Імпорт газу з Азербайджану: які наслідки це має для України?
Україна вперше почала отримувати азербайджанський газ через Трансбалканський магістральний газопровід (Трансбалканський коридор), яким проходить територією України, Молдови, Румунії, Болгарії та Туреччини. Угоду про закупівлю газу уклали Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та компанія SOCAR Energy Ukrainе, яка є дочірньою компанією азербайджанської державної нафтогазової корпорації SOCAR. Як повідомив у понеділок, 28 липня, голова правління "Нафтогазу" Сергій Корецький, постачання невелике за обсягом, але стратегічно важливе. "Відкриває шлях до довгострокової співпраці. А також ще один приклад диверсифікації джерел постачання та зміцнення енергетичної безпеки України", - написав він у Facebook.
У "Нафтогазі" не надають конкретної інформації про обсяги та терміни поставок, проте у відповідь на запит DW вказали, що йдеться про "пілотну тестову партію газу за новим маршрутом". Закупівельний процес стартував у суботу, 26 липня, повідомили в компанії.
Експерти, опитані DW, підкреслюють, що в найближчі кілька років Азербайджан не зможе забезпечити Україну значними обсягами газу. "Основні обсяги експорту вже укладені в контракти, а також внутрішнє споживання в країні є досить великим. Це означає, що основні поставки азербайджанського газу розподілені на 10-15 років вперед. Крім того, експортні угоди узгоджуються з планами видобутку газу", - зазначає директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко в коментарі для DW.
За словами фахівця, Україна здатна отримувати з Азербайджану лише близько п'яти мільйонів кубічних метрів газу на добу. "Цілком ймовірно, що ця цифра може бути ще меншою", - підкреслює Омельченко. Для порівняння, загальний обсяг імпорту газу в Україні становить приблизно 26 мільйонів кубічних метрів на добу з таких країн, як Польща, Угорщина та Словаччина.
Експерт у сфері міжнародних енергетичних та безпекових відносин, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар висловив сумніви щодо можливості, що "Азербайджан перетвориться на газовий клондайк для України". Він зазначив: "Азербайджан працює над збільшенням видобутку газу, але це спостерігатиметься лише в перспективі до 2030 року. Я вважаю, що в цьому році Азербайджан зможе постачити Україні максимум декілька сотень мільйонів кубометрів газу", - поділився він в інтерв'ю DW.
Попри невеликі обсяги постачання газу з Азербайджану, вони мають стратегічне значення, зазначила міністерка енергетики України Світлана Гринчук. За її словами, це відкриває перспективу співпраці між державами та дає змогу диверсифікувати джерела енергопостачання - "надважливого чинника для надійної підготовки до опалювального сезону та його стабільного проходження". "Для України Трансбалканський трубопровід - це доступ до нових джерел газу: скрапленого газу, що надходить з усього світу до грецьких та турецьких LNG-терміналів; азербайджанського газу, що транспортується газопроводом TAP; румунського та потенційно болгарського шельфового видобутку", - написала міністерка у Facebook.
Володимир Омельченко з Центру Разумкова підкреслює значення диверсифікації імпорту, наголошуючи на її позитивному впливі на конкуренцію. "Це сприяє формуванню конкурентного середовища серед постачальників газу в Україні. Чим більше постачальників, тим вигідніші ціни, більше можливостей для вибору та зменшення ризиків", - зазначає він.
Михайло Гончар зазначає, що Україна на сьогодні стала залежною від газового імпорту через нещодавні удари Росії по українській газовидобувній інфраструктурі. "Це призвело до значного зниження видобутку, за різними оцінками, на 30-40 відсотків. Тому імпорт додаткових обсягів газу слугує своєрідною страховкою на зимовий період, особливо якщо температура буде дуже низькою або ж, наприклад, Росія завдасть ще більших ушкоджень нашій газовидобувній галузі," - пояснює фахівець.
Упродовж позаминулого й минулого зимових сезонів Україна обходилась газом внутрішнього видобутку, нагадує Гончар. "Хоча це і відбулось внаслідок скорочення споживання газу великими промисловими споживачами. Адже газомістку й енергомістку індустрію або знищено в ході російської агресії, або вона не функціонує", - каже він. Нині, за даними "Нафтогазу", валовий видобуток газу в Україні складає 19,125 мільярда кубічних метрів, а загальне споживання - 21,5 мільярда кубічних метрів.
Зростання поставок азербайджанського газу в поєднанні з імпортом з Польщі, Угорщини та Словаччини зміцнює енергетичну безпеку України, вважають експерти DW. "Хоча я сумніваюся, що це перетвориться на стійку комерційну практику, оскільки логістичні маршрути з Азербайджану є довшими, ніж, скажімо, з Польщі чи Угорщини. Проте важливо, що така можливість існує", - підкреслює Михайло Гончар.
При цьому важливо, що постачається саме азербайджанський газ, а не російський під виглядом азербайджанського, зауважує експерт. "Торік, коли закінчувався договір між "Нафтогазом" і "Газпромом" про транзит газу, українській стороні пропонувалося підписати нову угоду, щоб транзитувати так званий азербайджанський газ, а практично той же російський під виглядом азербайджанського. По тому ж самому маршруту - з Росії через Україну, через Суджу, далі до Ужгорода і Словаччиною в Європу", - зазначає Гончар.
Постачання азербайджанського газу Україні важливе не так з енергетичної, як із політичної точки зору, вказують опитані DW експерти. "Баку і Київ демонструють акт енергетичної солідарності. Це, звичайно, не може не дратувати Москву. Але зробити вона нічого не може", - вказує Михайло Гончар.
Контракт з Україною став можливим завдяки нещодавньому зміцненню політичних позицій Азербайджану, зазначає Володимир Омельченко. "Тепер країна може реалізовувати незалежну політику у Кавказькому регіоні. Російській Федерації не подобається така незалежність Азербайджану. Це є ще одним свідченням того, що Азербайджан перетворюється на самостійного гравця на регіональному рівні і вже не перебуває під впливом Росії. Це також позитивно позначається на загальному розвитку азербайджансько-українських відносин", - підсумовує він.
