Модернізація ЄС: Україна має можливість отримати безпекові гарантії, навіть без участі НАТО.
Одним із найважливіших аспектів мирних переговорів стане питання про вступ України до НАТО. Я задоволений, що багато політиків нарешті почали відкрито обговорювати, що це рішення ніколи не отримувало належної підтримки серед країн-партнерів. Перспективи цього кроку завжди були досить обмеженими, зокрема через позиції таких держав, як Туреччина, Німеччина, Угорщина, а також інших, в залежності від політичної ситуації. Проте ще важливішим є те, що НАТО ніколи не було по-справжньому ефективним засобом оборони.
У світі, де панують гібридні загрози, ця організація втратила орієнтир і обмежилася лише спільними навчаннями. Хоча стаття 5 є важливим механізмом захисту, її застосування можливе лише за умови одностайності всіх учасників. Путін завжди може розраховувати на підтримку хоча б одного союзника, щоб перешкодити діям цієї організації, і на сьогоднішній день їх у нього вже не один. Тому ефективність цієї структури після розпаду Радянського Союзу завжди викликала сумніви.
Проте для нас ключовим аспектом завершення конфлікту є забезпечення безпеки, тобто запобігання повторенню подібних ситуацій. Хоча НАТО не є ідеальним варіантом, все ж його роль як гаранта безпеки та стримування не можна недооцінювати. Отже, важливе питання, яке ми повинні розглянути сьогодні: якщо НАТО не підходить, то які альтернативи для забезпечення безпеки існують?
Найбільш перспективним варіантом для заміни НАТО може стати створення комплексної спільної політики безпеки та оборони Європейського Союзу, або, простіше кажучи, формування дійсно європейської армії. На даний момент така політика існує, проте виглядає досить обмежено. Її основними завданнями є фінансування оборонних проектів країн-членів, реагування на кризові ситуації, проведення миротворчих місій та інше. Проте ця політика не є повноцінною, оскільки немає окремого органу, відповідального за її реалізацію, а також відсутня спільна інтеграція військових структур країн і збройних сил у єдину силу.
Зрозуміло, що квола політика оборони пов'язана з тим, що більшість (не всі) членів ЄС в НАТО, і їм не потрібне дублювання. Грубо кажучи, Трамп правий, коли звинувачує Європу в тому, що вона економить на обороні за рахунок США. Тепер, коли він повернувся, питання формування нормальної політики оборони може постати з новою силою.
Яким чином це впливає на нас? Путін ніколи не сприймав питання нашого вступу до Європейського Союзу як проблему. Сьогодні це питання стало чітким, на відміну від нашої інтеграції в НАТО. Якщо Україна стає членом ЄС, вона зможе брати участь у всіх його політиках, включаючи оборонну. Це означає, що Збройні Сили України стають частиною "європейської армії". У рамках спільної оборонної політики, яка зобов'язує всі країни реагувати на загрози спільно, Україна отримує захист через цю політику. Більше того, будучи членом ЄС, ми матимемо можливість розміщувати на своїй території військові контингенти інших країн-членів і організовувати спільне виробництво військової техніки.
Все це має дуже серйозні перспективи, з огляду на ізоляціонізм Трампа, не кажучи вже про його погрози забрати Гренландію. Європейські лідери мають нарешті знайти свої "яйця", і перестати жити в ілюзіях сподівання на США. В обставинах, коли США будуть зменшувати свою військову участь в Європі, цінність України тільки зростає. Наші збройні сили могли б стати основою цієї оборонної політики, а наші виробництва забезпечити нову європейську армію.
У результаті, Україна не стає членом НАТО, але Путін не отримує нас у вразливому стані. Натомість, ми здобуваємо безпекові гарантії в рамках Європейського Союзу, а не Альянсу. Трамп досягає зменшення впливу США на безпеку Європи. Щодо ядерної зброї, слід зазначити, що її має Франція в межах ЄС. Більш того, з огляду на позицію Великої Британії, можливе її приєднання до такої оборонної стратегії, навіть не будучи частиною ЄС. Врешті-решт, США продовжують залишатися ключовим гравцем і гарантом миру та безпеки в Європі, навіть за умов зменшення їхньої присутності та ролі в НАТО.
