МінСтратегОборон: як новий уряд може зберегти промислову потужність під час війни.

Міністерство стратегічних промислових секторів приєднається до Міністерства оборони в складі нового уряду України.
Я не маю наміру оцінювати це рішення, проте, як особа, яка в лютому 2020 року висловила ідею створення МінСтратегПрому, хочу поділитися своїми роздумами про те, що в жодному разі не можна втратити у випадку ліквідації міністерства.
Перевиробити щоб пересилити
"Formidable adversaries need to be surpassed in both combat and production."
- Франклін Делано Рузвельт
32-ий президент США знав про що говорить, адже саме економіка Сполучених Штатів під час Другої Світової Війни врешті решт обійшла економіку Третього Рейху в контексті промислового виробництва.
Розглянемо, наприклад, авіацію: у 1939 році Третій Рейх виробляв 8295 літаків щорічно, тоді як США виготовляли лише 2141 літак. Це різниця прямо свідчила про вплив на контроль повітряного простору.
На момент висадки Союзників у Нормандії статистичні дані були кардинально різними: США випускали 96318 літаків на рік, тоді як Третій Рейх виробляв лише 39807 літаків.
Протягом шести років Вашингтон перевершив Берлін у виробництві літаків у 2,4 рази. У інших сферах, таких як танки та артилерія, різниця була ще значнішою — 6-7 разів відповідно.
Тобто, США фактично "створили" Третій Рейх в надмірній кількості.
Зрештою, це стало одним з вирішальних факторів, які забезпечили перемогу Союзників у війні.
Цілком зрозуміло, що Україні важко здобути перемогу над Росією, враховуючи чисельність її армії. В принципі, лише кілька країн можуть безглуздо змагатися в плані демографічних показників.
Отже, нашою метою є здобути перевагу завдяки технологічним інноваціям, розвитку промисловості та адаптивності – через виробництво та його обсяги.
У цьому контексті інтеграція Міністерства стратегічних галузей промисловості (МСП) з Міністерством оборони є досить складним і потенційно ризикованим кроком. Хоча такий крок може прискорити прийняття рішень, це можливо лише за умови чіткого розуміння, які рішення приймаються і з яких причин — необхідні дані, статистика, аналітичні показники, а також глибоке усвідомлення виробничих процесів і циклів.
Там якщо обʼєднання вже неминуче, то потрібно зробити все, щоб хоча би не розмити функцію стратегічного індустріального штабу війни.
В іншому випадку, ми ризикуємо втратити ритм, що призведе до втрати переваг у часі та в життях людей.
Промисловий Рамштайн
Світ постійно рухається вперед.
У липні 2025 року, на конференції з відновлення України (URC) в Римі, українська делегація, до якої входив і автор цих строк, прямо озвучила ініціативу "промислового Рамштайну" - коаліції країн, які не лише постачають, а й інвестують у виробництво зброї в Україні, формують пул необхідних для виробництва верстат, локалізують компоненти, створюють спільні проєкти.
Це не лише концепція - це унікальна можливість радикально переосмислити методи оборонної допомоги, а найголовніше - нарешті активізувати процеси реіндустріалізації та модернізації озброєння на континенті, розпочавши "перевиробництво" Москви.
Координування цього процесу має бути покладено на МінСтратегПром, оскільки нове міністерство оборони не повинно втрачати контроль над стратегічною промисловістю. Інакше реалізація "промислового Рамштайну" ризикує залишитися лише на рівні слоганів.
Адже водночас ми чуємо новини з Брюсселя: Італія, Франція, Чехія та Угорщина публічно відмовились купувати зброю для України у США, як це передбачає новий план адміністрації Трампа. Більше того, ЄС навіть не був попереджений про таку ініціативу.
Це ще раз підкреслює: ми не можемо покладатися на рішення інших, на жаль, навіть якщо вони є рішеннями наших партнерів.
Отже, здатність української оборонної промисловості визначається як питання виживання, а не можливостей вибору. Саме державі належить забезпечити її підтримку.
Стратегічний захист
Об'єднання міністерств не повинно призводити до втрати інституційних знань, навичок та команд, які були сформовані протягом років, особливо в найскладніші часи війни. Адже знищити щось можна швидко, тоді як відновлення завжди вимагає значно більше часу і зусиль.
Отже, ось п'ять ключових функцій, які повинні залишитися в новій організаційній структурі міністерства:
1. Центр промислових технологій, дронів, електронної боротьби та інноваційних рішень.
Ми вже маємо приклад стрімкого зростання дронової галузі, яка за рік збільшилася в десять разів. Значний внесок у цей успіх зробили ініціативи, реалізовані Мінстратегпромом у період з 2020 по 2025 роки. Зокрема, міністерство запровадило масштабну програму розвитку оборонної промисловості, в результаті чого виробничі потужності зросли в 35 разів: з 1 мільярда доларів у 2022 році до 35 мільярдів у 2025 році. Вітчизняне виробництво стало основою національної оборони, адже близько 96% всіх військових безпілотників виготовляється саме в Україні.
Проте для переходу до наступного етапу необхідно:
* стандартизація якості,
* механізм попереднього фінансування,
* передбачувана експортна політика,
* взаємодія з Оборонними силами.
Це не військова, а інституційна та промислова роль, яку ніхто, окрім колишнього МСП, не здійснював.
2. Синхронізація глобального виробництва - "промисловий Рамштайн"
Як я вже зазначав - десятки країн готові інвестувати в спільне виробництво озброєнь з Україною. Але їм потрібен контактний орган, що володіє мовою бізнесу, виробництва, локалізації, офсетів, логістики, сертифікації, ризиків. Міноборони фізично не має такої структури - вона має з'явитися і її кістяк мають скласти спеціалісти з МінСтратегПрому.
3. Программа "Пул станков"
Україна не зможе подолати труднощі, якщо не почне значно збільшувати внутрішнє виробництво ключових технологій. Це стосується всього, від пікапів і боєприпасів до обладнання для агропереробки.
Це можливо лише за умови створення державної інфраструктури для машинобудування і наявності достатньої кількості верстат для неї.
Відповідно, оновленому міністерству доведеться взяти на себе функцію координації між виробниками верстат, виробниками кінцевої продукції на цих верстатах, а також Силами Оборони - кінцевими споживачами цієї продукції.
Це вже не говорячи про питання гарантованих замовлень, страхування ризиків і налагодження ланцюгів постачання.
4. Угоди з офсетного типу та локалізація
Коли Україна використовує бюджетні кошти для закупівлі озброєння за кордоном, держава має право вимагати передачі технологій, локалізації виробництва, підготовки спеціалістів та інші умови, відомі як "офсетні угоди". Без підтримки індустріального штабу ця діяльність ризикує зникнути, адже для ведення реєстру офсетів необхідно мати спеціалізовану команду, яка б займалася його обслуговуванням, оновленням і моніторингом. Іншими словами, це має робитися "вручну", враховуючи, які офсети будуть найбільш вигідними для кожного конкретного випадку. В іншому разі Україна ризикує втратити значні кошти з державного бюджету на імпорт.
5. Ініціативи з фінансування стратегічних промислових галузей
До нещодавнього часу МСП активно працювало над концепціями портфельних гарантій для підтримки створення підприємств, що займаються переробкою сировини та комплектуючих. У світлі торгових конфліктів з Європейським Союзом це питання набуває особливої важливості. Ці механізми необхідно зберегти.
6. Технології в космосі
Я не раз підкреслював, що космос — це не просто забаганка заможних держав чи розкіш в спокійні часи, а життєва необхідність у ситуаціях війни.
МСП курувало також космічну галузь.
Не дуже вдало і без таланту, проте все ж керувало.
Модернізоване міністерство повинно вирішити цю проблему і, нарешті, надати українському космосу ту увагу, яку він дійсно заслуговує.
У період, коли супутникове спостереження, навігаційні системи, комунікація та безпілотні літальні апарати стають важливими складовими сучасних конфліктів, ми не можемо дозволити собі втратити знання та кваліфіковані кадри з КБ "Південне", "Південмашу", а також з інститутів аерокосмічної інженерії і приватних ініціатив, що підтримують армію.
Космос - це не просто велич. Це:
* точність ударів,
* навігація дронів,
* охорона інфраструктури,
* військовий онлайн-простір.
Без підтримки з боку держави ця сфера може або занепасти, або ж піти за межі країни.
Перші сто годин
Таким чином, вже з перших годин після призначення нове керівництво міністерства могло б вжити наступні заходи:
1. Запровадити в рамках Міністерства оборони окремий підрозділ або агентство, яке займатиметься розвитком оборонно-промислового комплексу. Це буде свого роду центр досліджень та розробок, наділений чіткими функціями координації, спеціалізованим персоналом з малих і середніх підприємств, а також повноваженнями для здійснення кооперації, локалізації, розширення виробництв і впровадження інновацій.
2. Зберегти управлінську команду МСП в якості основи цього підрозділу. Вони вже мають досвід у співпраці з виробниками, міжнародними фінансовими організаціями та партнерами, що є важливим активом.
3. Встановити публічну відповідальність: хто в новій структурі відповідає за дрони, верстати, офсети, масштабування, космос, інвестиції. Інакше ці теми просто зникнуть або розмиються.
4. Необхідно інтегрувати індустріальний аспект у переговори на "Рамштайні" та у взаємодію з Єврокомісією. Адже наша мета полягає не лише в проханнях, а й у формуванні пропозицій – таких як спільне виробництво, локалізація та обмін експертизою.
Врешті-решт, питання обʼєднання міністерств не зводиться до суперечок між чиновниками щодо приміщень чи повноважень.
У галузі оборони та промисловості це насправді питання життєздатності.
Якщо ми не почнемо розробляти власні дрони, озброєння, системи радіоелектронної боротьби, пікапи, а також засоби спостереження і навігації, то ніхто не візьме на себе цю відповідальність.
Якщо ми не встигнемо перетворити військові стартапи на масштабні виробництва - ми програємо цю війну не через відсутність мужності, а через нестачу сталі, софту і датчиків.
Якщо ми втрачаємо контроль над космічною індустрією, ми ризикуємо втратити можливість спостерігати за ситуацією на фронті.
Необхідно забезпечити, щоб стратегічні галузі не залишилися без свого керівного центру.
Навіть якщо змінилася табличка на дверях - функція має залишитися.
Подолаємо все разом! ✌🇺🇦