Навіть у Києві без черг: причини зменшення кількості дітей у дитячих садках та можливі наслідки - бліц-інтерв'ю з МОН.

Демографічна криза особливо відчутна у контексті зменшення кількості дітей, які вступають до дитячих садків. Народжуваність зазнала істотного падіння, внаслідок чого кількість малюків значно скоротилася. Які заходи можна вжити вже сьогодні, щоб підтримати вихователів, і чому наші дитячі садки часом перевершують європейські — про це йдеться в інтерв'ю з Анастасією Коноваловою, заступницею міністра освіти і науки України.

Головне:

Анастасіє, яка наразі ситуація з дошкільною освітою в Україні? Які ключові проблеми виникають у цей складний час війни?

У сфері дошкільної освіти нині існує три ключові виклики. Перший — це надзвичайно низькі зарплати працівників. Другий — питання безпеки: у місцях, де відсутні укриття, дитячі садки не можуть функціонувати. Третя проблема пов'язана з демографічною кризою. Хоча школи поки що не відчувають цього так гостро, у дошкільній освіті ми вже стикаємось із серйозними наслідками.

У багатьох громадах, навіть у тих, що мають середню чисельність населення, дитячі садки наразі залишаються напівпорожніми. Питання переповненості дошкільних закладів більше не є актуальним. Навіть у Києві, вперше за часи незалежності, існує можливість надати місце в дитячому садку кожній дитині.

Так, в деяких дитячих садках спостерігається черги, особливо в густонаселених зонах, де проживає багато молодих сімей, які прагнуть влаштувати своїх дітей в певні заклади. Такі черги також є в містах-сателітах, таких як Ірпінь, Вишгород та Буча, де проживає безліч внутрішньо переміщених осіб. На щастя, в цих регіонах також спостерігається приріст населення через народження дітей.

Сьогодні мережа дошкільних установ стикається з проблемами, коли, з одного боку, зарплати є вкрай низькими, і вихователі залишають професію, а нові кадри не приходять, оскільки молодь не прагне працювати у цій сфері. З іншого боку, ми спостерігаємо значне зменшення кількості дітей цього віку.

Яким чином змінилася чисельність дітей у віці до школи?

Сьогодні ми маємо 881 тисячу дітей у віці від 3 до 6 років, тоді як кількість малюків від 0 до 3 років становить лише 570 тисяч. Це свідчить про те, що ці дві групи повинні бути приблизно однаковими за чисельністю, але краще, якщо молодших дітей буде більше. Наразі ж ми спостерігаємо стійкий спад у кількості дітей раннього віку: різниця між групами складає 206, 187 і 176 тисяч. Статистики за цей рік поки що немає, але тенденція до зниження народжуваності триває. Тому важливо вжити термінових заходів.

В найближчі три роки це буде величезний виклик. В найближчі три роки в Україні буде мінус 200 тисяч дітей віком від 3 до 6 років. 200 тисяч дітей, щоб зрозуміти, - це дві тисячі великих дитсадків. А у нас більшість садків - це якраз маленькі, до шести груп дітей.

Ми повинні зберегти систему дошкільних установ, адже очікуємо зростання рівня народжуваності. Не можемо повторити ситуацію дев’яностих років, коли все закривали і розподіляли, а згодом спостерігали збільшення кількості дітей, які ставали в чергу до садочків з самого народження.

З іншого боку, народження дітей відбувається нерівномірно в різних регіонах. Ми не можемо просто закрити певну кількість дитячих садочків, тоді як інші продовжують розвиватися. Наприклад, у нас може бути чудовий садок на 200 дітей, збудований на кошти донорів або громади, але він не набирає нові групи на наступний рік. На жаль, таких випадків стає все більше з кожним роком. Минулого року були лише натяки на проблему, а зараз громади безпосередньо бачать, що необхідно вносити зміни в освітню мережу.

По охопленню дітей дошкільною освітою до повномасштабної війни у нас було все доволі непогано. 67% дітей від 3 до 6 років в нас мали доступ до дошкільної освіти. Зараз цей показник зменшився через безпекову ситуацію.

Наші діти, здавалося б, мають доступ до освіти, але дистанційне навчання не здатне забезпечити важливу соціальну функцію, яку виконують дитячі садки. Мати не може вийти на роботу до шести років дитини, якщо садок закритий. Працювати з трирічною дитиною на належному рівні в онлайн-форматі дуже складно, адже потрібно надати їй усі необхідні умови для розвитку.

Реформа дошкільної освіти має на меті подолати ці виклики. Нам необхідно зберегти існуючу мережу та гарантувати доступ до очного навчання, освіти та догляду для усіх дітей, навіть у прикордонних районах.

В Україні спостерігається суттєве зменшення кількості дітей у віці до трьох років. Цю проблему має намір вирішити реформа в сфері дошкільної освіти, зазначає Анастасія Коновалова (фото: Віталій Носач/РБК-Україна).

Скільки спеціалістів покинуло країну, і якою є актуальна ситуація з браком робочих кадрів?

- У нас сьогодні 5 тисяч вакантних місць, а загалом педагогів в системі близько 100 тисяч. Тобто за статистикою нібито й немає якоїсь критичної ситуації. Але не можна просто дивитись на цифри без їх аналізу. Бо дуже часто один вихователь працює на дві ставки. І цей вихователь працює 10 годин в групі. Це дуже важко, такого не має бути. Ставка закрита, вона не є вакантною, ми її не бачимов системі. Але є кричуща проблема, і це абсолютно очевидно: вихователів сьогодні не вистачає.

Середній вік вихователів досить високий. У нашій установі переважно працюють досвідчені та мудрі жінки, але виникає питання: кому ж передавати цей безцінний досвід? На жаль, молодь не прагне обирати цю професію. Основною причиною цього є, в першу чергу, низький рівень заробітної плати. Можна організовувати безліч конкурсів, вручати грамоти і підвищувати престиж цієї роботи, але коли зарплата залишається на мінімальному рівні, про жодну престижність і мови бути не може.

- Які зараз середні зарплати у вихователів?

Середній рівень заробітної плати становить близько 12 тисяч гривень, згідно з наявною статистикою. Проте, значна кількість людей отримує мінімальну зарплату, і це дійсно велика проблема. Багато з них працюють у цій системі вже багато років. Ми розуміємо, що через три-чотири роки вони виходитимуть на пенсію. Саме ці дані формують статистику, яка виглядає не так вже й погано, але насправді ситуація є вкрай складною.

У наступному році уряд має намір надати додаткову фінансову підтримку дошкільній освіті через програми "єЯсла" від Міністерства соціальної політики, сім'ї та Єдності. Це може призвести до збільшення фінансування сектора на 30%, що, у свою чергу, сприятиме підвищенню заробітних плат. Ця ініціатива безсумнівно є пріоритетною для держави.

- Як загалом зараз працюють дитсадки на прифронтових територіях? Наприклад, в Харкові і Херсоні?

- Є проект за підтримки дитячого фонду "Юнісеф" , Міністерства освіти і органів місцевого самоврядування в прифронтових регіонах. Він називався "2 на 2". Двічі на тиждень по дві години діти ходили в якісь інші локації, де є укриття - або на території садків або ще десь. В цей час батьки були десь поруч. І у випадку тривоги спускали дітей в укриття.

Протягом великої війни було залучено близько 30 тисяч дітей. Спостерігався надзвичайно високий попит. Проект не вирішує питання, яке стосується можливості батьків повернутися на роботу. Попит міг би зрости ще більше, якби така послуга була доступна на цілу добу.

Ще ця послуга показала, що якщо водити в таке середовище дитину хоча б два рази на тиждень, це дуже сильно вирівнює розвиток дитини, і освітні втрати надолужуються. Навіть такий формат для розвитку дитини важливий.

Але повноцінний садок він, звісно, не замінить. Для відбудови України нам потрібно, щоб мама, яка хоче працювати, змогла це зробити. З дитиною це важко. Тому потрібні гнучкі рішення.

- А яка ситуація з укриттями для дитсадків?

На жаль, дошкільні заклади закриваються в місцях, де відсутні діти. У деяких випадках закриття відбувається через неможливість облаштування укриттів. Наприклад, деякі садки продовжують свою діяльність у дистанційному форматі. Приміщення можуть бути або законсервовані, або переобладнані для надання інших освітніх послуг.

Ситуація там дійсно складна, особливо за відсутності укриттів. Проте я знаю одну громаду, де на базі колишнього дитячого садка було відкрито навчальний заклад професійної освіти. Це дозволило зберегти будівлю і продовжити надання освітніх послуг. Наразі існує нагальна потреба у створенні ПРУ в прифронтових громадах — потрібно 48 укриттів. В Україні загалом необхідно більше ніж 500 укриттів для закладів дошкільної освіти.

Скільки дитячих садків припинило свою діяльність в Україні під час війни?

Наразі в Україні функціонує приблизно 12 тисяч дитячих садків. Перед початком повномасштабної війни їхня кількість становила близько 15 тисяч. У зв'язку з тимчасовою окупацією деяких територій, не всі заклади продовжують працювати в дистанційному форматі. У деяких місцях діти відсутні.

Ми прикладемо всі зусилля, щоб дитячі садки залишались відкритими. Але що робити, якщо дітей зовсім немає? Нещодавно ми отримали повідомлення з громади в Закарпатті, де на весь садочок лише 4 дитини, а фінансування комунального закладу можливе лише за наявності мінімум 5 вихованців.

Подібні професійні колективи, що працюють у українських дитячих садах, можна знайти лише в окремих європейських країнах, - зазначила заступник міністра (фото: Віталій Носач/РБК-Україна).

Однак не можна стверджувати, що щодня закривається якийсь дитячий садок. Процес закриття відбувається значно повільніше, ніж зменшення кількості новонароджених. Наприклад, якщо раніше в групі було 30 дітей, то тепер їх стало лише 15, але садок продовжує функціонувати. Вихователів залишилося стільки ж, хоча дітей стало менше.

Питання укриття суттєво обмежує ситуацію. Якщо в дошкільному закладі передбачено місця для 300 дітей, але укриття розраховане тільки на 100, то фактично в садочку буде навчатися лише сто малюків, а не триста. Тому важливо звертати увагу не стільки на число закритих дитсадків, скільки на кількість закритих груп. Наприклад, ми можемо спостерігати випадок, коли один садок закривається, але насправді він стає філією школи або частиною іншого дошкільного закладу. У такому випадку єдине, що змінюється — це відсутність директора.

У яких областях найсерйозніше відчувається нестача дітей?

Це дійсно є проблемою для багатьох сіл. Варто лише виїхати з Києва в будь-якому напрямку, як це стає очевидним. Наприклад, я знаю один дитячий садок у Житомирській області, де донор зробив чудовий ремонт. Проте вони не можуть заповнити групи дітлахами і не можуть набрати дітей до цього садочка.

Та навіть Житомир, Львів. Є густонаселені райони міст, де дійсно черга. Але є садки і у Львові, де не добирають дітей. Попри те, що там багато переселенців. Ми маємо мінус 20 тисяч дітей кожен рік. І це тільки по сертифікатах про народження, які ми бачимо. І хто саме з них в країні - це видно тільки тоді, коли вони приходять або не приходять в дитсадок.

Що б ми не робили зараз, вчора діти не з’являться на світ. Це не про повернення у минуле, а про появу нових поколінь. Вони не з'явилися, і це факт. Нам потрібно терміново адаптувати нашу систему, зробити її більш гнучкою, і саме цим ми активно займаємося.

Чи є дитячі садки в Україні безкоштовними, чи в деяких ситуаціях передбачені платні послуги?

Згідно з законодавством, відвідування державного дитячого садка є безкоштовним для всіх батьків. На перший погляд, у садках відсутні традиційні уроки та освітні програми. Проте, навіть у таких умовах, дитина активно вчиться та розвивається. Наприклад, щоб навчитися правильно вдягати колготки, в її мозку повинні сформуватися складні нейронні зв'язки, що є досить непростим завданням. Чи можна вважати це освітнім процесом?

Освіта в дитячих садках має інтегрований характер. Ми рішуче налаштовані захищати ідею безкоштовної освіти для дітей у дошкільних закладах. Важливо підкреслити, що безкоштовним є саме отримання знань відповідно до Державного Стандарту дошкільної освіти — це гарантоване право кожної дитини.

Проте садочки можуть надавати платні послуги - поза межами освітнього процесу. Це можуть бути наприклад, гуртки з французької мови, айкідо - будь-що, що не входить до Державного стандарту і освітньої програми закладу освіти.

Батькам слід усвідомлювати, що ці послуги є добровільними, не можуть заміняти навчальний процес і надаються лише в спеціально відведених приміщеннях окремими педагогами.

- У скільки років дітей віддають до дитсадків в Україні?

Це дійсно захоплююче питання. Зазвичай дітей приймають у віці від 2,5 до 3 років, оскільки раніше мережа була переповнена, і не було можливості взяти на навчання молодших. Послуги ясел для малюків не користувалися попитом через брак місць. Проте сьогодні громади усвідомлюють важливість відкриття таких закладів для найменших, оскільки це сприяє збереженню мережі та забезпеченню робочих місць. Це вигідно для громади, адже матері отримують можливість повернутися на роботу.

Коли впроваджували цю реформу, існували побоювання щодо недостатнього попиту на послуги для дітей віком від одного року через складну безпекову ситуацію. Проте на сьогоднішній день інтерес до цих послуг значно зріс. У Львові вже спостерігається велика черга охочих. Наразі там функціонують три групи, а найближчим часом планують відкрити ще десять. У багатьох громадах також активно створюють ясла для малюків від одного року.

Центр освітнього співробітництва в Мукачеві (facebook.com/doshkillia.ua)

Навіть до реформи в нас біля 100 тисяч дітей ходило в ясла. Просто це було не на слуху, і це були частіше одиничні випадки. Раніше йшло більше дворічок, а зараз саме беруть ось таких зовсім малюсіків. Тільки почали ходити, і їх вже беруть в ясла.

Ми дуже боялися за адаптацію діток. Боялися, що будуть хворіти, задавалися питанням: "А як годувати?". І ось недавно збиралися з громадами, і вихователька сказала: "Ви знаєте, їдять краще, ніж трирічки, все їдять. Хворіють менше, і легша адаптація". Але на місцях це новинка, це потребує додаткового фінансування, бо на таку групу має бути більше вихователів.

З батьками треба теж працювати. Є зараз дуже цікава послуга, називається "центр педагогічного партнерства". Вона давно вже існувала в приватному секторі. Це такі центри-розвивашки, коли мама приходить з дитиною на заняття.

Комунальний сектор здатний запропонувати подібні послуги, які користуються значним попитом. Громада виявляє інтерес, адже це дозволяє мамам швидше інтегруватися в систему, а ми маємо можливість їх підтримати. Батькам це цікаво з багатьох причин: по-перше, зменшується ризик післяродової депресії, а по-друге, мами отримують можливість спілкуватися з іншими жінками, що переживають схожі ситуації, і відчувають, що вони не самотні, що можуть розраховувати на підтримку та розраду.

- Чи обов'язково зараз віддавати дитину в дитсадок?

Такого ніколи не станеться. У нас існує обов'язкова освіта для дітей з п'ятирічного віку, але вона може бути організована в сімейному форматі. Батьки мають зобов'язання забезпечити дитині освіту відповідно до державних стандартів. Якщо вони не бажають віддавати дитину в дитячий садок, це їхній обов'язок, починаючи з п'яти років. До досягнення цього віку дошкільна освіта не є обов'язковою.

Що ми спостерігаємо сьогодні? У прифронтових зонах, де багато дітей не відвідували дитячі садки через те, що вони народилися під час пандемії COVID, а пізніше через велику війну, 86% учасників дослідження виявили затримки в соціально-емоційному розвитку. Раніше більшість дітей відвідували садочки. Дитячий мозок володіє високою пластичністю, і навіть за рік можна було надолужити втрачене. Однак у відсутності цього часу, разом зі стресом та нестабільною ситуацією у батьків, затримки розвитку стають дуже ймовірними.

- Чи зарахують дитину до школи, якщо вона не ходила в дитсадок?

- Звичайно. Дитина зобов'язана зарахуватися в школу, незалежно від того, де вона до того була. Не зарахувати дитину в школу неможливо. Навіть якщо вона десь загубилася, і соцслужби знайшли її, скажімо, у 13 років, навіть тоді її не можуть не взяти до школи на навчання. Базова середня освіта у нас є обов'язковою.

Чи можливе відмовлення у прийомі дитини до дитячого садка? Наприклад, якщо у неї відсутня довідка про вакцинацію?

Для отримання доступу до садочка, необхідно надати форму довідки 063, а також дитина повинна пройти медичний огляд. У разі відсутності всіх необхідних вакцин, потрібно принести картку вакцинації, навіть якщо вона не заповнена. Загалом, дитині не можуть відмовити у відвідуванні садочка та отриманні освіти.

Які основні завдання дитячого садка: навчити дітей читати та писати, чи є щось більше, що він має їм привнести?

- Коли ми говоримо про готовність до школи, багато хто думає, що дитина має вміти читати, писати. Але це взагалі не про те. Готовність до школи - це коли дитина розуміє, що є правила, вміє спілкуватися з іншими дітьми. Має розуміти, що дорослий їх веде, а не дитина веде дорослого. Це базові речі, які формуються в колективі, причому саме в дитячому. Суто в сім'ї це дуже важко сформувати. Садок також впливає й на відчуття впевненості у собі.

Зараз дуже багато сімейного спілкування займають гаджети. Це ознака нашого часу. Але дитина в соціумі своїх однолітків має сформувати навички - розуміти себе, розуміти свої потреби. Розуміти, що зараз я хочу в туалет, а для цього мені треба попросити вийти.

Ми наполягатимемо на безкоштовності освіти в дитячих садках до самого кінця, - зазначила Анастасія Коновалова (фото: Віталій Носач/РБК-Україна).

Звісно, дитина до школи має розуміти, що є букви, а є цифри. Але не це ключове. Дуже важливим є розвиток мови і мовлення. Це номер два проблема по рівню затримки розвитку зараз. Зараз вихователі буквально криком кричать: "такої затримки мови і мовлення у дітей, як за війну, раніше не було!"

Мами зараз менше з дітьми спілкуються, діти пізніше йдуть в садок. Діти бояться через обстріли. А діти в цьому віці не мають боятися нічого в принципі! А в садку є мовленнєві терапевти, логопеди, є раннє втручання. Якщо дитина не розмовляє вчасно, то щось не так. І тоді включаються в роботу психологи, логопеди, інші педагоги.

Батькам може здаватися, що це не так, але спілкування з дитиною є найкращим засобом її розвитку. Ніяке навчальне відео не може зрівнятися з живим спілкуванням. Перші роки життя є надзвичайно важливими для формування особистості, і дитячий садок відіграє в цьому значну роль.

- Яким чином це реалізується на практиці? Чи можуть приходити матері з малюками зовсім маленького віку?

Так, з шести місяців вже починають водити дітей. В прифронтовому Запоріжжі є чудові приклади – там функціонують чотири центри педпартнерства. Батькам вкрай необхідна підтримка, особливо психологічна. Це допомагає матерям спілкуватися з іншими батьками та обмінюватися досвідом. Наприклад, в Австралії вважається цілком звичним, що мами з малюками на ранніх стадіях їх життя відвідують бібліотеки і зустрічаються з іншими матусями.

Коли мама стає на шлях материнства, вона часто звертається до Інстаграму в пошуках інформації про стан своєї дитини. Однак, перші результати, які вона отримує, зазвичай викликають тривогу, адже звучать як "щось може бути не так". Тому надзвичайно важливо, щоб за малюком слідкував кваліфікований спеціаліст. У разі виявлення проблем, фахівець має швидко направити маму на отримання необхідної допомоги. Для цього існують професіонали, які відповідають найвищим вимогам.

В наших дитсадках дуже фахові команди. В середньому, у нас один педагог на 6 дітей. Ми, знаєте, постійно себе знецінюємо. Але такі фахові команди є тільки в деяких європейських країнах. У нас є вихователі, всі з педагогічною освітою. І це не характерно для дуже багатьох європейських країн.

Поділіться інформацією про програму єЯсла та поясніть, як функціонує механізм, за яким фінансування слідує за дитиною. Яким чином і куди будуть перераховуватися кошти? Які саме виплати передбачені в рамках цієї програми?

Державна політика в даний час спрямована на створення невеликих груп для дітей віком до трьох років. Це має на меті стабілізувати існуючу мережу, забезпечити її функціонування та дати можливість матерям працювати. У Верховній Раді розглядається законопроект "Про підтримку сімей з дітьми", який, зокрема, передбачає допомогу для дітей від 0 до 3 років. Проте ми прагнемо розширити цю ініціативу, щоб вона охоплювала також дітей віком від 0 до 6 років, до завершення дошкільної освіти.

Це буде грошовий ваучер, доступний через платформу "Дія". Він призначений для працюючих матерів, які найбільше потребують послуг з догляду за дітьми. Освітня послуга залишиться безкоштовною, а цей ваучер стане додатковою підтримкою від держави. Кошти будуть спрямовані на оплату послуг у дитячих садках, як комунальних, так і приватних, або ж фізичним особам-підприємцям. Фінансування надходитиме від Міністерства соціальної політики, а реалізація програми проходитиме через мережу ліцензованих освітніх закладів усіх форм власності.

Гроші ходять за дитиною - це конкуренція між навіть комунальними садками за якість. Бо мама тепер обирає, куди піти. Це й підтримка приватного сектору, буде нижчий поріг входу, це буде дешевше.

Зараз надаються гранти від Мінекономіки до мільйона гривень на відкриття приватних дитячих садочків. Тобто приватний сектор також ми хочемо підтримувати, це робочі місця, це податки. Проте, ключовою залишається величезна мережа комунальних закладів, яку ми маємо максимально зберегти. Ми не можемо собі дозволити просто втратити цю величезну мережу і позакривати садки.

Коли система "грошей слідує за учнем" почне діяти в реальному житті?

Наприкінці серпня ми плануємо провести зустрічі з громадами, щоб вислухати їхні ідеї та спільно з Міністерством соціальної політики розробити механізми впровадження нової політики. Ми сподіваємось вже на початку 2026 року розпочати фінансування. Народні депутати мають підтримати ці ініціативи. Це не просто зміни для дитячих садків – це ціла система заходів, яка включає допомогу при народженні та інші важливі ініціативи, спрямовані на покращення демографічної ситуації в країні.

Поділіться інформацією про можливість для приватних підприємств створювати дитячі садки для дітей своїх працівників. Чи поширюється ця ініціатива на всю територію України?

В цілому, сектор дошкільної освіти переживає значну дерегуляцію. Ми скасували безліч вимог до дитячих садків, які не мали під собою жодних наукових обґрунтувань і були зайвими. Норми вже максимально адаптовані до європейських стандартів, з урахуванням наших національних традицій.

Новий закон надає мережі більше можливостей. Раніше існували лише великі дитячі садки або їх не було зовсім. Тепер ми маємо можливість створення міні-садків, сімейних закладів та центрів педагогічного партнерства. Також з'явилася можливість відкривати садки на підприємствах у співпраці з бізнесом. Існують вражаючі приклади, де ці ініціативи вже успішно реалізуються. Наприклад, у Львівській області функціонують дитячі садки в бібліотеках, які обладнані укриттями. Тепер немає потреби створювати укриття для кожної групи з 15 дітей, адже вони можуть користуватися вже наявними ресурсами.

Люди, діти - найважливіший скарб України, - заступниця міністра (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Крутий кейс - з мультимаркетом "Аврора". Вони відкрили в Полтаві дитсадок для дітей своїх працівників. Громада платить зарплати вихователям, компанія забезпечує приміщення, комунальні платежі тощо. Це дуже вигідно. Зарплати вихователям вже вищі, бо громада економить на утриманні приміщення. А діти - поруч із батьками. Це гарний приклад державно-приватного партнерства.

Ми розробляємо проект у партнерстві зі Світовим банком на суму 30 мільйонів доларів, спрямований на реалізацію нової політики. Ці кошти стануть стартовим капіталом для відкриття нових локацій. Субвенція буде розподілена серед громад. Запуск проекту заплановано на вересень 2026 року, з акцентом на прифронтові райони. У тих місцях, де великі дитячі садки не мають укриттів, ми зможемо створити невеличкі групи по 5 дітей, де такі укриття існують.

- Як стратегія цих змін в дошкільній освіті сприятиме поверненню тих, хто виїхав за кордон?

- Це власне й частина стратегії, яка має на меті повернення людей додому. У жінки не має бути відчуття, що вона народить і 6 років буде сидіти з дитиною, не буде спілкуватися з людьми, що її ніхто не підтримає. Вона має бути впевнена, що не залишиться сам-на сам. Це дуже важливо.

Як нація, ми не зможемо відновитися без активної участі наших людей, і саме зараз необхідно розпочати цю важливу справу. Плоди політики, яку ми реалізуємо, стануть очевидними лише через кілька років. Ми зможемо оцінити результати, коли нове покоління з'явиться на світ і досягне дошкільного віку. Проте, якщо залишимося бездіяльними, наслідки демографічної кризи і зменшення кількості дітей віком від 0 до 3 років будуть відчутні не лише через три роки, а й через чотири, п’ять і навіть більше.

Отже, уряд своєчасно презентує ініціативу підтримки сімей з дітьми, і я переконаний, що вона отримає схвалення від народних депутатів. Люди, зокрема діти, є найціннішим багатством нашої країни, і наші політики повинні відображати цю важливу цінність.