Європа не є Туреччиною. Чому відмова від знищення цілей Росії створює простір для нових провокацій з боку Кремля?
Росія продовжує свої провокації щодо європейських країн-сусідів України, провіряючи їхню рішучість на припинення подібних провокацій. 23 вересня Польща зафіксувала короткострокове порушення свого повітряного простору російським військовим гелікоптером Мі-8. Російський гелікоптер вторгся на 300 метрів углиб території Польщі і перебував над нею 42 секунди. У повітря було піднято польські винищувачі, але порушник так і не був збитий. 1:0 на користь Росії. Європейці, як і раніше, страждають критичною нерішучістю щодо припинення подібних провокацій. Журналіст Коротко про розбирався, до чого це може призвести.
Безхарактерна "зайнятість" замість впевненості.
"Якщо російська сторона скаже: "Просимо вибачення, пілот помилився", ми не робитимемо з цього великої проблеми. Але той, хто припустився помилки, має визнати свою провину", -- ця реакція на російську провокацію міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського стала просто апофеозом європейської безхребетності та нерішучості на тлі явних доказів агресивної поведінки Росії. І ця безхребетність просто стимулює Москву продовжувати та посилювати свої провокації проти країн Європи.
У цьому контексті можна згадати паралельну подію, що ілюструє зовсім іншу реакцію, ніж європейська, на провокації з боку Росії. Мова йде про інцидент 2015 року, коли Туреччина збила російський літак Су-24, який порушив її повітряний простір всього на 17 секунд. Цей випадок яскраво демонструє, як Анкара відповіла на агресію.
Європейцям бракує турецької наполегливості.
У той час російський фронтовий бомбардувальник Су-24М здійснював операцію в Сирії неподалік турецького кордону. Турецькі військові стверджують, що за п'ять хвилин до перетворення кордону вони десять разів попередили пілотів про відхилення від маршруту, але ці попередження не були враховані.
Літак увійшов у повітряний простір Туреччини, досягнувши глибини 2,19 км у районі провінції Хатай. Перебуваючи на турецькій території всього 17 секунд, він став мішенню для турецького винищувача F-16, який миттєво випустив ракету "повітря-повітря". Су-24 був збитий і впав на територію Сирії.
Хоча це призвело до різкого погіршення політичних зв'язків між Росією та Туреччиною, Москва усвідомила, що ставитися до Туреччини легковажно не можна. У той час Туреччина показала яскравий приклад принципу нульової толерантності щодо порушень своїх кордонів. Натомість Польща дотримується більш обережного, загальноєвропейського курсу в рамках НАТО.
Це обумовлено тим, що Польща, як і інші країни Європи, відчуває сильний страх перед можливістю військової ескалації, сприймаючи подібні інциденти як гібридні випробування з боку Росії. Виступ польського міністра Радослава Сікорського свідчить про те, що Польща навмисно залишає Москві "простір для маневру" з метою збереження репутації. Варшава підкреслює, що усвідомлює суть провокації, але готова звести ситуацію до помилки пілота, якщо Росія зробить формальний жест ввічливості, демонструючи своє прагнення уникати ескалації конфлікту в безпідставних умовах.
Невизначеність Європи лише сприяє Путіну в його прагненні до розширення провокацій.
Проте, політика "висловлення глибокого занепокоєння" та прагнення обмежитися лише вибаченнями створює суттєві системні загрози в короткостроковій перспективі, фактично надаючи "зелене світло" для нових провокацій з боку Росії.
Москва усвідомлює, що короткочасні порушення, такі як 42-секундний проліт вертольота або падіння безпілотника на прикордонних територіях, не призводять до військової реакції. Внаслідок цього, ймовірно, зростатиме як глибина, так і сміливість її провокацій. Росія може поступово перейти від "випадкових" інцидентів до регулярних демонстраційних польотів, фактично пересуваючи повітряний кордон НАТО далі вглиб європейських країн. Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск вже визнав цю загрозу, заявивши, що Росія має намір здійснити нові удари безпілотниками, маскуючи їх під "випадкові" події. Хоча він це визнав, жодних конкретних дій не було вжито.
Нерішучість європейських країн у захисті своїх повітряних просторів відкриває широкі можливості для Москви на землі. Європейські розвідувальні служби, включаючи чеську, шведську та латвійську, вже визнають, що Росія веде гібридну війну проти континенту. Відсутність рішучої відповіді дозволяє Москві розширювати масштаби своїх дій: підпали, вибухи на військових об’єктах, кібератаки та навіть удари дронів по критичній інфраструктурі (як, наприклад, нещодавній випадок в аеропорту Лейпцига). Міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс чітко зазначає, що ці атаки вже не є лише "гібридними загрозами", а набули цілком реального кінетичного характеру.
Чеський президент Петро Павло заявив, що Європі рано чи пізно доведеться почати збивати російські апарати, оскільки Москва використовує слабкість Заходу. Але поки що це лише слова, кинуті на вітер, і, схоже, тільки роздразнюють Путіна.
Міркування фахівця
Олександр Коваленко, експерт у сфері військової аналітики:
- Пасивність поляків та інших європейців щодо російських повітряних провокацій не просто провокує, а навіть мотивує Путіна до подальших диверсій у більших масштабах. За пів року поляки "проковтнули" 19 російських "Гербер", які порушували їхній повітряний простір і падали на територію Польщі. Вони також не збили і корейську балістичну ракету KN-23, яка до них залітала. Путін бачить, що Європа продовжує залишатися досить пасивною, сплячою, аморфною та безхребетною.
Бачачи це, він далі діятиме ще агресивніше. Йому, особливо зараз, коли Україні нема чим похвалитися, потрібне посилення його авторитету. А яке це посилення, якщо не мала гібридна війна проти європейської країни-члена НАТО. Йому потрібно залишатися при владі, а при владі він може залишатися лише тоді, коли продовжуватиме генерувати загрозу від Північноатлантичного Альянсу. Але Росія, мовляв, сильніша, і її бояться.
Додатково, європейські країни наразі не мають чітких стратегій для реагування на провокації з боку Росії. Структура статутів і дій НАТО виглядає застарілою та неефективною, що робить її неспроможною в умовах сучасних конфліктів. Це ускладнює можливість зупинити агресивні дії Росії, яка, безумовно, продовжить свої дії, спостерігаючи за слабкістю Європи.
