Між зобов'язаннями та свавіллям: хто підриває мобілізаційні зусилля зсередини та зовні.
Протягом останніх шести місяців Україна не зробила жодного кроку вперед у реформуванні мобілізаційної системи, підкреслила нещодавно військова омбудсменка Ольга Решетилова. Справді, з 2023-2024 років медіа продовжують порушувати одні й ті ж питання, пов'язані з мобілізацією: насильницька "бусифікація", трагедії на полігонах і в навчальних центрах, корупційні скандали в ТЦК і ВЛК та інші проблеми.
Соцмережі і місцеві пабліки рясніють відео силових мобілізаційних заходів. Зрештою, такими роликами уже нікого не здивуєш і для людей як на вулицях міст так і в стрічці новин це стало "буденністю".
З іншого боку, лінія фронту не лише залишається активною, а й інколи просувається углиб. Путін не має наміру зупиняти конфлікт. Бригади "вичерпуються" не тільки через постійні атаки росіян, але й через помилки окремих командирів, які відправляють своїх бійців на штурм без реальної можливості повернутися – лише для того, щоб зробити фотографію з українським прапором.
Одне зрозуміло — без мобілізації держава не зможе існувати. Це основоположний факт для виживання нашої нації. Проте форма, в якій ця мобілізація реалізується, а також медійне висвітлення навколо неї часто виявляються контрпродуктивними для самої армії.
ТСН.ua знову намагається зрозуміти, що саме продовжує ускладнювати процес мобілізації, чому "жаркі голови" лише погіршують обставини, і чи існує можливість надати мобілізації хоч трохи більш людяний вигляд.
Уникнути мобілізації неможливо.
В контексті повідомлень про можливу мобілізацію, яку може оголосити російський лідер Володимир Путін після виборів до Державної Думи 20 вересня, а також про можливий залучення додаткових військових з Північної Кореї, військові аналітики попереджають: посилення мобілізаційних заходів в Україні є неминучим.
"Незважаючи на наші прагнення до механізації та цифровізації, основною складовою армії залишаються люди. У зв'язку з цим нам доведеться зміцнювати заходи мобілізації, одночасно просуваючи технологічний розвиток наших військових сил. Адже фізично ми не здатні досягти того ж рівня мобілізації, який має Російська Федерація", -- зазначив військовий експерт Сергій Грабський у ефірі Radio NV.
Скільки мобілізовує України і яка кількість з них реально на передовій
Офіційних даних щодо кількості мобілізованих, звісно немає. Керівник волонтерського фонду "Повернись живим" Тарас Чмут озвучував цифру в 30 тисяч мобілізованих щомісяця.
За його словами, половина від цієї кількості мобілізованих так і не потрапляє до бойових підрозділів.
"З 30 тисяч осіб лише 15 тисяч потрапляють до бойових або забезпечувальних підрозділів. Інші стають тягарем для системи, яка на різних етапах намагається від них позбутися. Це мобілізовані, які приносять безліч документів, підтверджуючи наявність 10 дітей, і просять про звільнення. Це люди, що надають численні медичні довідки про своє здоров'я. Деякі з них місяцями, а то й роками, залишаються в навчальних центрах, оскільки ніхто не бажає їх приймати. Серед них є й хронічні наркомани, алкоголіки та інші асоціальні особи. Такі становлять близько половини. З решти, лише 10 тисяч можуть бути направлені в бойові підрозділи", — зауважив Чмут.
На думку волонтера, такі дії призводять до непропорційного збільшення тилових частин порівняно з бойовими підрозділами.
"Не секрет, що у складі бригади може бути до 3000 осіб, але на самих позиціях часто перебуває лише 250-300 з них. Питання в тому, хто ж складає решту? Це працівники тилу — забезпечення, зв'язок, радіоелектронна боротьба, медичні служби, прес-офіцери. Усі ці люди відіграють важливу роль. Однак на передовій, навіть на рівні рот і батальйонів, їх кількість обмежена до кількох десятків. Є бригади, які контролюють п'ять позицій, але при цьому тилова структура залишається досить численною," — зазначив він.
Де шукатимуть людей.
На фоні змін у вищому військовому керівництві України в соціальних мережах активізувалися обговорення щодо потенційних змін у мобілізаційних підходах. Зокрема, після призначення Михайла Драпатого на посаду головнокомандувача Збройних Сил та Ігоря Скибюка начальником Генерального штабу в країні почали активно дискутувати про можливі корективи в мобілізаційній політиці.
24 липня військова омбудсменка Ольга Решетилова в ефірі "Радіо Свобода" заявила, що в Україні підготували законопроєкти, які передбачають додаткові обмеження для осіб, що ухиляються від мобілізації. Йдеться про обмеження в наданні адміністративних послуг, використанні водійських прав, арешти рахунків і т.д.
Як зазначила Решетілова, відповідні законопроекти вже підготовлені, проте поки що не були подані на розгляд у парламент.
"Цей набір заходів сприятиме більш ефективному виконанню розшукових дій щодо правопорушників, які уникають мобілізації, а також обмежить їхнє пересування та доступ до окремих державних послуг," — зазначила військовий омбудсмен.
Також в Україні відбуваються зміни в правилах бронювання. На даний момент компанії мають до 1 вересня, щоб підтвердити свою важливість. Народна депутатка Людмила Буймістер зазначила, що ініціатива перегляду правил бронювання обговорювалася вже тривалий час.
Вона зазначила, що Міністерство економіки не здатне здійснювати контроль над тими заявками, які подають місцеві органи влади, державні компанії або інші організації.
Тіньовий бік мобілізаційних процесів: заяви Лубінця
В той час як уряд і військові фахівці підкреслюють, що мобілізація є питанням існування держави, прості громадяни щоденно стикаються з зовсім іншими реаліями. Затримання на вулицях, конфлікти в територіальних центрах комплектування та скандальні випадки з окремих підрозділів формують у свідомості українців таку картину, де служба у збройних силах вже не розглядається як почесний обов'язок.
Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради з прав людини, відкрито висловився про труднощі, які виникають у діяльності ТЦК.
Нещодавно уповноважений з прав людини повідомив про чотири випадки загибелі громадян у будівлях територіальних центрів комплектування. Він зазначив, що ці трагічні інциденти мали місце в Київській та Дніпропетровській областях.
Він також зазначив, що в Закарпатті поліцейські доставили до районного територіального центру комплектування 56-річного чоловіка з інвалідністю та захворюванням на туберкульоз. Незважаючи на те, що у нього були всі необхідні документи, які підтверджують його право на відстрочку, його все ще утримували.
На попередньому пленарному засіданні Верховної Ради він висловив занепокоєння з приводу серйозного збільшення кількості скарг на порушення прав громадян у процесі мобілізації в Україні. Омбудсмен зазначив, що зафіксовано тисячі випадків насильства, а також випадки, що призвели до летальних наслідків, у приміщеннях територіальних центрів комплектування.
Також Лубінець повідомив, що 2025 року кількість звернень щодо порушення прав громадян під час мобілізації зросла у 333 рази порівняно з початком повномасштабної війни.
Проблема полягає не лише в ТЦК – розгляд випадку "Скелі".
Проблема не закінчується на порозі ТЦК. Страх цивільних перед мобілізацією підживлюється історіями про те, що відбувається вже після потрапляння в армію. Гучні скандали, пов'язані з окремими підрозділами (зокрема, кейси типу штурмового полку "Скеля" чи 155 бригади), висвітлюють іншу критичну проблему -- прості військові або й цивільні чоловіки не мають довіри до військового командування і не готові довірити їм свої життя.
Соціальна поляризація: як певні медіа спеціалісти створюють розбіжності в суспільстві.
Замість конструктивного діалогу і згладжування кутів між різними частинами суспільства, що дедалі більше поляризується, деякі спікери штучно ще більше загоструюють ситуацію.
Нещодавно офіцер 413-го полку Сил безпілотних систем "РЕЙД" з позивним "Хірург" висловив свої емоції щодо українських чоловіків, які живуть за кордоном. Він запропонував позбавити таких громадян права голосу та ввести для них спеціальний статус у державному додатку "Дія".
"Наш ухилянт набагато гірший, ніж індус або чорний. Тому його слід повернути з-за кордону після того, як ми позбавимо його права голосу, і в його "Дії" зверху буде написано: 'Увага! Це ухилянт, недостойний!'", -- зазначив військовослужбовець.
Він звернувся до західних союзників з проханням "допомогти в поверненні цієї "пєтушні". На думку "Хірурга", наша країна повинна розглядати їх як кріпаків".
Таких самих радикальних поглядів дотримується і командир "Хірурга", комбат 413 окремого батальйону безпілотних систем "РЕЙД" Євген Карась. Недавно він знову закликав до мобілізації 18-річних.
"Ми повинні розпочати мобілізацію молодих людей, які досягли 18-річного віку, адже вони мають більше енергії, ентузіазму і поки що не обтяжені сімейними зобов'язаннями," – висловив думку Карась.
Така риторика "на камери" зробити з ухилянтів "кріпаків" має зовсім протилежний ефект та провокує жахливу річ -- девальвує справжній патріотизм. Вона перетворює захист Батьківщини з найвищого вияву громадянської гідності на покарання, яким лякають з екранів.
Звісно, без обмежень не обійтися. Але краще хоча б обійтися без погроз.
Інша сторона медалі
Напруга, що виникла в контексті мобілізації, перетворилася на "родючий ґрунт" для розширення впливу так званих прокремлівських "активістів-паразитів".
Зазначимо, що на платформах YouTube, TikTok та Telegram вже тривалий час активізують відверто антиукраїнські настрої такі підсанкційні блогери, як Андрій Серебрянський (відомий під псевдонімом Андрій Луганський), Мирослав Олешко, а також активіст "Антимайдану", який став "співаком", Юрій Лісовський. Ці особи позиціонують себе як можливі лідери "партії ухилянтів". Насправді ж їхня діяльність підриває суспільство зсередини та провокує конфлікти між цивільними та військовими, оскільки існує суттєва різниця між "висвітленням проблеми мобілізації" та "закликами до насильства", які активно поширюються цими псевдо-інфлюенсерами.
Відповідно до слів командира 429 окремої бригади безпілотних систем "Ахіллес", депутата Київської ради та радника оборонного комітету Верховної Ради Юрія Федоренка, з моменту введення воєнного стану зафіксовано 619 інцидентів, що стосуються нападів на співробітників територіальних центрів комплектування.
Федоренко висловлює занепокоєння, що за підтримки Росії в Україні відбувається створення ретельно спланованого псевдополітичного руху, відомого як "партія ухилянтів". Його метою є не лише зрив мобілізаційних заходів, а й провокація внутрішнього конфлікту.
Отже, важливо уникати крайнощів у будь-якій ситуації. Не слід ігнорувати явні прояви свавілля в ТЦК чи в окремих частинах ЗСУ. Люди потребують чітких і прозорих умов: якісної підготовки, поваги до їхньої гідності та захисту прав військовослужбовців.
