Мар'яна Беца, яка обіймає посаду заступника міністра закордонних справ України.
Якби Росія дійсно прагнула перемир'я, вона б його дотримувалася
Від Ради Безпеки ООН у Нью-Йорку до центрального офісу ОБСЄ у Відні — дипломатичний шлях заступниці міністра закордонних справ України Мар'яни Беци свідчить про те, що Україна рішуче відстоює свої інтереси не лише на полі бою, а й активно залучає міжнародну підтримку. Ця допомога є вкрай важливою для здатності країни протистояти масштабній агресії з боку Росії.
Яким чином Україна організовує співпрацю з міжнародними союзниками, і чи зберігається стабільна та непохитна підтримка з боку США? Які конкретні гарантії безпеки шукає Україна від партнерів у Коаліції охочих, і яка нині ситуація щодо пропозиції про розміщення в Україні так званих гарантійних сил? Про ці питання, а також про нещодавні зустрічі у Відні та важливу роль ОБСЄ у сприянні досягненню справедливого миру та тиску на Росію - в інтерв'ю Укрінформу з Мар'яною Бецою.
НЕОБХІДНО АКТИВУВАТИ ІНСТИТУЦІЙНІ РЕСУРСИ ОБСЄ ДЛЯ ВІДПОВІДІ НА ДІЇ РОСІЇ, ЩО ПОРУШУЮТЬ ЗАКОН.
Під час вашого візиту до Відня ви провели серію важливих переговорів із керівниками ОБСЄ. Які основні тези ви озвучили і які відповіді отримали?
Однією з ключових складових мого робочого візиту до штаб-квартири ОБСЄ стало виступлення на Постійній раді цієї організації в статусі спеціального гостя високого рівня. Мені випала честь виступити саме в День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, щоб не дати можливості Росії перетворити історію на свою користь. Російська сторона спотворює факти та використовує ці важливі дати для реалізації своїх неоімперських амбіцій, намагаючись виправдати агресію та свої військові злочини.
Це надзвичайно цинічно: країна, що щоденно вчиняє агресію, здійснює військові злочини, злочини проти людяності та геноцид в серці Європи, водночас звертається до пам'яті Другої світової війни. Росія, застосовуючи риторику "антинацизму", прагне виправдати свою агресивну політику.
Україна не залишиться осторонь цих злочинів. Настав час для відповідальності. Потрібен новий Нюрнберг, що допоможе відновити історичну справедливість і покарати сучасних злочинців.
На засіданні Постійної ради ОБСЄ я чітко підкреслила, що Росія не може привласнювати нашу спільну перемогу. Важливість внеску України у боротьбу з нацизмом неможливо переоцінити. Російська сторона не повинна викривлювати історію та використовувати антинацистську риторику для легітимації своїх військових злочинів і актів геноциду.
Ще одним істотним аспектом мого візиту до Відня стали зустрічі з генеральним секретарем ОБСЄ та очільниками різних інституцій, під час яких ми обговорили важливі для України теми. Особливу увагу приділили потенційній ролі ОБСЄ в процесі досягнення справедливого миру.
Обговорювалися також аспекти підвищення інституційної ефективності організаційних структур, зокрема, Верховного комісара у справах національних меншин, уповноваженого з питань свободи медіа, а також керівника Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ).
Особливий акцент зроблено на застосуванні існуючих механізмів. Щодо представника ОБСЄ з питань свободи слова, це включає, зокрема, активне інформування суспільства про дії Росії, а також про злочини, скоєні проти українських журналістів, такі як вбивство Вікторії Рощиної, а також систематичні порушення свободи слова на тимчасово окупованих територіях.
Окремим важливим аспектом є питання документування злочинів, що виникають внаслідок агресії Російської Федерації, зокрема, реєстрація випадків страти українських військовополонених, які є військовими злочинами. Цю роботу повинні виконувати відповідні організації ОБСЄ, зокрема БДІПЛ (Бюро з демократичних інститутів і прав людини).
Ми будемо також ініціювати запуск Московського механізму ОБСЄ щодо українських військовополонених для документування злочинів, скоєних проти них. У подальшому зібрані докази будуть використані як доказова база в міжнародних судових інстанціях.
Третій етап дискусії стосується повернення українських дітей. Це одне з найважливіших завдань для України та Президента Зеленського. Діти повинні бути терміново повернуті на батьківщину.
Повернення всіх українських дітей на батьківщину, звільнення військовослужбовців та цивільних осіб, які утримуються незаконно, є необхідними умовами для старту будь-якого мирного процесу. Гуманітарний аспект повинен мати найвищий пріоритет. У цьому контексті важливою є роль ОБСЄ, як через діяльність своїх інституцій, так і через політичні зусилля, які мають на меті здійснити тиск на Росію, що є країною-учасницею ОБСЄ.
Однією з ключових цілей мого візиту стало участь у заході високого рівня, організованому під егідою Фінляндії, присвяченому гендерній рівності, де я мала честь бути однією з основних спікерок. У своєму виступі я прагнула донести до міжнародної спільноти та всіх держав-учасниць ОБСЄ інформацію про злочини, скоєні Росією, зокрема щодо сексуального насильства стосовно як цивільних осіб, так і військових в Україні.
Як може ОБСЄ допомогти у поверненні викрадених українських дітей та забезпеченні безпеки для тих, хто залишається під окупацією?
Росія примусово вивезла приблизно 20 тисяч українських дітей, що є порушенням міжнародного права, Статуту ООН та Гельсінського заключного акту. Це лише підтверджена кількість, насправді ж масштаби можуть бути значно більшими.
На сьогодні понад 1,6 мільйона українських дітей залишаються на тимчасово окупованих територіях разом із батьками або опікунами. І щодо них Росія вчиняє низку системних злочинів: це індоктринація, мілітаризація підлітків, зокрема хлопців, які наближаються до призовного віку; насильницька русифікація; заборона української мови та освіти; нав'язування російської пропаганди.
Росія цілеспрямовано здійснює так зване промивання мізків українських дітей. У випадках примусової депортації дітей часто змінюють їхні особисті дані: імена, прізвища, статус. Дітей розлучають із батьками, у деяких випадках навіть проводять незаконні процедури так званого усиновлення.
Мета Росії - стерти ідентичність українських дітей як на окупованих територіях, так і після їх депортації до РФ.
Ми переконані, що ОБСЄ має в своєму розпорядженні необхідні інструменти для реагування на цю ситуацію, зокрема, щодо розслідування злочинів, пов'язаних з індоктринацією та мілітаризацією українських дітей з боку Росії. Наразі триває реалізація проєкту ОБСЄ, спрямованого на розслідування випадків зникнення дітей за обставин, що викликають особливу тривогу.
Окрім того, я звернулася до ОБСЄ з пропозицією приєднатися до міжнародної коаліції, що займається поверненням українських дітей. Цю ініціативу вже підтримали 41 країна-учасниця, а також Рада Європи.
Безумовно, інтеграція до ОБСЄ є більш складним процесом, оскільки Росія є країною-учасницею цієї організації. Проте мова йде не про формальне членство, а про участь у гуманітарному проекті.
Це не стільки політичне питання, скільки питання людяності.
