Іванна Климпуш-Цинцадзе:

Зображення: Олег Балабан, Іванна Климпуш-Цинцадзе Сьогодні маємо склад Єврокомісії, що максимально сприяє Україні у просуванні до членства в ЄС

Які перспективи має Україна на шляху до членства в ЄС, поки є позитивна політична рамка на рівні Єврокомісії та Європарламенту?

Я ніколи не називала дати, ні щодо безвізу у часи мого віцепрем'єрства, ні зараз щодо нашого членства в Європейському Союзі, коли ми отримали кандидатський статус, тільки з огляду на те, що цей процес залежить від дуже багатьох змінних.

Якби у лютому 2022 року хтось стверджував, що всього через чотири місяці Україна отримає статус кандидата на вступ до Європейського Союзу, йому б, напевно, відповіли: "Вам слід звернутися до лікаря. Це не передбачено в Угоді про асоціацію, вашій європейській перспективі. Це абсолютно нереально, оскільки ми до цього не готові".

Все дуже серйозно змінилося з повномасштабним вторгненням. Динаміка цього процесу суттєво пришвидшилася не тільки для України, а й для країн Західних Балкан, які довго перебували в очікуванні, в уповільненому євроінтеграційному режимі.

Щодо нашої ситуації, я можу зазначити, що на даний момент ми маємо склад Європейської комісії під керівництвом Урсули фон дер Ляєн, а також більшість у Європейському парламенті, які політично готові надати максимальну підтримку Україні в її прагненні стати членом ЄС. Це підтверджується вже здійсненими кроками. Зокрема, Єврокомісія виділила додаткові ресурси та фахівців для швидкої оцінки відповідності нашого законодавства європейським стандартам. Ми можемо пишатися тим, що разом з Молдовою так оперативно завершили цей процес, і це стало можливим завдяки політичному рішенню з боку Європи.

Склад Європейського парламенту зазнав значних змін під час останніх виборів, і тенденції вказують на те, що розширення та зміцнення Європейського Союзу виявляються під загрозою.

У нас є приблизно три роки. Це період можливостей, коли політична обстановка з боку інституцій є досить позитивною. Однак це не означає, що держави-члени ЄС демонструють таку ж підтримку, оскільки їхнє ставлення може суттєво варіюватися.

Зображення: Олег Балабан, Іванна Климпуш-Цинцадзе і Ольга Айвазовська

Чи має Україна три роки для реалізації "домашнього завдання" перед вступом до Європейського Союзу?

Я не зовсім впевнена, що в нас є період аж у три роки, тому що ми бачимо, що і праворадикальні, і ліворадикальні політичні сили не без допомоги ззовні -- і не тільки з Росії, як уже виявляється, -- стимулюють фрагментацію Європейського Союзу, європейської спільноти.

Ми б мали зараз, означуючи терміни, коли і як можемо на щось розраховувати, насамперед поставити ці питання собі. Технічно нам повністю відкрили можливість рухатися у виконанні домашнього завдання. Маємо пришвидшитися, щоб виконати плани, які для себе ставить уряд до 2028 року. Я дуже скептична до них. З такою швидкістю, як рухаємося, це неможливо. Але якщо ми серйозно налаштовані на 2028 рік, щоб завершити всі нові процеси, в нас є така можливість з огляду на готовність Європейського Союзу.

Орбан утримує під контролем не лише нас, а й всю Європу.

Восени тривали дебати щодо політичного відкриття першого кластера, а технічно відкрили три. Що дає Україні технічне відкриття трьох перемовних кластерів? Підхід Єврокомісії зумовлений необхідністю обходити потенційне блокування з боку Угорщини?

Це не лише питання Угорщини, а, перш за все, уряду Орбана. Важливо розуміти, що така позиція не є відображенням думки всього угорського народу, а виражає інтереси конкретної політичної партії та її лідера, який фактично намагається контролювати ситуацію не лише в Україні, а й у всій Європі, блокуючи офіційний старт переговорних процесів для нашої держави.

Слід висловити вдячність за серйозну та системну роботу, що здійснюється з високою політичною відповідальністю під керівництвом Данії. Їм вдалося прокласти шлях, коли Європейський Союз передав нам свої проєкти переговорних позицій у рамках трьох кластерів. На основі цих матеріалів ми повинні сформулювати власні переговорні позиції, які будемо реалізовувати в подальшому. Якщо в Європейському Союзі виникнуть сумніви з приводу певних питань, буде необхідно провести додаткові консультації для визначення способу їх вирішення — чи проситимемо ми перехідний період, чи вони наполягатим на своїх вимогах.

Процес розблокування вже завершено, тому нам більше не потрібно очікувати на юридичне відкриття кластера. Ми вже отримали документи, які зазвичай надаються лише після отримання юридичного схвалення цього рішення від усіх країн-членів ЄС.

Це не вказує на те, що ми уникнули потреби в досягненні консенсусу щодо цього юридично обов'язкового рішення про запуск кластера. У майбутньому можуть виникнути потреби в ухваленні інших рішень.

Ми повинні будемо пройти через усі необхідні юридичні етапи. Є також сподівання з боку наших європейських партнерів, що вони зможуть знайти переконливі аргументи або механізми для впливу на уряд Орбана, або, можливо, в Угорщині відбудуться зміни в політичному керівництві.

Зображення: EPA/UPG Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан під час засідання Європейського парламенту, 9 жовтня 2024 року.

Європарламентар Данута Хюбнер: "Дуже ймовірно, що фактичні переговори України з ЄС розпочнуться лише після виборів в Угорщині"

На даний момент ми маємо можливість діяти так, ніби перемовини з питань кластерів "Основи процесу вступу до ЄС", "Внутрішній ринок" і "Зовнішні відносини" вже розпочались. Вже досягнуто угоди про те, що в січні-лютому, під час головування Кіпру, нам нададуть переговорні позиції за ще трьома кластерами. Це відкриває можливості для проведення внутрішніх заходів. Проте, навіть якщо ми успішно завершим цю роботу, без консенсусно ухваленого юридичного рішення про початок, а можливо, і завершення певного кластера, ми не зможемо просуватися до фактичного визнання нашого членства в Європейському Союзі.

Це шанс, який нам було надано. Насправді, протягом 2025 року ми були у стані зупинки, і цей процес не міг бути прозорим.

Виправдань для нашої повільної поведінки більше немає.

З початку 2023 року було прийнято всього 35 законопроєктів, що стосуються євроінтеграції. Чому ж наш прогрес такий повільний? Адже процес євроінтеграції користується широкою підтримкою серед населення.

На мою думку, вето з боку Угорщини стало зручним виправданням для української влади, щоб не квапитися з виконанням тих завдань, які ми самі собі поставили.

Уряд, наприклад, затвердив три Дорожні карти та один додатковий план для того, щоб рухатися у виконанні зобов'язань в межах кластера "Основи процесу вступу до ЄС". Ніхто не заважав нам пріоритизувати всі відповідні законопроєкти і рішення, перезапустити певні інституції, відновлювати демократичні процедури навіть під час дії правового режиму воєнного стану. Але цього не відбувалося, бо дуже комфортно було вказувати пальцем на те, що процес об'єктивно був зупинений з боку Європейської Ради через Угорщину.

Тепер такої можливості в українського керівництва немає. Виправдань для нашої повільної поведінки більше немає..

Зображення: Олег Балабан, Іванна Климпуш-Цинцадзе

Ми рухаємося досить повільно, оскільки, скажу це обережно, є хибне сподівання на те, що ми й надалі зможемо вирішувати питання через політичні, а не реальні юридичні механізми. На мою думку, не всі в українській владі, парламенті, уряді, Офісі Президента та навіть сам Президент усвідомлюють, що ми вже пройшли етап гасел. Наступний крок вимагає серйозної та ґрунтовної роботи.

Схоже, що акцент на гаслах дозволив досягти певних додаткових результатів. Варто звернути увагу на звіт Європейської Комісії щодо розширення на 2025 рік. Багато завдань, які були заплановані на попередній рік, перенесли на цей рік, і з'явилися нові виклики та завдання. Проте, Європейська Комісія та український уряд представили цей звіт у дуже позитивному світлі, підкресливши, що Україна входить до числа чотирьох країн-лідерів у процесі розширення.

Я розумію, чому це робить Єврокомісія, але це насправді шкодить реальному процесу європейської інтеграції, бо ми з вами -- ті, хто хоче рухати європейську інтеграцію: і громадянське суспільство, і люди всередині системи, з опозиції, з влади, -- втрачаємо досить вагомий інструмент аргументації й тиску для того, щоб рухатися швидше.

Я сподіваюся, що після запуску цього технічного процесу українська влада не матиме жодних підстав стверджувати, що чекає на щось від Європейського Союзу. Чим ретельніше і швидше ми виконаємо свої зобов'язання, тим переконливішими будуть наші аргументи для тих, хто сумнівається.

Деякі країни намагаються сховатися за угорським вето, демонструючи підтримку нашому прагненню стати членом Європейського Союзу. Проте, коли справа доходить до конкретних рішень, ми можемо зіткнутися з більшою кількістю голосів проти в різних сферах. Вони можуть формулювати свої позиції інакше, проте все одно висуватимуть додаткові вимоги. Нам необхідно прагнути до того, щоб зменшити кількість запитань до нас.

Зображення: EPA/UPG Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан і його словацький колега Роберт Фіцо ведуть бесіду перед початком екстреного засідання Європейської ради в Брюсселі, 1 лютого 2024 року.

Як Україні обійти чинник Угорщини на шляху до ЄС? Чи мусимо чекати виборів?

У спілкуванні з європейськими партнерами я часто відкрито висловлюю свою думку, що стратегія очікування виборів в Угорщині є помилковою.

В угорській зовнішньій політиці існують теми, що безпосередньо стосуються нас, проте також є й численні порушення, які Угорщина здійснює в межах Європейського Союзу. Ця держава ставить під загрозу правові основи ЄС, зокрема, в аспектах верховенства права, а також свободи засобів масової інформації і слова.

Незалежно від подій, що відбуваються між нами та Європейським Союзом, необхідно знайти рішення для повернення Угорщини до активної участі як члена ЄС. Це включає в себе відновлення спільних цінностей, правових норм та принципів солідарності. Ці питання стосуються не лише підтримки України, а також солідарності в контексті спільної безпеки ЄС та укріплення оборонних можливостей.

Стратегія Орбана полягає в спробі звинуватити керівників європейських інституцій, зокрема голову Європейської Комісії Урсулу фон дер Ляєн, президента Євроради Антоніу Кошту та Європарламент, у розпалюванні конфлікту через підтримку України. Він також намагається покласти провину за економічні труднощі всередині ЄС на цих європейських політиків і на саму Україну.

В Угорщині ця ситуація переплітається з питаннями свободи медіа та потужною пропагандистською системою, яку вдалося створити Орбану. Справа не лише в стримуванні прогресу України, а також у більш широкій наративі, яку Орбан нав’язує угорському народу.

Фото: EPA/UPG Антиурядова акція в Будапешті, Угорщина, 6 квітня 2024 року

Я майже не натрапляла на політиків у Європейському Союзі, які б цього не усвідомлювали. Принаймні серед тих, із ким я спілкувалася, існує значне невдоволення діями Орбана.

Якщо він зможе знову стати прем'єром і продовжить проводити таку ж політику — а у мене немає підстав вважати, що він зміниться — то я впевнена, що до його уряду буде застосовано сьому статтю Договору про Європейський Союз. Це призведе до тимчасового позбавлення Угорщини права голосу. В іншому випадку Орбан значно підриває можливості Європейського Союзу діяти швидко, злагоджено та на користь самого ЄС.

Яка точка зору угорської меншини в Україні стосовно блокування Будапештом наших переговорів?

Закарпатські угорці, які є українськими громадянами угорського походження, направили кілька відкритих листів до уряду Віктора Орбана, в яких зазначають, що блокування та зупинка процесу євроінтеграції України безпосередньо порушує їхні права. Вони закликають Орбана знайти спосіб розблокувати цю ситуацію, проте отримують від нього ігнорування.

Ба більше, ми маємо дві політичні партії в Закарпатті -- одна більша, друга трішки менша -- які повністю залежні від угорського уряду. Це проблема, яка дає нам трохи викривлений голос закарпатських угорців, якщо ці партії мають пряму залежність, зокрема фінансову, від угорського уряду. Тоді вони представляють когось зовсім іншого, але не закарпатських угорців.

Це важливо усвідомити і знаходити інших людей на території. Йдеться про місцеву адміністрацію, яка існує на цих землях, а також про громади, де угорськомовне населення переважає над українськомовним.

Ця ситуація зазнає значних змін, адже чисельність етнічних угорців у Закарпатті поступово зменшується. Наразі у нас немає точних даних щодо кількості осіб, які покинули цей регіон. Відомо, що деякі люди, попри законодавчі перепони, змогли отримати угорське громадянство. Крім того, в Закарпатті оселилася значна кількість українців з інших областей. Таким чином, етнічний склад населення цього регіону переживає суттєві трансформації. На мою думку, це може зменшити певні важелі впливу для Орбана.

Зображення: Олег Балабан, Іванна Климпуш-Цинцадзе і Ольга Айвазовська Ми не могли собі уявити, що так легко можна взяти і зламати систему відкритості українського суспільства

Прийняття законодавчих актів для вирішення проблем, що виникають в контексті реалізації прав людини під час політичних процесів у зв'язку з війною, таких як відновлення Державного реєстру виборців, може бути конструктивним і активно підтримуватись. Однак існують питання, що стосуються верховенства права, реформ прокуратури, Державного бюро розслідувань та інших аспектів. Як ви вважаєте, які з цих реформ можуть стати найбільш складними в контексті внутрішньої політики та інтересів?

Я відповім, але спершу скажу, що навіть у страшному сні не могла уявити, що після отримання кандидатського статусу, після такого авансу, який ми отримали з відкриттям перемовин від Європейського Союзу, готовністю швидко провести оцінку відповідності, ми побачимо те, що відбувалося в липні з намаганням не просто не ухвалити реформу, а зруйнувати те, що вже функціонувало і було принциповим, було частиною наших зобов'язань. Ця атака на антикорупційні органи за своєю зухвалістю і нахабством просто шокувала мене як людину, яка вже багато років працює над євроінтеграцією.

Коли йдеться про найбільш складні реформи, я все ще не можу з упевненістю стверджувати, що ми повністю усвідомили неприпустимість подій, які відбулися влітку. Нам вдалося частково виправити ситуацію, але цього недостатньо.

В дійсності існує частина законодавства, яка не була відновлена в президентській пропозиції - це стосується конкурсного відбору та призначення прокурорів. Я відразу ж зареєструвала відповідний законопроєкт, але не помічаю, щоб до нього проявляли особливий інтерес, адже він не потрапляє в порядок денний. Можливо, уряд найближчим часом представить комплексний законопроєкт щодо реформи прокуратури, який передбачатиме відкриті конкурси. Проте я залишаюсь дуже скептично налаштованою з цього приводу.

Думаю, що далі ми будемо бачити спротив щодо реформування тих органів, які на сьогодні використовуються як інструменти тиску. Зокрема, правоохоронних органів, ДБР, тієї ж прокуратури як інструментів тиску на незгодних під прикриттям дії правового режиму воєнного стану. Найближчі виклики, як на мене, будуть полягати якраз у цьому. (Розмова була записана наприкінці грудня. А 2 січня ц. р. Президент Зеленський повідомив, що "доручив підготувати та оперативно направити на розгляд Верховної Ради України пропозиції про оновлення Державного бюро розслідувань" -- Ред.)

Перед нами постане серйозне випробування у відновленні основних балансів і противаг, закладених у нашій конституційній системі між парламентом, урядом і президентською владою. Це також стосується фундаментальних цінностей, які ми визнали після Революції Гідності — свободи медіа та свободи слова.

Фото: Інна Варениця Протест проти ухвалення закону №12414 про обмещення повноважень НАБУ і САП біля стін ВРУ.

Ми не могли собі уявити, що так легко можна взяти і зламати систему відкритості українського суспільства. Вона якось проривається через інтернет, але можна довго говорити про використання соціальних платформ, таких як Telegram чи TikTok, які, як бачимо, потребують додаткового регулювання для того, щоб не вивертати взагалі суспільне сприйняття.

На мою думку, всі аспекти, пов’язані з демократичними принципами управління, стикнуться з опором, поки триває правовий режим воєнного стану. І це буде актуально незалежно від положень, закріплених у законодавстві. У законі "Про воєнний стан" не вказано стільки обмежень, які ми спостерігаємо сьогодні.

Крім того, відновлення процесів, пов'язаних із продовженням та розширенням реформи децентралізації, яка не охоплюється законами євроінтеграції, становитиме значну проблему. Система, що була побудована на основі залучення громадян та надавала їм можливість впливати на ухвалення рішень на місцевому, регіональному та центральному рівнях, сьогодні зазнає серйозних порушень.

Усі аспекти, які були повернуті назад під час дії правового режиму воєнного стану, стануть першими викликами. Наступним етапом буде все, що стосується створення незалежної судової системи в більш широкому контексті, виходячи за межі Вищого антикорупційного суду та окремих установ. Я вважаю, що це також буде величезним викликом для нас.

Без ухвалення цих рішень ми не лише не зможемо сподіватися на вступ до Європейського Союзу, але й втратимо можливість відновити такі фундаментальні цінності для українського суспільства, як справедливість.

Я думаю, що Революція Гідності взагалі була про справедливість. З того часу відбувається накопичення цієї несправедливості, і якщо ми не справимося, то це матиме дуже гіркі наслідки.

Зображення: Олег Балабан, Іванна Климпуш-Цинцадзе На сьогодні я не бачу спроможності уряду продукувати прораховані рішення

Хто несе основну відповідальність за формування політик, пов'язаних із вступом до Європейського Союзу: уряд чи парламент?

У формуванні політичних пропозицій уряд, безумовно, повинен володіти необхідною компетенцією та спроможністю. Це є загальноприйнятою практикою в багатьох країнах. Потім парламент адаптує ці пропозиції до реальних умов, беручи до уваги, можливо, й додаткові нюанси, які могли бути проігноровані урядом, і на основі цього ухвалює спільне рішення. Однак в даний час цей процес не відбувається так, як має бути.

Я бачу велику проблему в відсутності якісної комунікації між урядом і парламентом. А також відсутності усвідомлення своєї ролі парламентарями та готовності до нагляду, контролю, реального доведення до якогось результату того чи іншого рішення.

До речі, це проблема, пов'язана, як на мене, з тим, що ми маємо унікальний досвід створення монобільшості. Я сподіваюся, що жоден наступний український парламент такого феномену не матиме, тому що це знищило на вході дуже велику частину навіть тих суб'єктних речей, які завжди були притаманні українському парламенту в різних скликаннях.

На сьогодні я не бачу спроможності уряду продукувати прораховані рішення, які би враховували оцінку впливу на певні категорії населення в середньотерміновій і довготерміновій перспективах.

Чимало громадських організацій обговорюють це питання та намагаються пояснити його вже протягом багатьох років, але воно досі не стало складовою нашої практики. Без цієї трансформації євроінтеграція не зможе відбутися, і я вважаю, що це саме той виклик, який має вирішити уряд.

Жоден парламентар чи навіть комітет не має такої кількості інструментів, які має у своєму розпорядженні уряд, починаючи від цифр, глибшого аналізу певного сектора. Це не тільки про функціонування демократичних інституцій, а й про будь-який економічний сектор.

Існує категоричний заборона з боку наших колег з "Слуги народу" щодо розгляду законопроєктів, поданих опозицією, на пленарних засіданнях.

Згідно з переліком законопроєктів, зареєстрованих у Верховній Раді для обговорення, участь представників опозиції у їх розробці є досить обмеженою, що викликає певні занепокоєння щодо процесу інтеграції в Європейський Союз.

Це неправда, що є низька участь опозиції. Правда полягає в тому, що є принциповий бан наших колег з "Слуги народу" стосовно допуску розгляду законопроєктів авторства опозиції до пленарних засідань.

Ви можете проаналізувати останні чотири місяці роботи парламенту і з'ясувати для себе, скільки законопроєктів від "Європейської Солідарності" було подано і скільки з них було запропоновано до розгляду в залі. Ви побачите величезну диспропорцію між їх кількістю. Здається, з початку нової сесії жодного і не було. Ми кожного пленарного тижня наполягаємо на одних чи інших. Це практика, яка не має нічого спільного з європейськістю.

Image credit: facebook/Oleksandr Korniyenko

Щодо наявності 15 урядових та 20 депутатських законопроєктів, варто зазначити, що в Україні продовжує активно застосовуватися практика, при якій законопроєкти, розроблені урядом, подаються через народних депутатів, зокрема представників провладної фракції. Це пояснюється тим, що внутрішні процедури погодження в уряді займають багато часу, тому такий підхід дозволяє швидше зареєструвати законопроєкт, що, в свою чергу, прискорює його розгляд у Верховній Раді України.

Мені б хотілося, щоб ми уникали цієї практики. Ми вже неодноразово про це говорили з нашими колегами в уряді. Це була насправді проблема й нашого уряду. Вона існує десятиліттями.

Ми маємо рухатися до виконання наших європейських завдань. Треба зібрати велику кількість експертів, які би працювали для того, щоб описати, як транспонувати в наше законодавство кілька директив. Жоден депутат цього не може. Це може зробити уряд, тому що він збирає позиції різних стейкхолдерів.

Завдання в тому, щоб євроінтеграційні закони були системними, повноцінними, щоб ми не вводили директиви шматочками. У підсумку ми ніби ухвалили рішення, яке вводить у дію якусь директиву, а насправді тільки її 70% або 50%. Це треба припиняти, але це саме уряд мав би зробити.

Я вважаю, що уряд, який має підготувати план адаптації національного законодавства до європейського, має взяти на себе цю функцію, максимально на ній зосередитися і продукувати відповідні законопроєкти.

Наш комітет навіть не був запрошений до участі в дискусії, коли обговорювали процедуру прискореного розгляду законопроєктів, пов'язаних з євроінтеграцією.

Які фактори сприятимуть швидкому ухваленню законів, необхідних для інтеграції з Європою?

Дискусії з цього питання тривають, проте проблема полягає в тому, що досі ці обговорення проходили в закритому форматі. Наш комітет навіть не був запрошений до участі, коли йшлося про процедуру прискореного розгляду законопроєктів, що стосуються євроінтеграції, хоча всі вони проходять через нашу інстанцію. Безумовно, ми почали працювати над альтернативними варіантами, але така ситуація є неприйнятною.

Для цього потрібно змінити нинішню практику взаємодії всередині Верховної Ради. Ця практика потребує нагального перегляду, тому що де-факто монобільшості не існує. На папері є 229 голосів членів фракції "Слуга народу", але в реальності найбільше -- 196 голосів, які вони дали за яке-небудь рішення за останній час.

Отже, важливо залучати інших до цього процесу. Фракції "Європейська Солідарність" та "Голос" — це ті партії, з якими безсумнівно можна співпрацювати для втілення євроінтеграційних законів.

Фото: пресслужба ВРУ Голосування під час засідання Верховної Ради України

До нас звертаються на фінальних етапах із запитанням: чому ми не беремо участь у голосуванні? Якщо ви будете готові дослухатись до нас, ми готові голосувати, але ви не врахували наші пропозиції. Доки нас не залучать до процесу обговорення, важко уявити тему євроінтеграції як "місце зустрічі".

Якщо вдалося покращити якісь законопроєкти через поправки, тоді ти долучаєшся, а поки тебе взагалі не хочуть чути, ігнорують, очевидно, ти будеш пробувати нагадати, що європейська інтеграція -- точно наш спільний інтерес, є цілісний суспільний запит і ми мали б на нього відповісти всі разом.

Мені б дуже хотілося, щоб наш вступ не залежав від незавершених етапів внутрішнього реформування в Європейському Союзі.

Наша інтеграція в європейський простір тісно пов'язана з Молдовою. Чи принесе це нам користь, чи навпаки, завдасть шкоди в майбутньому, особливо якщо Молдова стане на чолі, а ми залишимось позаду?

На мою думку, змагання завжди мають позитивний аспект. Вони спонукають нас вдосконалюватись, особливо коли ми відчуваємо, що в чомусь не дотягуємо.

Коли ще йшлося про виконання угод про асоціацію, про "Східне партнерство", відбувалися вимірювання того, як рухаються Грузія, Молдова, Україна. У якийсь момент Україна була лідеркою, потім зненацька для всіх -- Сакартвело, і для нас це був виклик, нам слід було підтягнутися і рухатися швидше. Євроінтеграційний процес завжди відбувається в кластерах країн, і це підживлює спроможність рухатися далі.

Ми уважно спостерігаємо, що роблять албанці, чорногорці, північні македонці. Для нас кожна з цих країн має значення. Ми не спостерігали за їхнім євроінтеграційним рухом, коли виконували Угоду про асоціацію, а зараз для нас це виклик -- як на мене, позитивний.

У серпні, коли в Молдові активно готувалися до парламентських виборів на фоні нових викликів, пов’язаних із російським втручанням та загрозою зміни курсу країни, я стала однією з небагатьох, хто відкрито висловив свою думку: якщо це сприятиме закріпленню Молдови на шляху євроінтеграції та вплине на вибір громадян, то ми не повинні виступати проти розділення України і Молдови. Я завжди вважала і продовжую вважати, що наші національні інтереси полягають у тому, щоб Молдова стала частиною Європейського Союзу. Нам важливо, щоб наш успіх співіснував із їхнім.

Фото: EPA/UPG Президент Європейської Ради Антоніо Коста, президент Молдови Майя Санду та президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн на спільній прес-конференції після саміту ЄС-Молдова в Кишиневі, 4 липня 2025 року.

Добре, що цього не відбулося, і добре, що це зашкодило прийняттю рішення про відкриття кластерів перемовин із ними через нас, через угорське вето.

Мені хотілося б вірити, що ми зможемо перейти до змагального етапу, а в майбутньому досягнути завершення війни, зосередившись на євроінтеграційних процесах. Проте, мушу зазначити, що не бачу близького кінця конфлікту, і вважаю, що переговори значно деморалізують і демобілізують українське суспільство, знижуючи його здатність чинити опір ворогу. Крім того, частина наших партнерів використовує цю ситуацію, щоб просто перечекати, сподіваючись на швидке вирішення конфлікту. На жаль, це не відповідає реальності. Але я б хотів, щоб ми зосередилися на створенні, будівництві та розвитку.

Розглядаючи досвід Молдови, ми можемо спостерігати наочний приклад того, як уряд повинен проявляти лідерство в питанні європейської інтеграції. Незважаючи на те, що рівень суспільної підтримки євроінтеграції значно нижчий, ніж в Україні, цей процес просувається досить швидко та результативно.

Це питання не лише урядових структур, а й справжньої політичної рішучості впроваджувати зміни. Не можна обмежуватися лише гаслами про реформи та сподіватися, що в створеній нами картині для українського суспільства і наших міжнародних партнерів ми зможемо безперешкодно інтегруватися в Європейський Союз. Це насправді процес, заснований на досягненнях, і нам потрібно терміново почати демонструвати ці результати.

Яким чином слід оновити структуру Євросоюзу, враховуючи нові геополітичні та безпекові виклики? У яких аспектах необхідно перейти від одноголосного голосування до ухвалення рішень за кваліфікованою більшістю?

Нещодавно на заході, ініційованому литовським посольством в Україні, я зосередилася на тому, що у 2022-2023 роках було усвідомлення нагальності з боку Європейського Союзу не тільки стосовно процесу розширення, якому вони дали старт через кандидатський статус нам, Молдові і Грузії, а й необхідності проведення внутрішніх реформ.

Вони тоді спродукували кілька аналізів, пропозицій, був французько- німецький документ, чеські пропозиції. Тоді здавалося, що цей процес закрутився і вони досить швидко будуть ухвалювати рішення, як пристосуватися до нових викликів. Насправді це про, як Європейський Союз -- серйозний геополітичний, економічний гравець -- зможе ефективніше приймати рішення і відповідати на виклики, з якими стикається.

У 2024-2025 роках я спостерігаю певне сповільнення цього процесу. Складається враження, що в Європейському Союзі усвідомили, що у них є час. Виглядає так, ніби вони вважають, що можуть прийняти ще одну-дві країни, зокрема з Західних Балкан, і продовжувати діяти в подібному режимі, а з прийняттям рішень розберуться згодом.

Я постійно підкреслюю важливість цієї внутрішньої трансформації у розмовах з нашими колегами. Крім того, я щиро сподіваюся, що наш вступ не буде залежати від незавершених реформ у ЄС. Було б чудово, якби, виконавши свою частину роботи, ми були готові до прийняття необхідних рішень.

Зображення: EPA/UPG Прапори Європейського Союзу та України розташовані перед будівлею штаб-квартири ЄС під час засідання Ради ЄС з питань закордонних справ у Брюсселі, 24 лютого 2025 року.

Принциповими для нас є питання ухвалення рішень, зокрема у царині спільної зовнішньої безпекової політики, не консенсусом, а кваліфікованою більшістю.

В даний час в Європейському Союзі ведуться розмови, хоча й досить повільні, щодо можливого перегляду принципу кваліфікованої більшості. Дискусії стосуються можливого перерозподілу голосів з урахуванням чисельності населення країн: мова йде не лише про один голос на одну країну, а також про врахування інших чинників.

Якщо дискусія триватиме на рівні того, щоб змінювати ці формули, це вимагатиме зміни Угоди про Європейський Союз. Тоді потрібні ратифікації, а це дуже тривалий процес, і його результат не гарантований.

Отже, я вважаю, що буде здійснюватися пошук нових підходів, які б дозволили перейти від консенсусу до кваліфікованої більшості у сфері зовнішньої безпекової політики, адже це критично важливо для виживання.

Іншим важливим аспектом є оновлення спільної аграрної політики. Я вважаю, що незалежно від того, коли Україна приєднається до Європейського Союзу — сьогодні, завтра чи в майбутньому — ЄС буде зазнавати зниження своєї конкурентоспроможності на глобальних ринках. Політика дотацій в аграрному секторі потребує серйозного переосмислення.

Олена Сотник, радниця віцепрем'єра з питань євроінтеграції, зазначила: "Ідея України в Європейському Союзі потребує роз'яснень для громадян, адже цей процес ще потребує багато часу".

Це буде дуже чутливий виклик для Європейського Союзу. Розмова про конкурентоздатність є, напевно, зараз пріоритетною в Європейському Союзі, тому в цьому контексті, можливо, вони вийдуть на рішення.

Я вважаю, що важливий для нас і серйозний перегляд підходів у доступі до структурних фондів Європейського Союзу, балансу між країнами-донорами і країнами-отримувачами, розподілу цих коштів.

Наразі у Європейському Союзі тривають дискусії щодо наступного семирічного бюджету. Варто зазначити, що Європейська народна партія сформувала чотири робочі групи за різними напрямками, до яких залучила партії з країн, що не входять до складу ЄС, але є членами цієї організації (найбільше політичне об'єднання в Європі — ред.). Ми активно беремо участь у цих групах, одна з яких присвячена бюджету, що набере чинності в 2028 році. Для нас надзвичайно важливо відстояти позицію України. Також ми вважаємо, що в цьому бюджеті Європейський Союз повинен передбачити зміни та внутрішні реформи. Потрібно займатися цими питаннями вже зараз, щоб досягти успіху в найближчому майбутньому.

Зображення: Олег Балабан, Іванна Климпуш-Цинцадзе Жодна країна-терорист не має вважати, що їхні кошти є недоторканими в ЄС

Прийняття в ЄС рішення про фінансування потреб України шляхом використання заморожених російських активів є викликом, який вимагає політичної волі і сміливості?

Я впевнений, що Європейський Союз усвідомлює, як важливо підтримувати Україні на її шляху. Відзначається, що безпека Європи тісно пов'язана з стабільністю України.

Я вважаю, що не тільки в наших інтересах, а й в інтересах Європейського Союзу використати заморожені активи росіян. Якщо Союз базується на праві, заснованому на цінностях, то жоден терорист, жодна країна-терорист не має вважати, що їхні кошти є недоторканими в ЄС, якщо вони собі дозволяють вбивати, знищувати, руйнувати і порушувати залишки міжнародного права.

Мені дуже хочеться, щоб Європейський Союз не кліпнув. Це дуже важливе випробування для ЄС стосовно і впливовості, і геополітичної суб'єктності, і наступних можливостей не тільки вистояти, а й бути серйозним гравцем. Це виходить далеко за межі нашого національного інтересу виживання як країни.

Європейцям не слід продовжувати інтерпретувати наративи та заяви російського військово-політичного керівництва, намагаючись знайти приховані сенси. Вони відкрито заявляють: "ЄС має бути ліквідовано".

Вже з 2007 року настав час не лише інтерпретувати слова росіян, а й уважно слухати те, що вони насправді мають на увазі.

Це схоже на ситуацію, яку спостерігаємо в європейському суспільстві щодо Сполучених Штатів. Я пам'ятаю виступ Джей Ді Венса (віцепрезидента США) у Мюнхені, який справив на всіх враження. Пізніше вся логіка його слів знайшла відображення в стратегії національної безпеки США, де зазначено: "Ми вважаємо, що Європейський Союз діє неправильно".

На жаль, росіяни вже давно вживають такі методи. Вони відкрито діляться своїми намірами і навіть не зважають на те, щоб приховати їх, запаковуючи в якісь привабливі оболонки.

Для Європейського Союзу це питання стосується не лише безпеки, але й потенціалу та майбутнього, так само як і для України. Наша взаємозалежність з Європою є надзвичайно важливою; для нас критично важливо, щоб ЄС зумів зберегти свою єдність, цінності, цілісність і основну солідарність.

В Європейському Союзі -- не тільки наша економічна безпека, а й політична, фізична, військова. Для нас важливо, щоб цей гравець залишався сильним, успішним, переконливим, спроможним, і сміливим. Ми знаємо про коаліцію рішучих, і хотілося би, щоб Європейський Союз був таким сміливим гравцем.