Ісландія намагається знову: чому варто обдумати відновлення переговорів про вступ до Європейського Союзу?
Непостійна й непередбачувана політика президента США Дональда Трампа у сфері безпеки, особливо його прагнення встановити контроль над Гренландією, поставила у вразливе становище й Ісландію. Ймовірно, ця неприємна реальність буде важливою для виборців виборців, коли вони вирішуватимуть, чи поновлювати переговори про вступ до Європейського Союзу.
У світі, де нестабільність панує, ізоляція рідко приносить почуття впевненості. Це і є причиною проведення референдуму в Ісландії 29 серпня, на якому вирішуватиметься питання про відновлення призупинених переговорів щодо вступу країни до Європейського Союзу. Важливо зазначити, що будь-яка фінальна угода про вступ вимагатиме окремого голосування після завершення всіх переговорних процесів.
З населенням приблизно 400 тисяч людей, зручне географічне положення в Північній Атлантиці та економіка, яка тісно пов'язана з міжнародними ринками, Ісландія безперечно швидко реагує на будь-які зміни, що впливають на її розвиток, а також, що є особливо важливим, на її національну безпеку.
Перший крок до членства в Європейському Союзі.
Коли країна подала заявку на вступ до ЄС у 2009 році, вона щойно оговтувалася від майже смертельного удару фінансової кризи 2008 -го, яка спричинила економічний колапс. Тоді багато хто в Ісландії вважав, що прив'язати валюту та економіку країни до Європейського Союзу -- найбезпечніший варіант.
Після отримання позитивної оцінки від Європейської комісії, процес переговорів щодо вступу розпочався у 2010 році та швидко просувався до 2013 року. З 33 розділів переговорів 27 були відкриті, а 11 — закриті. Проте деякі важливі питання, такі як контроль за рибальством, залишалися без вирішення.
Проте в 2013 році нова ісландська влада зупинила процес переговорів щодо вступу до Європейського Союзу.
Серед політиків переважала думка, що відновлення економіки після краху 2008 року відбулося легше, ніж очікувалося. Багато хто в Ісландії дійшов висновку, що країна може самостійно стояти на ногах.
З того часу економіка Ісландії показує позитивні результати, значною мірою завдяки стрімкому розвитку туристичної галузі. Окрім того, країна успішно використовує переваги участі в єдиному ринку ЄС завдяки угоді про Європейський економічний простір (ЄЕП), до якої також входять Норвегія та Ліхтенштейн. Однак невизначеність, пов'язана з нестабільністю ісландської валюти, підтримує процентні ставки на відносно високому рівні, що, в свою чергу, впливає на багато інших витрат.
Можливо, ще більш суттєвим є те, що на фоні зростаючої геополітичної та економічної напруженості все більше ісландців висловлюють занепокоєння з приводу того, що відсутність членства в ЄС може стати вразливістю для країни. Тому уряд під керівництвом прем'єр-міністерки Кріструн Фростадоттір має намір отримати мандат для відновлення переговорів щодо вступу до ЄС та розглянути можливість повноцінного членства.
З історичної перспективи, питання суверенітету займає ключову позицію в ісландських дебатах щодо можливого приєднання до ЄС. Однак, враховуючи, що Ісландія вже інтегрована в економічну структуру Європейського Союзу через угоду про Європейський економічний простір, отримання статусу повноправного члена лише зміцнить її суверенітет.
Це дало б можливість впливати на ухвали, виконання яких Ісландія вже повинна забезпечити.
Політика рибальства стала одним з ключових і чутливих аспектів будь-яких переговорів щодо вступу до ЄС. Однак, після виходу Великої Британії з Європейського Союзу і з урахуванням того факту, що економічна зона Ісландії не має спільних кордонів з економічними зонами інших країн-членів ЄС, існує можливість для досягнення компромісу. Оскільки Швеція та Фінляндія вже уклали спеціальні угоди в аграрному секторі для північних регіонів, Ісландія також могла б отримати подібні вигідні умови.
Безпека стає дедалі важливішою.
Попри ці давні побоювання, дедалі більшого значення для дискусії набувають ширші безпекові пріоритети.
Ісландія входить до складу НАТО, однак не має власної армії.
У період "холодної війни" Сполучені Штати активно експлуатували стратегічно важливу авіабазу Кефлавік, проте в 2006 році несподівано і без особливих формальностей покинули її. Нині європейські військові повітряні сили здебільшого по черзі базують свої винищувачі в Кефлавіку, що сприяє моніторингу ситуації в Північній Атлантиці.
Ніхто не може точно спрогнозувати, які дії вчинить президент США Дональд Трамп стосовно сусідньої Гренландії, контроль над якою він продовжує прагнути. Проте нестабільна та непередбачувана зовнішня політика його адміністрації в сфері безпеки, безумовно, зробила Ісландію більш уразливою. У січні кандидат Трампа на посаду посла в Ісландії, очевидно під впливом територіальних амбіцій президента, пожартував:
Ісландія повинна стати 52-м штатом Сполучених Штатів Америки.
Щоправда, потім поспішно відмовився від своїх слів. При цьому варто зазначити, що ЄС був готовий виступити на захист Гренландії.
Окрім цього, в умовах сучасних торговельних конфліктів, відсутність участі в митному союзі ЄС ставить Ісландію під загрозу. Великі економічні гравці, такі як Європейський Союз і Китай, здатні реагувати на рішення адміністрації Трампа відповідними заходами, в той час як країни з меншими економіками не мають такого ж рівня впливу.
Якщо Ісландія вирішить відновити переговори щодо свого вступу, процес, ймовірно, розпочнеться досить швидко. Остаточне рішення щодо членства може бути ухвалене вже протягом найближчих двох років.
Навряд чи ЄС -- особливо його північні та балтійські країни-члени -- не вітатимуть Ісландію у своїх лавах. А вступ її до Євросоюзу, ймовірно, змусить і Норвегію переглянути своє рішення залишатися поза ним. У нинішніх умовах угода про Європейський економічний простір, учасниками якої залишаться лише Ліхтенштейн та Норвегія, вже мало що означатиме.
Але все це -- можливі питання майбутнього. Наразі питання полягає в тому, чи вирішать ісландські виборці запустити цей процес.
Стаття спочатку була опублікована на платформі Project Syndicate і публікується тут з дозволу власника авторських прав.
