Існує два ключові фактори для зміцнення позицій на фронті, в той час як противник вже окреслив свої цілі після Покровська. Розмова з Симорозом.

Російські військові активно перекидають всі наявні ресурси на Покровський напрямок, намагаючись створити замкнуте кільце, водночас ослабляючи свої позиції на південному та північному флангах. Чи могли б українські захисники скористатися цією ситуацією та завдати удару в тих місцях фронту, де ворог виявився вразливим? Історично, українські сили неодноразово використовували подібні можливості, проте цього разу ситуація склалася інакше. Основною причиною є брак особового складу.

У випадку, якщо ворог захопить Покровську "кишеню", яким шляхом він піде далі? Найімовірніше, він розгляне два основні напрямки: агломерацію Краматорськ-Слов'янськ та дорогу до Павлограда. Критично важливо уникнути повторення ситуації з Авдіївкою, де оборонні позиції були недостатньо зміцнені, що призвело до втрат. Для стабілізації фронту українській армії необхідно мати надійні рубежі та достатню кількість особового складу. Важливим також є зміна підходу до використання українських військових на передовій.

В ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA свою точку зору висловив ветеран війни, громадський діяч та юрист Олег Симороз.

- Ворог перекидає на Покровський напрямок сили з півдня і з півночі нашої країни. Чи вважаєте ви, що можна скористатись цією нагодою і вдарити саме там?

Мені здається, що це навряд чи ймовірно. Дозвольте пояснити. Тут діє проста логіка. Противник визнає важливість піхоти для контролю над територією. Щодо знищення, дійсно, технології розвиваються, і дрони різних типів з дальністю понад 30-40 кілометрів активно застосовуються. Але коли мова йде про контроль території — що є критично важливим у цій війні — то це, зрештою, люди, а не лише техніка. І коли ми повідомляємо про те, що контролюємо певну ділянку, але це лише на рівні дронів, які також використовує ворог, то це зовсім не те, що ми маємо на увазі.

Ворог здійснював мобілізаційні заходи, спираючись на такий підхід, і робив це з великою активністю. Він підвищував фінансові аспекти та взаємодіяв з різними соціальними групами. Який результат цього? У деяких регіонах плани з мобілізації були навіть перевищені. Принаймні, в усіх областях спостерігається виконання завдань, чого не можна сказати про нас, де вже не перший рік існують проблеми з виконанням мобілізаційних планів і відчувається нестача піхоти.

Ми зараз у тому стані, коли гасимо пожежі. Те, що ми бачимо на мапі, те, що називають "контрнаступом", на жаль, є гасінням пожеж. Отже, ми у такому стані, що не можемо стати в активну оборону, адже для цього потрібні люди. Відповідно, ворог може нас перегравати.

Ми здатні реагувати на дії противника в окремих напрямках, наприклад, нещодавно на Покровському напрямку, зокрема в його північній частині, де відбувся значний наступ у районі Добропілля. Однак це не є частиною стратегічного плану.

Зрозуміло, що ворог зараз концентрується на двох напрямках - найбільше на Покровському і ще на Куп'янському. Очевидно, що у нього трошки послаблюються позиції на інших напрямках, зокрема на півдні. Але південь - це складний рельєф, пов'язаний із підривом Каховської ГЕС. Можна було б планувати операцію, але немає людей.

Зірвана мобілізація, несправедливість в армії, поділ людей на класи за майновим цензом під час мобілізації і як наслідок - ще більше несприйняття народом мобілізаційних процесів. Тому бачимо наслідки.

Час від часу ситуація буде цьому сприяти. Ворог регулярно вдається до таких дій у своїй гонитві за територіями, які вигідні режиму Путіна з точки зору звітності, яку вони називають "наполеонівською". Іноді вони настільки захоплюються, що відкривають певні ділянки. Були моменти, коли ми могли це використовувати і використовували: десь з успіхом, а десь — ні. Але на сьогоднішній день обставини не дають нам можливості скористатися цими шансами. Це дійсно є проблемою, адже так війни не виграються.

Чи могли б ви пояснити, що станеться далі, якщо Покровськ потрапить до рук ворога?

Два ключових напрямки: агломерація Краматорськ-Слов'янськ та шлях до Павлограда. У нашому комплексі немає жодного незначного регіону. Павлоград є важливим маршрутом до нашого оборонно-промислового сектора. Там розташоване велике оборонне підприємство, що відомо всім, і ворог намагається завдати туди ударів.

З моменту початку масштабного вторгнення підприємству не вдається досягати значних успіхів, оскільки воно побудоване за певною схемою. Воно продовжує виконувати важливі завдання для нашої оборонної сфери і залишається критично важливим для збройних сил. Отже, ворог, очевидно, спробує вжити всіх заходів, щоб зупинити його діяльність. Коли настане контроль вогню з боку артилерії та безпілотників, на жаль, ті показники, які ми маємо сьогодні, стануть недосяжними для цього оборонного заводу.

Дії ворога концептуально зрозумілі - це те, що він декларував на початку повномасштабного вторгнення, повний контроль над Донецькою областю. Для цього їм треба далі рухатися в сторону Слов'янська та Краматорська.

Вони будуть це робити щонайменше з двох напрямків. З Лиманського та з Покровського та трошки на північ. Будуть намагатися брати наші війська в кільце. Саме так вони й воюють. Покровськ - це просто повторення Авдіївки. Можливо, не з такими високими темпами.

Отже, подальші кроки ворога зрозумілі. Тепер мені було б цікаво зрозуміти подальші кроки нашого командування в межах рубежів оборони.

Дуже не хотілося б повторення Авдіївки. В Авдіївці не було рубежів оборони, тому ворог вийшов на оперативний простір - і ми втратили дуже багато території. Дуже не хотілося б, щоб було повторення такого у Павлограді. З того, що я бачу на мапі бойових дій, - звісно, я дуже обережний у висновках - ситуація надскладна.

Отже, ви вважаєте, що для стабілізації ситуації необхідні, перш за все, люди, а також ефективні захисні бар'єри?

Абсолютно вірно. На сьогоднішній день ми недостатньо ефективно використовуємо наших людей. Нещодавно бійці територіальної оборони провели півроку на позиціях. І я вам скажу відверто: тривале використання військовослужбовців, зокрема піхотинців, протягом такого часу значно знижує їхню здатність до виконання бойових завдань. Що ми робимо в цій ситуації? Ми навчаємо особу, а потім фактично позбавляємо її боєздатності. Це призводить до того, що ми намагаємось вирішити проблему з людськими ресурсами, просто тримаючи людей на позиціях довше, але в результаті це приносить більше втрат. Ми стріляємо собі в ногу.

Я розумію, що війна "трьохсотить" людей - контузії, поранення тощо, - але тут я говорю про тих, хто виходить цілими фізично, але вони більше не можуть виконувати бойові завдання. Хто хоча б раз був на спостережному пункті, виконував завдання в окопах, зрозуміє, про що я кажу.

Ця війна - це про людські долі. Необхідно надихати людей та створювати такі умови в державі, щоб вони не втрачали надію, а, навпаки, зміцнювали віру у свою країну. Важливо запровадити ефективну антикорупційну політику. Коли громадяни бачать, що багато хто виходить на свободу під заставу, це навряд чи підштовхує їх до вступу в армію. Безумовно, варто змінити умови для всіх, хто служить, включаючи резервістів і різні соціальні групи.

Максимальна єдність нації проявляється тоді, коли всі соціальні групи, незважаючи на класові розбіжності, активно долучаються до Сил оборони. На жаль, на сьогоднішній день цього не спостерігається. Чим менше фінансових ресурсів має людина, тим більше вона опиняється близькою до армії. Це є абсурдною реальністю. І це основна стратегічна помилка, що має комплексний характер, з боку нашого військово-політичного керівництва.