Канадське непорозуміння: які результати саміту G7 для України та глобальної спільноти?

Тест на здатність Групи семи зберегти своє лідерство в умовах формування нового світового порядку не був успішно пройдений.

П'ятдесят років тому шестеро лідерів найрозвиненіших демократій світу зібралися в замку Рамбуйє під Парижем, щоб "біля каміна" поговорити про економіку. Мета тієї зустрічі полягала в уникненні глобальної дестабілізації, просуванні спільних цінностей і демонстрації світові єдності демократичних сил. Саме задля досягнення цих цілей було наступного року офіційно засновано Групу семи. І саме ці принципи виявились під загрозою на цьогорічному саміті в Канаді.

На фоні нової війни на Близькому Сході, глобальної нестабільності та посилення авторитарних режимів, а також повернення Дональда Трампа у велику політику, Група семи зіткнулася з екзистенційним викликом. Саміт у Кананаскісі не став символом єдності демократичних держав, а навпаки, виявив глибокі розбіжності між ними.

Вперше за тривалий час G7 не змогла домовитися про спільне комюніке.

Основною "сенсацією" саміту стало несподіване рішення президента США Дональда Трампа покинути захід достроково, не дочекавшись важливих сесій і зустрічі з Володимиром Зеленським. Офіційною причиною його відʼїзду стала ескалація конфлікту на Близькому Сході. Проте, варто зазначити, що на це рішення Трампа вплинула його відраза до багатосторонньої дипломатії та небажання дотримуватися правил клубу, що базується на консенсусі.

"Уперше за багато років G7 не змогла погодити навіть базове підсумкове комюніке, - зазначає канадський політолог Метью Рівз. - Натомість ухвалили шість тематичних заяв, жодна з яких не згадує ні Україну, ні Росію. Це промовисто".

Обговорюються наступні питання: постачання критично важливих мінералів, розвиток штучного інтелекту, інновації у сфері квантових технологій, боротьба з лісовими пожежами, протидія іноземному втручанню та запобігання торгівлі людьми. Хоча всі ці напрямки мають велике значення, повне ігнорування теми повномасштабної війни в Європі лише підкреслює кризу фокусування в рамках Групи семи.

Серед усіх підсумкових документів саміту лише "заява головуючого" була присвячена Україні, проте її оприлюднив лише прем'єр-міністр Канади Марк Карні, що означає, що цей документ не відображає узгоджену позицію Групи семи в цілому.

Попри це, Україна була запрошена на саміт, Володимир Зеленський долучився до обговорень у другий день і провів низку двосторонніх зустрічей. Щоправда, заплановане спілкування з президентом США не відбулося.

"Це відображає певну тенденцію, - зазначає Рівз. - Трамп оминає тему України не лише з політичних міркувань, а й з власних причин. Після невдалої спроби "знайти спільну мову" із Зеленським, українське питання стало для нього неприйнятним. Крім того, воно виявилося надто заплутаним."

Сполучені Штати перешкоджають ініціативі Європейського Союзу щодо зниження "цінового коридору" на російську нафту.

G7 була елітарним клубом, де членів єднав не лише високий рівень розвитку економік, а й спільні ліберальні цінності: демократія, права людини, відповідальне врядування. Цьогорічний саміт показав, наскільки цей клуб тепер дезорієнтований.

"Коли Сполучені Штати не готові стояти на захисті тих же цінностей, які сповідують Європейський Союз, Великобританія чи Канада, постає питання: чи залишається G7 політичним об'єднанням? - риторично зазначає німецький експерт у сфері трансатлантичних відносин Мартін Шефер. - І відповідь на це питання поки що є досить сумною."

Саме ця фрагментація паралізує здатність G7 ухвалювати стратегічні рішення, зокрема й щодо України. Скажімо, пропозиція Євросоюзу знизити "цінову стелю" на російську нафту наштовхнулась на опір США й була заблокована.

"Необхідно залишатися реалістами, - підкреслює екс-канадський дипломат Джефрі Борон. - Якщо у G7 більше немає важелів впливу, окрім декларацій, то не слід сподіватися на нові санкції чи значні прогреси в питанні України."

ТРАМП: ПРИСТРАСТІ В МІСЦІ ПОЛІТИЧНИХ РІШЕНЬ

Саміт став платформою для ряду контроверсійних висловлювань президента США. Зокрема, Трамп представив свою версію розвитку подій, стверджуючи, що виключення Росії з G8 у 2014 році, ініційоване Джастіном Трюдо та Бараком Обамою, стало причиною російської агресії проти України. Однак варто зазначити, що у 2014 році Трюдо ще не обіймав посаду прем'єра Канади. Втрата Росією членства у G8 була наслідком її агресивних дій в Криму та початку окупації частини Донбасу в Україні.

"Це не просто помилка - це навмисна спроба змінити наратив, - наголошує Рівз. - І якщо раніше такі заяви сприймалися як нісенітниця, то тепер - як потенційна політика адміністрації США у майбутньому".

Цю думку підтримує й колишній радник премʼєр-міністра Великої Британії Кріон Батлер. "G7 втрачає сенс, коли зникає довіра. І саме довіри тепер немає до США як стабільного партнера. У таких умовах, можливо, ефективніше проводити зустрічі G6 без участі Вашингтона", - стверджує він.

А ЯК ЩОДО УКРАЇНИ?

Незважаючи на явні труднощі в рамках G7, Київ вдало скористався самітом як ще одним майданчиком для дипломатії. Президент Зеленський провів результативні двосторонні переговори та отримав вагому підтримку від Канади, яка оголосила про новий пакет військової та фінансової допомоги.

"Ми досягли чітких угод щодо підвищення військової допомоги, нових траншів фінансування за рахунок заморожених російських активів та введення додаткових санкцій проти джерел, які фінансують російську агресію. Важливо, що наші партнери готові підтримувати нашу оборону в цей критичний момент, а також активно брати участь у відновленні України після завершення війни," - підсумував результати саміту Зеленський.

Проте основна мета – продемонструвати єдність G7 щодо підтримки України та виробити спільні рішення для посилення тиску на Росію – залишилася недосяжною. Як стало відомо, ініціативу щодо жорсткої заяви про Росію заблокували саме США, нібито через побоювання, що це ускладнить можливі майбутні переговори, які, варто зазначити, наразі не відбуваються.

Хоча підсумкові заяви мали значну технологічну вагу, вони не торкнулися ключової загрози на східному фланзі НАТО — війни між Росією та Україною. Це замовчування негативно впливає не тільки на Україну, а й на імідж G7 як справжнього глобального гравця.

КЛУБ ОДНОДУМЦІВ ЧИ ПОЛІТИЧНИЙ АНАХРОНІЗМ?

"Ще не все втрачено, - підкреслює Мартін Шефер. - Проте G7 повинна визначитися: чи буде це клуб однодумців, чи ж випадкова коаліція з різними інтересами. У другому варіанті ефективність цієї групи буде нульовою."

G7 виникла як неформальний майданчик для відвертих бесід між однодумцями в часи економічної нестабільності. Однак сучасні виклики є набагато глибшими: вони охоплюють не лише фінансові питання, але й геополітичні та екологічні аспекти, ставлячи під загрозу саму сутність демократії. Якщо в умовах цієї нової реальності G7 не зможе виробити єдину позицію, то її роль як глобального лідера стане під питанням. І тоді мова йтиме не лише про Україну, а й про загальну архітектуру світового порядку.