Лукашенко "погрожує" Зеленському, чому у Трампа знову почали говорити про Tomahawk для України, та чи буде реалізовано військовий мегапакет на 90 мільярдів від США. Інтерв'ю з Шамшуром.
Заяви президента США Дональда Трампа про ймовірну можливість України "відновити все" за підтримки Європи породили резонанс — від здивування в Брюсселі до скепсису в Кремлі. Для Європейського Союзу така позиція виглядає як спроба перекласти частину стратегічних зобов'язань на європейські країни: якщо Київ не досягне успіху, звинувачення можуть легко перейти з Вашингтона на європейські столиці, які вже витрачають ресурси й політичний капітал. Висловлювання Каї Каллас та інших європейських лідерів підкреслюють очевидне: без американського озброєння, логістичної підтримки та фінансування істотні зміни на полі бою "недосяжні".
Водночас частина американських джерел подає посилення риторики Трампа як переговорну тактику - інструмент тиску на Кремль, а не кардинальну зміну курсу. Така двозначність створює зайву невизначеність: Кремль відповідає скептично й трактує публічні випади як "гру" або маневр, водночас лишаючи канал для повернення до попередніх домовленостей.
Практична складова питання стосується постачання далекобійної зброї та можливості її повноцінного використання. Президент України Володимир Зеленський повідомив, що отримав сигнал про готовність розглянути зняття обмежень на удари по Росії. Він також зазначив, що триває підготовка "мегаугоди" на суму $90 мільярдів, хоча конкретні типи систем залишаються предметом активних обговорень у Вашингтоні. Надання таких озброєнь може суттєво підвищити військову спроможність України, але водночас несе ризики ескалації конфлікту та може мати серйозні політичні наслідки для США і НАТО.
Одночасно виникають нові гібридні дипломатичні ініціативи, такі як заява самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка про намір зустрітися з Володимиром Зеленським та "обговорити завершення цієї "незрозумілої війни" в Україні", адже, на його думку, "якщо ми не знайдемо компромісу, це погано позначиться на всіх". У цій ситуації єдиним рішенням залишається скоординована, прозора та стабільна політика Заходу, яка не передбачає різких змін у риториці та спроб уникнути відповідальності.
У спеціальному інтерв'ю для OBOZ.UA надзвичайний та повноважний посол України в Сполучених Штатах та Франції Олег Шамшур висловив свої міркування з приводу цих та багатьох інших важливих тем.
Заява президента США Дональда Трампа про можливість України відновити свої втрачені території за підтримки Європи викликала подив і занепокоєння серед країн ЄС. Деякі європейські чиновники вважають, що таким чином Трамп перекладає відповідальність за підтримку України на плечі Європи. При цьому видання WP наводить слова анонімного високопосадовця Білого дому, який зазначив, що рішуча риторика американського президента щодо Росії є лише "тактикою ведення переговорів". На сьогодні Трамп не дав жодних сигналів про суттєві зміни в політиці США щодо РФ, і жодні нові санкції або інші інструменти тиску не були введені.
Я б виокремив кілька ключових аспектів. По-перше, якщо прагнути побачити в цьому певну позитивну динаміку, важливо, щоб висловлювання були стабільними. Не можна, щоб сьогодні говорили одне, а завтра – зовсім протилежне. Потрібна певна послідовність. По-друге, необхідно, щоб слова підтверджувалися конкретними діями. А під діями я маю на увазі, перш за все, продовження та збільшення постачання техніки та озброєння Україні у необхідних обсягах і сучасних моделях. Крім того, важливими є санкції. Не лише основні, а й вторинні, спрямовані проти тих, хто насправді підтримує Росію – насамперед, проти Китаю. Тільки тоді ми зможемо говорити про "позитив".
Проте ми усвідомлюємо, з ким маємо справу. Отже, всі ті інтерпретації, які звучать нині, мають право на існування. Це може бути реакцією на відверту агресію Путіна або ж спробою Трампа відновити свою репутацію як світового лідера, що формує глобальний порядок. А можливо, це класичний прийом для нього - перекладання відповідальності на Європу. Формально він має підстави: війна дійсно є європейською. Проте він прагне, щоб усі витрати несли європейці, а НАТО стало, так би мовити, "проблемою європейців". Водночас він частково дистанціюється від НАТО, представляючи його як справу, що стосується переважно Європи. І врешті-решт, це також елемент його переговорної стратегії по відношенню до Кремля. Отже, існують два рівні: зовнішній - демонстрація позиції для Заходу, і внутрішній - спроба натякнути Москві. Чи це вигідно нам? Не обов'язково.
Ви відзначили, що головне – це те, щоб Трамп не відступав після своїх висловлювань. Напередодні, віцепрезидент США Венс у програмі Fox News висловився дуже різко щодо Росії. Він повідомив, що за останні два тижні російська сторона відмовилася від зустрічей з Україною, а також від тристоронніх переговорів за участю США. Венс підкреслив, що Росія зазнає суттєвих втрат, не досягаючи практично жодних успіхів, і закликав її "прокинутися", "визнати реальність" і вжити заходів для завершення конфлікту. Також була обговорена можливість використання Tomahawk. Венс визнав, що це питання обговорюється, але остаточне рішення залишається за президентом. Важко сказати, чи є це лише його власною позицією; ймовірно, що заява була узгоджена з Трампом.
Безумовно, важливість слів Венса не полягає лише в особі, яка їх висловлює. Головним є те, що він представляє погляди Трампа. Тут виникає ключове питання: "Чи є це емоційними коливаннями, коли Трамп спочатку висловлює невдоволення Путіним, а потім намагається знайти з ним спільну мову? Чи, можливо, це перші ознаки усвідомлення ризиків, які загрожують безпеці США та їх міжнародній ролі, якщо певні частини Путінського плану почнуть реалізовуватися в Україні?" На даний момент немає підстав для ствердження про суттєві зміни в його зовнішній політиці. Проте, якщо звернути увагу на останні заяви, вони можуть бути вигідними для нас, якщо перетворяться на реальні дії. Отже, робити остаточні висновки ще передчасно. Варто спостерігати за розвитком подій у найближчі тижні.
У Кремлі, як можна помітити, не вважають, що позиція Трампа зміниться. Принаймні, їхня риторика свідчить про це. Помічник Путіна Ушаков прямо висловився, що публічні заяви, на його думку, адресовані західним лідерам для їх заспокоєння. Натомість існують непублічні канали, де ситуація виглядає зовсім інакше. Це натякає на те, що переговори з американцями тривають, але в закуліссях, і Москві це цілком підходить. Також вони натякають, що Трамп незабаром може повернутися до їхньої позиції.
- Це, безперечно, сигнал про неформальні контакти. Зазвичай їх намагаються не виносити у публічну площину. Але якщо прозвучала така заява, яка відрізняється від офіційної лінії, то тут є два варіанти: або Кремль свідомо демонструє, що "ми ще маємо закулісний канал", або це - елемент гри, щоб підірвати довіру до публічних меседжів Вашингтона.
Якщо звернути увагу на попередні висловлювання Трампа та його команди, стає зрозуміло, що їхня мета – зменшити втрати та створити враження, ніби все відбувається згідно з планом Путіна. Також я сприймаю коментарі Ушакова в цьому контексті. Сумнівів у тому, що контакти тривають, у мене немає. Більш уважно розглянувши висловлювання Трампа, можна помітити, що він уникає жорсткої, "досить різкої" критики на адресу Путіна. Хоча це вже крок уперед у порівнянні з його попереднім мовчанням, Трамп все ще прагне залишити собі можливість спілкуватися з Путіним як з партнером. Він подає йому сигнал: мовляв, варто йти на зустріч, адже без цього досягти успіху не вдасться.
Щодо майбутніх перспектив, він дійсно висловив думку, що Україна зможе відновити все втрачене. Однак, це лише одна з його заяв. Наразі немає підтверджень того, що він відмовився від ідеї розподілу України чи готовий до кардинальної військової поразки Росії. Ситуація залишається досить невизначеною. Мені здається, що Трамп все ще прагне зміни підходу до відносин з Москвою. Його послання скоріше звучить так: "Я відкритий для переговорів, але й ти, Володимире, мусиш зробити свій крок". Проблема в тому, що Путін не виявляє бажання це робити. Тому ситуація залишається незавершеною. Незважаючи на те, що президент США славиться своєю політичною непередбачуваністю, я особисто не вірю у різкі зміни в його політиці стосовно України.
- Давайте про Європу. Кая Каллас, головна дипломатка ЄС, після останніх заяв Трампа наголосила: Європа не повинна сама нести відповідальність за завершення війни в Україні. Вона прямо сказала: "Трамп обіцяв зупинити вбивства, тож це не може бути лише на нас. США і НАТО мають розділити тягар". Виходить, європейці просто злякалися, що Трамп може відступити. А ще вони констатують, що у них немає ні політичних, ні військових, ні економічних сил, щоб самотужки допомагати Україні.
Так, саме так. Я б зазначив, що заява Каллас є досить показовою. З одного боку, вона закликає до тіснішої координації між ЄС та США, що безумовно є позитивним моментом. Без узгоджених дій у сфері військової підтримки і санкцій, досягти чогось суттєвого буде важко. Проте, з іншого боку, ця заява також вказує на певну слабкість. Реакція Європи на атаки дронів, польоти російських літаків та ракетні загрози, що вторглися в повітряний простір НАТО, була, м'яко кажучи, недостатньою. Це свідчить про те, що Європа не готова до самостійного силового протистояння з Росією. І справа тут не лише в браку ресурсів, а й у відсутності політичної волі.
Візьмемо приклад президента Франції Макрона. Він одним із перших закликав посилити підтримку України. Але коли мова зайшла про реакцію на російські провокації, він одразу зауважив: "Реагувати треба, але збивати літаки - ні". Тобто в Європі й далі живе надія, що силового зіткнення з Росією можна уникнути. Це ілюзія. Без нього припинити провокації Путіна неможливо.
Ситуація нагадує міжвоєнний період XX століття. Тоді у світі була можливість зупинити Гітлера на початковому етапі його агресії. Він відчував страх перед військовою реакцією західних країн, і паніка в Берліні була цілком обґрунтованою. Проте щоразу, коли він отримував позитивний досвід від своїх агресивних дій, його рішучість лише зростала. Сьогодні ми спостерігаємо аналогічний сценарій з Путіним. І я висловлю цю думку відверто: без реального силового протистояння стабільність не буде досягнута.
- Президент України Володимир Зеленський сказав, що отримав явну згоду і підтримку Трампа в питанні завдання ударів по цілях на території РФ західною далекобійною зброєю. Келлог, спецпредставник президента США, напередодні на Fox News зауважив: заяви Венса, Трампа та інших вказують, що дозволу обмежень ніби й немає. З іншого боку, член Комітету збройних сил Палати представників США Дон Бекон заявив, що Білий дім санкціонував українські удари по Росії на великі відстані. Але Пентагон регулярно блокує їх. Тобто Трамп нібито благородний і рішучий, а якийсь там Гегсет усе ламає. Смішно виглядає, погодьтесь, зважаючи на нинішню роль очільника Пентагону. Як ви бачите цю ситуацію?
- Очевидно, реальну картину можуть знати лише президент України та його команда, які постійно контактують з американцями. Вони й роблять відповідні висновки - для себе і для нас. Але сама історія з тим, що нібито Гегсет може "блокувати" волю Трампа, справді виглядає абсурдно. Ми вже бачили подібні казки під час замороження допомоги Україні, коли також посилалися на Гегсета і його радників. Достатньо один раз подивитися на цю людину, щоб зрозуміти: він аж ніяк не здатний протистояти Трампу чи бодай вимовити слово всупереч його волі.
- Звичайно, він лише озвучує те, що потрібно.
Так, саме так. Чи є офіційний дозвіл? Припустимо, що так. Проте якщо його "обгортатимуть" легендами про опір Гегсета чи інших, це більше схоже на димову завісу. Насправді чіткої позиції команди Трампа не спостерігається. І найголовніше: я не відчуваю, що ми наблизилися до критичної точки. Якби разом із дозволом різко зросли обсяги допомоги, змінилася структура озброєнь, були введені нові санкції - тоді це дійсно могло б свідчити про серйозний злам. Проте на сьогодні ми далекі від цього. І навіть неясно, чи готові Трамп і Європа коли-небудь перейти цю межу.
- А це може бути продовження політики сигналів Путіну: мовляв, дивись, дозвіл є, просто тимчасово його стримує Гегсет. А завтра я можу передумати - і все.
Звичайно. Це абсолютно в дусі Трампа – не вжити жодних конкретних заходів, але безперервно обговорювати можливі дії. Логіка проста: можливо, Путін злякається або хоча б замислиться. Проте проблема полягає в тому, що Путін добре розуміє Трампа і поки що не показує жодних ознак тривоги. Більше того, реакція Заходу на атаки дронів, запуски ракет і польоти літаків лише підсилює його рішучість. Ситуація на фронті біля Києва лише підтверджує це: Путін не бачить жодних підстав для зупинки, він відчуває, що його агресивні дії приносять, якщо не перемогу, то принаймні тактичні переваги.
Володимир Зеленський також повідомив, що пропозиція щодо "мегаугоди" зі Сполученими Штатами на суму 90 мільярдів доларів, про яку вже давно йдеться, була передана Дональду Трампу разом із детальним описом військових потреб України. Важливо зазначити, що під час зустрічі президент України звернувся до Трампа з конкретним запитом на нову систему озброєння, яка, за його словами, могла б переконати Путіна сісти за стіл переговорів. Трамп у відповідь заявив: "Ми цим займаємося". Ймовірно, йдеться про ракети Tomahawk. Хоча Трамп ще не дав офіційної відповіді, українська переговорна команда вже вирушила до США. Наскільки реалістична ця угода? І чи можливо отримати саме ці ракети?
Якщо говорити про передачу ракет Tomahawk Україні, це стане справжнім моментом неповернення. Якщо США вирішать їх віддати, це відкриє принципово нову фазу конфлікту. Проте, на мій погляд, Трамп ще не готовий зробити цей крок. Можливо, це ще один елемент стратегічних переговорів: натяк для Путіна, щоб він ініціював новий "мирний" план, що дало б Трампу можливість оголосити про дипломатичний успіх.
Щодо величезної угоди на 90 мільярдів, це дійсно вражає. Проте найважливіше - це специфіка обладнання. Якщо в угоді йдеться про ракети дальнього радіусу дії та сучасну технологічну зброю, тоді це може бути справжня революція. Але якщо мова йде лише про модернізацію застарілих систем, то не слід поспішати з великими висновками.
Є й питання грошей: де їх візьмуть? Найімовірніше - у Європі. Але я не чув, щоб європейці були готові фінансувати таку програму. А без них цей план виглядає фантастично. З іншого боку, Трамп любить продавати. Він і раніше наголошував: "Америка не витрачає жодного долара, ми все продаємо". Тобто для нього це ще й бізнес. Інше питання - чи готовий він включити до цього пакета ті системи, які реально змінять ситуацію. Побачимо. Якщо там будуть Tomahawk - це зовсім інший рівень, навіть серйозніший за американські літаки.
- І ще одна цікава новина. Самопроголошений президент Білорусі Лукашенко мав переговори з Путіним понад п'ять годин. І після цього заявив: мовляв, Зеленський хоче зустрітися з Путіним - то я готовий першим поговорити з ним. Мовляв, "є на столі гарна пропозиція. З Путіним обговорювали. Хороша пропозиція". А заодно ще й намагається лякати Зеленського: треба заспокоїтися і погодитися на російські умови, які Путін передав Дональду Трампу на Алясці, інакше він узагалі втратить Україну. Це що - нова тактика Кремля?
Лукашенко в контексті світової політики виглядає більше як абсурдний персонаж, ніж серйозний гравець. Проте, ми спостерігаємо спроби використати його в ролі сурогатного переговорника, технічного посередника. Чому обрали саме Лукашенка? Він виявляється більш зрозумілим і прийнятним для Трампа, ніж демократичні керівники. Це підтверджується його контактами на Близькому Сході. Додатково, Трамп полегшив санкції проти Мінська, що створює певну "хімію" між ними. Можливо, Путін вирішив: якщо Трамп має якісь зв'язки з Лукашенком, це можна використати для демонстрації миротворчих намірів. А також це зручно для відновлення політичної активності Лукашенка, який вже давно втратив свій статус.
- На завершення маємо заяву міністра закордонних справ РФ Лаврова на трибуні ООН. Він звинуватив Україну в підготовці операцій "під чужим прапором" на території Польщі та Румунії. Послався на якесь угорське видання, яке написало, що Україна готує диверсії, аби потім звинуватити Росію. І заявив, що це нібито веде до Третьої світової війни. Виглядає як завжди: якщо Росія когось звинувачує в терактах, значить, сама їх готує.
- Абсолютно. Це класичне дзеркальне звинувачення, щоб дискредитувати Україну й зіграти на страху перед Третьою світовою. На цьому самому грає Трамп, і європейці бояться саме цього сценарію. Кремль цілеспрямовано підживлює ці фобії. Але насправді найкращий спосіб наблизити світ до Третьої світової - це якраз не реагувати на провокації Путіна. Бо тоді він піде далі. І якщо Лавров це озвучує, значить, у Москві вже готують якусь нову провокацію. Це може бути "випадковий" політ у прикордонні райони Польщі чи Балтії. І не забуваймо про Фінляндію та Норвегію. Там теж можна чекати на "екскурсії" російських військових.
