Людство на порозі зникнення: згадуємо найжахливіші етапи в історії планети - Hochu.ua
5 найстрашніших моментів, коли людство перебувало на межі виживання як вид
Людство налічує у своїй історії багато прекрасних та щасливих моментів. Втім, попри це, сторінки нашої історії чорніють й від трагічних та лячних періодів, котрі мали настільки поганий вплив, що наслідки черпали наступні покоління.
Сьогодні ми поділимося інформацією про найскладніші періоди в історії людства. Ці факти важливо знати кожному, повідомляє rbc.ua.
Це був час величезних змін, коли самі основи стародавніх культур зазнали серйозних потрясінь під натиском долі. Цивілізації Євразії та Середземного моря, немов падаючі зірки, стали жертвами соціальних, економічних і політичних катаклізмів.
Загадкові "народи моря", немов невтомні хвилі, захопили мікенські царства, Хетську імперію в Анатолії та Сирії, а також кинули виклик самим Єгиптянам на територіях Сирії та Ханаану. Їхній наступ знищив торговельні шляхи, занурив економіки в безлад і призвів до епохи нестачі та занепаду знань. Потужні держави розпадалися, як піщані замки, під тиском варварських загонів. Писемність мікенців і лувійців зникла, як тіні в бурю, а міста — від легендарної Трої до Гази — перетворилися на попіл і руїни, залишені напризволяще.
Роберт Дрюс, мудрець із Кембриджа, проголосив цей колапс "найжахливішою катастрофою давнини, що затьмарила навіть падіння Західної Римської імперії". Досягнення в суднобудуванні, архітектурі, металообробці, водопостачанні, ткацтві та живописі були стерті з лиця землі, щоб відродитися лише через пів тисячоліття, у світлі пізньої архаїки.
Та серед попелу зародився новий початок: із цієї кризи, наче з горнила, людство викувало залізо, покинувши бронзу. Так, у величному танці руйнування та відродження, народи Європи й Азії ступили на шлях нової ери.
Епоха, коли сама природа і доля об’єднали свої сили проти людства, зануривши світ у хаос і страждання. У 536 році три потужні виверження вулканів в Ісландії, немов гнів небес, розірвали землю, поклавши початок пізньоантичному малому льодовиковому періоду. Європа, Близький Схід та частина Азії опинилися в обіймах темряви, яка тривала цілих 18 місяців. Прокопій Кесарійський, свідок тих подій, зафіксував:
Ця темрява принесла з собою холод, який скував землю: середня температура знизилася на 1,5-2,5°C, роблячи роки 536-546 найбільш холодними за останні 2300 років. Літо стало сірим і безплідним, посухи спустошували поля, а в Китаї сніг падав навіть у липні, віщуючи голод. Ірландські літописи сумували за втраченими врожаями в період з 536 по 539 роки.
У 541 році, коли світ ще страждав від холоду, бубонна чума, немов божественне покарання, вразила Сасанідську та Візантійську імперії. Імператор Юстиніан I, який сам зазнав впливу цієї недуги, врешті-решт вижив, але його ім'я назавжди залишилося асоційованим із цим жахливим епідемічним спалахом. Хвороба, схожа на невблаганного косаря, прокотилася по Середземномор'ю, забравши життя понад 100 мільйонів людей — майже половина населення Візантії загинула. Холод, епідемії та хаос призвели до політичної розрухи і занепаду, які скували Європу до 640 року, утворивши період, відомий як "Темні віки".
Титанічна подія, коли супервулкан Тоба, що пробудився на землях сучасної Індонезії, розверз пекло, поставивши людство на грань забуття. Точна мить цього катаклізму загублена в імлі часу, але відлуння його закарбовано в геологічних шарах і ДНК тих, хто вижив. Хмари попелу, що здійнялися в небо, занурили Землю в 10-річну вулканічну зиму, знизивши температуру планети приблизно на 3-5°C, й обернувши світ на крижану пустку.
Скільки душ загинуло -- не підрахувати, але горстка тих, хто пережив, стала основою нашого існування. Африка, наче ковчег, частково захистила своїх мешканців, тоді як Європа й Азія зазнали нищівного удару. Генетичні сліди свідчать: людська популяція скоротилася до жалюгідних 2-10 тис. осіб. Це був "ефект пляшкового горла" -- момент, коли наш вид балансував на лезі вимирання.
Катастрофа Тоба — це не лише історичний момент, а серйозний виклик, який сформував майбутнє людської цивілізації. Ми є потомками тих, хто зумів витримати цю страшну бурю, зберігши в собі іскру життя, яка запалала і перемогла всі труднощі!
Епоха, коли Європа, ніби під гнітом незбагненного, зазнала подвійного нападу стихії та епідемії, поставивши людство на межу виживання. У 1315 році безперервні дощі та холод, немов прокляття, затопили поля, знищуючи врожаї. Сіно і солома гнили від вологи, худоба вмирала від нестачі їжі, а ціни на пшеницю в Лотарингії зросли на 320%, перетворивши хліб на недосяжну мрію навіть для аристократії. Великий голод охопив весь континент, і, як свідчать записи з Брістоля, "живих ледь вистачало, щоб ховати мертвих, а м'ясо коней і собак стало делікатесом". Навіть король Англії Едуард II змушений був терпіти голод разом із своїми підданими.
Холодне та вологе середовище стало причиною виникнення різноманітних хвороб, таких як пневмонія, бронхіт і туберкульоз, які забирали життя багатьох людей до 1322 року.
Це було лише початком справжнього жаху. У 1346 році хан Джанібек, немов вісник кінця світу, привіз із собою бактерії чуми. Під час облоги Кафи його війська, використовуючи трупи як зброю, катапультували заражених воїнів за стіни міста. Генуезькі купці, в паніці тікаючи на своїх кораблях, рознесли цю смертоносну хворобу по Європі. Так розпочалася Чорна смерть — друга пандемія чуми, що тривала з 1346 по 1353 роки, залишаючи осередки інфекції ще до XIX століття.
Ця епідемія, немов демон, поглинала все, що траплялося їй на шляху. Люди, обпаленні гнійними наривами величиною з яблука, страждали від лихоманки та блювоти, помираючи в жахливих муках. Чорна смерть забрала приблизно 200 мільйонів життів, зменшивши світове населення на 22%. Європа та Азія зазнали катастрофічних втрат, а відновлення чисельності населення тривало більше трьох століть.
Протягом кількох століть людство знову стало свідком безпрецедентних катастроф, які потрясли самі основи нашого світу.
У 1914 році Перша світова війна, немов сильний ураган, вдерлася до Європи, приносячи з собою смерть і руйнування, завдячуючи новітнім військовим технологіям — артилерії, танкам, авіації та отруйним газам. Чотири потужні імперії — німецька, австро-угорська, османська та російська — зникли в димі війни, а понад 14 мільйонів людей, як військових, так і цивільних, стали жертвами цього лиха.
Світ не встиг оговтатися, як у 1918 році пандемія іспанського грипу, мов невблаганний жнець, охопила всю планету. Від 17,4 до 100 мільйонів людей — це 0,9-5,3% населення Землі — стали її жертвами. Найбільше страждали молоді, ослаблені від недоїдання, переповнених лікарень і поганих умов гігієни, які гинули найшвидше.
У 1930-х роках світ охопила Велика депресія, що стала справжнім економічним темрявою. Випуск товарів значно знизився, мільйони людей залишилися без роботи, а голод і банкрутства стали звичним явищем. Ця криза виявила вразливість людських суспільств.
Найбільш жахливий удар світ отримав від Другої світової війни, яка почалася в 1939 році. Цей найбільш кровопролитний конфлікт в історії забрав життя десятків мільйонів людей і перетворив Європу на спустошені території. Геноцид, масові вбивства та впровадження ядерної зброї, яка вперше знищила небесну тишу, зробили цю війну символом найглибшої людської трагедії.
На жаль, незважаючи на всі випробування, які людство пережило через свої помилки, деякі з них продовжують ускладнювати наше існування й сьогодні. Війни, епідемії, шкода навколишньому середовищу — все це знецінює досвід наших предків і, незважаючи на всі зусилля, підвищує ризик повторення темних епох. Ми можемо лише сподіватися, стукати в зачинені двері та прагнути бути почутими, адже, як відомо, коли зло отримує свободу, воно, рано чи пізно, поглинає навіть того, хто намагається з ним домовитися...
Досліджуйте, яким чином звучить всесвіт. Ці космічні звуки справді вражають! 🥹
