Міжнародна енергетична агенція коригує свої прогнози: споживання нафти збільшуватиметься принаймні до 2050 року.
Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) змінило свою позицію щодо концепції швидкого досягнення "пікової нафти" і тепер прогнозує зростання світового попиту до 113 млн барелів на день до 2050 року, що на 13% перевищує показники 2024 року. Соціально-демографічні фактори — зростання кількості населення, процеси урбанізації та підвищення рівня життя — сприяють формуванню стабільного попиту на викопні пального, незважаючи на поступову декарбонізацію та зростання популярності електричних автомобілів.
Коригування прогнозу Міжнародного енергетичного агентства викликало звинувачення в тому, що організація, мовляв, "піддалася політичному тиску". Проте навіть автор статті визнає: незважаючи на суперечки щодо причин, висновки МЕА відповідають дійсним трендам споживання енергії, якщо розглядати не лише електрику, а й загальну ситуацію з енергоспоживанням, особливо в країнах Глобального Півдня.
Отже, незважаючи на можливий політичний аспект, оцінки Міжнародної енергетичної агенції щодо споживання нафти є вірними. -- Осама Різві
Ці показники свідчать про те, що мільярди людей повинні пройти через процес економічних змін. Як тільки це відбудеться, попит на енергетично та матеріально насичені товари і послуги неминуче підвищиться:
Багато з цих потреб сьогодні тісно пов'язані з викопними видами пального або їхніми похідними. Отже, автор доходить до обґрунтованого висновку: економічний розвиток і підвищення добробуту мільярдів людей практично неможливо відокремити від зростаючого попиту на нафту і газ як у середньостроковій, так і в довгостроковій перспективі.
Цей історичний приклад ілюструє, що підвищення рівня життя тісно пов'язане з істотним збільшенням споживання енергії. Таким чином, якщо мільярдам людей у Глобальному Півдні потрібно буде пройти схожий шлях, малоймовірно, що попит на енергію, зокрема на нафту, зменшиться.
Це ставить ключове запитання: звідки взяти енергію для такого стрімкого зростання та урбанізації?
Отже, можна зробити висновок, що без значного внеску нафтогазового сектора забезпечити енергетичні потреби Африки до 2040-2050 років буде вкрай складно, навіть за умови активного розвитку відновлюваних джерел енергії.
Індія, будучи одним із ключових ринків Глобального Півдня, підтверджує загальну тенденцію: економічний розвиток в цій країні призводить до збільшення попиту на нафту, а не до його зменшення.
Отже, фактична залежність від рідкого палива для транспорту залишається домінуючою, попри шум навколо "електромобільної революції".
У цьому аспекті автор підкреслює, що "хайп" щодо декарбонізації та електромобілів вимагає реалістичного підходу. Важливо враховувати контекст: незважаючи на стрімке зростання популярності електромобілів, структура попиту на нафту залишається незмінною.
Коли об'єднати всі складові інтелектуальної карти — такі як демографічні показники, історичні факти, розвиток відновлюваних джерел енергії, динаміка в Африці та Індії, а також реальна частка електромобілів — стає очевидним, чому прогноз Міжнародної енергетичної агенції щодо зростання попиту на нафту до 2050 року виглядає обґрунтованим і логічним з точки зору статистики.
