Експерт: Путін не відчуває страху перед поразкою, а Трамп робить помилкові висновки.
Ґустав Ґрессель – австрійський спеціаліст у військовій справі та політолог, який працює в Національній академії оборони у Відні. Німецька хвиля (DW) зустрілася з ним, щоб обговорити нещодавнє рішення президента США Дональда Трампа про продаж зброї Україні за рахунок фінансування з країн НАТО.
DW: Відтоді, як Дональд Трамп оголосив про постачання зброї Україні — не напряму, а через країни Європи — минув певний час. Чи стало тепер більш зрозуміло, що відбувається, і чого немає, чи все ж залишаються питання без відповідей?
Ґустав Ґрессель: В принципі, це зрозуміло, хоча ще залишаються деякі невирішені питання. Європейським країнам буде дозволено передавати Україні запаси американської зброї. Крім того, їм надається можливість купувати озброєння у США та передавати його Україні. США пропонують лише системи з короткою дальністю, тому всі чутки про JASSM або Tomahawk – це абсолютно безглуздо. Основна увага зосереджена на боєприпасах для систем, які європейці не можуть виробляти самостійно. Серед них – зенітні ракети Patriot і, звичайно, ракетна артилерія HIMARS.
Досі залишається незрозумілим, що саме мається на увазі під терміном "Patriot systems". Трамп озвучив число 17, що викликало численні спекуляції стосовно того, чи йдеться про 17 пускових установок. Ще одне питання, яке, можливо, залишається без відповіді, полягає в тому, чи будуть ці системи американського виробництва, чи ж європейські держави нададуть свої наявні ресурси?
На мою думку, Трамп змішує різні поняття і йому важко запам’ятовувати факти та цифри, тому його заявам не слід довіряти. В даний момент основна тема обговорень стосується пускових установок і батарей, до яких входять пускові системи, передові командні центри та радіолокаційні системи. Це можуть бути як старі американські системи, так і ізраїльські, які вже вийшли з експлуатації. Що стосується боєприпасів, тут ще потрібно уточнити деякі моменти. Адміністрація Байдена визначила пріоритети у поставках, що означає, що замовлення для інших країн, які використовують Patriot, таких як Саудівська Аравія, Тайвань або Японія, будуть виконані лише після виконання всіх замовлень для України. Невірогідно, що адміністрація Трампа дотримуватиметься цієї практики. У такому разі можливе постачання з європейських запасів. Наразі Німеччина є найзначнішим постачальником ракет Patriot для України. Таким чином, залишається питання, в яких обсягах ракети надходять до України і чи вистачить їх, враховуючи заяви Трампа.
Основне слово - "достатньо". Якщо вважати, що Україна може отримати 3-4 батареї, то це не так вже й багато, як сподівається Київ, але, можливо, цього буде достатньо для досягнення певних цілей. Скільки ж батарей потрібно для ефективного захисту великого міста?
Це залежить від розмірів міста та наявності інших систем. Patriot можна використовувати разом з IRIS-T та NASAMS — двома системами з меншим радіусом дії, але спроектованими для ефективної взаємодії з Patriot на рівні обміну даними. Це можна порівняти з взаємодією комп'ютерів Apple і Microsoft. Однією з переваг IRIS-T є те, що його радар здатний обертатися на 360 градусів, тоді як у радара Patriot поле зору обмежене 120 градусами. Таким чином, для повного захисту об'єкта виключно за допомогою Patriot знадобився б як мінімум батальйон, щоб контролювати всі напрямки.
Трамп оголосив про відправку зброї, що викликало жваві дискусії серед експертів. Вони почали обговорювати, як варто це інтерпретувати: чи можна вважати це новим курсом? Чи стане це новою нормою в майбутньому?
Цілком ймовірно, що така ситуація стане звичною до завершення конфлікту. Щодо певних видів озброєння, європейські країни просто не здатні забезпечити необхідні виробничі потужності для постачання Україні в достатній кількості як самих систем, так і відповідних боєприпасів. У деяких випадках розвиток незалежної європейської оборонної промисловості займає роки. Проте, я не вважаю, що Трамп відмовиться від цього варіанту. Принаймні йому можна висунути певні Ultimatum, адже для американської оборонної галузі збереження європейського ринку є надзвичайно важливим. Інакше кажучи, я вважаю, що ми не опустимося нижче цієї точки, але варто бути обережними з оптимізмом та сподіваннями на те, що, після того як Трамп погодився на цей мінімальний крок, відбудеться суттєва зміна в його зовнішній політиці, і він знову проявить інтерес до України. Швидше за все, цього не станеться.
На наступному етапі Трамп надіслав президенту Росії Володимиру Путіну ультиматум на 50 днів для завершення конфлікту, після чого він заявив про можливість введення нових санкцій. Яка ж причина таких дій?
Це просто окозамилювання. Тож я не знаю, як йому спала на думку ця ідея. 50 днів, імовірно, обумовлені телефонною розмовою між Путіним і Трампом, у якій Путін запевнив його, що Росія в будь-якому разі зможе реалізувати свої основні військові цілі за 60 днів. Іншими словами, Трамп, імовірно, вважає, що після цього Путін, можливо, буде готовий до мирних переговорів. Я думаю, що це малоймовірно. Другий момент - це одержимість Трампа митами. Це те, чим він швидко погрожує, не замислюючись про наслідки.
Трамп також висловив думку: "Я ще не завершив справу з Путіним", що свідчить про його можливу віру в дипломатичні рішення. Схожі думки звучать і в Німеччині, де вважають, що дипломатичний процес між Росією та Україною має отримати шанс. Ви сприймаєте це з недовірою, чи не так?
Так, це вірно. У минулому ми вже ставали свідками дипломатії, яка не дала жодних результатів. Згадаємо, наприклад, стамбульські переговори, на яких Росія просто висунула ультиматум про капітуляцію і відмовилася від ідеї укладання стабільного миру. Цього року ми стали свідками повторення цього комедії. Дипломатичні зусилля мають сенс, приносять результати і можуть призвести до тривалого припинення вогню або навіть миру лише тоді, коли Росія перестане домінувати на полі бою. Ми вже давно не перебуваємо в цій ситуації. У Путіна немає страху перед військовою поразкою.
І, звісно, цього страху менше, ніж рік тому, чому сприяли слабкий американський президент і невизначена ситуація з поставками зброї в Україну. Це означає, що переговори, які могли б до чогось призвести, які справді могли б призвести до припинення вогню або навіть до миру, перебувають далі, ніж за епохи пізнього Байдена. І ця війна затягується, а не вкорочується завдяки цим вимогам перемовин, які були взяті абсолютно з повітря і які, по суті, лише свідчать про слабкість Заходу. У цьому сенсі на руках Трампа, а також на руках інших пацифістів у німецькому Бундестазі безумовно є українська кров.
Ви згадали про Німеччину. Міністр оборони Борис Пісторіус (Boris Pistorius) дорогою з Вашингтону заявив, що європейським країнам тепер теж доведеться "відкривати гаманці", щоб фінансувати системи ППО для України. Франція вже заявила, що в цьому не бере участі. Що це говорить про єдність європейських країн, які підтримують Україну?
На жаль, справжня єдність проявляється лише в політичних комунікаціях. Завжди існували суттєві розбіжності щодо шляхів дій, а також у фінансуванні військових потреб України. Якщо кошти не йдуть безпосередньо у національну оборонну промисловість чи регіони, це створює серйозні проблеми. Найбільш адаптивними виявилися скандинави, зокрема модель Данії, що передбачає пряму підтримку української оборонної галузі. Французи ж, навпаки, прагнуть уникнути цього, наскільки це можливо, частково через внутрішній політичний тиск і фінансові труднощі у Франції, де державний борг значно перевищує німецький.
Наразі в цьому питанні також формується коаліція між Німеччиною і скандинавськими, балтійськими та північними державами, яка буде закуповувати Patriot та інші системи озброєння і боєприпаси у США. На мій погляд, було б бажаним поєднання скандинавського і французького підходу. У короткостроковій перспективі ми повинні купувати у США, тому що у нас просто немає інших можливостей виробляти системи в кількості, необхідній для заміни американських систем.
У довгостроковій перспективі варто зазначити, що французи, безсумнівно, мали підстави наполягати на розвитку незалежних виробничих потужностей. Яскравим прикладом можуть слугувати британські ракети Storm Shadow та французькі Scalp EG. Наразі ми знову маємо американського президента, який відмовляється від будь-яких ударів по Росії, як і його попередник. Спільне виробництво Франції та Великобританії в даному класі озброєнь, по суті, трохи відсунуло цю політичну дискусію на другий план. Мати можливість самостійно виробляти військову продукцію має свої переваги, адже це забезпечує суверенітет у питаннях експорту, передачі та продажу. Однак цей процес не відбувається миттєво, і Україні, безперечно, необхідні боєприпаси для ведення боротьби як сьогодні, так і в майбутньому.
