Кремль опинився на порозі втрати: американська військова активність у Венесуелі підриває позиції Росії.
Після того як президент США Дональд Трамп офіційно визнав, що дозволив ЦРУ проводити секретні операції на території Венесуели, світова політика в Карибському регіоні змінилася.
Нагадаємо, що Сполучені Штати направили військово-морський контингент до водів Венесуели. Згідно з доповіддю Організації Об'єднаних Націй, 2 вересня вони завдали удару по судну в міжнародних водах південного Карибського моря, в результаті чого загинуло 11 людей. Після цього атаки повторювалися 15, 16, 19 вересня та 3 жовтня, внаслідок яких, за інформацією, загинуло ще десятеро осіб.
Вашингтон пояснює операції боротьбою з морськими наркоканалами. Тоді як Каракас називає їх "порушенням суверенітету": Венесуела перебуває в стані підвищеної готовності, президент країни Ніколас Мадуро оголосив мобілізацію 4,5 млн членів міліції та наказав провести навчання уздовж узбережжя, а наприкінці вересня підписав указ про надзвичайний стан у сфері безпеки. У зверненні до Радбезу ООН він навіть заявив, що "збройний напад США може відбутися у будь-який момент".
У цьому контексті помічник Генерального секретаря ООН Мирослав Єнча висловив нову "глибоку тривогу" стосовно зростання військової активності в даному регіоні, підкресливши, що використання сили в боротьбі з наркоторгівлею повинно відповідати нормам міжнародного права.
Проте те, що нині вважають "боротьбою з наркокартелями", все більше починає нагадувати процес ліквідації давньої системи впливу, яка протягом багатьох років забезпечувала Росії стратегічну позицію в Латинській Америці.
Росія протягом багатьох років активно вкладала кошти в економіку, збройні сили та політичну систему Венесуели. Завдяки угодам з нафтогазовими компаніями, наданню кредитів та військовим постачанням, Москва сформувала з Каракасом зв’язки, що нагадують союзні відносини часів Холодної війни. Для Кремля Венесуела стала "воротами до Америки" — стратегічним плацдармом, який дозволяє позиціонувати себе як важливого гравця на світовій арені.
Проте сьогодні ця конструкція дає тріщину. Санкції, введені після повномасштабного вторгнення в Україну, зруйнували фінансові ланцюги та обмежили можливості постачання зброї. І коли США активізували свої операції поблизу венесуельських берегів, це стало для Москви новим викликом - не лише військовим, а й символічним.
Маневри американських спеціальних підрозділів, напади на кораблі з наркотиками, навчання менше ніж за 150 км від берегів Каракаса – все це формує обстановку, в якій венесуельська влада змушена діяти обережно.
Й тепер Мадуро не просто союзник Кремля, а політик, який стоїть між двома центрами сили.
"Москва усвідомлює, що її важелі впливу у Венесуелі слабшають. Якщо США не дозволять Кремлю діяти вільно, Росія ризикує втратити не лише прибуткові контракти, а й стратегічний статус партнера, без якого її амбіції на американському континенті стають фікцією", - зазначає з цього приводу експерт Atlantic Council з питань енергетичної політики та Латинської Америки Франциско Мональді.
Українська військова розвідка повідомляє, що через санкції та технологічні обмеження Москва значно знизила рівень військово-технічної співпраці з державами регіону. Якщо в 2010-х роках Росія мала можливість постачати зброю та надавати кредити уряду Венесуели, то зараз ці канали фактично не діють, інформує uatv.ua.
І в цьому сенсі США діють зразково у стилі "м'якої сили з жорстким кулаком". Вони не оголошують війни, але послідовно вибивають опори впливу. Кожен удар по "підозрілому судну", кожна заява про "боротьбу з наркоторгівлею"- це водночас сигнал: Захід повертається у Карибський басейн. І повертається не з гаслами демократії, а з геополітичним прагматизмом.
Для Росії Венесуела є не лише союзником, але й важливим джерелом політичної легітимності та фінансових вигод. Завдяки спільним підприємствам, енергетичним компаніям та інвестиційним фондам Кремль здобував доступ до венесуельських нафтових ресурсів, а також можливість обходити деякі західні санкції. Однак тепер ця модель опинилася під серйозною загрозою.
Американські операції поблизу узбережжя, тиск на банківські канали, посилення контролю за фінансовими потоками у сфері нафтоторгівлі - усе це ускладнює для Москви реалізацію навіть старих угод. Багато з них заморожені або переведені у формат "сплячих контрактів".
І втрата доступу до венесуельської нафти може мати довготривалий ефект для Москви, підкреслює Мональді.
Крім цього, Москві стає дедалі важче знаходити союзників у регіоні. Куба зосереджена на власних внутрішніх проблемах, Нікарагуа намагається отримати фінансову допомогу від Китаю, а більшість лівих урядів Південної Америки не бажають ризикувати санкціями для підтримки Мадуро. В результаті, російський вплив у Латинській Америці поступово згасає.
На фоні цих подій Москва втрачає не тільки контроль над енергетичними ресурсами, але й можливість проводити маневри у військово-політичній сфері. Венесуела була одним із небагатьох регіонів, де Росія могла розміщувати свої радари, військових експертів, інструкторів та навіть демонструвати свою авіацію. Тепер будь-які подібні дії можуть розглядатися Сполученими Штатами як пряма провокація.
Російські інформаційні кампанії у регіоні теж поступово втрачають ефективність: американські урядові структури та неурядові організації навчилися відслідковувати дезінформаційні наративи, блокувати їх і пропонувати альтернативні джерела для місцевої аудиторії, констатують фахівці.
Й зкожним тижнем стає все зрозуміліше: "антиімперська"риторика, яку Росія десятиліттями експортувала до Латинської Америки, втрачає свою емоційну привабливість. Навіть ті політичні сили, котрі традиційно симпатизували Кремлю, нині воліють уникати відкритої його підтримки.
США, в свою чергу, відкрито демонструють свої амбітні цілі, які полягають не лише в контролі наркотрафіку, а й у відновленні сили у регіоні. Здається, що цей баланс вже починає змінюватися.
Таким чином, нинішня криза у Венесуелі є не лише темою, пов'язаною з наркотиками або санкціями, а радше відображенням конфлікту між двома моделями глобального впливу. Сполучені Штати намагаються відновити свій контроль через військові дії, інформаційний вплив і фінансові механізми. У той же час Росія всіма можливими способами прагне зберегти свою присутність, однак дедалі більше виглядає як гравець, який зазнає поразки через власну слабкість та розпорошення зусиль на численні фронти.
Отже, Карибський регіон знову перетворився на арену для масштабної політичної гри, і ця ситуація стає ще більш захопливою на фоні можливих переговорів у Будапешті між президентами США та Росії щодо України, про які несподівано оголосив сам Трамп 16 жовтня.
