психікою в даний час і чому депресивні стани не слід сприймати як прояви слабкості або зневіри, ми провели бесіду з Людмилою Гридковець, кандидатом психологічних наук та доцентом кафедри психології Київського інституту бізнесу і технологій, яка спеціалізується на травмотерапії.
Психологічний спад під час війни, каже співрозмовниця, - це не прояв "упадництва", а природна та об'єктивна реакція на хронічний стрес.
Коли ми говоримо про організм, що переживає хронічний стрес, у фізіологічному плані відбуваються серйозні збої: виробництво серотоніну та норадреналіну порушується, а це може призводити до проблем із серцево-судинною системою чи травленням. Ці фізіологічні порушення лише посилюють негативні психічні процеси. Тому, коли виснажена людина чує слова "зберися, ти зможеш", це аналогічно вимозі від людини з переломом ноги бігти марафон, - підкреслює Людмила Гридковець.
Вона підкреслює: війна - це не спринтерська дистанція, це тривалий марафон.Перше правило виживання і майбутньої перемоги в ньому: навчитися піклуватися про себе та свідомо відновлювати ресурс, а не вимагати від організму неможливого та героїчного героїзму.
Серед загальноприйнятих уявлень існує переконання, що депресивні стани нібито призводять до безвольності або ж до прагнення досягти "миру будь-якою ціною". Однак травмотерапевтка впевнено заперечує цю думку, базуючи свої аргументи на реальному досвіді роботи з українськими захисниками.
"У моїй практиці є багато військових, які переживають глибоку депресію і шукають підтримки. Вони абсолютно не готові приймати думку про те, щоб "підписати мир за будь-яку ціну" або йти на компроміси, які б шкодили інтересам України," - розповідає спеціаліст.
Гридковець пояснює, що депресія - це клінічний розлад або фізичний збій в організмі, подібний до пневмонії чи зламаної кінцівки, і він жодним чином не руйнує базові цінності людини. На підтвердження цього вона наводить контрастний та актуальний приклад із тиловими діячами чи політиками, які, будучи фізично бадьорими та здоровими, закликають до поступок ворогові.
"Готовність йти на компроміси визначається не станом психічного здоров'я, а системою переконань людини. Політик, який виглядає енергійним і не страждає від депресії, може виявитися позбавленим цінностей, тоді як військовий, що переживає глибокий депресивний епізод, може залишатися вірним своїм принципам. Депресія — це наслідок важких обставин, що вимагає лікування через психотерапію та медикаментозну підтримку", — акцентує увагу травмотерапевт.
Експертка наголошує: турбота про себе під час війни має стати особистою відповідальністю людини. Не варто чекати, що "це мине", що хтось тобі запропонує чудодійну пігулку. Зрештою турбота про себе - це й громадянська відповідальність. Адже країні та фронту потрібні живі, функціональні люди, здатні працювати, виховувати дітей і тримати економіку. Про це часто нагадують і самі військові, закликаючи цивільних донатити, але не позбавляти себе останньої кави, приміром. Людина має шукати і мати час на себе і свої задоволення.
Обговорюючи психологічну стійкість у контексті війни, Людмила Гридковець згадує досвід австрійського психотерапевта Віктора Франкла, який пережив жахи нацистського концтабору. Він помітив, що першими зламалися ті, хто сподівався на швидке закінчення конфлікту — всього через місяць чи два, а слідом за ними йшли ті, хто розраховував на завершення протягом кількох місяців.
"Найбільш витривалими виявилися ті, хто усвідомив: це моє життя і ці умови, з якими я маю справу, я приймаю цю дійсність і повинен жити в ній так, як можу. Наша реальність охоплює війну, тривогу, відсутність електрики чи тепла. Прийняття цього стану та забезпечення свого функціонування в ньому - єдиний спосіб зберегти психічне здоров'я", - підкреслює психолог.
Водночас Гридковець підкреслює характерну рису українців: схильність відкладати візит до спеціалістів на останній момент. Як багато людей роками ігнорують фізичний біль і не звертаються до лікаря, так само часто нехтується і емоційне виснаження. Щоб подолати цей бар'єр, суспільству потрібно зрости та відмовитися від інфантильного підходу, що все "вирішиться саме по собі".
На ранніх стадіях виснаження індивід може намагатися впоратися самостійно, використовуючи відновлення сну, методи саморегуляції, відпочинок або духовні практики. Проте є чітка межа, коли самодопомоги вже недостатньо. "Якщо стан людини настільки критичний, що вона не може піднятися з ліжка, постійно відчуває зриви або втрачає здатність виконувати звичні функції - це безсумнівний сигнал звернутися за допомогою до спеціалістів", - зазначає Людмила Гридковець.
Втома як захисна реакція колективної психіки
Оцінюючи загальний стан українського суспільства в умовах війни, доктор психологічних наук Вадим Васютинський описує його як сплав виснаження та незламної рішучості. Ця рішучість не стільки витікає з патріотичних почуттів, скільки є необхідною реакцією на виклики часу, що спонукає людей просто продовжувати жити, працювати та адаптуватися до складних умов, що їх оточують.
На думку дослідника, соціальна втома є природним процесом адаптації та захисною реакцією організму. Вона проявляється, коли внутрішні ресурси тривалий час виснажуються без достатнього відновлення.
"Коли людина виснажена після важкої праці, її організм сигналізує: "досить, я потребую відпочинку". Подібний процес відбувається і з нашою колективною психікою, коли ми вже не здатні реагувати на навколишні події з колишньою бурхливістю. Особливо, якщо врахувати, що багато з цих подій повторюються, і протягом останніх кількох років не з'явилося нічого справді нового. Масова свідомість втрачає потребу в інтенсивній реакції на інформаційні потоки, що надходять", - зазначає Вадим Васютинський.
За спостереженнями психолога, українці звикли до постійних тривог, обстрілів та нових заяв від політиків, тому їх реакції на ці події стали значно стриманішими і навіть пасивнішими. Суспільство, неусвідомлено, економить свої емоційні ресурси, які вже не можуть підтримувати постійне збудження. Тим не менш, експерт попереджає, що хоча така адаптація може тривати тривалий час, вона не є безмежною і приховує серйозні ризики.
"Ця невпинна втома не може тривати вічно; необхідно, щоб ситуація змінилася. Найгірший сценарій — це крах і занепад, коли сили для спротиву повністю вичерпуються. Саме на це сподівається ворог, прагнучи деморалізувати та зламати дух суспільства. Інша ймовірність — це ризик емоційних сплесків або руйнівних внутрішніх конфліктів, коли люди, відчуваючи тривалу безпорадність, шукатимуть можливість для емоційного виходу." — підкреслює дослідник.
Попереду нас чекає складний шлях: війна триває, зима вже на підході, і, як підкреслюють Людмила Гридковець та Вадим Васютинський, психологічний стан українців залишатиметься далеким від стабільності. Фази адаптації змінюватимуться, а відкладені травми і виснаження стануть все більш помітними. Проте, як зазначають обидва фахівці, суспільству потрібно навчитися дорослішати, а кожному індивіду – взяти на себе відповідальність за свій емоційний стан.
Аналітики та експерти Всеукраїнської програми ментального здоров'я "Ти як?", започаткованої першою леді Оленою Зеленською, постійно наголошують на важливості своєчасного звернення за допомогою до професіоналів. Це є ключовим чинником у подоланні серйозних наслідків депресії, психічних травм і хронічного стресу.
Колись на упаковках сигарет та пляшках спиртних напоїв з'явилися попередження: "Дбайте про своє здоров'я, це може загрожувати вашому життю". Мабуть, у Всесвітній день психічного здоров'я доцільно підкреслити ту ж ідею, але вже в контексті психічного виснаження: не ігноруйте своє ментальне благополуччя.
Як підсумовує Людмила Гридковець, мовчки виснажуватися й згасати - не вихід: "Тихо помирати всередині себе не принесе нікому користі. Краще сміливо протистояти ворогу, ніж мовчки здаватися.". На тому і стоїмо.
Ярина Скуратівська, місто Київ
Перше зображення: Олександр Лапін, агентство Укрінформ.
