Кирилл Данильченко: Основная проблема США и комплекса Patriot: в скором времени можно ожидать положительные новости относительно систем ПВО и ПРО — Блоги | OBOZ.UA
Ключевая проблема Соединенных Штатов заключается не в том, что новая власть не может прийти к единому мнению по вопросам — Трамп то заявляет о намерении завершить конфликт в течение 48 часов, то почти четыре раза сообщал о достигнутых договоренностях по Украине, то обещает ввести строгие санкции и тарифы против стран, закупающих российские энергетические ресурсы, через 50 дней.
Тем не менее, политическая риторика — это лишь часть картины. Все уже привыкли к необычным выходкам президента США, который то предлагает создать пляжи и казино в Газе, то угрожает Канаде введением пошлин, отмечает Кирилл Данильченко в статье для LB.ua.
Далее текст на языке оригинала.
Інше питання, що альтернативи підтримці України ні ЄС, ні США не мають.
Після анексії України Москва, без сумніву, продовжить свої амбіції щодо розширення території, включаючи так звані "історичні російські землі". Це може стосуватися не лише країн Балтії, а й Польщі та Фінляндії, до яких можна знайти різноманітні приводи.
Тут йдеться не лише про політичні питання, а також про економіку, санкції, втрачений ринок енергоресурсів у Європейському Союзі та союз країн-ізольованих, куди Іран все більше орієнтується на Китай. Крім того, економічні труднощі Кремля залишаються актуальними і не зникнуть внаслідок окупації будь-яких українських регіонів.
Скоріш за все, оборонні видатки всіх сусідів РФ зростуть, а зв'язки з Москвою будуватимуть як з ворогом і конкурентом -- тільки та торгівля, яка вигідна, проте не посилює супротивника. Курорти Північної Кореї, закритий інтернет за прикладом китайського, подорожчання іпотеки, борговий зашморг, стагфляція -- це все чекає економіку РФ за будь-якого фіналу війни.
Ведмідь, мчачи на велосипеді з вершини гори, не має можливості ані гальмувати, ані крутити педалі, ані зістрибувати зі сідла — вражаюча метафора для того, що відбувається в даний момент у Москві.
Головна проблема США в тому, що із 60 батареями Patriot на озброєнні (мінус ті, котрі модернізують, проходять технічне обслуговування чи не боєготові) пошуки чогось для України -- це лише привід влаштовувати нескінченні наради, вирішувати, хто виділить на це гроші та хто збиратиме кошти.
Це системні проблеми. І тут не йдеться про промислову мобілізацію чи необхідність мати обтяження більші, ніж Україна. Адже декілька батарей за три роки для наддержави -- це нескладно. Чи вже так?
Як і плани наростити виробництво ракет PAC-2 GEM-T і PAC-3 MSE разом до 750 одиниць на рік. І це вже спираючись на новий завод у Німеччині та виробництво, яке розгортають у Японії. 750 PAC-3 MSE у планах з 2027 року -- якщо зійдуться зірки.
Крім того, Росія виробляє приблизно таку ж кількість ракет "Іскандер" і "Кинджал" щорічно, тому не можна говорити про будь-яке насичення її арсеналів.
А крім роботи з балістикою, в Україні необхідні навчальні пуски, поповнення запасів Берліна, який попрощався з чвертю своїх своїх Patriot, а також постачання Польщі з Румунією.
Незважаючи на те, що США володіють повним циклом виробництва, а також коледжами, що співпрацюють з підприємствами для навчання кваліфікованих працівників, і мають доступ до різноманітних державних програм, субсидій та замовлень з гарантіями, результати все ще залишаються досить скромними.
Німеччина планує профінансувати нові акумулятори для України. У Швейцарії повідомили, що терміни доставки п'яти замовлених батарей були перенесені на кілька років. Тепер у Берні, очевидно, очікують парламентські слухання, щоб з'ясувати причини відсутності ракет, пускових установок і навіть точних термінів, коли США зможуть їх надати.
Ось як склалася ситуація: під час президентства Байдена затримували терміни передачі ракет, а за Трампа відкладали постачання самих батарей. Ось така вже реальність.
З іншого боку, Вашингтон знову активно включається в процес озброєння України, оскільки спроби домовитися про припинення бойових дій на лінії фронту не принесли очікуваних результатів. Крім того, роззброєння Києва та відведення військ з підготовлених оборонних позицій у Запорізькій, Херсонській і Донецькій областях суперечать інтересам Сполучених Штатів.
Москва не повинна зміцнювати свої позиції, в той час як Захід не повинен нічого отримувати в обмін на це.
Основний камінь спотикання -- роззброєння України, якого вимагає Кремль. Саме воно, а не статуси російської мови чи питання ЛБЗ -- реальна проблема домовитися.
Москва насторожено ставиться до можливості утримання мільйонної армії, і вся європейська територія також не відчуває радості від загрози далеких дронів. Ми добре знаємо, якою є вартість їхніх обіцянок, і розуміємо, що досягти такого рівня підтримки, як нині, у майбутніх кампаніях буде вкрай складно. Саме ці фактори є справжніми причинами затяжності конфлікту — наша потенційна реконкіста, якщо ми не піддамося на шантаж Російської Федерації, і перспектива, що Буча охопить половину країни, якщо все ж погодимося.
Тому перед Україною те саме завдання -- розгорнути ВПК на ін'єкціях західних технологій, запасних частин, верстатів і фінансів. А Захід має допомогти нам прикрити заводи й гаражне складання (розосереджене виробництво) САУ, снарядів, мін, дронів, БпЛА-перехоплювачів, крилатих ракет і балістики від ударів з повітря. Усього того, що дозволить максимально задерти цінник агресії для Кремля і не дати вибити нам тил.
На сьогоднішній день лише Вашингтон здатний надати нам кілька сотень балістичних перехоплювачів. У світлі потенційної конфронтації з Китаєм, Сполученим Штатам необхідно збільшити виробництво ракет, одночасно не дозволяючи Москві зміцнювати свої позиції. Тому найближчим часом можна очікувати позитивних новин у сфері протиповітряної та протиракетної оборони.
