Економіка Російської Федерації не стоїть на межі колапсу, але перебуває на шляху до виснаження, як зазначає експерт.
Говорити про неминучий і швидкий колапс російської економіки наразі передчасно, однак вона вже перебуває в зоні крихкості й рухається траєкторією системного виснаження.
У своєму інтерв'ю для Укрінформу президент Центру глобалістики Стратегія ХХІ Михайло Гончар висловив свою думку щодо поширених оцінок, що стосуються здатності Росії тривало вести військові дії.
"В наш час можна почути дві кардинально різні точки зору: одна стверджує, що економіка Росії незабаром зазнає краху, а інша — що країна здатна вести війну протягом багатьох років. Насправді ж істина залишається невідомою", — підкреслив експерт.
На думку експерта, варто звернути увагу не тільки на макроекономічні дані. "Економіка підпорядкована певним об'єктивним законам, але рушійною силою її є люди. Важливим аспектом є соціальний стан російського суспільства", - підкреслив Гончар.
Він зауважив, що масових антивоєнних настроїв у РФ не спостерігається. "Ми не фіксуємо там системного спротиву війні. Навпаки, зберігається доволі висока підтримка того, що в Росії називають "СВО". Саме тому, попри важку ситуацію, економіка РФ продовжуватиме функціонувати", - сказав експерт.
Водночас Гончар підкреслив, що теза про швидкий крах є маніпулятивною. "Потрібно чітко розуміти, що означає це "ось-ось": тижні, місяці чи роки? Якщо згадати Радянський Союз, то його "ось-ось" тривало майже шість років", - нагадав він.
На думку експерта, для сучасної Росії відлік цього процесу варто вести не з 24 лютого 2022 року. "Я вважаю, що радше з 2023-го. Бо 2022 рік був для РФ роком потужного фінансового допінгу", - пояснив Гончар.
Він зазначив, що Росія тоді отримала рекордні нафтогазові доходи: "Це були небачені надприбутки - значною мірою через власноруч розкручену цінову ескалацію, передусім на європейському газовому ринку". Санкційна політика Заходу тоді лише розгорталася, зауважив Гончар.
"Фактично весь 2022 рік став для агресора потужним фінансовим імпульсом. Поки Україна боролася й відбивалася в найважчі місяці, Росія заробляла гроші і вбивала нас. Війна для неї стала джерелом надприбутків", - наголосив експерт.
Після провалу бліцкригу, за його словами, РФ перейшла до перелаштування економіки на воєнні рейки. "У короткостроковій перспективі це дало певний ефект, але в довгостроковій - це вбивча модель", - заявив співбесідник агентства.
Він зазначив, що вкладення в оборонну промисловість не приносять додаткової вартості. "Вироблене обладнання знищується на фронті, що веде до втрати фінансів, праці, часу та ресурсів. Це не товар, а просто втрати", - підкреслив Гончар.
На його думку, в 2024 році економічні труднощі Російської Федерації стали більш помітними, а в 2025-му - ще більше загострилися: "Глобальна цінова ситуація на нафту стабільно знизилася. Це призведе до значних втрат у доходах."
Окремо експерт звернув увагу на зростання дисбалансу між доходами та видатками на війну. "2025 рік став першим за пострадянську історію Росії, коли нафтові доходи вже не покривали воєнні витрати. Це і є траєкторія падіння", - підкреслив Гончар.
Одночасно він попередив про необґрунтованість сподівань на швидке падіння. "Економіка Росії вже перебуває в стані вразливості. Тепер залишається лише з'ясувати, в якому місці вона зазнає розколу та чи викликатиме це ефект доміно", - підкреслив фахівець.
За словами Гончара, російський режим залишається стабільним у контексті війни. "Вони не можуть зупинити свої дії, поки їх не зупинять силоміць. Тому справа не в очікуванні, коли все "завалиться", а в тому, як пришвидшити цей процес", - підкреслив він.
Експерт висловив свою критичну думку щодо результативності санкцій. "Можна запроваджувати хоч 20-й, хоч 120-й пакет санкцій, але без належного контролю за їх реалізацією та без усунення можливостей для обхідних шляхів, ефект буде незначним", - резюмував Гончар.
За інформацією Укрінформу, Девід О'Салліван, уповноважений ЄС у питаннях санкційної політики, вважає, що економіка Російської Федерації може досягти "точки неповернення" вже до 2026 року через значний дисбаланс на користь військового виробництва, що негативно впливає на цивільний сектор.
