Європейський Союз обіцяв підготувати Україну до зимового періоду. Що ж сталося?
На початку року Європейський Союз обіцяв підвищити рівень підготовки України до наступної зимової пори в умовах війни, проте ці обіцянки не були реалізовані. Які причини недостатньої кількості засобів протиповітряної оборони та фінансової підтримки для Києва? Про це в інтерв'ю DW розповідає експертка Аманда Пол.
Україна входить у нову зиму в умовах посилених російських атак по енергетичній та критичній інфраструктурі, сподіваючись на підтримку Європи. Чи достатньо допомоги партнерів для того, щоб українці пережили цю зиму, і чому європейцям зараз не час говорити про втому від війни Росії проти України, - про це в інтерв'ю для нового епізоду подкасту DW "Вас викликає Брюссель" розповіла старша аналітикиня брюссельського Центру європейської політики Аманда Пол.
DW: Пані Пол, як ви вважаєте, чи вживають європейські партнери достатні заходи, щоб допомогти Україні пережити цю зиму, яка, за численними прогнозами, обіцяє стати найважчою за весь період війни?
Аманда Пол: За весь цей час, поки триває повномасштабне вторгнення Росії в Україну, європейці ніколи не робили достатньо. На початку цього року, коли Україна ще потерпала від минулої зими, європейці пообіцяли, що добре підготуються до наступної. Але, на мою думку, цього не сталося. Російських атак, які ми бачили протягом літа і раніше, у Європі не очікували. І це стало додатковим викликом. Росія атакує критичну інфраструктуру. Тож, ймовірно, значна частина тих пакетів допомоги ЄС, які призначалися для підготовки до зими, певною мірою вичерпалися ще влітку.
Як ви вважаєте, яка є основною перешкодою для того, щоб європейські союзники забезпечили Україну необхідною кількістю ракет-перехоплювачів? Чи це нестача фінансів, світовий дефіцит таких систем, чи, можливо, країни не дуже прагнуть ділитися ними з Україною?
Вважаю, що це поєднання кількох факторів. У світі дійсно спостерігається нестача ракет-перехоплювачів, особливо для систем Patriot. Як відомо, війна на Близькому Сході призвела до значного виснаження запасів боєприпасів у США. Виробництво нових тисяч ракет є досить складним завданням. Цей дефіцит також відчувається в Європі. Хоча я говорю про ракети-перехоплювачі для Patriot, варто зазначити, що деякі країни їх мають, але не бажають ділитися своїми запасами з Україною. Це частково пов'язано з тим, що їх резерви не є такими великими. Наскільки мені відомо, окремі країни не мають тисяч ракет у своєму розпорядженні. Існує побоювання, що передачу частини запасів Україні може загрожувати безпеці цих держав. Хоча я вважаю, що безпека України та безпека інших країн Європи є взаємопов'язаними. Проте, звісно, тут також присутня внутрішня політична складова.
Зараз не час для втоми від війни в Україні
Як все-таки переконати ці країни поділитися з Україною? Йдеться про політичний тиск чи ще щось?
Вважаю, що президент Зеленський докладає всіх зусиль. Він активно подорожує світом і наполегливо звертається за підтримкою у вигляді ракет-перехоплювачів. Безумовно, деякі європейські системи можуть бути застосовані в Україні, проте їхня ефективність залишає бажати кращого. На мою думку, для досягнення мети необхідно постійно тиснути на міжнародну спільноту. На жаль, цю необхідність доводиться постійно повторювати не лише в Європі, а й в інших країнах, які володіють такими технологіями. Ми знаємо, що, наприклад, Японія і Південна Корея мають їх у значних кількостях. Зазвичай, зрештою, Україні вдається отримати певні партії допомоги. Хоча їх завжди недостатньо, проте вони все ж надходять.
Проте, якщо розглянути ситуацію в цілому, чи помічаєте ви ознаки втоми від війни в Україні? І чи може це вплинути на підтримку з боку Європи, особливо в цей критичний момент, коли ця підтримка є надзвичайно важливою напередодні важкої зими для українців?
Гадаю, ситуація неоднорідна. Маю на увазі сусідів - тих, хто найближче до України та Росії. Йдеться про країни Балтії, Польщу, навіть Румунію та деякі інші держави. Я б не сказав, що там спостерігається сильна втома, адже, особливо в країнах Балтії, чітко усвідомлюють, у чому полягають загрози. Але якщо поглянути далі, на Південну Європу чи окремі регіони Франції, - то там, гадаю, ситуація дещо інша. Адже йдеться не лише про політичне керівництво, бо офіційна позиція звучить так: "Ми підтримуємо Україну". Але проблема полягає в тому, щоб це, скажімо так, перетворилося на щось таке, що постійно відбувається. А ми вже наближаємося до завершення п'ятого року війни, у що, відверто кажучи, складно повірити. І люди в Європі звикли до війни. Тож, я сказала б, існує певний елемент втоми від теми України. Хоча насправді жодної втоми бути не повинно. Навпаки, слід докладати значно більше зусиль для посилення підтримки України. Не можна розслаблятися. Зараз не час для втоми.
Через перемогу крайніх правих Україна може втратити підтримку
Якщо спробувати поглянути далі, ніж ця зима, то що саме Європі слід змінити у своєму підході до підтримки України, якщо війна триватиме ще рік або й довше?
Сам факт того, що ми вже говоримо про продовження війни ще на рік, свідчить: європейці та інші сторони зробили для України далеко не все, що мали б зробити. Якби вони діяли активніше на початковому етапі війни чи протягом першого року, вона, ймовірно, вже закінчилася б, оскільки це стало б значно потужнішою відповіддю росіянам. Тож тепер Європі потрібно готуватися до війни, яка потенційно може тривати аж до 2027 року; готуватися самій, а також краще готувати Україну. До того ж існує додатковий виклик: низка виборів у ЄС, які можуть мати серйозні наслідки. Зрештою, у Німеччині вже відбулися місцеві та регіональні вибори. Але наступного року, серед інших, відбудуться вибори у Франції. І наразі прогнози свідчать про досить високу ймовірність того, що Марін Ле Пен, представниця ультраправих сил Франції, може прийти до влади.
Які наслідки це матиме для західної підтримки України?
Це може свідчити про завершення французької підтримки. Хіба що, знаєте, Марін Ле Пен раптово переживе незвичайний досвід, вдариться головою і зміниться як особистість. Це серйозна загроза. Думаю, ми повинні це усвідомити. Щодо ситуації в Німеччині, ймовірно, вона не матиме миттєвого впливу на підтримку України, але все ж не слід нічого сприймати як даність.
Успіх АдН у Німеччині та ймовірний прихід Марін Ле Пен до влади у Франції ставлять під сумнів політичну стабільність в Європі. Як вважаєте, чи варто країнам ЄС терміново надати Україні значну фінансову підтримку, зокрема запитувані 90 мільярдів кредиту, включаючи кошти на системи ППО, щоб уникнути можливого блокування? Наскільки це реалістично?
Це був би справжній ідеал, знаєте, абсолютно бездоганний сценарій: максимально уникнути всіх труднощів у цьому питанні, чи не так? Це був би чудовий список мрій. Проте, чесно кажучи, навряд чи це можливо. Замість того, щоб витрачати власні кошти, європейці знову розглядають можливість використання заморожених активів. У них виникла нова ідея в цьому напрямку. Подивимось, чи вдасться її втілити в життя. На мою думку, план виглядає досить обґрунтованим.
"Неприпустимо, щоб ця війна продовжувалася з року в рік."
Що ви можете розповісти про це?
З того, що мені відомо, йдеться про переведення фінансових ресурсів з Euroclear (бельгійського депозитарію, де зберігаються заморожені російські активи) до спеціального фонду, який контролюється Європейською комісією. Після цього країни-учасники могли б використовувати ці кошти в якості своєрідної гарантії, аби виділити власні фінансові ресурси для підтримки України. Однак, наскільки мені відомо, прем'єр-міністр Бельгії Барт де Вевер та його уряд виступають проти будь-яких ініціатив у цьому напрямку, стверджуючи, що Росія може подати позов до бельгійських судів. Хоча я впевнена, що існує безліч контраргументів, які свідчать про малоймовірність такого розвитку подій.
Проте, якщо вдасться знайти розв'язання проблеми з позицією Бельгії, або ж існує можливість конфіскувати ці активи та створити відповідну структуру в рамках Європейської комісії, я гадаю, що це слід реалізувати. На мою думку, це є єдиним способом залучити необхідні Україні фінансові ресурси. І я вже не згадую про закупівлю військової допомоги. Мова йде просто про те, щоб забезпечити стабільність країни, тобто виплачувати зарплати, пенсії та соціальну допомогу. Таким чином, такий варіант повинен бути опрацьований. А далі вже знадобиться шукати альтернативні рішення.
Ви маєте достатньо інформації про події в Україні і про особливості взаємодії в так званій "брюссельській бульбашці". Чи можете поділитися своїми прогнозами щодо розвитку ситуації цієї зими?
Зазвичай усе відбувається так: ситуація погіршується, люди метушаться, наче безголові кури, виникає певна криза, а потім знаходиться рішення. Загалом, саме так працюють люди в ЄС. Це не вирішення проблеми завершення війни, але це короткостроковий захід для подолання кризи, яка потребує уваги. Рішення зрештою знаходять, бо відсутність рішення мала б украй тяжкі наслідки для Європи. Проте так само неприйнятно дозволяти цій війні тривати рік за роком і вважати очевидним, що українці й далі чинитимуть опір і зможуть жити бодай якось нормально в таких умовах; натомість треба докладати більше зусиль, щоб завершити війну сталим і справедливим миром, щоб Росія жодним чином не змогла вважати, що здобула перемогу.
Проте ми поки що не досягли цього етапу. Нам необхідно дійти до того моменту, коли президент Путін усвідомить, що витрати на продовження конфлікту перевищать вигоди від переговорів і можливості його врегулювання. Ми ще не в цій стадії, і для цього знадобиться значно більший тиск на нього. Але це в наших силах.
Докладніше про європейську допомогу під час підготовки України до чергової воєнної зими дивіться та слухайте у новому випуску подкасту "Вас викликає Брюссель":
Подкаст "Вас викликає Брюссель" слухайте у Spotify та Apple Podcasts або дивіться на YouTube-каналі DW Українською.
