Ініціація, насолода та враження — як молодіжна революція липня 2025 року змінила Україну.
Те, що сталося з Україною цього тижня, політичний аналітик Валерій Пекар сприймає як справжнісіньку революцію. Чому її здійснила молодь, як це було зроблено, як далі чинити президенту і всім гілкам влади -- про це він розмірковує, підбиваючи перші підсумки історичних подій.
Настав момент для початкових висновків (можливо, згодом виявиться, що вони неточні, адже краще оцінювати події після їх завершення, ніж під час). Прошу вибачення, якщо деякі аспекти виявляться повторенням, адже хочеться систематизувати свої думки.
1. Розглянемо протест у його основному контексті. Для молоді, яка є його ядром, це перша "революція". Це їхній етап ініціації — перехід у доросле життя та здобуття суб'єктності.
Для них Революція Гідності стала частиною історії та міфології. В певному сенсі, вони вважають себе носіями цієї традиції, про що свідчать гасла, що з’являються на нових Майданах. Це не лише відомий помаранчевий лозунг "Разом нас багато, нас не подолати", а й вислови з Революції на граніті. І, звісно, "Одна, єдина, соборна Україна" залишається незмінним символом.
Легкість і радість, що панують зараз, вражаюче контрастують з атмосферою перших днів Євромайдану, коли відчувалася гіркота втрачених можливостей і "безвихідні надії".
Неймовірною новою рисою "революції картонок" є те, що майже кожна людина є носієм власного креативного гасла, і їх хочеться фотографувати й записувати. Це проявлення вищої суб'єктності, отого українського "я крапля в океані".
Старших священнослужителів вражає вульгарна лексика, але під час війни наша мовна культура змінилась. Заспокойтеся.
2. Нарешті ми спостерігаємо молоде покоління, яке вміє цінувати державу та її інституції. Помаранчева революція була боротьбою за імена, Революція Гідності – за цивілізаційний вибір, а сьогодні акцент робиться на інституціях. Це величезний крок уперед. Не можемо не згадати відомий вислів Елеонори Рузвельт про необхідність обговорювати людей, події та ідеї. Ми розвиваємося.
Деякі коментатори вражають своїм сприйняттям протестів, вважаючи їх проявом антидержавної позиції. У таких ситуаціях варто скористатися спеціальною ганчірочкою для очищення окулярів.
Окремо зазначу, що прогрес поліції (від рядових до генералів) за 11 років видимий неозброєним оком.
Слід зазначити, що протестні акції стали важливим фактором у відновленні іміджу України на Заході, що є критично важливим для нашої країни (фактично, це питання життя і смерті). Натомість, щоб створити враження, що Україна знехтувала боротьбою з корупцією і відступила від європейських цінностей, сформувалося розуміння того, що суспільство та політичні кола мають різні погляди, але вирішують цю проблему демократичними методами.
3. Молодь відчуває справжній захват і продовжує його переживати. Це свідчить про те, що процес не зупиниться сам по собі. З'являтимуться нові гасла та вимоги, що відповідатимуть неофіційно визнаному, але усвідомленому суспільством порядку денному. Урядова команда випустила «демона», який сам став її пасткою: агресивні дії можуть призвести до розширення протестів, а поступки – до нових вимог. Якщо мені не зраджує розуміння стратегії влади, вони намагатимуться знизити напругу та вести переговори, але якщо це не вдасться – знову вдатися до агресії, що стане фатальною помилкою. А не слід було порушувати червону лінію.
І роздача тисяч гривень чи чогось подібного не допоможе: молодь цим не купиш, радше навпаки. Що робити з вільними людьми, народженими не в рабстві, а на волі, старі політтехнологи не знають. Щирість неможливо підробити, або вона є, або нема.
Якби я міг щось порадити тим, хто на пагорбі, я б порадив стати президентом народної любові: самому оголосити й очолити порядок денний потрібних реформ, і не на словах, а реально. Тоді й перемога буде ближчою, і добра згадка в підручнику історії гарантована, та й до кінця життя можна збирати оплески, промовляючи з найвищих трибун світу. Але в такому разі доведеться повністю змінити підходи: почати слухати й розуміти, відкрити систему управління для кращих людей, делегувати й масштабувати, обмежити апетити "любих друзів", припинити думати про вибори тощо. Чи може людина пройти таку трансформацію? Теоретично так, але лише через сильний стрес і когнітивний дисонанс, які поки що не відчуваються. Янукович свого часу виявився нездатним до трансформації, але ж він був тупим. Теорія каже, що ключовим фактором тут є відкритість/закритість до нового.
4. Легальність Президента (юридичне право керувати) залишається незмінною в умовах війни, а от легітимність (суспільне визнання морального права керувати) сильно постраждала. Спроба піти на конфлікт обнулить легітимність моментально, тож, сподіваюся, цю загрозу добре розуміють.
Соціологія може не дати чіткої картини. Без належних зусиль вона не зможе відрізнити довіру до інститутів (наприклад, до глави держави, який є символом незалежності та лідером національного опору) від особистої довіри до конкретного політика. В цілому, за великими цифрами пасивної більшості можна не помітити активну меншість.
Не буду оцінювати перспективи виборів, бо їх ще нема на горизонті. Спочатку перемога (знову повторю: ми навіть не маємо публічної дискусії, що це таке), а потім вже буде видно. Перемога не гарантована (незабаром опублікую аналіз сценарного поля "перемога/поразка", який наша команда завершує).
У цій ситуації постають два нові суттєві виклики.
По-перше, Захід вперше побачив у Зеленському того, кого бачимо ми, -- не фантастичного героя, що уособлює всі чесноти й подвиги нації, а живу людину з особистими перевагами й недоліками, якій випало очолити спротив мільйонів героїв. У західній свідомості почав відбуватися decoupling (розщеплення) України та Володимира Зеленського. Для них це культурний шок. Наслідки наразі не беруся прогнозувати.
По-друге, падіння легітимності ставить під загрозу мирні переговори, які колись таки почнуться. І річ не в тому, що говоритимуть мешканці Кремля, -- на це ми чхали. Річ у тому, що переговорник повинен мати довіру. Відсутність довіри призведе як до обмеження можливостей самого переговорника, так і до викривленого сприйняття його здобутків вдома. А це вже серйозна загроза.
Тож єдиним виходом я бачу термінове збільшення легітимності, як описано вище.
5. Окремі моменти слід звернути увагу на Парламент. Там можна зустріти чесних людей, наляканих, безнадійних недоумків і навіть явних злочинців. Проте серед них також є ті, хто ще не зрозумів ситуацію, і я настійно рекомендую їм швидко розібратися у всьому. Адже шанси даються лише раз, і подальше життя може піти зовсім іншим шляхом.
Є також інші люди, які, здається, залишилися позаду в розвитку. Їхній ментальний стан застряг на початку двадцятого століття, і вони не встигли адаптуватися до нових реалій. Ці особи не обов'язково мають поважний вік; можливо, просто протягом останніх 20 років обрали невдале оточення і, в результаті, пропустили важливі події: два Майдани, війну та багато іншого. Яскравий розрив між суспільством (точніше, його активною частиною) та політичною елітою став очевидним 22 липня, під час голосування та перших протестів. Суспільство еволюціонувало, тоді як ці люди залишилися на місці. Як реагувати на цю ситуацію?
6. Кілька слів про Уряд. Там працює багато молодих, добропорядних та висококваліфікованих спеціалістів, яких я знаю особисто. Хочу звернутися до вас: рано чи пізно ви опинитеся перед вибором, коли вам можуть запропонувати підтримати неправду. У вас буде безліч причин і виправдань, чому варто це зробити. Але, будь ласка, в такі моменти знайдіть у собі сили встояти і не підтримувати обман. Напишіть заяву і залиште цю ситуацію. Життя ще попереду, і у вас буде багато можливостей.
7. Росія перебуває в стані шоку, намагаючись осмислити те, що сталося. Перед ними постало те, чого вони найбільше боялися. Проте варто зазначити, що вони швидко відновлять свої сили.
8. Суспільний договір у нас таки є. І це не папірці з печаткою.
У нас також існує великий попит на справедливість, який залишився незадоволеним. У 2019 році було обіцяно, що цю потребу вирішать, але цього не сталося. З того часу вона лише посилилася. Не ризикуйте, граючи з цим вогнем.
