Найвідоміший сексуальний скандал епохи Русі: причини, що спонукали Євпраксію Всеволодівну стати черницею.
Чи знала онука Ярослава Мудрого, що її ім'я стане зброєю в політичній грі?
Сексуальні скандали перетворилися на важливий елемент сучасної політики. Вони обговорюються без сорому і з усією відвертістю. У час, коли журналісти та блогери не залишають місця для таємниць, інтимні зв'язки стали своєрідною принадаю для політиків і знаменитостей.
Проте, чи є це явище лише сучасним? Виявляється, подібний політичний скандал мав місце приблизно тисячу років тому. У ролі "порушника етики" виступив імператор Священної Римської імперії Генріх IV, тоді як жертвою харасменту стала руська княжна Євпраксія Всеволодівна, внучка Ярослава Мудрого.
Євпраксія Всеволодівна, відома також як Адельгейда, стала імператрицею Священної Римської імперії, вийшовши заміж за Генріха IV. Цей шлюб був не лише романтичною історією, а й потужним політичним інструментом. Імператор прагнув заручитися підтримкою Київської Русі у своїй боротьбі з Папою Римським за владу.
Необхідно відзначити, що в той період церква мала вагоме значення в політичному житті, змагаючись з феодалами за вплив на суспільство. Генріх IV став ініціатором відкритого протистояння з Папою Римським, яке отримало назву "боротьба за інвеституру". У цій боротьбі Київська Русь могла стати важливим союзником, саме тому шлюб з Євпраксією мав критичне значення для імператора.
Однак політичні плани Генріха не справдилися. Київська Русь не стала учасником суперечки між імператором та Папою Римським. В результаті, імператор почав виявляти агресію щодо своєї дружини.
Через п'ять років імператриця втекла з-під опіки свого чоловіка до Тоскани. Там вона публічно звинуватила Генріха в жахливих злочинах, які складно уявити в межах середньовічної моралі. За словами Євпраксії, Генріх примушував її до злягання з іншими чоловіками та особисто підбурював їх до цього.
Ці обвинувачення були висловлені під час церковного собору в П'яченці, де зібралися тисячі делегатів, включаючи представників церкви та мирян. Скандал набирав масштабів. Думки розділилися: одні виступали з критикою на адресу Генріха, в той час як інші покладали провину на Євпраксію.
Німецькі дослідники середньовіччя характеризують Євпраксію як зрадницю, аморальну та безсоромну жінку, що висунула проти Генріха найогидніші обвинувачення. Проте існує й інша точка зору, яка акцентує на тому, що, незважаючи на всі пережиті муки, Євпраксія змогла знайти в собі мужність публічно поділитися своїми стражданнями. Більше того, у 1106 році, після смерті Генріха, вона прийняла чернецтво в Андріївському жіночому монастирі.
Історія залишила нам численні свідчення про характер та вчинки Генріха IV. У свої молоді роки він мав чимало коханок і не цурався спонтанних інтриг. Його часто звинувачували в підбурюванні до зради та причетності до таємного культу, що практикував чорні меси і оргії.
Не слід безумовно покладатися на жодну з учасників цього конфлікту. Тим не менш, навіть Конрад, син Генріха IV від його першого шлюбу, який спочатку боровся за інтереси свого батька, згодом вирішив підтримати Папу Римського.
Історія Євпраксії Всеволодівни — це не тільки сумна судьба київської княжни, що опинилася на чужині, але й яскравий приклад використання сексуальних скандалів як інструмента політичної боротьби вже тисячу років тому. Ця розповідь підкреслює, що політика завжди була ареною, де застосовувалися всі можливі засоби, навіть найпідліші.
Раніше "Телеграф" розповідав, про що насправді розповідають еротичні графіті XII століття. Ці малюнки відображають не лише естетичні смаки того часу, але й певні соціальні норми, які могли бути присутніми в суспільстві.
