Єдність, яку не підкорить ворог.
Про важливість єдності українців та ключові її компоненти в часи війни з російськими агресорами - читайте в ексклюзивній колонці голови Верховної Ради Руслана Стефанчука для РБК-Україна до Дня незалежності.
24 серпня ми святкуємо момент, коли прагнення українського народу стало офіційним визнанням. Проте незалежність — це не лише рядок у Конституції або важлива дата в календарі. Це постійний обов'язок підтримувати порядок: на фронті, в економічній сфері, у зовнішніх відносинах та політичних процесах.
Сьогодні основна мета агресора - це не лише наша інфраструктура. Ворог прагне знищити те, що допомагає нам витримувати більше 3,5 років повномасштабної війни та понад 11 років з моменту вторгнення в Крим, Донецьку та Луганську області. На даний момент головним завданням ворога є розколоти нашу єдність.
Росія використовує ракети та дезінформацію, запускає дрони і сіє розбрат. Її мета – виснажити, посварити, підірвати довіру: серед політичних сил, між центром і громадами, між військовими та цивільними, а також між Україною та її союзниками. Її стратегії прості: розділені – ми вразливі. Наше завдання – зірвати цей задум.
У парламенті можуть бути різні позиції - це норма демократії. Україна довела, що залишається демократичною навіть у найважчі часи. Але є питання, в яких не може бути "двох правд": суверенітет і територіальна цілісність, підтримка Сил оборони й безпеки, курс на ЄС і НАТО, невідворотність відповідальності агресора. Тут ми маємо діяти як одна команда.
Політична змагальність спрямована на формування майбутнього. Проте сьогодні ми маємо спільно нести відповідальність. Наша задача - об'єднати зусилля для досягнення миру та забезпечення його стабільності, адже це наш обов'язок перед нацією.
Кожне рішення держави повинно служити людині: військовому і його родині, підприємцю і вчителю, волонтеру і переселенцю. Ми не можемо допустити, щоб між фронтом і тилом виросла стіна нерозуміння чи політичних маніпуляцій.
Справедливе ставлення до військових, прозора соціальна політика і підтримка місцевих спільнот – це також важливі складові оборонної стратегії. Справжня сила держави полягає в її здатності цінувати та поважати своїх громадян.
Україна - частина демократичної спільноти. Наш стратегічний курс на ЄС і НАТО - не предмет торгу, а гарантія безпеки.
Спільне виробництво оборонної продукції, тиск санкційного характеру, вилучення активів агресора та реальні, ефективні гарантії безпеки – це не просто "вклад" у переговорний процес, а його основа.
Мир не може бути винагородою для того, хто розв'язав війну. Він має означати справедливість, стримування нового зла і посилення системи міжнародного права.
Сьогодні слово стало своєрідною зброєю. Іноді це навіть зброя, що завдає масових ударів. Воно здатне як укріплювати єдність, так і руйнувати її; може підтримувати людей або ж розповсюджувати страх і паніку.
Критика є важливою, але вона повинна бути відповідальною. Дискусія необхідна, проте має ґрунтуватися на реальних фактах та добросовісних аргументах. Не дозволити ворогу посварити нас — це означає зберегти демократію як потужність, а не дати їй перетворитися на безлад.
Менше політичних ігор під час війни - більше політичних зусиль для досягнення миру. Нас повинна єднати не боротьба за популярність, а прагнення до відповідальності за нашу країну та наступні покоління.
Майбутнє України залежить від нас, а не від супротивника.
Історія свідчить: коли українці втрачають єдність, Москва прагне нас підкорити. Проте, коли ми об'єднуємося, вона виявляється безсильною.
