Косово в паралелі з Україною: чому висловлювання Зеленського в Сербії викликало таку реакцію і який зв'язок із Росією. Аналіз з Приштини.

Великий банер з написом "Вільна Україна" на фасаді готелю "Гранд" у самому серці Приштини став найяскравішим символом щирої та безумовної підтримки, а також співчуття, які албанська більшість Косово демонструє Україні.

Для косоварів війна, розв'язана Росією, викликає спогади про ті страшні часи наприкінці 1990-х, коли вони зазнали агресії з боку Сербії. Ця країна досі не висловила жодних вибачень і продовжує плекати прагнення до реваншу.

Демонстративне зняття цього банера амбіційним опозиційним мером Приштини Перпарімом Рамою виглядає популістським, імпульсивним та містечковим засудженням висловлювань Володимира Зеленського в Белграді - адже український президент повторив давню позицію України про невизнання незалежності Косова.

Рама, раніше архітектор у Лондоні, все більше проявляє свої амбіції в національній політиці. Значний банер площею 80 квадратних метрів, встановлений його муніципалітетом у 2022 році, також послужив засобом для самопрезентації. Крім того, театральні відеозйомки за його участю та публікації на Facebook стали частиною недавньої серії рішучих і персоналізованих дій, коли Рама критикував та усував з публічного простору Приштини проекти, які не відповідали його уподобанням.

"Жодна справедлива справа і жодна політика не можуть ґрунтуватися на приниженні державності Косово та жертви його народу", - заявив Рама у своєму дописі у Facebook.

Попри стриманий тон його повідомлення, це, здається, стало підставою для гострих обвинувачень на адресу України серед його прихильників.

Відраза до обіймів з Вучичем.

Дія мера Приштини негативно вплинула як на Косово, так і на Україну.

Негативне ставлення косоварів до обіймів президента Зеленського з сербським лідером Вучичем, який був союзником у геноцидній кампанії Мілошевича в 1998-1999 роках, разом із його явним запереченням незалежності Косова, заважає їм усвідомити прагматичні, хоча й іноді неоднозначні розрахунки (а інколи й помилки) нації, що веде боротьбу за своє існування.

Насправді Косово має вагомі аргументи для України, щоби та пішла на остаточного визнання його незалежності, а також має вражаючі елементи спорідненості. Але там досі не змогли подолати власний провінціалізм достатньою мірою, щоб ці аргументи були почуті.

Особливо - на тлі наполегливих аналогій, які Путін проводить між Косово та Кримом і Донбасом.

З іншого боку, протягом останніх чотирьох років Косово намагалося перетворити своє природне співчуття до українців на реальну допомогу, враховуючи свої обмежені ресурси. Країна приєдналася до всіх санкцій, запроваджених проти агресора, реалізувала урядовий проєкт, що забезпечував притулок українським журналістам, і взяла участь у британській програмі "Операція ІнтерФлекс", метою якої було навчання тисяч українських військових. Також Косово надало кілька невеликих партій військової допомоги, які були відправлені через Великобританію. Крім того, на території країни було організовано прийом сотень українських військовослужбовців у міжнародному навчальному центрі з розмінування, розташованому поблизу міста Пея на заході.

На такому тлі публічна підтримка Сербії з боку президента Зеленського, якого багато хто вважає героєм, викликала справжнє обурення.

Це було боляче.

Переглядаючи новини у Facebook, можна помітити, як це завдає болю жителям Косова.

"За " і "проти" зняття банера

Арбана Джарра, журналістка з 90 тисячами підписників, висловила свою думку з приводу цього: "Косово підтримувало Україну. Прикро спостерігати, як солідарність зіштовхується з політичними інтересами, які не враховують нашу власну історію та переживання".

Навіть туристична сторінка Explore Kosovo не змогла утриматися від емоцій: "Ми не прагнемо занурюватися у політичні питання, але інколи це викликає глибоке сумління."

Серед 800 коментарів до драматичного допису мера Рами у Facebook, що є переважно схвальними до рішення міського очільника, чимало таких, де виступають за "скасування" України.

Існують думки, що українці не мають особливих переваг у порівнянні з сербами.

Деякі згадують, що під час короткочасної громадянської війни в Північній Македонії 2001 року українських гелікоптерних пілотів використовували для проведення атак на албанські позиції.

Дії мера змусили заговорити також косовський уряд (і відмінність між ними - важлива, у цій історії є також партійна складова).

Мер Приштини Перпарім Рама, який дав наказ зняти банер на підтримку України, представляє партію LDK, що зайняла третє місце на виборах у Косово. Ця політична сила знаходиться в конфлікті з діючим урядом, очолюваним Альбіним Курті та його партією "Рух за самовизначення" (Vetëvendosje!), який наразі є тимчасовим, оскільки коаліція ще не була сформована. Рама активно і послідовно критикує уряд, незважаючи на те, що керівництво партії LDK, яке опинилося в складному становищі, намагалося вести переговори щодо створення коаліції з LVV.

Виконувач обов'язків міністра закордонних справ Глаук Конюфца опублікував на X розлогу заяву, в якій висловив "жаль" з приводу слів Зеленського в Белграді - нагадавши, що Косово послідовно підтримувало Україну і що його державність була легітимно заснована відповідно до міжнародного права.

Однак його пост на X не може зрівнятися за популярністю з популістськими заходами Рами.

Проте підтримка щодо демонтажу українського банера не є однозначною.

Одночасно на Facebook активно обговорюють численні коментарі, в яких користувачі висловлюють своє занепокоєння стосовно резонансного вчинку мера Приштини.

Аріаніт Кочі, юрист з широкою аудиторією, охарактеризував це як "аматорство". Він зазначив, що Косово повинно "зосередитися на тому, щоб переконати Україну переглянути свою позицію щодо нас, а не знімати її прапор щоразу, коли президент висловлює думки, які нам не до вподоби".

"Отже, якщо дотримуватися цієї логіки, то чому ми кілька років тому підняли український прапор? Адже Україна тоді також не визнавала нас", - зазначив Аріаніт Кочі.

Журналіст Беснік Краснічі висловив прохання відновити банер у його початкову позицію.

"Косово підтримало Україну, бо знає, що означає війна, що означає бути атакованим, вигнаним, вбитим і коли хтось намагається знищити тебе як народ", - написав він. Жодна підтримка з боку Косово не надавалася "заради того, щоб Україна нас визнала", додав журналіст. На його думку, це не повинно змінюватися через позицію, яку Зеленський повторив у Белграді.

Його колега-журналіст Енвер Робеллі розкритикував висловлювання Зеленського, назвавши їх "скандальним проявом неповаги до Косова". Однак він також різко оцінив дії мера. "Сьогоднішній популістський жест зі зняттям українського прапора з будівлі в Приштині абсолютно не сприяє розвитку Косова. Це лише підкреслює, як місцеві політики, які не можуть навіть навести лад у самому місті, намагаються втягнутися у великі політичні ігри", - зазначив він.

Переваги для Росії

Слід визнати, що Сербія має для України значно більше значення, ніж Косово, як у контексті можливого співробітництва, так і в плані потенційних ризиків.

У своїй багатовекторності Сербія постачає Україні через посередників значну кількість боєприпасів - але водночас тісно співпрацює з Росією, відмовляючись застосовувати проти неї санкції.

При цьому натяки на умови такого балансування звучали достатньо чітко. Протягом 2023 року президент Вучич зробив кілька заяв, з яких випливало, що Сербія утримується від визнання так званої "незалежності" та подальшого так званого "приєднання до Росії" Криму, ДНР та ЛНР в обмін на невизнання Україною незалежності Косово. "Якщо Україна визнає незалежність Косово, вона втратить усе за один день", - заявляв, зокрема, він, додавши, що він сподівається на тверезий розрахунок Зеленського.

Президент Зеленський, до речі, не квапився з висловленням коментаря, який викликав чимало обурення.

У Сербії у підготовленій заздалегідь заяві він не згадав про Косово.

Ті слова витягла з нього сербська журналістка, яка ставила заключне запитання на спільній з президентом Вучичем пресконференції, і вони були обережним повторенням чинної позиції Києва - саме з огляду на позицію Сербії щодо окупованих територій України. Що підтвердили і заключні слова президента Вучича, який похвалив Зеленського за "точність". А втрати від їхньої угоди, звісно, понесло Косово.

Між тим, саме таке дзеркальне відображення "поваги до територіальної цілісності" одна одної з боку України та Сербії насаджується та формується Росією.

Київ реагує на згадки про Косово майже автоматично, демонструючи певну негативну реакцію, схожу на павловське рефлексування.

Дивно, але Україна виконує роль, яку їй нав'язала Росія на Балканах.

Україна готова піддатися тиску, що змушує її заперечувати державність Косово, незважаючи на багато спільного з її власним досвідом.

І сприяє, таким чином, російському проєкту сіяння розбрату та перешкоджання консолідації регіону, а також надаючи кисень довгостроковій стратегії Сербії - очікуванню геополітичної нагоди для відновлення своїх територіальних втрат у Косово. Сигналом про те, що такі плани не відкинуті - став напад на Банську у вересні 2023 року.

Косово нагадує Україну.

Справжня схожість між Косовом і Кримом полягає тільки в діях агресорів, які в обох випадках здійснили насильницьке захоплення парламенту та масові депортації корінного населення. У Криму це було зроблено Сталіним у 1944 році щодо кримських татар, а в Косові — Мілошевичем у 1999 році стосовно косовських албанців.

Усе інше є відмінним від Криму, але водночас нагадує Україну загалом.

Чи мав Крим у Радянському Союзі статус, що дозволяв висувати та призначати главу держави? А Косово мало - як одна з восьми федеральних одиниць Югославії. І його найближчим аналогом є саме Україна у СРСР.

Сьогодні Росія та Сербія, кожна в свій спосіб, формують і підкріплюють свою національну ідентичність, звертаючись до історичних коренів середньовічної України та Косова. Це призводить до постійної напруги в цих регіонах.

І сучасна Україна, і Косово виникли на руїнах занепадаючих, роздроблених багатонаціональних соціалістичних федерацій, до яких вони були втягнуті шляхом насильницького завоювання домінуючою у кожній республікою - Росією та Сербією. Які й через століття все ще відмовляються визнавати легітимність та територіальну цілісність відповідно України та Косова.

Протягом багатьох років, коли ці дві федерації були разом, вони відчували на собі як культурний, так і мовний тиск.

Подібно до того, як "культурне потепління" часів Хрущова в 1960-х роках у СРСР в основному торкнулося росіян, залишаючи українських письменників і митців під тиском репресій, так і Косово лише поверхнево відчуло лібералізацію в Югославії. З початку 1980-х років ціле покоління косовських албанців зазнало політичних переслідувань. Сербські влади ліквідували косовських інтелектуалів, таких як Юсуф Гервалла, Фехмі Агані та Байрам Келменді.

Можливо, після війни Україна та Косово зможуть взяти до рук достатньо потужні "біноклі", щоб нарешті як слід розгледіти одне одного.

Автор: Алексей Андерсон

аналітик та колишній директор Міжнародної кризової групи для Косова,